У 14-ти хворих з відшаруванням сітківки, ускладненим передньою проліферативною вітреоретинопатією та субретинальною проліферацією проведено задню закриту вітректомію, видалення епіретинальних мембран, очищення зони базису скловидного тіла, кругову ретинотомію, тимчасове введення перфторорганічних сполук, ендолазеркоагуляцію та тампонаду силіконовим маслом. Багатоетапне хірургічне лікування дозволило зберегти око як орган в 100 % випадків.

У 14-ти больных с отслоением сетчатки, осложненным передней пролиферативной витреоретинопатией и субретинальной пролиферацией проведены задняя закрытая витрэктомия, удаление эпиретинальних мембран, очищение зоны базиса стекловидного тела, круговая ретинотомия, временное введение перфторорганических соединений, эндолазеркоагуляция и тампонада силиконовым маслом. Многоэтапное хирургическое лечение позволило сберечь глаз как орган в 100 % случаев.

Зазначено, що у дослідження включено проби 96-ти очей з відшаруванням сітківки, ускладненим проліферативною ретинопатією. Контролем був матеріал 10-ти трупних очей. Інтраопераційно забирались зразки склоподібного тіла та субретинальної рідини для проведення напівкількісного емісійного спектрального аналізу. У пробах виявлено вміст наступних елементів: Ba, Be, P, Pb, Cr, Mn, Ga, Ni, Bi, Sn, V, Cu, Ag, Zn, Na, Sr, Zr, Si, Al, Mg, Ca і Fe. У склоподібному тілі був підвищений вміст таких елементів: Cu, Ag, Zn, P. Підвищення Ca, Mn, Mg, Ag, Al, Pb встановлено в субретинальній рідині. Одержані дані свідчать про визначну роль Cu та Zn в патогенезі відшарування сітківки. У вітреоретинальній проліферації відіграє важливу роль срібло.

В исследования включены пробы 96-ти глаз с отслойкой сетчатки, осложненной пролиферативной витреоретинопатией. Контролем служил материал 10-ти трупных глаз. Интраоперационно забирались образцы стекловидного тела и субретинальной жидкости для проведения полуколичественного эмиссионного спектрального анализа. В пробах выявлено содержание следующих элементов: Ba, Be, P, Pb, Cr, Ti, Mn, Ga, Ni, Bi, Sn, V, Cu, Ag, Zn, Na, Sr, Zr, Si, Al, Mg, Ca и Fe. В стекловидном теле был повышен уровень следующих элементов: Cu, Ag, Zn, P. Повышение Ca Mn, Mg, Ag, Al, Pb было обнаружено в субретинальной жидкости. Полученные данные свидетельствуют о значительной роли Cu и Zn в патогенезе отслойки сетчатки. В витреоретинальной пролиферации играет роль серебро.

The samples from ninety six eyes with the retinal detachment and proliferative vitreoretinopathy were included in this research. Ten postmortem human eyes served as a control. The samples of the vitreous body and the sub-retinal fluid were taken intraoperatively to carry out the semi-quantitative plasmo-emission spectrometry. The content of such elements as: Ba, Be, P, Pb, Cr, Ti, Mn, Ga, Ni, Bi, Sn, V, Cu, Ag, Zn, Na, Sr, Zr, Si, Al, Mg, Ca and Fe was revealed in the samples. The level of Cu, Ag, ZnP was increased in the vitreous body. The increase of the content of Ca Mn, Mg, Ag, Al, Pb was found in the sub-retinal fluid. The data obtained show the significant role of Cu and Zn in the pathogenesis of the retinal detachment. Silver plays role in the pathogenesis of vitreo- retinal proliferation.

  Скачати повний текст

Розроблено моделі оптичної системи ока за різних видів газових і силіконових тампонад на фа- та афакічних очах, які визначаються рефракцією ока (від -5,47 дптр до 100,68 дптр) і положенням головної площини (від -0,10 мм до -4,55 мм від вершини рогівки). Визначено якісні та кількісні характеристики первинних (створюваних оптичною системою ока) та зворотних офтальмоскопічних зображень очного дна у разі внутрішніх тампонад, у тому числі їх вигляд, локалізацію, форму поверхні, лінійне, глибинне та кутове збільшення залежно від розташування даної ділянки очного дна. Наведено коефіцієнти збільшення лазерної плями за різних видів внутрішніх тампонад з урахуванням локалізації зони очного дна для лазерного непрямого офтальмоскопа. Встановлено, що даний метод інтраопераційної офтальмоскопії у разі вітректомії на афакічних очах забезпечує якісну стабільну одночасну візуалізацію усіх відділів порожнини склистого тіла та очного дна. Виявлено залежність відхилюючого кута призматичної контактної лінзи від повороту очного яблука у разі вітректомії, що дає можливість огляду різних ділянок очного дна. Визначено необхідний об'єм газової суміші у разі перфузії порожнини ока для одержання заданої концентрації газу в оці. Розроблено нову модель розсмоктування газу у порожнині ока, яка виражається формулою Vt = (Vo^(1/3) - (C*t/3)^3.

Вперше встановлено залежність між ступенем периферичних вітреохоріоретинальних дистрофій (ПВХРД) та топографо-анатомічними особливостями ока, тобто розтягненням очного яблука в одному з квадрантів (у зовнішній половині очного дна в 39,6 %). Визначено, що коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,22. Виявлено, що розтягнення ока в одному з квадрантів призводить до зменшення насичення кров'ю судин циліарного тіла, коефіцієнт кореляції Крамера C = 0,55. Встановлено, що дані патогенетичні фактори знижують трофіку оболонок ока та сприяють розвитку ПВХРД. Визначено, що ймовірність розвитку ПВХРД пов'язана більшою мірою з такими характеристиками, як температура циліарного тіла, базальна температура, діаметр рогівки та горизонтальний діаметр ока, що дає змогу в окремих випадках прогнозувати виникнення даної патології, використовуючи лише ці параметри. Розроблено математичну модель ймовірності розвитку ПВХРД. Запропоновано алгоритм лікувально-профілактичних заходів. Впроваджено склеропластичні операції в поєднанні з кріоретинопексією та реваскуляризацією.

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на регматогенне відшарування сітківки з центральними розривами. Проаналізовано використання мультифокального проектування точкового світлового тест-об'єкта на очне дно для виявлення наскрізної дірки макули. Запропоновано новий підхід до інтравітреального лікування ока, що базується на протекції склистого тіла, сітківки та її судин, виключенні однієї з патогенетичних ланок розвитку проліферативної вітреоретинопатії. Розроблено нові методи діагностики наскрізних дірок макули та пневматичної ретинопепсії. Висвітлено новий підхід до вибору методу хірургічного лікування регматогенного відшарування сітківки з центральними розривами з урахуванням комплексу індивідуальних особливостей очей.

Визначено фактори ризику геморагічних та проліферативних післяопераційних ускладнень склеропластичних операцій у разі регматогенного відшарування сітківки. Досліджено нову патогенетичну ланку їх розвитку, яка грунтується на концепції порушень гемостазу. Встановлено, що у чверті хворих з відшаруванням сітківки спостерігається активізація локальних процесів зсідання та фібринолізу (у субретинальній рідині та передньокамерній волозі ока) порівняно з відповідними показниками крові. Виявлено, що існує взаємозв`язок між активізацією локального гемостазу, ступенем відшарування сітківки та розвитком післяопераційних геморагічних та проліферативних ускладнень. Запропоновано математичні моделі прогнозування їх розвитку, що враховують клінічні та гемостазіологічні критерії.

Досліджено особливості розвитку вітреоретинальних проліферативних процесів. Доведено, що у разі проліферативної вітреоретинопатії (ПВР) та проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДР) відбувається розвиток вторинних імунодефіцитних станів загального та місцевого імунітету неспецифічного характеру, підвищується концентрація тканинноспецифічних антитіл до тканин ока в крові. У разі ускладнених форм відшарування сітківки виявлено значне зниження кислотності в субретинальній рідині. У разі травматичного та регматогенного відшарування сітківки виявлено підвищення концентрації інтерлейкіна-1ra в субретинальній рідині, що підтверджує його роль як антипроліферативного чинника. Встановлено значне підвищення концентрації фактора росту ендотелію судин у разі ПДР у скловидному тілі, що підтверджує його роль в індукції ангіогенезу. Виявлено суттєвий дефіцит вмісту основних антиадаптогенних мікроелементів - цинку та міді в субретинальній рідині у разі відшарування сітківки. Впровадження розроблених методів дозволило підвищити ефективність операцій з приводу відшарування сітківки, ускладненого ПВР, з 79,5 % до 92,2 - 96,4 % та досягти гостроти зору 0,1 вище у 75 % пацієнтів. Відзначено, що використання вдосконалених прийомів вітреоретинальних втручань у разі ПДР, ускладненої відшаруванням сітківки, дозволило одержати стабільну гостроту зору 0,04 та вище у 75 % пацієнтів.

Вивчено особливості патогенезу регматогенного відшарування сітківки (РВС) та удосконалено технології хірургічного лікування хворих з даною патологією. Розроблено нову модель РВС, ускладненого проліферативною вітреоретинопатією (ПВР), у якій терміни формування, клінічні та морфологічні зміни максимально наближені до процесів, що спостерігаються в оці хворого. Запропоновано новий підхід щодо виконання втиснень склери залежно від положення задньої галоїдної мембрани у доопераційному періоді. Розроблено новий спосіб лікування хворих з РВС, ускладненим увеальним синдромом. Створено новий спосіб діагностики розривів сітківки та визначено найбільш оптимальний спосіб візуалізації структур очного дна під час проведення інтравітреальних втручань. Модифіковано методику газової тампонади розривів сітківки. Розроблено диференційований підхід щодо лікування хворих з розвиненими стадіями ПВР залежно від морфологічної будови епіретинальних мембран. Показано, що впровадження нових методик сприяє підвищенню ефективності первинних втиснень склери до 95,6 %, збільшенню кількості інтравітреальних втручань у хворих з задньою формою ПВР до 90,1 %.

Проведено експериментальні дослідження, які свідчать про виражений протекторний ефект препарату на сітківку кролів за моделювання вторинного дистрофічного процесу, який виявляється в більш пізнішому виникненню перших дистрофічних змін і достовірно повільному прогресуванні патологічного процесу в динаміці досліду. Встановлено, що застосування оксибрала як після втиснень склери, так і первинних інтравітреальних втручань призвело до достовірного зниження частоти розвитку вираженої вторинної макулодистрофії в термін шість місяців спостереження в основній групі хворих в порівнянні з контрольною та супроводжується достовірним підвищенням гостроти зору.

Доповнено наукові поняття про те, що розвиток рецидивів відшарування сітківки є наслідком тривалого порушення гематоретинального бар'єра. Вперше виділено два типи клінічного перебігу двостороннього регматогенного відшарування сітківки: І тип - сприятливий, спостерігається у 13,7 % випадків; II тип - несприятливий, спостерігається у 86,3 % випадків. Розширено наукові поняття про те, що у 80 % випадків одним із патогенетичних механізмів розвитку рецидивів відшарування сітківки й його виникнення на парному оці є надмірна активація аутоімунних процесів та їх підтримання. Вдосконалено наукові поняття про патогенетично обгрунтоване застосування глюкокортикоїдів одночасно системно та місцево, направлене на пригнічення аутоімунного процесу.

У Київському центрі мікрохірургії ока прооперовано 110 пацієнтів з відшаруванням сітківки (ВС), ускладненим проліферативною вітреоретинопатією (ПВР). Залежно від стадії ПВР і ступеня інтраретинального фіброзу запропоновано різні методики хірургічного лікування ускладнених ВС.

В Киевском центре микрохирургии глаза прооперированы 110 пациентов с отслойкой сетчатки, осложнённым пролиферативной витреоретинопатией (ПВР). В зависимости от стадии ПВР и степени интраретинального фиброза предложены разные методики хирургического лечения осложнённых отслоек сетчатки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р675.639.085

Рубрики:

Відшарування сітківки ока

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р675.639.085-59 + Р454.68

Рубрики:

Відшарування сітківки ока

Електрохірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р675.639.085

Рубрики:

Відшарування сітківки ока

Шифр НБУВ: РА386748 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Детально рассмотрен исторический взгляд на проблему регматогенной отслойки сетчатки со времен Гельмгольцем обратной офтальмоскопии до сегодняшних дней. Представлены современные данные о механизмах развития этой патологии. Описаны патофизиологические изменения сетчатки, которые наблюдаются при регматогенной отслойки сетчатки и те восстановительные процессы, которые происходят после ее прилегания. Рассмотрены патогенез развития пролиферативной витреоретинопатии, ее современная классификация и подходы к лечению.

Витрэктомия при далекозашедших формах диабетических тракционных отслойках макулы позволила достичь нормального анатомического положения центральной зоны сетчатки в 57,2 % (n=56). Количество глаз с остротой зрения 0,1 и выше увеличилось с 8,9 % до операции до 33,9 % после нее (p=0,0091). Острота зрения благодаря хирургическому вмешательству повысилась или стабилизировалась в 60,7 % случаев. Статистический анализ доказал, что наличие активной неоваскуляризации, далекозашедшей пролиферации и конфигурация эпиретинальных мембран в виде звезды имеют достоверную связь с визуальными результатами оперативного лечения.

Висвітлено актуальне питання офтальмології - оптимізація лікування хворих на регматогенне відшарування сітківки нейропротектором у комбінації з загальноприйнятою після операції терапією на підставі одержання нових наукових даних про роль цитокінів у пошкодженні сітківки. Встановлено зв'язок між спрямованістю і вираженістю експресії цитокінів та клінічними ознаками захворювання: протяжністю і висотою відшарування, видом розривів, ступенем проліферативної вітреоретинопатії, гостротою зору, тривалістю захворювання. Запропоновано спосіб вторинної нейропротекції сітківки препаратом кортексин, який дозволив домогтися гостроти зору 0,1 і вище у 88,6 % хворих, порівнюючи з контролем через 2 міс. після лікування, та зберегти результати через 6 міс., а також знизити рівень цитокінів у крові в два рази відносно контролю.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р675.639.085 + Р673.903 + Р415.160.23-7

Рубрики:

Відшарування сітківки ока

Судинні порушення в сітківці

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто загальні фізичні принципи та оптико-електронні системи одержання зображень дна ока, а також обгрунтовано необхідність в створенні системи та методу аналізу стану сітківки ока, що підвищили б ефективність та достовірність комплексного діагностування. На основі теоретичних досліджень розроблено метод оброблення томограм сітківки ока, який базується на критеріальному аналізі методів фільтрації та сегментації зображень, що дозволило визначати з високою точністю макулярну ділянку сітківки ока. Розроблено систему аналізу, яка враховує результати роботи апарату нечіткої логіки, що дозволило комплексно оцінити інформативні параметри сітківки. Наведено результати розробки системи аналізу структурних змін для діагностики ідіопатичних макулярних розривів з визначенням стадії прогресування такої патології, методику проведення вимірювань із визначенням інформативних параметрів макулярної ділянкі та апробовано систему в клінічній практиці. Реалізовано систему для оцінювання патологій сітківки ока, що дозволило підвищити достовірність на 22 % та надійність діагностичного процесу в офтальмології в цілому.