Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.365.608.4

Рубрики:

Опіки стравоходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Химические ожоги пищевода занимают первое место среди всех заболеваний пищевода у детей. Почти 80 % химических повреждений пищевода связано со случайным приемом ядовитых веществ детьми в возрасте от 1-го года до 5-ти лет. Остается высоким процент развития осложнений в виде рубцовых стенозов у детей от 4 до 30 % всех случаев. Цель работы - изучить структуру химических ожогов пищевода у детей и эффективность лечения при различных степенях поражения. В КУ "Днепропетровская областная детская клиническая больница" ДОС" г. Днепропетровск за последние 8 лет находились на лечении 223 ребенка с диагнозом химический ожог пищевода. Из них мальчиков было - 128 (57,4 %), девочек - 95 (42,6 %), по возрасту преобладали дети возраста от 1 - 3 года - 136 (60,98 %). Повреждающим агентом при ожогах пищевода чаще были щелочи 110 (49,4%). В большинстве случаев отмечалась вторая степень глубины поражения ожогов пищеводау 70 (31,39 %) детей. Лечение послеожоговых эзофагитов включало дезинтоксикацию, обезболивание, антибактериальную терапию, короткий курс кортикостероидов, местное лечение не предотвращает развития сужений пищеводау детей. Поэтому основным методом коррекции рубцовых стенозов было бужирование. Пациенты были распределены на 2 группы. В 1-й группе проводилось бужирование пищевода "в слепую" - 133 детей. Во 2-й группе проводилось бужирование пищевода по направителю - 90 детей. Применение бужирование пищевода по направителю в лечении больных с ожогами пищевода позволило снизить на 8,1 % количество рубцовых сужений пищевода, а осложнений в виде перфораций пищевода, медиастинитов не отмечалось. Вывод: правильное оказание первичной помощи и выбор верной тактики диагностики и лечения пациентов с химическим ожогом пищевода способствует снижению осложнений и инвалидизации детей с данной патологией.

Мета роботи - вивчити дію та ефективність функціонального харчового продукту унібіол за місцевого лікування хімічних опіків стравоходу в дітей та опрацювати рекомендації щодо його застосування у випадку цієї патології. У період з 1990 до 2010 р. за умов Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні проліковано 76 хворих з хімічними опіками стравоходу. Хворих було розподілено на 2 групи. До контрольної групи залучено 42 (55,3 %) пацієнтів, яких лікували у 1990 - 2000 рр. за класичною методикою з використанням профілактичного бужування, до основної - 34 (44,7 %) хворих, котрих у 2000 - 2010 рр. лікували за запропонованою інноваційною методикою місцевого лікування хімічних опіків стравоходу в дітей: з першої доби гострого періоду призначали по 3,0 г (пів чайної ложки) засобу унібіол per os за опіку I та II ступеня кожні 2 год, за опіку III ступеня - щогодини. В обох групах первинне ендоскопічне дослідження (фіброезофагогастроскопію) проводили у разі госпіталізації та через 7 - 10 днів. В основній групі найчастіше траплялися опіки стравоходу лужними розчинами - 10 (29,4 %) випадків (переважно II - III ступеня), заковтування кислотних агентів - 4 (11,8 %) (опіки I - III ступеня), дія неорганічних ушкоджувальних агентів та інших речовин - відповідно у 6 (17,6 %) та 13 (38,2 %) (опіки I - II ступеня), опік II ступеня, спричинений випитим окропом, - 1 (2,9 %). За результатами первинного та подальших ендоскопічних оглядів хімічний опік стравоходу I ступеня виявлено у 13 (38,3 %) пацієнтів з основної групи та 17 (40,5 %) - з контрольної, опік II ступеня - відповідно у 10 (29,4 %) та 13 (31,0 %) хворих, опік III ступеня - в 11 (32,3 %) та 12 (28,6 %). Через тяжкий стан у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології перебували 19 (43,2 %) дітей з основної групи та 25 (56,8 %) - з контрольної. Впродовж перших 5 днів у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології проліковано відповідно 18 (94,7 %) та 15 (60,0 %) дітей. Один (2,9 %) пацієнт з основної групи та 10 (40,0 %) з контрольної перебували у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології 6 діб і більше. Прийом рідини та рідкої їжі в перші 2 доби розпочали 22 (64,7 %) хворих з основної групи та 12 (28,6 %) - з контрольної. Перевагою інноваційної методики лікування було зменшення кількості хворих, які потребували проведення підтримувальних бужувань (23 (54,8 %) у контрольній групі та 2 (5,9 %) в основній), а також періоду перебування хворих у стаціонарі (за опіку I ступеня - 2 доби, II ступеня - 4 доби, III ступеня - 9 діб). Висновки: використання інноваційної методики клінічно довело позитивний вплив функціонального харчового продукту унібіол на перебіг і наслідок лікування хімічних опіків стравоходу в дітей. В основній групі 97,1 % пацієнтів виписано у задовільному стані без ускладнень, в контрольній групі - 52,4 %. За хімічних опіків стравоходу I та II ступеня вдалося запобігти розвитку рубцевих змін стравоходу в усіх пацієнтів та, як наслідок, забезпечити відповідну якість життя. У разі хімічного опіку стравоходу III ступеня зменшено кількість хворих, які потребували проведення тривалих профілактичних бужувань.

Цель работы - изучить эффективность лечения химических ожогов пищевода у детей при различных степенях поражения. За последние 7 лет в Днепропетровской областной детской клинической больнице находилось на лечении 192 ребенка с диагнозом "Химический ожог пищевода". Из них мальчиков было 108 (56,25 %), девочек - 84 (43,75 %), по возрасту преобладали дети возраста 1 - 3 лет - 102 (53,1 %). Повреждающим агентом при ожогах пищевода чаще были щелочи - 95 (49,47 %). В большинстве случаев отмечалась вторая степень глубины поражения ожогов пищевода - у 71 (36,98 %) детей. Лечение послеожоговых эзофагитов включало дезинтоксикационную терапию, обезболивание, промывание желудка, антибактериальную терапию, короткий курс кортикостероидов. Оценка состояния больных была проведена в первые сутки. В последующем проводилось восстановление проходимости пищевода с использованием инструментальных методов лечения: бужирование пищевода по направителю и дилятация. В исследуемой группе пациентов проводилось бужирование пищевода по направителю. Применение данной методики в лечении больных с ожогами пищевода позволило значительно снизить количество рубцовых сужений пищевода, а осложнений в виде перфораций и медиастинитов не отмечалось. Выводы: правильное оказание первичной помощи и выбор верной тактики диагностики и лечения пациентов с химическим ожогом пищевода способствует снижению осложнений и инвалидизации детей с данной патологией.

Цель работы - анализ результатов эзофагопластики у детей с рубцовыми послеожоговыми стенозами пищевода. С февраля 2000 г. по апрель 2017 г. в РНПЦ детской хирургии г. Минска прооперировано 25 детей с осложнениями химической и электрохимической травмы пищевода. В 17 случаях повреждающим агентом явилась щелочь с высоким уровнем pH, в одном - кислота. Электрохимический ожог был вызван проглоченной и застрявшей в верхнем физиологическом сужении пищевода активной батарейкой напряжением 3 V диаметром 2 см. Показанием к пластике пищевода у пациентов с химическим ожогом пищевода послужили неэффективность бужирования пищевода и осложнения при его выполнении, а также некроз и отторжение стенки пищевода (дефект стенки пищевода) с развитием медиастинита у детей с электрохимическим ожогом пищевода. Наиболее часто в качестве пластического материала использовали поперечную ободочную кишку от печеночного угла до нисходящей ободочной кишки. Трансплантат у 60 % пациентов проводили за грудиной в переднем средостении. Отдаленные результаты пластики пищевода изучены у 22 детей в сроки от 6 мес до 15 лет 10 мес после ее завершения. На основании данных объективного обследования (жалобы, клинический осмотр, рентгенологическое и эндоскопическое обследование) хороший результат операции отмечен у 14 (64 %), удовлетворительный - у 7 (32 %), неудовлетворительный - у 1 (4 %) ребенка. Летальных исходов не было. Выводы: самым грозным осложнением консервативного лечения послеожогового рубцового стеноза пищевода (ПОРСП) является его перфорация или разрыв с развитием медиастинита. При перфорации пищевода операцией выбора является экстренное разобщение пищевода с гастростомией и шейной эзофагостомией. Лечение ПОРСП путем эндоскопического бужирования и дилатаций не следует проводить более двух лет. Шунтирующая эзофагоколопластика является операцией выбора у больных с ПОРСП.

Досліджено питання протеолітичної деградації білків за кислотного опіку стравоходу (КОС) статевонезрілих щурів II ступеню тяжкості. Зазначено, що відтворена модель КОС супроводжувалась дисфункцією систем протеолізу, антиоксидантного захисту та імунної системи. Виявлено кількісні зміни вмісту білкових фракцій, як у сироватці крові так і у слизовій стравоходу. Продемонстровано підвищення вмісту всіх досліджуваних матриксних металопротеїназ, тканинного інгібітора металопротеїназ, фактора росту фібробластів у слизовій оболонці стравоходу на 21 добу після опіку. Також в цей час значного підвищення зазнавала каспазоподібна активність протеасом. На 7 добу експерименту відбувалось підвищення загальної протеолітичної активності та інгібіторної активності α2-макроглобуліну у крові. Зауважено, що такі зміни свідчать про надмірну активність протеолітичних процесів і дисбаланс у системі протеолізу. Зауважено, що за кислотного опіку відбувалось підвищення вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів на тлі зниження активності ферментів антиоксидантного захисту, що обумовлено процесами надмірної продукції активних форм кисню. Показано підвищення концентрації на 21 добу після опіку. Вміст середньої низькомолекулярних циркулюючих імунних комплексів та прозапальних цитокінів підвищувався на 1 добу після опіку на тлі дефіциту протизапальних цитокінів. Зазначено, що такі зміни можуть свідчити про розвиток запальних та інфекційних процесів і уповільнення загоєння опікової рани.