Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244 + Р685.264

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Хірургічна патологія носа і придаткових пазух

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.624.050 + Р685.244

Рубрики:

Розщеплена верхня губа (заяча губа)

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено та обгрунтовано новий підхід щодо діагностики непухлинних захворювань верхньощелепної пазухи (ВЩП), що полягає в оцінюванні усіх ланок системи порожнини носа - максилярне співустя - ВЩП, а також визначено оптимальні методи дослідження її різних ланок. Уперше в динаміці вивчено прохідність максилярного співустя, що дозволило одержати кількісні показники її порушень у разі гострих і хронічних гайморитів. Запропоновано спосіб його пластики з боку ВЩП зі збереженням гачкуватого відростка. Визначено, що пневматичний стан будови ВЩП з низьким розташуванням її дна є критерієм ризику за наявності сторонніх тіл цього синусу стоматологічного генезу. Надано оцінку ефективності розроблених пристроїв і методів діагностики та лікування непухлинних захворювань ВЩП.

Розглянуто особливості анатомії та фізіології порожнини носа та приносових пазух, патоморфологію та морфогенез хронічних запальних захворювань приносових пазух. Описано сучасну діагностику таких захворювань і методи передопераційного обстеження хворих. Висвітлено питання функціональної ендоскопічної хірургії внутрішньоносових структур, приносових пазух, сльозовідвідних шляхів, орбітальних і внутрішньочерепних ускладнень. З'ясовано економічний ефект ендоскопічного хірургічного лікування синуситів.

Изложены основы функциональной эндоскопической риносинусохирургии, отражены вопросы топографической анатомии. Описаны методики зндоскопических операций, успешно применяемых в практике. Многолетний клинический опыт позволяет сделать заключение об эффективности предложенных методик. Последовательно и направленно изложены анатомия и физиология полости носа и придаточных пазух в рамках новейших концепций. Уделено особое внимание современным методам диагностики заболеваний носа и околоносовых пазух, их интерпретации с точки зрения ринолога. Представлены лекции, посвященные истории, а также консервативному лечению до и после эндоскопических хирургических вмешательств.

Описан метод расчета функциональных показателей, которые определяют достаточность или недостаточность вентиляции легких при дыхании носом и, тем самым, наличие или отсутствие показаний для проведения ринопластики у пациентов с врожденными или приобретенными структурными патологиями верхних дыхательных путей.

Уперше обгрунтовано комплексну схему загальної анестезії за ендоназальних оперативних втручань. Уперше здійснено порівняльну характеристику різних схем загальної анестезії та визначено їх вплив на виникнення ускладнень у ранньому післяопераційному періоді у хворих із захворюваннями порожнини носа та навколоносових синусів. Доведено безпеку використання ларингеальної маски у схемі загальної анестезії за ринологічних оперативних втручань. Уточнено функціональні та макроскопічні зміни гортані за використання різних типів повітропровідних пристроїв. Уперше встановлено інтенсивність післяопераційного болю та розроблено ефективну методику післяопераційного знеболення у разі ринологічних оперативних втручань.

З метою забезпечення постійного і адекватного візуального контролю під час ендоскопічної хірургії порожнини носа та навколоносових пазух розроблено методику прогнозування можливості візуалізації верхньощелепної пазухи на основі графічної обробки даних 3D реконструкції комп'ютерної томографії порожнини носа, яка дозволяє забезпечити вибір оптимального доступу шляхом оцінювання можливості оптичного контролю за ходом втручання під час ендоназального виконання операції. На основі розробленої методики запропоновано спосіб хірургічного втручання у разі об'ємних захворювань верхньощелепної пазухи.

С целью обеспечения постоянного и адекватного визуального контроля при эндоскопической хирургии полости носа и околоносовых пазух, разработана методика прогнозирования возможности визуализации верхнечелюстной пазухи на основе графической обработки данных 3D реконструкции компъютерной томографии полости носа, которая позволяет обеспечить выбор оптимального доступа путем оценки возможности оптического контроля за ходом вмешательства при эндоназальном выполнении операции. На основе разработанной методики авторами предложено способом хирургического вмешательства при объемных заболеваниях верхнечелюстной пазухи.

Запропоновано новий підхід до вирішення наукового завдання, що передбачає покращення результатів лікування пацієнтів з приводу деформації носа шляхом використання васкуляризованих невільних хрящових аутотрансплантатів (ВНХА). Вперше на підставі аналізу результатів визначення внутрішнього діаметра артерій створено математичну модель артеріального русла зовнішнього носа з метою планування формування трансплантатів з гарантованим кровопостачанням. Вперше одержано дані щодо щільності мікроциркуляторного русла поверхневої м'язово-апоневротичної системи зовнішнього носа, прилеглої до каудальної частини хряща носової перегородки (95 % ДI 1,12 - 2,5) і цефалічної частини бічних ніжок великих крилових хрящів (95 % ДI 2,63 - 4,0). Завдяки цьому обгрунтовано можливість використання цих фрагментів хряща під час виконання ринопластики як ВНХА на живильній ніжці з поверхневої м'язово-апоневротичної системи зовнішнього носа. Вперше розроблено методики виділення та переміщення ВНХА з цефалічної частини бічних ніжок великих крилових хрящів і каудальної частини хряща носової перегородки, живильною ніжкою яких є одна обо кілька артерій, розташованих у поверхневій мязово-апоневротичній системі зовнішнього носа. Вперше сформульовано диференційовані показання до використання ВНХА за естетичної ринопластики залежно від локалізації деформації носа й особливостей ангіоархітектоніки артерій, що входять до складу живильної ніжки аутотрансплантата. Проведено порівняльний аналіз результатів ринопластики з використанням вільних трансплантатів і ВНХА, доведено переваги ВНХА.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р685.244 + Р685.264.058

Рубрики:

Носові операції і операції на придаткових пазухах

Викривлення носової перегородки

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - за даними літератури та комп'ютерної томографії дослідити локалізацію судинних анастомозів як обмежувального фактора при проведенні операції синус-ліфту. З'ясувати можливі способи зупинки кровотечі при ушкодженні судин латеральної стінки верхньощелепної пазухи. З травня 2008 року по квітень 2012 року проведено 36 операцій синус-ліфту за показаннями. У дослідженні брали участь 28 пацієнтів, термін спостереження становив від 2,5 до 4,5 років. Для діагностики наявності судин великого розміру аналізували дані КТ. У 15-ти випадках виявили судини латеральної стінки верхньощелепної пазухи понад 1 мм. Для остеотомії у всіх випадках використовували п'єзотом. У 3-х випадках артерія проходила крізь кісткову стінку та зовні від стінки з'єднувалася з окістям. Лігування здійснювали у двох випадках - при великому (близько 2 мм) діаметрі судин та неможливості провести аугментацію без їх ушкодження. Використовували шовний матеріал Neosorb (термін резорбції 56 - 70 днів). Дослідження охоплювало пацієнтів із показаннями до проведення відкритого синус-ліфту. У 15-ти випадках (41,6 %) виявили анастомози, локалізовані у латеральній стінці верхньощелепного синуса; у 4-х випадках під час операції була ушкоджена артерія. Кровотечу зупиняли методом м'якого притискання та із застосуванням гемо статичних засобів. У 2-х випадках у післяопераційному періоді виявили великі гематоми м'яких тканин, які після медикаментозної терапії зникали, не спричинивши ускладнень. Одну з гематом спостерігали у випадку, коли значних артеріальних анастомозів не виявили як при діагностиці, так і під час операції. Висновки: останніми роками методики кісткової аугментації дедалі більше удосконалюють. Методику синус-ліфту вже не вважають складною, достатньо широко застосовують та наслідки проведення якої достатньо прогнозовані. Використовуючи цю методику, слід враховувати наявність ряду анатомічних утворень, що можуть бути обмеженням до застосування синус-ліфту, наприклад, судин великого діаметра. Зважаючи на особливості локалізації судин, тактику роботи і ліквідації кровотечі, у більшості випадків численним ускладненням, що пов'язані з розривом судин латеральної стінки верхньощелепної пазухи, можна запобігти.

Вивчено позитивний вплив препарату спрей назальний з морською водою "Пшик" виробництва ПАТ "Фармак" у разі застосування у післяопераційному періоді пацієнтів із наступною патологією: викривлення носової перетинки, хронічний гіпертрофічний риніт, хронічний поліпозний гаймороетмоїдит. За результатами клінічного обстеження на фоні лікування препаратом спостерігалась позитивна динаміка змін більшості скарг та симптомів у післяопераційному періоді. Спрей назальний з морською водою "Пшик" позитивно впливає на відновлення транспортної функції миготливого епітелію. Препарат рекомендовано для використання в широкій клінічній практиці після оперативних втручань у порожнині носа.

Розглянуто результати хірургічного лікування у хворих з патологією області клиноподібної пазухи. Оцінено стан співустя клиноподібних пазух, функціональний стан слизової оболонки та порожнини носа до та після запропонованих варіантів лікування, клінічний стан хворих. Проведено аналіз ефективності розроблених методів лікування в ранньому та відділеному післяопераційому періодах. Вдосконалено хірургічне втручання у хворих з ізольованим сфеноїдитом за рахунок модифікованої трансназальної сфенотомії.

Рассмотрены результаты хирургического лечения у больных с патологией области клиновидной пазухи. Оценено состояние соустья клиновидных пазух, функциональное состояние слизистой оболочки и полости носа до и после предложенных вариантов лечения, клиническое состояние больных. Проведен анализ эффективности разработанных методов лечения в раннем и отдаленном послеоперационном периодах. Усовершенствовано хирургическое вмешательство у больных с изолированным сфеноидитом за счет модифицированной трансназальной сфенотомии.

Наведено результати дослідження клінічної ефективності застосування назального спрея СептаНазал у комплексній терапії пацієнтів після перенесених ендоскопічних оперативних втручань у носовій порожнині. Дослідження проведено на базі кафедри оториноларингології з офтальмологією Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія" та ЛОР-відділення Полтавської обласної клінічної лікарні. Встановлено значне регресування суб'єктивної симптоматики та об'єктивних показників одужання пацієнтів, які застосовували спрей СептаНазал. У даній групі спостерігалось більш швидке покращання стану щодо початкового на 1,5 бала порівняно з контрольною групою. Закладеність носа зменшилась на 50 % в обох групах, при цьому відновлення нюхової функції спостерігалось у 87 % пацієнтів основної групи та 50 % - контрольної. На 7-му добу жоден пацієнт основної групи не скаржився на біль.

Визначався коефіцієнт пружності хряща (модуль Юнга), який необхідний для доказового прогнозування післяопераційних викривлень, спираючись на закони біомеханіки хряща та постулати теорії опору матеріалів. Проведено серію екпериментів, які дозволили оцінити коефіцієнт пружності еластичної хрящової тканини. Для експериментів були використані фрагменти хрящів носової перегородки від 68-ми пацієнтів, взяті під час септопластики. Середня величина модуля Юнга для чотирикутного хряща складала 0, 25 ± 0,2 кг/мм2.

Определялся коэффициент упругости хряща (модуль Юнга), который необходим для доказательного прогнозирования послеоперационных искажений, опираясь на законы биомеханики хряща и постулаты теории сопротивления материалов. Проведена серия екпериментов, которые позволили оценить коэффициент упругости эластичной хрящевой ткани. Для экспериментов были использованы фрагменты хрящей носовой перегородки от 68-ми пациентов, взятые при септопластике. Средняя величина модуля Юнга для четырехугольного хряща составляла 0,25 ± 0,2 кг / мм2.

Обстежено 90 хворих з постназальним синдромом та хронічним закладенням носа. Виконано визначення стану навколоносових пазух за даними КТ та під час хірургічного втручання. Проведено порівняння результатів ендоназальних хірургічних втручань з та без ревізії навколоносових пазух.

Обследовано 90 больных с постназальным синдромом и хронической заложенностью носа. Выполнено определение состояния околоносовых пазух по данным КТ и во время хирургического вмешательства. Проведено сравнение результатов эндоназальных хирургических вмешательств с и без ревизии околоносовых пазух.

У ході дослідження встановлено, що застосування препарату серрата в післяопераційному періоді у пацієнтів, які перенесли ринохірургічні втручання, дозволяє досягти більш вираженої позитивної динаміки основних симптомів реактивного запалення слизової оболонки порожнини носа та навколоносових пазух.

В ходе исследования установлено, что применение препарата серрата в послеоперационном периоде у пациентов, перенесших ринохирургические вмешательства, позволяет достичь более выраженной положительной динамики основных симптомов реактивного воспаления слизистой оболочки полости носа и околоносовых пазух.