З'ясовано, що 10 %-на желатина має високу сорбційну ємність щодо вивчених неорганічних й органічних кислот та менш високу сорбційну ємність стосовно лугів. Виявлено здатність 3 - 9 %-ої желатини до зв'язування структурних білків й амінокислот тканини рогівки з лужними, кислотними та термічними опіками. Це має підстави рекомендувати застосування желатини з протективною і сорбційною метою у разі опіків очей.

Обгрунтовано доцільність використання додатково до базового лікування тяжких хімічних опіків очей нової лікарської форми поверхнево-активної речовини - "Мірамістин" (очних крапель 0,01 % розчину препарату). Експериментально виявлено та описано періоди активності дегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові і продуктів ліпідного обміну у крові та зміни функціонального стану тканинних базофілів у безпосередньо непошкоджених органах у разі тяжких опіків очей. Встановлено позитивний вплив застосування мірамістину на перебіг опікового процесу, що проявляється меншою вираженістю патологічних змін, скороченням терміну їх регресії, малою кількістю ускладнень та більш сприятливими наслідками лікування.

На підставі даних, одержаних під час проведення флюоресцентної ангіографії переднього відділу ока, встановлено критерії об'єктивної оцінки порушень мікроциркуляції прилімбальної області, які полягають у пригніченні епісклерального кровообігу за опікової травми очей. Розроблено показання до проведення хірургічного лікування залежно від глибини та площі порушень в системі епісклерального кровообігу внаслідок опіків очей різного ступеня важкості. На підставі результатів клініко-імунологічних досліджень розроблено способи прогнозування розвитку ускладнень опікової хвороби (криз відторгнення трансплантанту, ексудативно-гіперпластичний увеїт, ускладнена катаракта), спосіб оцінки індивідуальної імунореактивності організму. Виділено два типи та сім варіантів індивідуальної адренергічної імунореактивності організму та доведено доцільність раннього хірургічного лікування опіків очей важких ступенів. Вивчено некролітичні властивості ряду протеолітичних ферментів, а саме: папаїну, лекозиму, лужної протеази, еластотерази, терилітину та колалізину. Розроблено спосіб попередньої ферментативної некректомії перед лікувальною кератопластикою. Встановлено дозування й експозицію для проведення одноразової аплікації протеаз для досягнення щадного некролітичного ефекту. Проведено експериментальне вивчення ефективності кератопластики із застосуванням попередньої ферментативної некректомії. Розроблено тактику раннього хірургічного лікування опіків очей важких ступенів з використанням попередньої ферментативної некректомії.

На моделі стандартного важкого хімічного (лужного) опіку рогівки виявлено зміни компонентів білкового метаболізму (вмісту білка, амінного азоту та рівня протеолітичної активності) у динаміці опікового процесу в оці, які корелюють між собою в рогівці, волозі передньої камери та плазми крові, та між собою, зокрема в цих середовищах, і мають характерну стадійність. Установлено та обгрунтовано п'ять патогенетичних стадій: первинного некрозу, пригнічення білкового синтезу й інтоксикації, вторинного некрозу, глибоких трофічних розладів і відновлювальну, а також визначено їх терміни. З'ясовано, що за допомогою електроелімінації з тканин обпеченого ока можна елімінувати білкові фрагменти некротичних тканин та йони пошкоджуючих речовин, що свідчить про доцільність її застосування під час надання невідкладної допомоги та для лікування опіків очей. За результатами клінічних досліджень установлено, що вміст білка, амінного азоту та рівень протеолітичної активності в елімінаті залежать від важкості, етіології та стадії опікового процесу в оці та є об'єктивним методом їх діагностики. Доведено, що застосування електроелімінації в комплексній протиопіковій терапії хворих з важкими опіками очей поліпшує їх клінічний перебіг та результати лікування.

На підставі визначення антиоксидантних властивостей та клінічної ефективності обгрунтовано застосування нового природного препарату "Ербісол" під час комплексного лікування важких опіків очей. Встановлено, що інстиляції ербісолу 6 разів на добу протягом 30-ти днів не викликають патологічних змін тканин ока інтактних кролів, що досліджено клінічно, гістоморфологічно. На моделі важкого опіку очей виявлено інтенсифікацію процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і зміну активності антиоксидантної (АО) системи в крові та тканинах ока: рогівці (в ділянці і поза ділянкою опіку), кришталику і волозі передньої камери, направленість і ступінь вираженості яких залежать від стадії опікової хвороби. Зазначено, що застосування ербісолу у вигляді очних крапель і внутрішньом'язових ін'єкцій у лікуванні експериментальних хімічних опіків сприяє швидкій епітелізації та утворенню ніжних помутнінь рогівки, скорочує тривалість запалення, знижує інтенсивність процесів ПОЛ і активує систему АО захисту в крові та структурах ока. Доведено, що застосування ербісолу в комплексній терапії хворих з важкими опіками очей нормалізує процеси ПОЛ і підвищує АО захист організму, що покращує перебіг опікового процесу та поліпшує анатомічні та функціональні результати.

Уперше встановлено стадійність електрофізіологічного та морфофункціонального стану у хворих з сонячними ретинальними опіками (РО), визначено зміни структурної організації хоріоретинального комплексу центральної ділянки сітківки (за даними ОСТ) та запропоновано клінічну модифікацію етіопатогенетичної класифікації В.В.Волкова. Удосконалено методи дослідження функціонального стану органа зору у разі РО, зокрема, спосіб оцінки стану центрального поля зору та спосіб оцінки кольоровідчуття у хворих з центральними ураженнями сітківки, що дає змогу здійснювати своєчасну діагностику, динамічне спостереження світлових центральних ушкоджень різного генезу та іншої патології органа зору з центральними ураженнями сітківки. Наведено дані щодо змін у хоріоретинальному комплексі експериментальних тварин, на яких уперше моделювали РО сонячним світлом. На світлооптичному та ультраструктурному рівнях виявлено зміни фоторецепторного шару, пігментного епітелію, Мюллерівських клітин у різні терміни спостереження. Розроблено спосіб експериментального моделювання світлового опіку. Уперше виявлено вплив антиоксидантного препарату "Ліпін" на зорові функції та електрофізіологічні показники органа зору у хворих на РО за різних стадій захворювання, а також процеси репаративної регенерації ушкоджених елементів хоріоретинального комплексу експериментальних тварин та його захисні ефекти за умов ушкодження сонячним світлом. Запропоновано спосіб лікування ретинального опіку з використанням антиоксидантного препарату "Ліпін".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р675.808.42-29

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено оптимізації діагностики та хірургічного лікування вторинної післяопікової глаукоми (ВПГ). За результатами ультразвукових досліджень встановлено, що повна облітерація кута передньої камери (КПК) по всьому його колу дозволяє в 100 % спостережень підтвердити ВПГ. У 55,2 % очей з ВПГ виявлено патологічну екскавацію диска зорового нерва (ДЗН). Показано, що зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ) після циклогоніодренування дублікатурою стрічки аутосклери (СЦГД(Д)) призвело до зменшення ступеня екскавації ДЗН на 27,3 %. З'ясовано можливість у хворих з грубими рубцевими змінами переднього відділу ока за допомогою транспальпебрального тонометра ИГД-02 досліджувати та отримувати об'єктивні дані про рівень ВОТ в 99,2 %. В експерименті показано, що гіпотензивна дія нової антиглаукоматозної операції - СЦГД(Д) зумовлена створенням нових шляхів відтоку внутрішньоочної рідини з КПК у супрахоріоїдальний простір, зменшенням продукції камерної вологи на 63,1% внаслідок розвинення дистрофічних та атрофічних змін у циліарному тілі. В терміни до двох років кількість очей хворих з компенсованим ВОТ склала 59,4 % після циклогоніодренування стрічкою аутосклери, 78,4 % після СЦГД(Д).

Мета дослідження - оцінка клінічної ефективності препарату Ліпофлавон як засобу лікування та реабілітації хворих на хоріоретинальні опіки ока. Для з'ясування ефективності включення Ліпофлавону до стандартної схеми терапії світлових ушкоджень ока проведено порівняльний аналіз на двох клінічних групах хворих: I групі - 29 хворим (41 ушкоджене око) до стандартної схеми лікування додавали препарат Ліпофлавон; II групі - 22 хворим (34 ушкоджених ока) на хоріоретинальні опіки застосовували стандартне лікування без антиоксиданту. Проведені дослідження функцій органа зору у хворих на хоріоретинальний опік обох груп під час та після лікування виявили підвищення функціональних показників, відновлення електрофізіологічного стану сітківки. При порівнянні результатів лікування I і II груп хворих встановлено, що в II групі основні функціональні показники (гострота зору, центральне поле зору, розмір скотоми, електрофізіологічні показники) значно нижчі від показників I клінічної групи. При застосуванні сучасного ліпосомального препарату Ліпофлавон у комплексному лікуванні хворих із хоріоретинальними опіками покращується гострота зору на 38,3 %, електрофізіологічні показники, зменшується показник центрального поля зору на 12,5 %, що співпадає з позитивною динамікою офтальмоскопічних змін. Проведені офтальмологічні дослідження, дані флюоресцентної ангіографії, оптичної когерентної томографії підтверджують результати функціональних досліджень, які свідчать про відновлення з часом частини фоторецепторних клітин сітківки в зоні опіку, але відзначається певна неоднорідність її структури, незважаючи на відновлення функціональної здатності. Результати дослідження дозволяють розширити можливості застосування сучасних антиоксидантів для лікування фотопошкоджень та дистрофічних уражень органа зору.

Доведено, що включення в комплекс медикаментозної терапії препаратів Штучна сльоза та Рестасіс сприяє нормалізації рівня продуктів перекисного окислення ліпідів в сльозній рідині обпеченого ока.

Доказано, что включение в комплекс медикаментозной терапии препаратов Искусственная слеза и Рестасис способствует нормализации уровня продуктов окисления перекиси липидов в слезной жидкости обожженного глаза.

Показано, что применение цитофлавина способствует ускорению возобновления показателей лактатдегидрогеназы и глюкоза-6-фосфатгидрогеназы в сыворотке и гемолизате крови, а это в свою очередь способствует более позитивному ходу обновительных процессов в обожженной роговице.

Показано, що застосування цитофлавіну сприяє прискоренню відновлювання показників лактатдегідрогенази і глюкоза-6-фосфатгідрогенази в сироватці та гемолізаті крові, а це в свою чергу сприяє більш позитивному перебігу відновлювальних процесів у обпеченій рогівці.

Лікування запальної реакції, яка виникає в результаті опікового ушкодження ока є дуже складною та невирішеною проблемою. Показано, що в групах, де проводилися інстиляції 0,1 % розчином диклофенаку (Клодифен) і 0,1 % розчином дексаметазону, в порівнянні з контрольною не відзначалося негативної дії як стероїдних, так і нестероїдних препаратів на перебіг післяопікового репаративного процесу в рогівці. Одержані результати дозволяють рекомендувати ці препарати для лікування опіків очей з першої доби після опіку за умови постійного контролю за станом рогівки.

Лечение воспалительной реакции, которая возникает в результате ожогового повреждения глаза является очень сложной и нерешенной проблемой. Показано, что в группах, где проводились инстиляции 0,1 % раствора диклофенака (Клодифен) и 0,1 % раствора дексаметазона, по сравнению с контрольной не отмечалось негативного действия как стероидных, так и нестероидных препаратов на течение послеожогового репаративного процесса в роговице. Полученные результаты позволяют рекомендовать эти препараты для лечения ожогов глаз с первых суток после ожога при условии постоянного контроля за состоянием роговицы.

Застосування препаратів "Штучні сльози" і "Рестасіс" не чинить помітного впливу на зміст тіолових груп і муцину в сльозній рідині, проте призводить до зниження рівня білка в сльозній рідині у хворих. В комплексну терапію були включені зазначені препарати по відношенню до хворих, яким проводилося стандартне комплексне лікування.

Применение препаратов "Искусственные слезы" и "Рестасис" не оказывает заметного влияния на содержание тиоловых групп и муцина в слезной жидкости, однако приводит к снижению уровня белка в слезной жидкости у больных. В комплексную терапию были включенные указанные препараты по отношению к больным, которым проводилось стандартное комплексное лечение.

Використання препаратів "Штучні сльози" та "Рестасіс" сприяє зниженню активності кислої фосфатази і сукцинатдегідрогенази в сльозній рідині в порівнянні з групою зіставлення.

Использование препаратов "Искусственные слезы" и "Рестасис" способствует снижению активности кислой фосфатазы и сукцинатдегидрогеназы в слезной жидкости по сравнению с группой сопоставления.

Встановлено пригнічення аеробної фази вуглеводного обміну і покращення його показників після застосування внутрішньовенних інфузій цитофлавіну з антигіпоксичною метою.

Установлено притеснение аэробной фазы углеводного обмена и улучшения его показателей после применения внутривенных инфузий цитофлавина с антигипоксичной целью.

Підсумовано, що трансплантація амніотичної мембрани в лікуванні важкої опікової травми в ранні терміни дозволяє достовірно скоротити площу некрозу кон'юнктиви завдяки купіруванню ішемії і стимуляції регенерації.

Подытожено, что трансплантация амниотической мембраны в лечении тяжелой ожоговой травмы в ранние сроки позволяет достоверно сократить площадь некроза конъюктивы благодаря купированию ишемии и стимуляции регенерации.

Зазначено, що у хворих з наслідками тяжких опіків ока часто розвивається синдром сухого ока, ступінь якого залежить від площі пересадженої слизової оболонки порожнини рота після усунення синдрому. Для зволоження поверхні ока таким хворим необхідно постійно закапувати сльозозамінні рідини та гелі, які слід підбирати індивідуально.

Отмечено, что у больных с последствиями тяжелых ожогов глаз часто развивается синдром сухого глаза, степень которого зависит от площади пересаженной слизистой оболочки полости рта после устранения синдрома. Для увлажнения поверхности глаза таким больным необходимо постоянно закапывать слёзозаменяющие жидкости и гели, которые следует подбирать индивидуально.

Простежено на макроскопічному, світлооптичному та ультраструктурному рівнях динаміку морфологічних змін у тканинах і кровоносному судинному руслі ока кроля та динаміку змін клініко-біохімічного складу крові і вологи камер ока після опіків рогівки лугом. Подано морфометричну характеристику структур ока кроля та встановлено особливості динаміки змін морфометричних параметрів після опіків рогівки лугом. Наведено морфофункціональну і біохімічну оцінку ефективності застосування сорбента "Полісорб" з метою запобігання та корекції ранніх змін у рогівці після її опіку лугом. Обгрунтовано експериментальне морфофункціональне застосування подрібненого субстрату ліофілізованої дерми свиней як засобу для покращання регенераторних процесів у післяопіковому періоді з оцінкою ефективності його застосування. Встановлено, що застосування екстракту субстрату у разі опіків рогівки лугом сприяє покращанню регенераторних процесів, що виявляється епітелізацією всієї площі опіку багатошаровим впорядкованим епітелієм з наближенням форми його клітин до циліндричної, посиленням функціональної активності фібробластів власної речовини з наростанням їх синтетичної здатності та структуризацією міжклітинної речовини з чіткою поздовжньою орієнтацією розташованих у ній колагенових волокон.

Обоснована целесообразность применения новой авторской классификации степени тяжести ожового повреждения глаз. Проведены клинико-иммунологические исследования у больных с тяжелыми ожогами глаз с концептуальных позиций учета индивидуальной стресс-иммунореактивности организма пострадавших. Обсуждена клиническая значимость выделенных типов и вариантов индивидуальной адренергической иммунореактивности организма при ожоговой болезни глаз. Обозначена важная роль определения соотношения активности стресс-реализующего и стресс-лимитирующего звеньев стресс-иммунореактивности для прогнозирования характера клинического течения ожоговой болезни глаза, а также при развитии ее осложнений. Разработаны новые иммунодиагностические способы оценки степени стрессированности организма больных с ожогами глаз и определена степень сенсибилизации организма пострадавших к антигенам тканей глаза, что имеет прогностическое значение для развития таких осложнений, как постожоговая иммуносупрессия, криз отторжения роговичного трансплантата, осложненная катаракта, гиперпластический экссудативный увеит. Приведены методические рекомендации по оказанию неотложной квалифицированной помощи пострадавшим с ожогами глаз в острый период ожоговой болезни.

Повреждения органа зрения остаются одной из основных причин слепоты и профессиональной инвалидности. Несмотря на хорошую защищенность глазного яблока костными стенками орбиты и придатками глаза, его повреждения составляют 5 - 10 % от общего количества всех травм в мирное время и около 20 % в военное. Сотрудники кафедры фармацевтической химии Запорожского государственного медицинского университета (ЗГМУ) совместно со специалистами НПО "Фарматрон" под руководством профессора И. А. Мазура синтезировали новое соединение, получившее название Ангиолин. Цель работы - изучить противовоспалительное, ранозаживляющее, репаративное действие глазных капелль (ГК) Ангиолин при моделировании химического ожога роговицы глаз кроликов. Изучили фармакологическую эффективность приготовленных ГК Ангиолин в концентрациях 0,5, 1,0, 1,5, 2,0 и 2,5 %. Все исследования выполнены на 40 глазах 20 кроликов породы шиншилла обоих полов массой 2,1 - 3,5 кг. Модель химического ожога воспроизведена по методу Обенбергера при помощи 10 % раствора натрия гидроксида (аппликацией 8 мм круга фильтровальной бумаги), время экспозиции - 20 секунд после предварительной инсталляционной анестезии 0,5 % раствором алкаина. Исходя из экспериментальных данных, ГК Ангиолин в концентрациях 1,0 , 1,5, 2,0, 2,5 % проявляют практически одинаковую фармакологическую активность, а наиболее эффективными оказались 1 % ГК Ангиолин, что обусловливает перспективность их дальнейшего изучения. Выводы: ГК Ангиолин проявляют высокую противовоспалительную, ранозаживляющую, репаративную активность при лечении ожогов глаз. В результате исследований установили, что наиболее эффективными оказались 1 % ГК Ангиолин. Результаты являются экспериментальным обоснованием для дальнейшего изучения 1 % ГК Ангиолин.