Досліджено проблему діагностики й інтенсивної терапії гемодинамічних розладів, які виникають на тлі септичних станів у дітей. На підставі аналізу результатів обстеження й інтенсивної терапії 170-ти хворих на сепсис, тяжкій сепсис і септичний шок визначено розлади центральної та регіонарної (у малому колі кровообігу, спланхнічній зоні та нирках) гемодинаміки. Встановлено, що септичні стани у дітей супроводжуються розвитком нерівномірного кровопостачання внутрішніх органів у вигляді зростання кровоплину у системі верхньої мезентеріальної артерії, ворітної вени та формуванням вазоспазму у малому колі кровообігу, ниркових судинах. Печінковий кровообіг характеризується зменшенням загального кровопостачання, переважно за рахунок зниження кровоплину у загальній печінковій артерії. Ці розлади кровоплину корелюють із формуванням відповідної органної дисфункції та дисбалансом між вазоконстрикторами/вазодилятаторами на користь перших. На підставі одержаних даних розроблено критерії прогнозування та діагностики органних розладів за допомогою визначення регіонарного кровоплину методом імпульсно-хвильової допплерографії й уточнено протокол ціль-орієнтованої терапії гемодинамічних розладів із використанням стартової інфузійної терапії похідними ГЕК 130/0,4, диференційованим застосуванням інотропних засобів (допаміну або добутаміну) і вазодилятатора - донатора оксида азоту - 4,2 % розчину L-аргініну, що дозволяє зменшити летальність за септичного синдрому поліорганної недостатності порівняно із прогнозованою.

Наведено характеристику ранового процесу у дітей, визначено середні терміни його лікування залежно від віку. Встановлено, що у дітей перебіг гнійного ранового процесу характеризується швидкою зміною фаз, які корелюються з віком.

Проаналізовано результати лікування 70 дітей. Пацієнтам основної групи (34 дітей) в першій стадії раневого процесу на рану впливали змінним магнітним полем. У другій і третій стадіях раневого процесу щодня продовжували впливати на рану змінним магнітним полем та ліпосомальним розчином антибіотика. Місцеве лікування хворих контрольної групи (36 дітей) здійснювали за стандартною методою. Для оцінки ефективності комбінованої терапії використовували клінічні показники: очищення рани, нормалізація температури, поява грануляції після очищення, початок краєвої епітелізації, в динаміці визначали цитологічну картину раневого виділення, площу рани і ступеня бактеріального обсіменіння. Аналіз спостережень показав, що в основній групі загоєння ран було краще за клініко-лабораторними та цитологічним даними, ніж у контрольній групі. Застосування даної методики дозволило значно поліпшити стан хворих, сприяло стабілізації запального процесу, зменшенню набряку та гіперемії тканини навколо вогнища інфекції. Вплив на перебіг раневого процесу змінного магнітного поля в комплексі з ліпосомальними розчинами антибіотиків призводить до посилення біосинтетичної активності клітин, репаративних процесів і синтезу колагену в області рани, прискорення раневої контракції, утворення грануляційної тканини.

Мета роботи - досягнути ранньої діагностики септичних ускладнень у дітей завдяки використанню клінічних і лабораторних досліджень. Прокальцитоніновий тест (ПКТ) виконували у 146 пацієнтів. При цьому у 92 із них визначено діагноз "сепсис" відповідно до Міжнародних критеріїв 2005 р. У 54 дітей був синдром системної запальної відповіді (ССЗВ). У цю групу зараховано дітей хірургічного профілю, обстежених протягом раннього післяопераційного періоду - 3 - 5 діб після планових хірургічних втручань без інфекційних ускладнень. Отже, це пацієнти із ССЗВ, але без сепсису. Це було необхідно для розуміння діагностичної цінності прокальцитоніну під час визначення діагнозу "сепсис" у дітей. Перелік діагнозів у пацієнтів із сепсисом та із ССЗВ представляв собою хірургічні та соматичні патології. Висновки: необхідні рання діагностика (у перші 6 - 12 год) септичного перебігу захворювання, своєчасні призначення, проведення, зміна підсилення і тривалості антимікробної терапії, а також рання діагностика інфекційних ускладнень у різних категорій хворих, прогноз перебігу та результату захворювання під час моніторингу рівня прокальцитоніну в крові. Завдяки ПКТ можна здійснювати диференційну діагностику між бактеріальною інфекцією та грибковою. Крім того, він зменшує кількість часу і матеріальних витрат на перебування пацієнтів у лікувальному закладі.

Проаналізовано доцільність визначення вмісту C-реактивного протеїну (CРП) у ранній діагностиці септичних ускладнень у дітей хірургічного та соматичного профілю, госпіталізованих у тяжкому стані у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Зауважено, що отримані клінічні дані дають можливість вважати за доцільне використання прямих антикоагулянтів у посиндромній терапії дітей із сепсисом, за наявності у них ознак гіперкоагуляції, під динамічним лабораторним контролем.

Вивчено ефективність застосування імуноглобуліну людини нормального (ІЛН) у дітей у разі сепсису, що перебували у вкрай тяжкому стані. Зі 174-х пацієнтів, яких лікували з приводу сепсису за період 2005 - 2014 рр., у 69-ти (39,6 %) - застосовували ІЛН, у 105 (60,3 %) - не застосовували. Відзначено позитивні зміни клітинного імунітету у разі застосування імунотерапії. Для оцінки ефективності імунотерапії слід продовжувати дослідження з залученням більшої кількості пацієнтів.

Проліковано дитину з приводу важкого катетер-асоційованого грамнегативного сепсису, що знаходилась на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) обласної дитячої клінічної лікарні (ОДКЛ) м. Івано-Франківськ. З анамнезу відомо, що напередодні 3 дні дитині проводилась інфузійна терапія через периферичний венозний катетер у проекції ліктьового згину. Під час поступлення стан дитини важкий за рахунок ендогенної інтоксикації, дихальної недостатності II ст. по нижньому обструктивно-констріктивному типу на тлі пневмонії, анемічного, гіпопротеїнемічного, дизелектролітемічного синдромів, коагулопатії. Враховуючи наростання ознак дихальної недостатності, геморагічного, анемічного синдромів, мозкового дефіциту, індуративного набряку лівої верхньої кінцівки з переходом на шию, проведено інтубацію трахеї з респіраторною підтримкою за допомогою штучної вентиляції легень. Прогресування набряку лівої верхньої кінцівки з порушенням кровотоку змусило провести фасціотомію та некректомію. Внаслідок розвитку органної дисфункції на сьому добу розпочато проведення двох сеансів гіпербаричної оксигенації. На десяту добу через прогресування гнійного ендобронхіту проведено середню трахеостомію. Для регресу гнійного експекторативного компонента 6 разів виконано санаційну бронхоскопію. Корекція анемічного, гіпоальбумінемічного синдромів і коагулопатії забезпечувалась переливанням відмитих еритроцитів, свїжозамороженої плазми, 10 % розчину альбуміну. З імунозамісною метою вводився внутрішньовенний імуноглобулін людини (тричі по 5 мл/кг). На 17 добу лікування у ВАІТ дитину відлучено від респіратора. На 24 добу проведено декануляцію трахеостоми. На 26 добу дитину переведено для подальшого лікування у комбустіологічне відділення ОДКЛ Івано-Франківська, звідки у задовільному стані на 38 добу загального перебування в стаціонарах дитину виписано додому.

Мета роботи - вивчення динаміки показників мікроциркуляції у дітей з інфікованими (ІР) і гнійними ранами (ГР) за впливу на рани змінним магнітним полем і ліпосомально-антибактеріальним розчином (ЛАБР). Під спостереженням перебувало 212 дітей із ІР та ГР. Пацієнтам основної групи з ГР на рану впливали змінним магнітним полем і ліпосомальним розчином антибіотика, а за інфікування рани під час хірургічної обробки в рану вводили свіжоприготовлений ЛАБР. Для дослідження динаміки кровотоку у ділянці рани використовували метод лазерної доплерівської флоуметрії. У першу добу середній параметр мікроциркуляції у ділянці рани був значно підвищеним у порівняно з контралатеральною ділянкою, збільшені амплітуди міогенних коливань у порівняно з такими в контрольній ділянці. На третю добу лікування у пацієнтів основної групи у ділянці рани показник мікроциркуляції зменшився на 68,2 +- 2,5 %, амплітуда міогенних коливань - на 76,4 +- 3,4 %, амплітуда нейрогенних коливань - на 78,3 +- 3,6 %. На сьому добу у пацієнтів основної групи середні параметри мікроциркуляції у ділянці рани зменшилися на 47,6 +- 2,4 % у порівнянні з третьою добою. Зроблено висновки, що лазерна доплерівська флоуметрія є чутливим методом дослідження капілярного кровотоку у ділянці рани, що надає можливість у разі її застосування, проводити ранню діагностику стадій ранового процесу. Визначення показника мікроциркуляції у ділянці рани можна використовувати які критерії оцінки перебігу ранового процесу для контролю за ефективністю лікування. Лікування ІР і ГР із використанням змінного магнітного поля з ЛАБР покращує мікроциркуляцію та створює умови для прояву більшої ефективності медикаментозних засобів та інших механізмів дії.

Теоретично узагальнено та практично вирішено проблему вдосконалення інтенсивної терапії (ІТ) та підвищення її ефективності на підставі аналізу результатів обстеження та проведення ІТ 264-х дітей з синдромом системної запальної відповіді (ССЗВ) та сепсисом. Розширено традиційну практику дослідження за рахунок втілення кількісного визначення С-реактивного протеїну (С-РП), прокальцитоніну, прозапальних медіаторів, показників клітинного імунітету, протеїну S-100 та використання науково обгрунтованих реперних позицій прийняття рішення, що дозволило раніше виявити тяжкий перебіг сепсису і прийняти відповідне терапевтичне рішення. Розроблено критерії прогнозування та діагностики органних розладів за допомогою визначення розширеного пакета лабораторного обстеження дітей із сепсисом і ССЗВ за рахунок включення в нього С-РП, прокальцитоніну, ІL-2, ІL-6, ІL-8, ТNFα, показників клітинного імунітету, протеїну S-100. Це збільшує діагностичну можливість визначення сепсису і тяжкого сепсису, для якого характерна дисфункція органів і систем. Для визначення інформативності, швидкості та доступності застосовано кількісний показник С-РП. Обгрунтовано використання прокальцитонін-орієнтованого протоколу для ефективності призначеної антибактеріальної терапії. Рекомендовано для перебігу сепсису та прогнозування летальності визначати рівень ІL-2 та ІL-8. Для виділення пацієнтів з імунопаралічем встановлено ефективні показники клітинного імунітету: кількість В-лімфоцитів, Т-хелперів, співвідношення СD4/СD8 та кількість лейкоцитів, а для паціентів із ризиком виникнення енцефалопатії - показники протеїну S-100. Визначено, що лише за рахунок застосування прокальцитонін-оріентованої антибактеріальної терапії на фоні науково обгрунтованої інтенсивної терапії сепсису можна зменшити летальність на 3,8 %.

Проведено аналіз сучасних напрямків гемодинамічної підтримки при септичному шоку в дітей. Наведені дані щодо основних класів інотропних та вазоактивних засобів. Викладені підходи до обрання оптимальних напрямків їх застосування.

Мета роботи - оцінити можливість використання боратного скломатеріалу під час лікування трофічних ран у дітей з мієлодисплазією. Представлено дані щодо 3 дітей, які у періоді новонародженості були оперовані з приводу спинномозкових гриж. Усі діти через мієлодисплазію мали порушену трофіку нижніх кінцівок, що обумовило тяжкий перебіг загоювання ран або пролежнів. Біоактивне боратне скло "Mirragen" виробництва США для лікування трофічних ран у цих дітей запропонував медичний центр "Медиво". Застосування біоактивного боратного скла під час лікування трофічних ран у дітей з мієлодисплазією було ефективне. Глибокі рани протягом 8 тижнів повністю загоїлись без ускладнень, а поверхнева рана-пролежень - протягом 5 тижнів. Рани поступово епітелізувалися як з глибини, так із периферії зі швидкістю до 12 - 15 % площі на тиждень. Негативної загальної або місцевої реакції на боратне скло у пацієнтів не спостерігали. Висновки: тимчасовий біоматеріальний каркас із боратного скла забезпечує необхідну форму для утворення нових тканин і сприяє швидкому загоєнню ран. Застосування біоактивного боратного скла є ощадливим та ефективним методом лікування трофічних ран у дітей з мієлодисплазією.