Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.463.054.3

Рубрики:

Пахвові грижі у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Незважаючи на високу частоту виявлення гострого апендициту у дітей, його симптоми є мінливими, що значно ускладнює діагностику, особливо у грудних немовлят. Запропоновано опис клінічного випадку гострого апендициту у защемленій пахвинній грижі у 2-місячної дитини, у якої не було характерної симптоматики, діагноз був встановлений у пізні терміни.

Розроблено способи хіругічної корекції косих пахвинних гриж на підставі проведеного анатомічного дослідження вікових змін параметрів пахвинного каналу, вивчення клінічних особливостей перебігу захворювання з низкою ускладнень з застосуванням конусоподібного пристрою та індексу розвитку пахвинного каналу (співвідношення ширини та довжини). На підставі клінічних даних визначено фактори ризику щодо утворення гриж, вивчено та проаналізовано причини виникнення післяопераційних гриж та ускладнень. Встановлено залежність зрушень в імунологічному гомеостазі від способу хірургічної корекції та травмувальних чинників, наявності антитестикулярних антитіл від тривалості перебігу та виду хірургічного втручання. Досліджено віддалені результати лікування косих пахвинних гриж за різних способів хірургічної корекції з визначенням об'єму яєчок оперованих хлопців. Виділено групи ризику щодо формування пахвинних гриж, визначено способи профілактики післяопераційних ускладнень, які дозволили зменшити їх кількість у хлопців на 15,4 %.

Розроблено метод хірургічної корекції пахвинних гриж у дітей з накладанням модифікованого внутрішнього кисетного шва на шийку грижевого мішка. Встановлено, що запропонований метод оперативного втручання сприяє швидкому відновленню кровообігу в яєчках, запобігає рецидивам захворювання, є мінімально травматичним, простим і універсальним у виконанні як за неускладнених так і защемлених пахвинних гриж, у пацієнтів різної статі та віку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.463.054.3 + Р733.696.61

Рубрики:

Пахвові грижі у дітей

Хвороби калитки, її органів (яєчок і придатків) і сім'яних пухирців у хлопців

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено літературний огляд існуючих методів герніопластики пахових гриж у дітей, проаналізовано їх переваги та недоліки. Проведено порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування пахових гриж у 165 дітей. Серед них у 44 дітей проведені малоінвазивні втручання за методом PIRS Д. Патковського (основна група) і 121 дитина прооперовані традиційними методами (група порівняння). Встановлено, що використання лапароскопічної герніопластики за методом PIRS має низку переваг у порівнянні з відкритими операціями: кращий косметичний ефект, можливість одномоментної корекції двобічних гриж, більш сприятливий післяопераційний перебіг.

Мета роботи - узагальнити досвід лікування дітей із пахвинними грижами з використанням методу PIRS (Percutaneous Internal Ring Suturing). Робота основана на результатах хірургічного лікування 280-ти дітей із застосуванням методу PIRS. Для операції використовували оптичну систему Strayker 1088 HD (США) і набір 3-міліметрових лапароскопічних інструментів. Ускладнень під час хірургічного втручання не було. Тривалість операції скоротилася з 40 - 60 хв на початкових етапах до 10 - 20 хв після оволодіння технікою PIRS, що має суттєве значення, зокрема в лікуванні дітей раннього віку. У 14,3 % хворих під час лапароскопії виявили необлітерований контрлатеральний відросток очеревини, що потребував закриття з метою запобігти виникненню грижі. Протягом 3-х років простежено результати лапароскопічного лікування у 237 (84,6 %) дітей, у 8-ми (3,4 %) з них діагностовано рецидив грижі. Усіх дітей повторно прооперовано з використанням лапароскопічної техніки. Висновки: метод PIRS - ефективний і безпечний метод лікування пахвинних гриж у дітей будь-якого віку. Лапароскопія надає змогу виявити в дітей необлітерований вагінальний відросток очеревини і за необхідності виконати його симультанне закриття, що запобігає виникненню контрлатеральної грижі в майбутньому.

Мета роботи - підвищити ефективність лікування дітей у перші місяці життя із вродженими килами шляхом удосконалень діагностики та лікувальної тактики. За 22-х річний період на лікуванні у відділенні хірургії новонароджених в НДСЛ "ОХМАТДИТ" МОЗ України перебувало на лікуванні 230 хворих із пахово-калитковими килами. У 194-х (53,0 %) з них діагностовано вроджені однобічні грижі, у 36-ти (9,83 %) - вроджені двобічні грижі. Вік хворих склав від одного до 3-х місяців. За даними клініко-лабораторного дослідження відхилень від вікової норми не було, бо хворих було госпіталізовано соматично здоровими. Всього хворих госпіталізовано на першому місяці життя 64, із яких основної (I) групи 50 (13,66 %) проти контрольної групи (II) 14 (3,82 %). На другому місяці госпіталізовано 152 хворих, із яких основної (I) групи 102 (27,86 %) проти контрольної групи (II) 50 (13,66 %). З метою з'ясування стану пахового каналу та органів калитки, та з метою диференційної діагностики у 150-ти хворих головної групи проводили ультразвукове та допплерографічне дослідження. Дані дослідження вказували на набряк яєчка та придатка із застоєм відтоку, що вказувало на хронічне порушення кровотоку в яєчку. Всім 230-ти хворим проведено оперативне лікування. Хірургічне лікування вроджених однобічних кил проведено у 194-х, а двобічних у 36-ти. Під час проведення хірургічної корекції вроджених однобічних кил у 88-ми зі 194-х хворих зовнішній пахвинний канал не відкривався. Поміж тим, пластика пахвинного канату проводилася у всіх хворих: за Дюамелем, Мартиновим та Кимбаровським. Під час хірургічного лікування вроджених двобічних кил пахвинний канат відкривався. Одночасно проведено операції у 10-ти хворих, із яких 8 головної (I) групи, проти 2 контрольної (II) групи. Лапароскопічна корекція пахових кил проведена в 11-ти (4,78 %) хворих. В основній групі спостерігалося 5 ускладнень у 3-х хворих. В контрольній групі ускладнень було 8 у 6-ти пацієнтів. Всіх дітей після оперативного лікування виписано з клініки, рецидиву грижі не було. Висновки: оптимальним варіантом видалення грижі є виділення мішка на обмеженій ділянці, поперечний його перетин і висока перев'язка проксимальної частини і залишення дистальної частини грижового мішка.

Мета роботи - обгрунтувати механізм розвитку та визначити ступінь компресії пахово-калиткових гриж на судини і яєчко на основі впровадження допплерографічного обстеження в лікувальний процес. У відділенні хірургії новонароджених Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" у період 1992 - 2014 рр. перебували на лікуванні 290 хворих з природженими грижами. Для верифікації діагнозу застосовували клініко-лабораторне обстеження в усіх пацієнтів, ультразвукове і допплерографічне дослідження пахової ділянки та калитки - у 182-х (62,76 %), променеві (рентгенологічні) дослідження - у 18-ти (6,21 %), морфологічне дослідження матеріалу - у 8-ми (2,76 %). Діагноз "пахово-калиткова грижа" грунтувався на даних зі скарг батьків та огляду дитини. У 230-ти (79,31 %) хворих клініко-лабораторні показники були в межах норми, а у 60-ти (20,69 %) пацієнтів виявлено ознаки непрохідності кишечника через защемлену грижу з розвитком запального процесу. Для з'ясування стану пахового каналу та органів калитки в основній групі 182-м хворим проводили ультразвукове та допплерографічне дослідження. За наявності вільних гриж результати дослідження вказували на набряк яєчка та придатка зі сповільненим відтоком, що свідчило про порушення кровотоку в яєчку, яке виникло в момент народження. У разі защемлення грижі у 21-го хворого встановлено порушення кровотоку в яєчку та в ділянці кишки (на 40 - 50 % у порівнянні з нормою), а у 8-ми хворих кровотоку не було. Час від початку захворювання мав значення під час госпіталізації хворих із защемленими грижами у 60-ти осіб, із яких до 12-ти год госпіталізовано 43 (14,83 %), від 12-ти до 24-х год - 13 (4,48 %), від 24-х до 72-х год - 4 (1,38 %). Хіургічне лікування проведено у всіх хворих. У 230-ти хворих, які не мали защемлення, оперативне лікування виконали в плановому порядку (у 194-х - з однобічною локалізацією гриж та у 36-ти - з двобічною). Під час хірургічної корекції природжених однобічних гриж у 88-ми зі 194-х осіб зовнішній пахвинний канал не відкривали. Пластику пахвинного каналу застосували у всіх хворих. Двобічні операції одночасно проведено у 10-ти пацієнтів. Лапароскопічну корекцію пахвинних гриж виконано у 11-ти (3,79 %) хворих, із яких двобічних пахово-калиткових гриж було 3, правобічних - 5, лівобічних - 3. Оперативне лікування защемленої грижі здійснено без резекції кишки у 52-х осіб. Резекцію защемленої ділянки кишечника проведено у 8-ми пацієнтів. Усі операції виконано з пахвинного доступу, проте у 3-х здійснено конверсію і лапаротомію, із яких в однієї дитини накладено кінцеву ілеостому (термін защемлення був 17 год). У 26-ти немовлят спостерігали защемлені пахвино-калиткові грижі, які ускладнилися недугою яєчка та придатка (тромбоз судин, орхіт, епідидиміт), з них праве яєчко було уражено в 23-х осіб, ліве яєчко - у 3-х. Термін защемлення становив 1,5 - 6 год. Висновки: наявність у новонародженої дитини пахово-калиткової грижі є показанням до проведення ультразвукового обстеження для визначення стану органів калитки та дослідження кровотоку ендокринної залози і яєчка. Всі природжені (канатикові та яєчкові грижі, перекрути гонади та придатка), а також набуті (травми) вади пахово-калиткової ділянки - чинники розвитку гіпоксії яєчка різного ступеня на початковому етапі, а згодом - гіпоплазії та атрофії яєчка.

Операции по поводу паховых грыж составляют почти 50 % всех оперативных вмешательств у детей. С целью улучшения лечения обследовано 290 больных в возрасте до 3 месяцев, которые составили две группы: основная - 196 детей, контрольная - 94. Локализация грыж: односторонние - 194, двухсторонние - 36, ущемленные - 60. Ультразвуковое и допплерографическое исследования выполнили 182 больным основной группы; обнаружили нарушения кровотока яичка разных степеней. Хирургическое лечение у 230 больных проведено в плановом порядке, а у 11 - лапароскопически. При ущемленных грыжах резекция некротической участка кишки проведена у 8 пациентов. Все дети выздоровели, рецидива грыжи не было. Проанализировав результаты оперативного лечения, считаем, что прошивать основу грыжевого мешка рационально как с наложением внутреннего кисетного шва, так и сквозным прошиванием и отсечением последнего. Такая методика выполнения операции исключает возникновение в раннем и отдаленном периодах болевого синдрома, а также способом профилактики ятрогенного крипторхизма.

Операції з приводу пахових гриж є найбільш частими хірургічними втручаннями в дитячій хірургії, частота яких більше ніж 30 % від усіх планових операцій у дітей. Незважаючи на поширеність захворювання в дитячій популяції, кількість порівняльних досліджень відкритого та лапароскопічного підходів до лікування пахової грижі в дітей обмежена. Мета роботи - оцінити результати лапароскопічних хірургічних втручань при пахових грижах у дітей. Під спостереженням перебували 458 дітей із паховими грижами в період 2011 - 2015 рр. Усі діти були прооперовані в плановому порядку. У 120 з усіх дітей використовували модифіковану методику, що полягала в проведенні гидравлічної препаровки парієтальної очеревини в ділянці внутрішнього кільця пахового каналу за допомогою попереднього введення в очеревину 0,25 % розчину новокаїну. З метою об'єктивної оцінки кровотоку яєчка в післяопераційному періоді в дітей із паховою грижею проводили ультразвукову діагностику з допплерівським картуванням. При аналізі отриманих даних виявлено, що однопортових операцій було виконано 369 (80 %). У 89 дітей проведено мультипортові операції. Дослідження кровотоку в яєчках у дітей першої групи вірогідно показали, що у 26,6 % із них було зниження кровотоку в яєчку з боку прооперованої грижі. У пацієнтів другої групи в післяопераційному періоді не виявлено значущих відхилень від норми. При спостереженні протягом 1 року після операції кількість пізніх післяопераційних ускладнень у пацієнтів була невеликою. Тільки у 12 (2,6 %) дітей першої групи відзначений рецидив грижі, в 11 (2,4 %) - водянка яєчка. Висновки: переважна більшість оперованих дітей була віком до 2 років. Метод лапароскопічної герніорафії з гідропрепаровкою супроводжується більш низькою частотою рецидивів. Така технологія є прийнятною для відтворення в умовах будь-якого дитячого хірургічного або урологічного відділення і може вважатися методом вибору при лікуванні дітей із паховою грижею.

Пахвинна грижа (ПГ) - одне із найбільш поширених захворювань дитячого віку, що вимагають хірургічного лікування. Основним показанням до оперативного лікування ПГ є ризик її защемлення. Серед способів лапароскопічної герніорафії особливо перспективним є метод PIRS (percutaneous internal ring suturing). Мета роботи - провести аналіз власного клінічного матеріалу хірургічного лікування ПГ у дітей із використанням методу PIRS. У дослідження включено 62 дитини з ПГ віком від 2 місяців до 7 років, яких прооперували впродовж 2012 - 2015 рр. методом PIRS з ушиванням внутрішнього кільця пахвинного каналу. Серед пацієнтів було 48 (77,4 %) хлопчиків і 14 (22,6 %) дівчат. Правобічну грижу діагностовано в 45 (72,6 %) хворих, а лівобічну - у 10 (16,1 %). Двобічну ПГ перед операцією діагностовано в 7 (11,3 %) дітей. Для оперативних втручань використовували прямий або 30-лапароскоп 5 мм. Серед переваг лапароскопічних методів, і зокрема способу PIRS, виділяють можливість виявлення незарощення вагінального паростка очеревини з контралатерального боку. Так, у 6 (9,7 %) хворих розширення внутрішнього кільця пахвинного каналу з протилежного боку візуалізовано інтраопераційно. Також перевагами цього методу є використання лише одного оптичного порту діаметром 3 - 5 мм та відсутність потреби в накладанні інтракорпоральних швів. Жоден оперований пацієнт при застосуванні нитки Ethibond* Excel 2-0 не скаржився в післяопераційному періоді на неприємні відчуття в ділянці післяопераційного вузла, що розміщували підшкірно в пахвинній ділянці.У дослідженні рецидив ПГ виявлено в 2 (3,2 %) хлопчиків. Цих пацієнтів повторно також прооперовано з використанням методики PIRS. Висновки: PIRS - простий та ефективний міні-інвазивний метод хірургічної корекції ПГ, що надає добрий косметичний результат. Застосування лапароскопічного методу в лікуванні ПГ у дітей дозволяє ретельно оглянути внутрішні кільця пахвинних каналів і, за потреби, виконати корекцію вади з обох боків. Використання нитки Ethibond* Excel 2-0 для ушивання внутрішнього кільця пахвинного каналу є ефективним та надає оптимальні функціональні результати. Ризик рецидиву ПГ після операції методом PIRS є порівнянним з ризиком рецидиву після операції класичним методом.

Паховая грыжа - наиболее частое заболевание в практике детского хирурга и составляет 70 - 85 % от всех грыж у детей. Цель работы - является улучшение результатов диагностики и лечения пахово-мошоночных грыж у детей. Проанализировано 186 детей с пахово-мошоночными грыжами в период с 2010 по 2015 гг. Односторонняя паховая грыжа - 68,4 % случаев, двусторонняя - 31,6 % случаев. У 76 детей паховая грыжа сочеталась с пупочной грыжей, с водянкой оболочек яичек - у 20 детей. Анализируя полученные результаты, обнаружено, что у 84,9% детей диагностика грыж основывалась на жалобах родителей и физикальном осмотре детей. Оперативное лечение 78 (42 %) детям произведено открытым доступом. 108 (58 %) пациентам произведена лапароскопическая коррекция. Из них у 28 детей грыжа с другой стороны была диагностирована во время оперативного вмешательства. В течение года после операции у 18 детей выявлена метахромная грыжа (контралатеральной области). У 12 детей с пахово-мошоночными грыжами огромных размеров выявлена водянка оболочек яичек. Выводы: оптимальным сроком операции является время установления диагноза с целью предупреждения осложнений и повреждений органов мошонки. Лапароскопический доступ позволяет без труда произвести операцию с двух сторон, что, в свою очередь, предупреждает возникновение контралатеральных грыж в катамнезе.

Мета роботи - порівняти результати лапароскопічного лікування із застосуванням методики Percutaneous Internal Ring Suturing і традиційних методів у новонароджених із пахвинними грижами. Проаналізовано результати хірургічного лікування 111 новонароджених з пахвинними грижами. Лапароскопічні втручання за методом PIRS (Percutaneous Internal Ring Suturing) застосовано у 63 дітей, традиційні за методом Дюамеля I - у 48. Для лапароскопічних операцій використовували оптичну систему Strayker 1088 HD (Німеччина) і набір 3-міліметрових лапароскопічних інструментів. Ранні (протягом тижня з моменту встановлення діагнозу) операції проведено у 49 дітей, відтерміновані (протягом першого року життя) - у 62. У новонароджених, насамперед недоношених дітей, при ранньому хірургічному втручанні існує ризик необхідності відновлення штучної вентиляції легень з імовірністю розвитку ушкодження легень, особливо у пацієнтів з попередніми епізодами апное та респіраторного дистрес-синдрому. Защемлення грижі діагностовано у 15,3 % новонароджених. Тривалість операції за методом PIRS була меншою, ніж при відкритих втручаннях, що зумовлено технікою накладання екстракорпорального шва. Результати хірургічного лікування пахвинних гриж у новонароджених чітко залежать від методу хірургічної корекції та термінів проведення операції - ранні та відкриті втручання супроводжуються високим ризиком виникнення рецидиву грижі, розвитку гіпотрофії яєчка та набутого крипторхізму. Висновки: при неускладненому перебігу пахвинної грижі у новонароджених, особливо у недоношених, хірургічне лікування має бути відтерміноване до збільшення маси тіла понад 1500 г. Лапароскопічне лікування пахвинних гриж у новонароджених із використанням методу PIRS має переваги перед традиційними "відкритими" методами як при неускладнених, так і при защемлених грижах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.463.054.3 + Р251.262

Рубрики:

Пахвові грижі у дітей

Гістологічні зміни сполучної тканини

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено еластичність тканин яєчка у 98 хлопчиків в динаміці після лапароскопічного та відкритого втручання з приводу пахвинної грижі. За даними еластографії, при виконанні лапароскопічного втручання спостерігали меншу тривалість періоду локального відновлення тканин яєчка. За відкритого втручання відзначали достовірно більший ризик виникнення набряку після операції, ішемії та фіброзу - у віддаленому післяопераційному періоді. Створено еластографічну шкалу, що дозволила проводити неінвазивну візуалізацію тканин яєчка у неоперованих хворих за наявності пахвинної грижі, досліджувати динаміку змін тканин у ранньому та пізньому післяопераційному періоді, виявляти хворих групи ризику виникнення після операції фіброзу яєчка для подальшого проведення відповідного медикаментозного лікування.

Цель работы - улучшить результаты лечения детей с врожденной паховой грыжей путем внедрения метода экстракорпоральной герниорафии и модификации проводника для проведения лигатуры. За период с июня 2012 г. по июнь 2016 г. по методике экстракорпоральной герниорафии, в плановом порядке, в клинике детской хирургии Тюменского ГМУ оперировано 445 детей с врожденной паховой грыжей. Мальчиков было в 6,9 раза больше, чем девочек. Возраст детей варьировал от 3 дней до 17 лет. Разработана игла - проводник лигатуры, применение которой позволило сократить длительность оперативного вмешательства в 1,5 раза. Предложенный модифицированный метод экстраперитонеальной паховой герниорафии при врожденной паховой грыже у детей зарекомендовал себя только с положительной стороны. Выводы: методика требует накопления опыта и дальнейшего, углубленного, анализа как непосредственных, так и отдаленных результатов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.463.054.3-5

Рубрики:

Пахвові грижі у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.463.054.3 + Р733.457.443

Рубрики:

Пахвові грижі у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Пахова грижа, вмістом якої є апендикс, рідко зустрічається у дитячій хірургії. Описано клінічний випадок грижі Аміанда у 4-річного хлопчика з ознаками і симптомами невправимої правобічної пахової грижі. Діагноз грижі Аміанда був встановлений під час операції. Апендектомія та герніотомія були виконані з одного доступу. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Наведений клінічний випадок є досить рідкісним.