Проаналізовано клінічні картини в 48-ми дітей віком від 1-го місяця до 3-х років, які лікувались у клініці дитячої хірургії з 1998 р. по 2002 р. з приводу перитонітів та гострого апендициту. Встановлено, що в 85,4 % випадків причиною перитонітів був гострий апендицит. Співвідношення апендикулярних перитонітів до неускладнених апендицитів становило 2,4:1. Причинами пізньої госпіталізації є складність діагностики, несвоєчасне звернення хворих та лікарські помилки. Визначено цінність загальної симптоматики перитонітів і фізикального обстеження живота у дітей під час сну.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1-52 + Р733.457.465.305.61-52

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Динамічна непрохідність кишечнику у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.6-5 + Р733.457.465.101.1-5

Рубрики:

Ілеус (непрохідність) кишечнику у дітей

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1-2

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено питанням лікування гострого перитоніту у дітей. Розроблено новий напрямок в післяопераційному лікуванні синдрому ендогенної інтоксикації, внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Встановлено, що найбільш ефективним методом еферентної терапії в комплексі післяопераційних лікувальних заходів є лазероентеросорбція. Запропоновано методичні рекомендації щодо застосування цього методу в комплексному лікуванні перитоніту у дітей.

На підставі застосування інтраопераційного ультразвукового опромінення очеревини та поєднаного впливу еферентних методів розроблено новий метод лікування дітей, хворих на гострий апендикулярний перитоніт. Наведено клініко-імунологічну характеристику особливостей перебігу гострого перитоніту у дітей. Вивчено стан імунологічної реактивності та неспецифічної протиінфекційної резистентності дитячого організму залежно від поширення запального процесу. Визначено інформативність показників імунограми за даної патології. Доведено ефективність комплексного лікування гострого перитоніту апендикулярного генезу з застосуванням гіпербаричної оксигенації, плазмаферезу, інтраопераційної ультразвукової обробки очеревини.

Розроблено методи комплексного лікування синдрому ентеральної недостатності у разі гострої кишкової непрохідності та розповсюдженого перитоніту у дітей, оцінено їх клінічну ефективність. Встановлено основні клініко-діагностичні критерії синдрому ентеральної недостатності. Визначено клінічну ефективність інтубації тонкої кишки у дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом. Розроблено новий спосіб лікування ентеральної недостатності шляхом введення препаратів через інтубаційних зонд. Виконано порівняльне дослідження з оцінюванням клінічної ефективності різних способів інтубації тонкої кишки. Доведено, що впровадження запропонованих методів комплексного лікування синдрому ентеральної недостатності у разі гострої кишкової непрохідності та розповсюдженого перитоніту у дітей сприяє прискоренню відновлення перистальтики кишечнику, зниженню кількості післяопераційних ускладнень і скороченню тривалості лікування в стаціонарі.

Викладено характеристику мікрофлори перитонеального ексудату й основні біохімічні зміни у дітей у разі апендикулярних перитонітів у процесі надходження й у динаміці за умов використання комплексної програми лікування, що включає в себе керовану лапаростомію, продовжену заочеревинну новокаїнову блокаду кореня брижі тонкої кишки та комбіновану лазеротерапію. Доведено ефективність і патогенетичну обгрунтованість запропонованої програми комплексного лікування даної патології у дітей.

Охарактеризовано мікрофлору перитонеального ексудату місцевого невідмежованого перитоніту та периапендикулярного абсцесу в дітей. Вивчено особливості сучасного клінічного перебігу, динаміки змін імунологічної реактивності організму, біохімічно підтверджено наявність синдрому ендогенної інтоксикації за даної патології. Розроблено диференційовані схеми комплексного лікування місцевого невідмежованого перитоніту та периапендикулярного абсцесу з застосуванням внутрішньотканинного (внутрішньо-абдомінального) електрофорезу в поєднанні з антибактеріальними препаратами та ентеросорбцією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: РА316981 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено ознаки посттравматичного перитоніту (ПТП), що маскують його прояви під інші нозологічні форми. Встановлено функціональні й анатомо-морфологічні зміни у дітей, хворих на ПТП різного походження. Обгрунтовано показання до призначення методів лікування ПТП залежно від причини його виникнення, функціональних та анатомо-морфологічних змін у черевній порожнині. Розроблено та впроваджено спосіб консервативного лікування дітей з ПТП на підставі медикаментозного зниження інтенсивності портального кровообігу. Запропоновано й апробовано нову методику лікування ПТП у дітей, що спряє елімінації патологічних сполук з черевної порожнини без її дренування. Проведено кореляцію між групами експериментальних моделей і клінічними групами пролікованих дітей з ПТП, зроблено прогнозування перебігу даної патології залежно від характеру одержаної травми та проведеного лікування. Встановлено морфологічні характеристики оцінювання динаміки перебігу та наслідків ПТП в експерименті. Доведено ефективність консервативних, органозберігальних та органозамінних методів лікування у разі абдомінальної травми у дітей, оцінено їх клінічну ефективність.

Доведено, що заочеревинне введення гентаміцину призводить до суттєвого підвищення його концентрації у тканинах пухкого та щільного запалення, а використання гальванізації підвищує нагромадження препарату у тканинах пухкого запалення. Розроблено комплексну програму відновлювального лікування дітей з апендикулярним перитонітом шляхом етапного використання природних і преформованих фізичних чинників за умов стаціонару, поліклініки та на етапі санаторно-курортного лікування.

Вперше доведено можливість прогнозування розвитку післяопераційних ускладнень на основі біохімічного маркера запалення (прокальцитоніну) у дітей з апендикулярним перитонітом. Виявлено кореляційну залежність підвищення рівня прокальцитоніну (понад 2,0 нг/мл) від розвитку внутрішньочеревних ускладнень. Розроблено та впроваджено спосіб прогнозування несприятливого післяопераційного перебігу за апендикулярного перитоніту в дітей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1-59

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.456.14 + Р733.412.301.1 + Р733.457.465.101.1

Рубрики:

Гнійна хірургія (Хірургія дитячого віку)

Пневмонії у дітей

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ефективність застосування ліпосомальних препаратів в лікуванні складної абдомінальної патології - післяопераційного перитоніту у дітей. Проведено порівняння клініко-інструментальних критеріїв ефективності двох методів хірургічного лікування цього ускладнення - лапаротомії (відкритий метод) та лапароскопії з застосуванням ліпосомальних препаратів. Наведено переваги лапароскопічного методу у порівнянні з відкритим.

Несмотря на широкую палитру исследований, посвященных перитониту, нельзя считать все вопросы данной проблемы полностью решенными и, прежде всего, в лечении детей. По мнению многих авторов существенного прогресса в решении проблемы перитонита в детском возрасте можно достичь путем использования четкого алгоритма восстановительного лечения в послеоперационном периоде. Медицинская реабилитация как совокупность лечебно-восстановительных мероприятий при аппендикулярном перитоните предусматривает максимально полное восстановление дееспособности организма, ослабленного патологическим процессом, на всех этапах возможного влияния: стационар, поликлиника, санаторий. При этом, повышение качества лечения наблюдается при сочетании использования естественных и преформированных физических факторов.