Описано, каким образом гомосексуальность была исключена из списка психических расстройств, и подчеркнуто, что это не было научно обосновано. Обсуждена проблема ее формирования. Нисколько не умаляя влияния биологических факторов в возникновении части случаев гомосексуальности, обращено внимание на важную роль в генезе этого расстройства психологических и социальных факторов, влияние которых игнорируется гей-лоббистами по идеологическим причинам (мы такими родились и не несем никакой ответственности за свое поведение, так же как семья и общество). Показана эффективность конверсионной терапии. Подчеркнута научная необоснованность пропаганды гомосексуальных отношений в качестве здорового образа жизни.

Приведены результаты обследования 1213 человек с расстройствами половой идентификации (РПИ), а также результаты психотерапевтической и медикаментозной коррекции психотропными и гормональными препаратами 247 пациентов с истинным транссексуализмом. Описаны длительность, дозы и терапевтические эффекты лечения. Сделан вывод о необходимости начинать лечение с психологической коррекции и психотерапии у всех пациентов с РПИ, добавляя при необходимости психотропные препараты, что приводит к редукции психопатологической симптоматики. Гормональную коррекцию необходимо проводить только пациентам с установленным истинным транссексуализмом при подготовке к хирургической коррекции, а также для достижения положительных соматических изменений. В дальнейшем гормональная коррекция переходит в пожизненную заместительную гормонотерапию.

Визначено якість життя (ЯЖ) транссексуалів-чоловіків та досліджено її динаміку після хірургічної корекції статі у проспективному дворічному дослідженні. До дослідження залучили 68 транссексуалів-чоловіків, яких спостерігали та оперували у відділенні пластичної і реконструктивної хірургії на базі кафедри хірургії N 4 Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця у період з 1998 до 2010 рр. Пацієнтів розподілено на три групи. Основну групу склали 68 транссексуалів-чоловіків (група Т), першу контрольну групу - 80 чоловіків (група Ч), другу контрольну групу - 80 жінок (група Ж). Пацієнтам групи Т виконували оперативне втручання з приводу корекції статі: екстирпацію матки з додатками та маскулінізувальну мамопластику (в один етап усім пацієнтам), неофалопластику (другим етапом у 11 пацієнтів). ЯЖ визначено за опитувальником SF-36. Після проведеної операції ЯЖ транссексуалів поліпшилася у порівнянні з вихідним рівнем за такими категоріями SF-36, як соціальне функціонування, рольове функціонування, зумовлене емоційним станом, психічне здоров'я. Значення показників ЯЖ у цій групі в післяопераційний період наблизилися до таких у чоловіків контрольної групи. При аналізі ЯЖ залежно від часу, який минув після оперативного втручання, статистично значущої різниці не виявлено.

Останнім часом збільшується кількість дітей, які потрапляють на лікування у профільні відділення лікарні з порушенням статевого розвитку. Порушення статевого розвитку не можна розглядати лише як медичну проблему без соціальної складової, що суттєво впливає на формування особистості, зокрема її гендерної ідентичності. Важливим залишається питання про стать, адже вроджені вади статевих органів можуть виявлятися не тільки після народження, а й у пубертатному віці, тож проблема гендерної соціалізації може бути складною і навіть стресовою як для дитини, так і для батьків. Своєчасна діагностика порушень статевого розвитку і психологічний супровід дітей та їх батьків з метою корекції гендерної ідентичності необхідні для біологічного й соціального розвитку дитини. Отже, участь психолога в мультидисциплінарному веденні дітей з порушенням статевого диференціювання позитивно впливає на гендерну соціалізацію дитини.

Для успішної діагностики аномалій статевої диференціації (АСД), оптимальної медико-психологічної корекції та соціальної адаптації хворих необхідне розуміння основних генетичних механізмів регуляції статі, знання головних нозологічних форм цієї патології та сучасних підходів до диференційної діагностики.