Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.601.1-54

Рубрики:

Панкреатити у дітей

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З метою зниження ступеня ендогенної інтоксикації (ЕІ) у 9-ти дітей з розлитим перитонітом апендикулярного генезу в комплексі лікування після операції використано мембранний плазмаферез з плазмообміном. Кожному пацієнту проведено по два сеанси на 2 - 3-ю та 5 - 7-у добу після операції залежно від тяжкості клінічного перебігу захворювання. Застосування в комплексі лікування мембранного плазмаферезу сприяло зменшенню ступеня ЕІ шляхом впливу на її основні патогенетичні ланки, підвищення імунної системної реактивності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.601.1-52 + Р733.413.2-52

Рубрики:

Панкреатити у дітей

Хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки у дітей

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дітей з патологією гастродуоденальної та біліарної зони вивчено стан зовнішньосекреторної функції підшлункової залози. Застосовано методики: стимуляція панкреатичної секреції (амілази) прозерином; визначення рівня еластази в крові; визначення рівня Ig A, M, G та кріоглобулінів. Більш ніж у половини хворих діагностовані порушення екзокринної функції підшлункової залози, що мають вторинний характер і переважно є функціональними.

Наведено особливості перебігу хронічного панкреатиту в підлітків. Розроблено алгоритм спостереження за цієї патології. Проаналізовано медичну документацію 534 дітей віком 10 - 17 років з хронічним панкреатитом, переважно за останні 5 - 10 років. Комплексно обстежено 85 підлітків цього ж віку з цією патологією. Встановлено, що частіше хворіють дівчатка раннього і старшого підліткового віку. Тривалість захворювання становила 1 - 5 років, при тому, що загострення спостерігалися протягом останніх 6 місяців - 1 року. У клініці превалювали больовий синдром з локалізацією в епігастрії (85 %) і лівому підребер'ї (80 %), а також нудота (67,8 %), відриг гірким (48,5 %), ознаки астенічного синдрому (100 %). Найчастіше загострення больового синдрому повязані з порушеннями дієти, рідше - з фізичним навантаженням. До ультразвукових ознак патології підшлункової залози відносяться: підвищення ехогенності паренхіми підшлункової залози (83,2 %), збільшення хвоста (58,6 %).

На базі мета-аналізу надано дані щодо функціонального стану підшлункової залози у дітей із хронічним панкреатитом. Установлено наявність помірних порушень зовнішньосекреторної функції органа у більшості хворих.

Наведено ультразвукову характеристику панкреатиту у 170 дітей різного віку. Встановлено, що ехографічними ознаками реактивного панкреатиту, який домінує в дошкільному та молодшому шкільному віці, є набряк підшлункової залози або окремих її частин, зокрема голівки. Для хронічного панкреатиту, який частіше зустрічається в підлітковому віці, властива частково або дифузно підвищена ехогенність паренхіми.

Наведено нові підходи до лікування панкреатиту в дитячому віці. Обстежено 170 дітей із панкреатитом віком 7 - 17 років. Серед них 53 дитини одержували антиоксидант Кверцетин і фермент (Дигестин), 42 - Кверцетин і спазмолітик (Трибудат), 30 - монотерапію Кверцетином. До контрольної групи увійшло 45 дітей, яким призначали винятково традиційне лікування. Встановлено більшу ефективність запропонованого лікування щодо регресу клінічних симптомів панкреатиту, настання повної ремісії та поліпшення загального стану обстежених.

Наведено клінічну ефективність кверцетину в корекції порушень цитокінового статусу в 30 дітей із хронічним панкреатитом. Встановлено від новлення повноцінної імунної відповіді в більшості обстежених основної групи, що зумовлено, насамперед, антиоксидантними цитопротективними та протизапальними властивостями кверцетину.

Надано результати диференційного лікування порушень вегетативної регуляції у 170 дітей шкільного віку із панкреатитом. Стан регуляторних механізмів визначали за методикою варіабельності серцевого ритму. У 50 дітей із напруженням механізмів вегетатавної регуляції проведено психокорекційну бесіду із психологом, масаж комірцевої зони, а також призначено плавання у басейні. 45-ти дітям із перенапруженням регуляторних механізмів запропоновано седативний збір N 5 курсом на 10 - 12 днів. 30-ти дітям зі зривом адаптаційних механізмів призначали фітопрепарат флорисед. 30 дітей цього ж віку, які одержували винятково базисну терапію, склали групу порівняння. Доведено ефективність диференційного терапевтичного комплексу із застосуванням психокорекції, седативних засобів рослинного походження та мануальної терапії в усуненні проявів вегетативної дисфункції у дітей.

Надано результати дослідження вмісту про- та протизапальних цитокінів у дітей з патологією панкреатобіліарної зони. Обстежено 30 хворих з панкреатитом в поєднанні з хронічним холецистохолангітом та 30 практично здорових дітей. Виявлено, що частіше хворіють дівчатка (56,6 %) віком від 13 до 18 років (86,6 %). Констатовано залежність вмісту інтерлейкіну-6 від частоти рецидивів абдомінального болю. Встановлено наявність прямого взаємозв'язку між рівнем прозапального цитокіну та тривалістю захворювання понад 5 років і обернено пропорційного зв'язку між вмістом протизапального цитокіну інтерлейкін-2 та аналогічним показником.

Наведено сучасний стан проблеми хронічного панкреатиту (ХП) в дитячому віці. Вивчено особливості клініки ХП у дітей за даними метааналізу та власних клінічних спостережень. Встановлено, що серед причин розвитку ХП у дітей домінувала хронічна патологія гастродуоденальної зони. Встановлено провідні клінічні синдроми захворювання, особливості клінічних проявів залежно від віку, статі та тривалості захворювання.

Представлено ефективність монотерапії препаратом "Кверцетин" у лікуванні порушень оксидантної системи у 80 дітей із панкреатитом. Встановлено суттєве покращання функціонального стану печінки, а також показників вегетативної регуляції у дітей із панкреатитом під впливом лікування. Стабілізація вищезгаданих показників у разі хронічного панкреатиту відбувалася повільніше, ніж у разі реактивного, що є доказом початку фіброзних змін.

Цель работы - улучшить клиническую диагностику и менеджмент поражений поджелудочной железы в педиатрической практике. Описаны случаи острого идиопатического панкреатита у детей в возрасте 4, 8, 11 и 12 лет. В клинике заболевания во всех случаях была приступообразная абдоминальная боль, тошнота и/или рвота, вялость; лихорадка отсутствовала. Во всех случаях имелись биохимические (уровень липазы и/или амилазы в крови >> 3N) и сонографические (отечность органа) признаки воспаления поджелудочной железы, удовлетворяющие критериям острого панкреатита. Заболевание завершилось выздоровлением в течение недели. Использовалось минимальное количество препаратов и рациональное энтеральное питание без продолжительной "голодной" паузы. Выводы: на основании анализа литературы и собственных наблюдений даны практические рекомендации по диагностике и ведению острого идиопатического панкреатита у детей.