Висвітлено питання діагностики та лікування гострого брижового лімфаденіту у дітей. Розроблено й апробовано диференційно-діагностичний алгоритм із використанням дистанційної динамічної теплометрії у дітей, який підвищує об'єктивність та наочність обстеження та зменшує кількість діагностичних помилок, запобігає невиправданим операціям. Визначено точки та відповідні їм ділянки дослідження на передній черевній стінці у хворих з гострими запальними процесами черевної порожнини. На підставі визначення інтенсивності теплового випромінювання запропоновано спосіб диференційної діагностики гострого брижового лімфаденіту та гострого апендициту. Розглянуто особливості змін імунологічної реактивності організму, досліджено зміни гемостазу, протеолізу та функціонального стану нирок. Клінічно обгрунтовано ефективність застосування у комплексному лікуванні гострого брижового лімфаденіту поєднаної дії ентеросорбції та внутрішньотканинного електрофорезу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.456.147.5-542

Рубрики:

Лімфаденіт у дітей

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - підвищити ефективність комплексного лікування гнійних лімфаденітів (ГЛД) у дітей, порівняти ефективність застосування гелевої форми тиротрицину та повідон-йоду при місцевому лікуванні ГЛД у післяопераційному періоді. На базі хірургічного відділення № 2 Київської міської дитячої клінічної лікарні № 1 було відібрано 50 дітей різного віку, включаючи дітей раннього віку, із гострими ГДЛ різної локалізації. За методом впливу на гнійне вогнище пацієнти були розділені на дві групи по 25 осіб: у першій (порівняльна) лікування проводилося із застосуванням гіпертонічних асептичних пов'язок та повідон-йоду 10 % на мазевій основі, а в другій (контрольна) відповідно використовували той же гіпертонічний розчин натрію хлориду та тиротрицин (тирозур). Розподіл пацієнтів у даних групах згідно з віком, локалізацією процесу був однаковий. Лікування в даних групах хворих включало: хірургічний метод і розкриття ГЛД та дренування рани; антибактеріальну (в обох групах застосовувалося лімфотропне введення гентаміцину), протизапальну та дезінтоксикаційну терапію. У першій фазі лікування використовували гіпертонічний розчин натрію хлориду на асептичній серветці до моменту припинення активної гнійної ексудації, що становила 1 - 2 доби. Далі застосовували гель тирозур або мазь повідон-йоду 10 % шляхом нанесення на ранову поверхню із покриттям асептичною пов'язкою 1 раз на день. За основні критерії оцінки ефективності застосування даних препаратів було взято лабораторні показники (загальний лімфоцитоз, швидкість осідання еритроцитів, лейкоцитарний індекс інтоксикації ), цитологічне дослідження мазків-відбитків із ран, бактеріологічне дослідженнявиділень, динаміка ранового процесу. Установлено, що серед дітей контрольної групи відмічалося вірогідне зниження швидкості осідання еритроцитів вже на 7-й день, зниження показника лейкоцитарного індексу інтоксикації проходило більш прискореними темпами (на 7-му добу ці показники в контрольній групі знизилися до 1,12 +-0,09 ум. од., тоді як у порівняльній зазначені величини до цього ж терміну становили 1,46 +- 0,14 ум. од.). Результати бактеріологічного дослідження ранового ексудату показали позитивний ріст культур лише в 64 % матеріалу. Домінуючу групу збудників становили Staphilococcus aureus (74 %), Staphilococcus epidermidis (12 %), Staphilococcus hаemolуticus (10 %), Streptococcus E-hem. (4 %). Уже на 3-тю добу спостерігалася відсутність бактеріального росту в контрольній групі, у групі порівняння позитивний ріст мікрофлори відмічався лише в 3 пацієнтів (12 %). Проведене вивчення цитологічної картини мазків-відбитків засвідчує, що використання гелевої форми тиротрицину прискорює перебіг і фази ранового процесу порівняно із застосуванням повідон-йоду. Очищення рани від гнійно-некротичного вмісту та припинення гнійної ексудації вірогідно раніше спостерігалися в контрольній групі (1-ша група і у середньому 6-та доба після операції, 2-га і 4-та доба після операції). У фазах регенерації, організації рубця чітко прослідковувалась більш виражена позитивна динаміка в 2-й групі. При застосуванні повідон-йоду динаміка зменшення обсягу рани становила в середньому 6,16 +- 1,82 %, швидкість ретракції країв рани - 7,82 +- 0,44 %, тоді як при використанні гелю тирозур - відповідно 9,93 +- 2,42 % та 9,72 %. Формування рубця розпочиналося в контрольній групі в сердньому на 9-ту добу, тоді як у групі порівняння лише 11-ту. Висновки: результати проведеного дослідження засвідчують, що застосування гіпертонічного розчину натрію хлориду в комбінації з тирозуром при лікуванні дітей із ГДЛ значно скорочує терміни очищення рани від гнійно-некротичних мас, прискорює процеси регенерації та організації рубця та зменшує терміни перебування в стаціонарі порівняно з традиційними методами місцевого впливу Застосування гелю тирозур при даній патології запобігає розвитку вторинного інфікування та чинить значний позитивний вплив на регенеративно-репараційні процеси.

Підлітка А., 15 років і 10 міс, госпіталізовано до відділення онкогематології Обласної дитячої клінічної лікарні м. Івано-Франківська ургентно 23.03.2018 р. у тяжкому клінічному стані з генералізованим та конгломеративним збільшенням багатьох груп периферичних лімфатичних вузлів (ЛВ) та з підозрою на лімфогранулематоз. Після всебічного обстеження, а також відкритої біопсії передньошийного лімфовузла, справа патогістологічно верифіковано гранулематозний специфічний лімфаденіт туберкульозної етіології. Пацієнта 5.04.2018 р. переведено для лікування до дитячого відділення обласного фтизіопульмонологічного центру (ОФПЦ) з вперше діагностованим туберкульозом (ТБ) ЛВ, генералізованого формою Дестр. - МБТ - М - К - Резист.0 Гіст. + (27.03.2018) Кат. 1 Ког.2 (2018). Призначено антимікобактеріальну терапію: H0,3; R0,3; Z1,5; Lfx0,5. У зв'язку з утриманням підвищеного рівня кількох онкомаркерів у периферичній крові 10.05.2018 дистанційно консультовано провідними фахівцями ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України". Діагноз специфічного ураження лімфатичних вузлів підтверджено, рекомендовано посилити схему лікування канаміцином. Після 90 доз антимікобактеріальних препаратів за даними ультразвукового дослідження зазначено позитивну клінічну динаміку, зменшення розмірів та конгломератів периферичних ЛВ та їх відсутність у заочеревинному просторі. Хворого 13.07.2018 р. переведено на амбулаторне лікування. Після завершення приймання 120 доз антимікобактеріальних препаратів 2.08.2018 р. на контрольній мультиспіральній комп'ютерній томографії (МСКТ) виявлено міліарний ТБ легень, через що повторно госпіталізовано з діагнозом "невдача лікування ТБ (НЛТБ) лімфатичних вузлів" (06.08.2018), генералізованого формою Дестр. - МБТ - М - К - МГ - Резист.0 Гіст. + (27.03.2018), ускладненим міліарною дисемінацією Кат.2 Ког.3 (2018). Продовжено лікування за схемою 2 H0,3; R0,45; Z1,5; E0,8; S0,75 з кортикостероїдною терапією преднізолоном у дозі 20 мг з поступовим зменшенням дози. На контрольній МСКТ 04.10.2018 р. зазначено позитивну динаміку, часткове розсмоктування дрібновогнищевої дисемінації в обох легенях, значне зменшення розмірів ЛВ середостіння до норми. Надалі за даними МСКТ органів грудної клітки 31.01.2019 р. в обох легенях по всій довжині відмічено наростаючу дрібновогнищеву (міліарну) дисемінацію. 20.02.2019 р. проведено перегляд гістологічних препаратів біоптату ЛВ, а також очний консиліум у ДУ "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України". Діагноз специфічного ураження ЛВ та легень повторно підтверджено. 26.02.2019 р. згідно з рішенням ЦЛКК ХРТБ Івано-Франківського ОФПЦ у зв'язку з негативною динамікою дисемінованого специфічного процесу в легенях рекомендовано зареєструвати клінічний випадок за 4-ю категорією з діагнозом "ризик мультирезистентного ТБ легень (міліарний)" (26.02.2019 р.) Д - МБТ - М - МГ - К - Гіст. + (27.03.2018) Резист.0 Кат.4 (НЛТБ) Ког.1 (2019). Хворому призначено лікування за схемою: Cm0,6; Mfx0,4; Cs0,5; Pt0,5; Z1,6. Отже, специфічне ураження ЛВ може мати клінічний перебіг, як у пухлинного процесу.

Проаналізовано результати обстеження та лікування 104 дітей віком від 2 місяців до 16 років із бактеріальним лімфаденітом (далі - БЛ), що проходили лікування в гнійно-септичному відділенні Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 з вересня 2015 по 2018 роки та даних ретроспективного аналізу 147 медичних карток стаціонарних хворих із вказаною патологією за останні 3 роки (2013 - серпень 2015 року). Проведено дослідження: лабораторні (загально-клінічні та ІФА), ультразвукове дослідження лімфовузлів з доплерографією та зсувнохвильовою еластографією, морфологічне дослідження біопсійного матеріалу, бактеріологічне. Охарактеризовано структурні зміни при бактеріальних лімфаденітах методом зсувнохвильової еластографії та дана відповідна характеристика кожної стадії запального процесу, розроблено на основі ультразвукової діагностики з використанням зсувнохвильової еластографії алгоритм лікувальної тактики, встановлена ефективність використання лімфотропного шляху введення антибіотиків, удосконалено існуючі методи дренування та санації гнійних вогнищ шляхом застосування дренуючих сорбентів та вакуум-терапії при гнійних лімфаденітах, аденофлегмонах та покращено в цілому результати лікування.