Узагальнено досвід клініки щодо 82-х спостережень складних резекцій тонкої й ободової кишок у дітей за останні 16 років. Певні труднощі виникали під час вибору варіантів закриття ентеростоми після поширеної резекції тонкої кишки з ризиком розвитку синдрому короткої кишки, резекції клубової кишки поблизу ілеоцекального кута, втраті ілеоцекального кута та необхідності раннього закриття стоми через її виснажливий вплив. Поширені резекції товстої кишки у дітей виконували за тотальної чи субтотальної форм хвороби Гіршпрунга, некротизуючого ентероколіту, у разі злоякісних пухлин, інвагінацій, атрезій товстої кишки, тотального поліпозу, хвороби Крона та виразково-некротичного ентероколіту. Розглянуто проблему відновлення прохідності кишкового тракту з урахуванням "біологічної негерметичності" кишкового шва.

Обобщен опыт клиники 82-х случаев сложных резекций тонкой и ободочной кишок у детей за последние 16 лет. Определенные трудности возникали при выборе вариантов закрытия энтеростомы после расширенной резекции тонкой кишки с риском развития синдрома короткой кишки, резекции клубовой кишки вблизи илеоцекального угла, потере илеоцекального угла и необходимости раннего закрытия стомы из-за ее изнуряющего действия. Расширенные резекции толстой кишки у детей выполняли при тотальной и субтотальной формах болезни Гиршпрунга, некротизирующем энтероколите, злокачественных опухолях, инвагинациях, атрезиях толстой кишки, тотальном полипозе, болезни Крона и язвенно-некротическом энтероколите. Рассмотрена проблема возобновления проходимости кишечного тракта, учитывая "биологическую негерметичность" кишечного шва.

Вивчено клінічні особливості хронічного колостазу у дітей у разі аномалій розвитку та положення товстого кишечнику. Показано, що найчастіше зустрічається аномалія товстої кишки - це доліхосигма. Основним методом виявлення аномалій товстого кишечнику є іригографія та ректороманоскопія.

Изучены клинические особенности хронического колоставза у детей при аномалиях развития и положения толстого кишечника. Показано, что наиболее часто встречаемая аномалия толстой кишки - это долихосигма. Основным методом выявления аномалий толстой кишки является ирригография и ректороманоскопия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.0

Рубрики:

Вади розвитку кишок і пупково-кишкового ходу у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено ретроспективний аналіз 400-т протоколів розтинів дітей віком до одного року, виконаних у Львівському обласному патологоанатомічному бюро за період 2002 - 2004 рр. Вроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту виявлено у 44-х випадках, що становить 11 % від загальної кількості аутопсій. Встановлено, що серед зазначеної патології переважають вроджені вади розвитку тонкої та товстої кишки (77,3 % випадків). Найнесприятливішими були випадки вроджених аномалій кишок у складі множинних вад розвитку, які стали причиною смерті немовлят у 34,1 % випадків. Найчастішими були поєднання вроджених вад розвитку тонкої і товстої кишки з вадами серцево-судинної системи. Деякі зареєстровані множинні вроджені вади можна трактувати як неверифіковані моногенні синдроми (Гольденгара, Гангарта, Меккеля). Ізольовані вади кишок стали причиною смерті дітей віком до 1-го року в 22,7 % випадків. За даними розтинів дітей з вадами тонкої і товстої кишки, хромосомну патологію (синдром Дауна, Патау, Едвардса) виявлено у 20,5 % випадків.

Представлен дифференцированный способ коррекции хронического колостаза у детей при аномалиях развития и положения толстой кишки с учетом типа нарушения ее моторики. Показана эффективность этого способа лечения.

Проаналізовано результати оперативного лікування та реабілітації 28 дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу аномалій фіксації кишечнику з 1996 по 2006 рр. Наведено опис спостережень ультразвукової діагностики (УЗД) завороту середньої кишки (синдром Ледда) у немовлят. Описано специфічні ультрасонографічні ознаки даної аномалії. Показано провідну роль УЗД аномалій фіксації кишечнику в немовлят.

Наведено результати дослідження функціональної спроможності кишки у ході хірургічного лікування атрезій у новонароджених. У випадку атрезій порожньої та клубової кишок, викликаних патологією кровоносних судин, доцільно виконувати резекцію кишки в межах, найближчих до пре- та постатретичного сегментів порожньокишкових або клубовокишкових артерій. Рекомендовано шляхи диференційованої лікарської тактики за інших форм кишкової атрезії - економна резекція у випадку атрезії дванадцятипалої кишки та індивідуальна тактика у разі множинних атрезій.

Обобщены данные литературы по вопросу врожденных аномалий толстой кишки - долихосигма и долихоколон. Патология соединительной ткани играет важную роль в патогенезе развития данных аномалий. Пациентам с долихосигмой и долихоколоном необходимо проводить углубленное инструментальное исследование для выявления сопутствующих висцеральных маркеров дисплазии соединительной ткани.

З застосуванням сучасних методів анатомічного дослідження вивчено послідовність макромікроскопічних і просторово-часових анатомічних перетворень клубово-сліпокишкового сегмента у ранньому плодовому (4 - 5 місяців) і перинатальному періодах онтогенезу. Визначено стадійність формоутворення клубового сосочка, особливості синтопічного впливу на становлення будови клубово-сліпокишкового сегмента, зумовленого правою ниркою, процесами фіксації ободової кишки та ступенем накопичення меконія, динамікою його скелетотопії та формуванням міжартеріальних анастомозів. Обгрунтовано анатомічний чинник можливого розвитку рефлюкс-ілеїту.

Проаналізовано причини виникнення ускладненого перебігу хвороби Гірсшпрунга. Визначено, що найбільш складними для діагностики та лікування є поєднання хвороби Гірсшпрунга з ентероколітом, "гігантською" дилятацією ободової кишки, а також хвороба Гірсшпрунга, ускладнена неправильною сформованою товстокишковою стомою. Доведено, що причинами, які призводять до виникнення цієї групи ускладнень, є запізнення з встановленням діагнозу, неправильна оцінка клінічних симптомів захворювання, даних інструментальних і лабораторних досліджень, довготривале консервативне лікування. Розроблено метод профілактики та лікування ентероколіту в дітей з хворобою Гірсшпрунга, запропоновано комплекс лікувальних заходів у разі хвороби Гірсшпрунга, ускладненої "гігантською" дилятацією товстого кишечнику, визначено показання до формування колостоми у дітей з хворобою Гірсшпрунга залежно від клінічного перебігу, а також оптимальне місце та методику формування. Завдяки використанню вказаних методик знижено кількість ускладнень, скорочено термін лікування, віддалених наслідків лікування хворих, які мали ускладнений перебіг хвороби Гірсшпрунга.

Уперше впроваджено методику ранньої гістологічної діагностики хвороби Гіршпрунга за допомогою біопсії прямої кишки для вивчення гангліїв підслизового шару. Виявлено морфологічні зміни сфінктерного апарату внаслідок анальної дилатації та її недоцільність для лікування анальної ахалазії. Розроблено спосіб оптимізації накладання первинного кругового колоректального анастомозу зшивальним апаратом. Запропоновано схему профілактики та лікування ентероколіту у разі хвороби Гіршпрунга, що враховує патогенетичні фактори розвитку ускладнення.

Наведено результати діагностики та лікування 117 дітей раннього віку з хворобою Гіршпрунга. З'ясовано, що невчасна діагностика даної патології сприяє швидкому розвитку тяжких ускладнень: ентероколіту, гіпотрофії та анемії, які погіршують перебіг основного захворювання. Розроблено тактику лікування даної хвороби у дітей зазначеної категорії. За ускладнених форм - перед радикальною операцією на першому етапі доцільно формувати колостому на перехідній зоні агангліозу. Досліджено клінічну ефективність нового способу хірургічного лікування хвороби Гіршпрунга ендоректальним зведенням ободової кишки та накладанням первинного колоректального анастомозу ручним способом, а також запропоновано накладання такого анастомозу за допомогою циркулярного степлера. Розроблено заходи щодо профілактики післяопераційних гнійно-запальних ускладнень та швидкого відновлення функції кишечнику, що забезпечило у 95,6 % пацієнтів добрі та у 4,4 % задовільні функціональні результати лікування.

Описано алгоритми обстеження, верифікації діагнозу, передопераційної підготовки у лікуванні вродженої недуги. Обгрунтовано метод оперативного лікування (ОЛ) і післяопераційної реабілітації. Проаналізовано методи обстеження, які використовуються в Україні та в світовій практиці в контексті інформативності та безпечності проведення дослідження. Увагу приділено загальновизнаним методам ОЛ, зокрема, розробки з визначеними медичними показаннями до різних методів. Наведено рекомендації для діагностики та лікування хвороби Гіршрунга до дитячих хірургів на циклах інтернатури, спеціалізації, передатестаційних та стажування зі спеціальності "Дитяча хірургія", науково-практичної допомоги хірургам загального профілю, педіатрам, гастроентерологам, лікарям невідкладної медичної допомоги, сімейним лікарям.

Описаны алгоритмы обследования, верификации диагноза, предоперационной подготовки в лечении врожденного недомогания. Обоснован метод оперативного лечения (ОЛ) и послеоперационной реабилитации. Проанализированы методы обследования, используемые в Украине и в мировой практике в контексте информативности и безопасности проведения исследования. Внимание уделено общепризнанным методам ОЛ, в частности, разработки с определенными медицинскими показаниями к разным методам. Даны рекомендации для диагностики и лечения болезни Гиршрунга к детским хирургам на циклах интернатуры, специализации, предаттестационных и стажировки по специальности "Детская хирургия", научно-практической помощи хирургам общего профиля, педиатрам, гастроэнтерологам, врачам неотложной медицинской помощи, семейным врачам.

Мета дослідження - покращити результати лікування новонароджених та дітей раннього віку з вродженою обструкцією кишок (ВОК) шляхом розробки і впровадження сучасних відновно-реконструктивних методів оперативного лікування. Клінічна частина роботи виконана на базі Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні і полягала у проведенні комплексного дослідження та лікування 95 новонароджених і дітей раннього віку з ВОК протягом 2001 - 2011 рр. із застосуванням розроблених і удосконалених методів хірургічної корекції. Експериментальне дослідження проведено на 60 дорослих щурах обох статей породи "Вістар" із середньою масою тіла 240 г. Серед 95 хворих з ВОК було 44 дівчинки і 51 хлопчик. Вік дітей під час надходження в стаціонар коливався від 1 год до 3 років, але переважна більшість були новонароджені - 82 хворих (86,3 %). Серед новонароджених було 35 недоношених дітей (42,7 %). Антенатально, за допомогою ультразвукового дослідження, діагноз "вроджена кишкова непрохідність" був встановлений лише в 20 випадках (21,1 %). Терміни надходження дітей в стаціонар були різні - від 1 год до 20 діб від перших клінічних виявів. При цьому 12 хворих (12,6 %) надходили в пізні терміни, з розвитком доопераційних ускладнень (некроз і перфорація кишки, перитоніт, гіпотрофія, аспіраційна пневмонія). У 56 немовлят (58,9 %) спостерігали високу непрохідність і у 39 дітей (41,1 %) - низьку. Найчастіше зустрічалась непрохідність дванадцятипалої кишки. У 67 немовлят (70,5 %) спостерігалась повна кишкова непрохідність і у 28 (29,5 %) - часткова. У 34 немовлят з ВОК (35,8 %) спостерігали множинні вади розвитку. Висновки: розроблений спосіб захис

ту кишкових анастомозів у дітей з вродженою обструкцією травного тракту із застосуванням внутрішньокишкових інстиляцій оксигенованого перфторану сприяв скороченню терміну відновлення моторики кишок після операції, зменшенню тривалості лікування у стаціонарі, зниженню післяопераційної летальності з 23,5 до 12,1 % і частоти післяопераційних ускладнень, пов'язаних з накладанням анастомозів, з 14,7 до 0 %.

Мета дослідження - вивчити вплив внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) на перебіг і результати лікування дітей із вродженою обструкцією кишечнику (ВОК) та ефективність розробленого комплексу диференційованої корекції ВЧГ. У дослідженні брали участь 25 дітей віком від 1 доби до 2 років з різноманітними варіантами ВОК та її ускладнень, які супроводжувалися ВЧГ. Вимірювання внутрішньочеревного тиску проводили в сечовому міхурі власним способом, оцінку гіпертензії здійснювали відповідно до розробленої робочої класифікації та за допомогою розробленого алгоритму діагностики. Ефективність запропонованої схеми лікування ВЧГ оцінювали за динамікою її симптомів, показниками гомеостазу, частотою післяопераційних ускладнень, пов'язаних з гіпертензією та летальністю. Висновки: ВЧГ в дітей раннього віку виникає у 28,9 % немовлят із ВОК і значно погіршує прогноз. Летальність і частота післяопераційних ускладнень залежать від ступеня ВЧГ, її тривалості та швидкості виникнення. Найвища летальність спостерігається у разі ВЧГ III ступеня, яка швидко прогресує. Важливим критерієм для прогнозування післяопераційного перебігу та виникнення ускладнень у дітей з ВЧГ слугує абдомінальний перфузійний тиск. Значення його нижче 36 мм рт. ст. є прогностично несприятливим. Розроблений алгоритм диференційованої консервативної та хірургічної корекції ВЧГ залежно від її ступеня дозволяє обрати адекватний вид лікування і сприяє зниженню летальності та частоти післяопераційних ускладнень.

Мета роботи - вивчення особливостей гістологічної будови ускладненого і неускладненого дивертикулів Меккеля (ДМ) у дітей і значень одержаних результатів під час виникнення хірургічних ускладнень. В основі роботи знаходяться результати гістологічного дослідження видалених ускладнених (125 випадків) і неускладнених (16 випадків) ДМ у 141 дитини у випадку хірургічної патології. Вивчено гістологічну будову незміненого ДМ і особливості гістологічної картини за його запальних захворювань, кровотеч, різних видів непрохідності. Визначено клініко-морфологічні паралелі під час виникнення патології ДМ і зв'язок між його морфологічною будовою і хірургічною патологією. Висновки: гістологічне дослідження видалених ДМ дозволяє спрогнозувати наслідки патології і розробити профілактичні заходи щодо можливих ускладнень.

Мета роботи - висвітлити проблему токсичного мегаколону та доліхомегаколону у дітей, проаналізувати одержані власні результати діагностики та лікування недуги. У клініках кафедри дитячої хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика перебували на обстеженні та лікуванні 43 дитини з ознаками токсичного мегаколону (ТМк) і токсичного доліхомегаколону (ТДМк), із них недугу на тлі агангліозу кишечнику мали 38 (88,37 %) пацієнтів, псевдомембранозний коліт - 2 (4,65 %) хворих, хворобу Крона - 3 (6,98 %) дітей. Компенсовану стадію ТДМк встановлено у хворих із псевдомембранозним колітом та хворобою Крона - 5 (11,63 %) пацієнтів, а декомпенсовану стадію у випадку агангліозу кишечнику - у 32 (74,42 %) дітей, стадію поліорганної недостатності - у 6 (13,95 %) хворих. Висновки: діагностика вроджених вад та набутих захворювань кишечнику залишається складною проблемою, а особливо, коли перебіг недуги супроводжується ознаками ТМк чи ТДМк, що складає, за даними літератури, від 20 до 58 % пацієнтів. Індивідуалізований підхід до кожного хворого на етапах обстеження та хірургічного лікування дозволив досягти зниження післяопераційної летальності з 6 - 30 % (літературні дані) до 2,32 %. Проблема як ТМк, так і ТДМк не вирішена та потребує подальшого вивчення.

Мета роботи - зменшення частоти післяопераційних ускладнень у дітей із хворобою Гіршпрунга за рахунок реконструктивного відновлення анатомо-функціональних властивостей прямої кишки. 6 пацієнтам виконано оперативне втручання, під час якого після виконання основного етапу відновлено анатомічний рельєф внутрішньої поверхні прямої кишки шляхом створення дуплікатур поперечних складок. У разі низведення здорової ділянки низхідного відділу товстої кишки на відстані 4 - 5 см від внутрішнього анального сфінктера вздовж латеральної і медіальної поверхонь, на рівні вплетіння м'яза, який підіймає відхідник, у повздовжній м'язовий шар прямої кишки на 1/3 діаметра кишки накладають по три серозно-м'язові шви з кожного боку так, щоб при їх затягуванні формувались дві зустрічні дуплікатури поперечної складки прямої кишки (ПСПК) глибиною 1,5 см. Визначають відстань від верхнього краю внутрішнього сфінктера до парієтальної очеревини для того, щоб саме на цьому рівні після низведення ділянки здорової кишки аналогічно сформувати другу пару дуплікатур ПСПК на 1/3 діаметра кишки. На рівні проекції симфізу, в зоні крижового згину, формують третю пару дуплікатур ПСПК таким чином, щоб одна губа розташовувалась уздовж передньолатеральної поверхні, а друга губа - на 1 см вище від першої вздовж задньолатеральної поверхні. Клінічне впровадження тазової ректопластики дозволило знизити частоту післяопераційних ускладнень у віддалений термін спостереження у дітей з порушеннями товстокишкового транзиту з 53,8 до 11,1 %