Рассмотрены особенности течения беременности, родов, послеродового периода и состояния новорожденных при заболевании вирусным гепатитом. Приведена общая характеристика острых и хронических вирусных гепатитов, а также вызываемых малоизученными гепатотропными вирусами. Рассмотрены патогенез, клинические проявления, механизмы заражения и пути передачи вирусных гепатитов, показаны возможные осложнения и исходы заболевания. Приведены методы дифференциальной диагностики патологии беременности и вирусного гепатита. Разработаны рекомендации по практическому использованию результатов определения маркеров вирусных гепатитов, приведены методы их профилактики и лечения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213.026-5 + Р716.216.413.51-2

Рубрики:

Еклампсія і прееклампсія

Хвороби печінки у вагітних

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено патогенез та особливості перебігу вагітності та пологів у жінок, що страждають на хронічний гепатит та у разі обтяження перебігу вагітності HELLP-синдромом. За допомогою клініко-біохімічних, гормональних, біофізичних, імунологічних, імуноморфологічних, морфологічних, реовазографічних досліджень визначено критерії оцінювання стану фетоплацентарного комплексу. Встановлено погіршання стану внутрішньоутробного плода, наявність гормонального дисбалансу, виснаження антиоксидантної системи захисту, порушення мікрогемоциркуляції в матково-плацентарному басейні, наявність імунологічних порушень за вторинним гіпосупресорним варіантом у жінок з хронічними гепатитами. Встановлено, що за даної патології у 2,6 рази підвищується ризик розвитку HELLP-синдрому; доведено провідну роль аутоімунного компонента в патогенезі розвитку цієї хвороби. На підставі ретельного аналізу отриманих результатів виділено маркери розвитку HELLP-синдрому. Доведено, що використання рекомендованого лікувального комплексу, який включає дискретний низькооб'ємний плазмаферез, гепабене, гетеротопічну трансплантацію фетального тимуса, сприятливо впливає на перебіг вагітності та пологів у жінок з хронічними гепатитами і дозволяє у 2,8 рази, у порівнянні з традиційною терапією, знизити ризик розвитку HELLP-синдрому.

Установлено частоту трансмісії вірусу гепатиту C від матері до новонародженого. Визначено високу частоту ускладнень вагітності та пологів у HCV-інфікованих - анемії, загрози переривання вагітності, передчасних пологів, запальних захворювань статевих органів, несвоєчасного відходження навколоплідних вод, аномалії пологової діяльності. Вивчено фактори ризику вертикальної передачі вірусу C. Апробовано спосіб діагностування вірусного гепатиту C з використанням експрес-тесту "CITO TEST HCV" (США), доведено його високу чутливість, специфічність і точність. Одержано нові дані про функціональний стан фетоплацентарного комплексу й особливості імунологічного гомеостазу у вагітних з хронічною HCV-інфекцією. Вивчено вміст ліпополісахарид-зв'язувального білка у вагітних з хронічним гепатитом C та виявлено взаємозв'язок між вмістом ліпополісахаридо-зв'язувального білка й імунними показниками у патогенезі хронічного гепатиту C в обстежених жінок. Науково обгрунтовано та розроблено патогенетичну схему раціонального ведення вагітності та пологів, а також комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на корекцію виявлених порушень і профілактику вертикальної трансмісії вірусу гепатиту C. Частота передачі HCV у групі вагітних з хронічною HCV-інфекцією становила 7,0 %, а у групі вагітних з коінфекцією HCV + HIV - 20,4 %, яка завдяки впровадженню комплексних профілактичних заходів зменшилась у 1,8 раза (4 %) у групі вагітних з хронічною HCV-інфекцією та у 2,4 раза (8,7 %) - у групі вагітних з коінфекцією HCV + HIV.

Досліджено вплив довготривалої дії малих доз іонізуючого опромінення на організм вагітної, перебіг вагітності та пологів, процеси обміну речовин та детоксикаційні процеси в організмі вагітої, стан фетоплацентарного комплексу, плода та новонародженого. Виявлено, що довготривале проживання жінок на забруднених радіонуклідами територіях призводить до порушення функціонального стану печінки, що проявляється в порушенні білоксинтезувальної, ферментативної та детоксикаційної її функції, а також змінами в обміні заліза та окремих лігандних сполук гемоглобіну; клінічно це проявлялось загрозою переривання вагітності та розвитком фетоплацентарної недостатності. На основі проведеного комплексного обстеження вагітних, що зазнали впливу малих доз іонізуючого опромінення, втановлено взаємозв'язок між показниками функції печінки, детоксикаційної функції плаценти та характером ускладнень вагітності і перинатальних пошкоджень плода.

Проаналізовано перебіг вагітності в 93 жінок із верифікованим гепатитом С (ГС) та 106 вагітних контрольної групи. Досліджено фактори ризику інфікування ГС. Установлено, що вагітність у жінок із ГС перебігає на тлі підвищеного ризику її самовільного переривання, розвитку гестозу та фетоплацентарної недостатності. Дана група жінок частіше страждала під час вагітності на гострі респіраторно-вірусні захворювання, анемію, пієлонефрит. Виявлено високу частоту соматичних захворювань у вагітних із ГС.

На підставі одержаних результатів розроблено алгоритм ведення пацієнток з холестатичним гепатозом вагітних у поєднанні з хелікобактеріозом за амбулаторно-поліклінічних умов з урахуванням ступеня тяжкості захворювання за бальною шкалою. Доведено доцільність патогенетично обгрунтованої комплексної регуляційної терапії легких форм холестатичного гепатозу вагітних у поєднанні з хелікобактеріозом на етапі первинної медико-санітарної допомоги лікарями терапевтичної та акушерської служби антигомотоксичними препаратами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.413.51

Рубрики:

Хвороби печінки у вагітних

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано дані епідеміологічного анамнезу 57 вагітних із хронічним вірусним гепатитом С (ХВГС). Визначено, що на частку статевого та внутрішньолікарняного шляхів передачі припадає значний відсоток (49,1 %) випадків. Виявлено клініко-лабораторні особливості перебігу ХВГС у вагітних та негативний вплив інфекції на перебіг вагітності з розвитком ускладнень. Обгрунтовано необхідність планового, регламентованого обстеження вагітних на маркери до вірусного гепатиту C для розробки ефективних заходів щодо зниження частоти ускладнень вагітності та попередження перинатального інфікування.

Наведено дані про жовтяниці у вагітних. Розглянуто основні клінічні і лабораторні ознаки, які дозволяють провести діагностику, диференціальну діагностику. Описано клінічний випадок гострої жирової дистрофії печінки у вагітної.

Обстежено 16 вагітних із хронічною реплікативною та 40 - із хронічною інтегративною HBV-інфекцією. Встановлено, що у вагітних із хронічною реплікативною HBV-інфекцією зі збільшенням терміну гестації погіршуються біохімічні показники білково-синтетичної функції печінки, виявляється тенденція до зниження інтенсивності реплікації HBV і посилення активності некрозапальних процесів у гепатоцитах.

Обстежено 117 вагітних жінок, хворих на HBeAg-позитивний ХГВ, і 18 народжених ними дітей. Установлено, що в матерів, які трансплацентарно заразили дітей, під час вагітності спостерігалося зменшення, притаманної процесу гестації, імуносупресивної активності сироватки крові. Висловлено гіпотезу, що порушення материнської толерантності по відношенню до плоду призводить до цитогенного ефекту з ушкодженням плаценти та сприяє передачі HBV.

Розроблено метод прогнозування та профілактики акушерських ускладнень шляхом вивчення особливостей перебігу гестаційного періоду в жінок із вірусним гепатитом С (ГС). Встановлено територіальну нерівномірність поширеності ГС в Україні, що корелює з частотою інфікованості вагітних збудником. Визначено вікові та соціальні групи ризику захворюваності на ГС серед вагітних, домінуючі шляхи передачі вірусу за сучасних умов. Одержано нові дані про несприятливий вплив ГС на перебіг вагітності. Визначено особливості взаємовпливу патологічних процесів, індукованих вірусів ГС та ВІЛ у вагітних жінок. Сформовано основні фактори, які сприяють підвищенню ризику передачі вірусу ГС від матері до дитини. Вперше розроблено алгоритм ведення вагітних з ГС, що спрямований на ранню діагностику та попередження акушерських ускладнень із диференційованим підходом об’єму надання медичної допомоги вагітним з ГС залежно від тяжкості патологічного процесу.

Наведено нове рішення актуального завдання сучасного акушерства - зниження частоти гестаційних і перинатальних ускладнень у вагітних з прееклампсією (ПЕ) в поєднані з хронічною патологією печінки (ХПП). Визначено частоту ПЕ в поєднанні з ХПП (9,5 ± 1,2 %) у вагітних жінок і підтверджено, що під час вагітності в більшості випадків відбувається загострення ХПП. Виявлено гестаційні та перинатальні ускладнення у вагітних з ПЕ в поєднанні з ХПП, чистою ПЕ, окремою ХПП та доведено, що частота гестаційних ускладнень залежить від поєднання ПЕ та ХПП. Встановлено, що найбільш чутливими показниками у разі порушення функціонального стану печінки є аланінамінотрансфераза і лактатдегідрогеназа, визначено порушення функції ендотелію судин та з’ясовані заходи запобігання розвитку ендотеліальної дисфункції (ЕД). Розглянуто кореляційні зв’язки між показниками функціонального стану печінки, гемокоагуляційного гемостазу, ендотеліальної системи, гестаційними ускладненнями. На підставі одержаних маркерів ЕД в сироватці крові та тканині плаценти, деяких біохімічних показників крові та гемостазіограми у вагітних з ПЕ в поєднанні з ХПП, чистою ПЕ, окремою ХПП запропоновано комплекс лікувально-профілактичних заходів, доведено його ефективність.

Відзначено, що погляди на патогенез перебігу вірусного гепатиту В у вагітних жінок та особливості впливу збудника на організм матері та плода вивчено ще недостатньо. В першу чергу це стосується таких питань, як вивчення порушень стану фетоплацентарного комплексу та функцій печінки у вагітних за допомогою оцінки пігментної, ферментативної та білкової функції печінки, гормональної функції плаценти, дослідження функції ендотелію судин, а також розробка алгоритму лікувально-профілактичних заходів.

Наведено результати вивчення перинатальних наслідків у 129 жінок з холестатичним гепатозом (ХГ) вагітних залежно від проведеного лікування. Продемонстровано, що патологічні процеси в організмі вагітної, зумовлені холестазом, спричиняють збільшення частоти передчасних пологів, гіпотрофії плода, ризику антенатальної загибелі плода. Доведено, що включення еферентної терапії в комплекс лікування вагітних з ХГ покращує результати вагітності для плода та новонародженого.

Описано діагностичний пошук і підходи до лікування гострого жирового гепатозу (ГЖГ) у вагітної за умов відділення анестезіології та інтенсивної терапії КУ "Обласна клінічна лікарня м. Чернівці" на прикладі клінічного випадку з лікарської практики. Незважаючи на те що немає чіткого протоколу ведення хворих із даною патологією, вдалося одержати позитивний результат у лікуванні пацієнтки з ГЖГ.

Досліджено 80 вагітних жінок з HBV-інфекцією та 40 умовно здорових жінок з фізіологічним перебігом вагітності. На підставі комплексного вивчення даних клінічної картини та інструментальних методів дослідження удосконалено діагностику порушень фетоплацентарного комплексу у вагітних із HBV-інфекцією. Вивчено особливості змін пігментної, ферментативної та білковосинтетичної функцій печінки у вагітних жінок з HBV-інфекцією. Встановлено взаємозв'язок між частотою розвитку, ступенем прояву плацентарної дисфункції та наявністю патологічних відхилень у стані ендотеліальної системи, функціонального стану печінки у жінок вагітних з HBV-інфекцією. Встановлено, що підвищений вміст ендотеліну та фактора некрозу пухлин і знижений вміст простацикліна у жінок з HBV-інфекцією свідчать про наявності локальної плацентарної ішемії. Показано роль корекції виявлених змін функціонального стану печінки й ендотеліальної дисфункції під час проведення лікування порушень фетоплацентарного комплексу у вагітних з вірусним гепатитом В у анамнезі. Розроблено та впроваджено комплекс лікувально-профілактичних заходів, із застосуванням аргініну глутамату та екстракту артишоку, використання якого супроводжується позитивною динамікою клініко-лабораторних показників, що дозволило знизити частоту розвитку та ступінь прояву плацентарної дисфункції, знизити тим самим рівень акушерських та перинатальних ускладнень у обраного контингенту вагітних.

Наведено сучасні погляди на етіологію та патогенез розвитку гострої жирової дистрофії печінки (ГЖДП). Визначено основні клінічні особливості перебігу даного захворювання у вагітних. Виділено необхідність формування мультидисциплінарного підходу для вирішення питань тактики ведення пацієнтів з даною патологією, та описано основні диференціальні лабораторні та клінічні критерії гострої жирової дистрофії та HELLP-синдрому. Визначено необхідність генетичних досліджень як батьків, так і дитини, для визначення генів, відповідальних за розвиток цього важкого ускладнення вагітності. Описано випадок ведення вагітності, пологів і післяпологового періоду у пацієнтки з ГЖДП.

Мета роботи - з'ясувати роль порушень гепатобіліарної системи у виникненні акушерських і перинатальних ускладнень у жінок із вагітністю після застосування ДРТ. Проаналізовано 614 амбулаторних карт жінок, які звернулися з приводу лікування безпліддя і їм було застосовано програму ДРТ (запліднення in vitro). Із 614 розпочатих циклів вагітність наступила у 147 (23,9 %) жінок (основна група). 50 вагітних жінок без непліддя в анамнезі склали контрольну групу. Для з'ясування ролі патології гепатобіліарної системи в розвитку порушень перебігу вагітності ми розділили 147 жінок, у яких вагітність настала після застосування ДРТ (основна група), на 2 підгрупи: 1-а - 18 вагітних із функціональними порушеннями гепатобіліарної системи, 2-а - 129 вагітних після ДРТ без ознак функціональних порушень гепатобіліарної системи. До функціональних порушень ми віднесли наявність УЗД-ознак порушень печінки та біохімічних маркерів (трансамінази, лужна фосфатаза, білірубін). Встановлено, що вагітність після ДРТ у жінок із функціональними розладами печінки має свої особливості: суттєво вища частота викиднів та завмерлих вагітностей, загрози передчасних пологів, ранніх гестозів, прееклампсії тяжкого ступеня та затримки росту плода. У пологах частіше була кровотеча, у післяпологовому періоді - гнійно-септичні ускладнення та пізня кровотеча. Майже 40 % дітей народились у стані асфіксії, причому у 11,1 % спостерігався тяжкий її ступінь, третина цих дітей була недоношеними й 40,0 % мали ознаки гіпотрофії, а в 66,7 % був порушеним перебіг ранньої неонатальної адаптації. Вищою була й перинатальна смертність. Висновки: наявність функціональних розладів печінки в жінок з непліддям відіграє певну роль у виношуванні вагітності після ДРТ, виникненні її ускладнень, негативних наслідках для жінки та новонародженої джитини, конкретні механізми чого потребують детального дослідження для розробки патогенетично обгрунтованої системи лікувально-профілактичних заходів.