Рассмотрены проблемы, связанные с разработкой и использованием в клинической практике системы прогнозирования, позволяющий объектизировать процесс принятия врачом решений во время лечения и реабилитации детей с острыми хирургическими заболеваниями живота. Освещена связь между динамикой адаптационных реакций и совокупностью клинических, биологических, имунных, морфологических и микробиологических измерений. Предложены основные принципы хирургической тактики в общем и в зависимости от нозологических характеристик, позволяющих проводить лечение и реабилитацию детей с острой патологией живота с максимальной объективностью и эффективностью.

Проведено експериментальні та клінічні дослідження способу лікування апендикулярного інфільтрату у дітей шляхом використання регіональної антибактеріальної терапії. Доведено, що заочеревинне введення антибіотика призводить до суттєвого підвищення його концентрації в інфільтраті черевної порожнини (у порівнянні з внутрішньовенним введенням), а застосування гальванізації підвищує нагромадження заочеревинно введеного препарату у тканинах інфільтрату. Використання регіонального електрофорезу антибіотиками у комплексному лікуванні апендикулярного інфільтрату у дітей дозволяє покращати результати лікування, уникнути авсцедувань, зменшити термін перебування хворих у стаціонарі.

Проведены экспериментальные и клинические исследования способа лечения аппендикулярного инфильтрата у детей путем применения региональной антибактериальной терапии. Доказано, что забрюшинное введение антибиотика приводит к существенному повышению его концентрации в инфильтрате брюшной полости (по сравнению с внутривенным введением), а применение гальванизации повышает накопление забрюшинно введенного препарата в тканях инфильтрата. Использование регионального электрофореза антибиотиками в комплексном лечении аппендикулярного инфильтрата у детей позволяет улучшить результаты лечения, избежать абсцедирований, сократить срок пребывания больных в стационаре.

Наведено опис випадку оментиту в дитини двох років, який симулював пухлину черевної порожнини. Після проведенного консервативного лікування настало одужання.

Дано описание случая оментиту у ребенка двух лет, который симулировал опухоль брюшной полости. После проведенного консервативного лечения наступило выздоровление.

Висвітлено проблеми післяопераційної злукової непрохідності у дітей та успішне лікуванняя цієї патології за допомогою лапароскопічного методу.

Освещены проблемы послеоперационной совместной непроходимости у детей и успешное лечение этой патологии с помощью лапароскопического метода.

Узагальнено досвід клініки щодо 82-х спостережень складних резекцій тонкої й ободової кишок у дітей за останні 16 років. Певні труднощі виникали під час вибору варіантів закриття ентеростоми після поширеної резекції тонкої кишки з ризиком розвитку синдрому короткої кишки, резекції клубової кишки поблизу ілеоцекального кута, втраті ілеоцекального кута та необхідності раннього закриття стоми через її виснажливий вплив. Поширені резекції товстої кишки у дітей виконували за тотальної чи субтотальної форм хвороби Гіршпрунга, некротизуючого ентероколіту, у разі злоякісних пухлин, інвагінацій, атрезій товстої кишки, тотального поліпозу, хвороби Крона та виразково-некротичного ентероколіту. Розглянуто проблему відновлення прохідності кишкового тракту з урахуванням "біологічної негерметичності" кишкового шва.

Обобщен опыт клиники 82-х случаев сложных резекций тонкой и ободочной кишок у детей за последние 16 лет. Определенные трудности возникали при выборе вариантов закрытия энтеростомы после расширенной резекции тонкой кишки с риском развития синдрома короткой кишки, резекции клубовой кишки вблизи илеоцекального угла, потере илеоцекального угла и необходимости раннего закрытия стомы из-за ее изнуряющего действия. Расширенные резекции толстой кишки у детей выполняли при тотальной и субтотальной формах болезни Гиршпрунга, некротизирующем энтероколите, злокачественных опухолях, инвагинациях, атрезиях толстой кишки, тотальном полипозе, болезни Крона и язвенно-некротическом энтероколите. Рассмотрена проблема возобновления проходимости кишечного тракта, учитывая "биологическую негерметичность" кишечного шва.

Вивчено клінічні особливості хронічного колостазу у дітей у разі аномалій розвитку та положення товстого кишечнику. Показано, що найчастіше зустрічається аномалія товстої кишки - це доліхосигма. Основним методом виявлення аномалій товстого кишечнику є іригографія та ректороманоскопія.

Изучены клинические особенности хронического колоставза у детей при аномалиях развития и положения толстого кишечника. Показано, что наиболее часто встречаемая аномалия толстой кишки - это долихосигма. Основным методом выявления аномалий толстой кишки является ирригография и ректороманоскопия.

Висвітлено результати наукових досягнень вчених, зокрема дитячих хірургів, щодо вивчення питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації захворювань органів травлення (атрезії стравоходу, пілоростенозу, кишкової непрохідності, некротичного ентероколіту, хвороби Гіршспрунга, вад розвитку ілеоцекальної ділянки). Розглянуто питання дитячої хірургії, урології та дитячої гінекології, травматології-ортопедії, ембріології та педіатрії.

Освещены результаты научных достижений ученых, в частности детских хирургов, относительно изучения разносторонних вопросов профилактики, диагностики, лечения и реабилитации заболеваний органов пищеварения (атрезии пищевода, пилоростеноза, кишечной непроходимости, язвенно-некротического энтероколита, болезни Гиршспрунга, пороков развития илеоцекального отдела). Рассмотрены вопросы детской хирургии, урологии, и гинекологии, травматолого-ортопедии, эмбриологии и педиатрии.

Відзначено, що проведення антибіотикопрофілактики (АБП) сприяє зменшенню частоти виникнення гнійно-септичних ускладнень після виконання невідкладних втручань на органах черевної порожнини у дітей віком до 3-х років, попередженню виникнення внутрішньолікарняної інфекції. АБП слід проводити, беручи до уваги резистентність штамів мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів, з визначенням можливого "мікроба-лідера". Під час виконання умовно чистої операції АБП здійснюють шляхом внутрішньовенного введення добової дози антибіотика поряд з премедикацією. З цією метою застосовують цефалоспорини II покоління, аміноглікозиди, метронідазол. Відзначено високу клінічну ефективність запропонованої схеми АБП, суттєве поліпшення результатів лікування хворих.

Наведено порівняльну характеристику застосування різних методів внутрішньотканинного електрофорезу та їх вплив на імунологічні показники у дітей з периапендикулярним абсцесом. Показано, що у дітей комплексне лікування з використанням внутрішньоабдомінального електрофорезу та ентеросорбції ефективно коригує системні та локальні імунні порушення, активує перитонеальні макрофаги, покращує цитокінову кооперацію клітин в імунній відповіді.

Висвітлено перший досвід виконання лапароскопічних операцій у дітей на Житомирщині, переваги лапароскопії, методика "відкритої лапароскопії", варіанти асистуючої лапароскопії та лапаротомії під лапароскопічним контролем. Проаналізовано результати лапароскопічних втручань у 205-ти дітей, 36 - невідкладних, 169 - планових.

Вивчено результати лікування протягом останніх 15-ти років вродженого пілоростенозу у дітей. Установлено, що ступінь гіпотрофії збільшується пропорційно тривалості періоду блювання. Причинами пізньої госпіталізації до відділення дитячої хірургії є зміни клінічних ознак хвороби внаслідок пригнічення імунного захисту, тривале амбулаторне спостереження дільничними педіатрами з призначенням спазмолітиків. Віддалені результати лікування свідчать, що ефективним методом є своєчасне виконання операції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465-4

Рубрики:

Хірургічна патологія органів черевної порожнини у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано клінічні картини в 48-ми дітей віком від 1-го місяця до 3-х років, які лікувались у клініці дитячої хірургії з 1998 р. по 2002 р. з приводу перитонітів та гострого апендициту. Встановлено, що в 85,4 % випадків причиною перитонітів був гострий апендицит. Співвідношення апендикулярних перитонітів до неускладнених апендицитів становило 2,4:1. Причинами пізньої госпіталізації є складність діагностики, несвоєчасне звернення хворих та лікарські помилки. Визначено цінність загальної симптоматики перитонітів і фізикального обстеження живота у дітей під час сну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.301.1

Рубрики:

Апендицит у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.3

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465

Рубрики:

Хірургічна патологія органів черевної порожнини у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.301.4-52

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ