Проаналізовано взаємозв'язки між ендокринною функцією вилочкової залози, зокрема гормоном тимуліном, та показниками гіпофізарно-тиреоїдної системи, а також кортизолом, масою тимуса, масою тіла і віком дитини. Наявність кореляційного зв'язку між досліджуваними показниками встановлено за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона (r). Надійність і точність коефіцієнта кореляції оцінено за допомогою критерію Стьюдента. Щільність зв'язку між досліджуваними показниками визначалася за допомогою кореляційного відношення (h2). Істотність кореляційного зв'язку перевірено за допомогою критерію Фішера. В результаті дослідження установлено вірогідний та істотний вплив гормону щитовидної залози тироксину на гормон вилочкової залози тимулін.

Огляд літератури містить інформацію про взаємозв'язок функціональної діяльності ендокринної та імунної систем і про можливість корекції змін з боку вилочкової залози у дітей.

Проаналізовано морфометричні показники вилочкової залози новонароджених дітей. Показано зв'язок між функцією вилочкової залози і щитовидної залози у новонароджених дітей та в динаміці у дітей першого року життя. Обгрунтовано доцільність обстеження дітей із групи ризику з гіпофункцією вилочкової залози.

Дисертація присвячена вивченню гемомікроциркуляторного русла часточки вилочкової залози, зокрема, артеріол, капілярів та венул, у віковому аспекті. Дослідження проведено на 50 безпородних білих щурах, яких було поділено на 5 вікових груп: 15-та доба ембріонального розвитку, новонароджені, статевонезрілі (3,5 міс.), статевозрілі (6 міс.), "старі" (більше 1,5 року). Визначено в тимусі білих щурів у 5 вікових групах щільність та діаметр артеріол, капілярів та венул на площі 992,25 мкм2. Досліджено процеси ангіогенезу у тимусі білих щурів. Вивчено ультрамікроскопічні особливості будови судин гемомікроциркуляторного русла та будови гематотимусного бар'єру у кірковій та мозковій речовині часточки вилочкової залози. Встановлені закономірності зміни морфологічних параметрів судин гемомікроциркуляторного русла тимусу в процесі онтогенезу.

З'ясовано, що найбільш виражені зміни абсолютної та відносної маси, об'єму та питомої густини тимусу новонароджених мають місце у перші 48 годин післянатального життя. Визначено динаміку периваскулярних лімфатичних судин тимуса. Встановлено розподілення рецепторів до лектинів сочевиці й зав'язі пшениці на клітинах тимуса. Виявлено, що дендритні клітини тимуса мають рецептори до лектинів сочевиці. В процесі внутрішньодинамічного диференціювання та міграції лімфоцитів динамічно змінюється інтенсивність експресії рецепторів до лектинів зав'язі пшениці на епітеліоретикулоцитах тимуса новонароджених щурів. Обгрунтовано шляхи еміграції лімфоцитів з тимуса та встановлено механізми, які її забезпечують. Зазначено, що еміграція лімфоцитів з тимуса на периферію відбувається через периваскулярні лімфатичні капіляри на 12 - 16-ту годину після народження; вихід лімфоцитів забезпечується розвитком фізіологічного набряку тканини тимуса, який характеризується капілярним стазом, збільшенням індексу дегрануляції тучних клітин тимуса, підвищенням вмісту гіалуронової кислоти та збільшенням вмісту периваскулярних лімфатичних судин.

Изложены общие закономерности строения тимуса новорожденного. Приведены особенности тимического микроокружения в раннем постнатальном периоде. Показана динамика клеточного состава тимуса новорожденных. Описаны эпителиальные структуры тимуса.

Досліджено ендокринну систему та її вікові анатомо-фізіологічні особливості. Увагу приділено методам клінічного обстеження. Надано відомості про лабораторні, функціональні й інструментальні методи обстеження. Розглянуто семіотику уражень ендокринної системи: гіпоталамуса, гіпофізу, кори наднирників, щитовидної залози, паращитовидних залоз, тимуса, підшлункової залози. Описано основні клініко-лабораторні симптоми (гіпоталамічний пубертатний синдром, синдром нецукрового діабету, синдром гіпотериозу та ін.).

Исследована активность и определена норма кардиоспецифического изофермента МВ-креатинфосфокиназы у здоровых новорожденных раннего неонатального периода.

Представлены результаты морфометрического и гистологического изучения строения щитовидной железы у плодов 39-ти - 40-ка недель и новорожденных. Отмечено, что степень внутриутробного развития и морфофункциональной активности щитовидной железы существенно варьируют. Наблюдается несколько типов гистологического строения органа: незрелая щитовидная железа, зрелая фолликулярного типа, зрелая десквамированного типа и зрелая с мезенхимозом. Соотношение объемов межуточной ткани, фолликулов и интерфолликулярных тиреоцитов, а также общие размеры щитовидной железы характеризуют степень зрелости данного органа.

Проведено ультразвукове дослідження розмірів загруднинної залози у здорових дітей віком до 12-ти місяців життя. У ході дослідження визначено розміри залози, її масу, а також масу вилочкової залози по відношенню до маси тіла дитини. У результаті дослідження виявлено, що розміри вилочкової залози у дітей грудного віку залежать не лише від віку, але й маси тіла дитини.

Підсумовано основні досягнення у вивченні віддалених наслідків впливу гормонів, нейромедіаторів, стресорних чинників та забруднювачів біосфери на нейроендокринну систему людини і тварин на ранніх стадіях індивідуального розвитку. Обгрунтовано можливість профілактики шкідливих наслідків цих впливів для систем репродукції та адаптації, обговорено майбутнє превентивної нейроендокринології.

Вивчено плазмений рівень показників тиреостату - трийодтиронину (Т3), тироксину (Т4), вільної фракції тироксину (вТ4), тиротропного гормону (ТТГ), тироксинзв'язувального глобуліну (ТЗГ) у здорових доношених новонароджених. Під спостереженням перебувало 41 немовля від здорових матерів. Результати досліджень свідчать, що одразу після пологів відбувається активація всіх ланок гіпофізарно-тиреоїдної системи. Протягом першої доби продукція ТТГ зростала майже вдвічі. На кінець неонатального періоду з'являвся слабкий позитивний зв'язок між Т3 та Т4, відбувалася стабілізація функції пітуітарно-тиреоїдної осі на тлі зниження вмісту ТЗГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415 + Р731.95

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи і обміну речовин у дітей

Ендокринна система у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З використанням загальногістологічних, морфометричних, лектиногістохімічних та імуногістохімічних методів проведено дослідження впливу експериментального гіпо- та гіпертирозу материнського організму на структурні компоненти надниркових залоз потомства на послідовних етапах пре- і постнатального онтогенезу. Показано що морфогенез надниркових залоз щура триває після народження і, в основному, завершується до 10-їпостнатальноїдоби, 17 починаючи від якої у мозковій речовині відмічено високий рівень експонування рецепторів лектинів ЬСА, РЫА, СЫРА, \VGAj БЫА та ЬАВА. Гіпотироз материнського організму обумовлює затримку розвитку, що проявлялося у відсутності острівців мозкової речовини наднирників на 1-у постнатальну добу, накопичення в цитоплазмі адренокортикоцитів рецепторів лектину РЫА. На 10-у постнатальну добу на тлі тироїдного дисбалансу задокументовано посилення проліферації та апоптозу у складі кіркової речовини у поєднанні з пригніченням інтенсивності обох процесів у мозковій речовині наднирників. Лектини можуть бути рекомендовані в якості селективних гістохімічних маркерів структурних компонентів надниркових залоз щура, а саме: лектини ЬСА, РЫА, СОТА, \\Ч}А, БЫЛ та ЬАВА - мозкової речовини; лектин РЫА - секреторних гранул хромафіноцитів, елементів комплексу Гольджі адренокортикоцитів; лектини ЬСА та ЬАВА - комплексу Гольджі хромафіноцитів; лектин ЫРА - активованих макрофагів, лектин БЫА - міграгорних еозинофілів крові; лектин \VGA- для ідентифікації епінефроцитів та норепінефроцитів, апоптосом у складі мозкової речовини.