Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.5

Рубрики:

Хірургічна патологія печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.520.17-387

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.520.11 + Р733.569.435.2

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.510.17-5

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати діагностики та лікування 278 дітей віком від одного місяця до 17 років із вадами розвитку (ВР) жовчних шляхів. Розроблено тактику лікування біліарної атрезії та гіпоплазії, кіст і тубулярних стенозів спільної жовчної протоки. Невчасна діагностика ВР жовчних шляхів призводить до появи морфофункціональних змін у печінці, шлунково-кишковому тракті та поліорганної недостатності.

Мета - вивчити особливості клінічного перебігу, інформативність допоміжних методів обстеження та розробити оптимальні підходи до діагностики та лікування дітей із гемобілією. В клініках кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця проліковано 6 дітей віком від 4 до 10 років із посттравматичною гемобілією. Всіх дітей до направлення в клініку проліковано в інших хірургічних відділеннях. Термін надходження - від 15 днів до 3,5 місяця після травми. Всім пацієнтам проведено хірургічне лікування у кілька етапів, включаючи ангіографічну емболізацію печінкової артерії та її гілок. Ангіографічна емболізація призвела до зупинки кровотечі в одному випадку та надала важливу інформацію про вогнища кровотечі в інших випадках. Характерно, що гемобілічні кровотечі повторювалися з інтервалом від 3 - 5 днів до 2 тижнів. Зовнішня біліарна нориця закрилася самостійно через 5 тижнів. Зроблено висновок, що своєчасна діагностика гемобілії у дітей є ускладненою, оскільки практикуючі дитячі хірурги мало обізнані з приводу цього ускладнення, і тому гемобілію зазвичай діагностують із запізненням. Таких пацієнтів слід лікувати в хірургічних центрах, де є можливість провести ангіографічне дослідження печінкового артеріального дерева. Метою хірургічного лікування гемобілії є повна зупинка кровотечі шляхом емболізації печінкової артерії або її гілок та перев'язка судини, яка кровоточила, під час операції.

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу, інформативність допоміжних методів обстеження та розробити оптимальні підходи до діагностики та лікування дітей з холедохоцелє. У клініках кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця за 25 років проліковано 73-х дітей з кістою холедоха віком від 1,5 місяця до 15-ти років. Висновки: ультрасонографія є скринінговим методом діагностики холедохоцелє, що дозволяє запідозрити цю патологію, а черезшкірна черезпечінкова холангіографія - обов'язковим методом, який уточнює характер кістозного утворення. Дуоденотомія з цистодуоденостомією за типом папілосфінктеротомії дає змогу налагодити жовчовідтік, знизити біліарну гіпертензію і є операцією вибору в лікуванні холедохоцелє у дітей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.51-5

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено комплекс діагностичних методів для раннього виявлення синдрому портальної гіпертензії, вирішено питання проведення передопераційної підготовки хворих дітей та профілактики післяопераційних ускладнень. Запропоновано 4 варіанти операцій. На основі проведених досліджень розроблено підхід до вибору методу та призначення обсягу оперативного втручання у дітей із врахуванням провідних механізмів розвитку стравохідно-шлункових кровотеч у випадку портальної гіпертензії. Запропоновано і впроваджено новий метод оперативного втручання - селективну декомпресію гастроезофагеальної зони шляхом дистального спленоренального анастомозу в поєднанні з роз'єднанням гастроезофагеального колатерального венозного кровотоку без видалення селезінки.

Проаналізовано вікову та статеву структуру дітей із тупою травмою живота, залежність виду ушкоджень від причини травми. Визначено прогностичну цінність показників клінічних, лабораторних та інструментальних методів досліджень щодо тяжкості ураження паренхіматозних органів. Доведено значущість комплексних результатів обстежень у діагностиці важкості пошкоджень. Вдосконалено алгоритми діагностики та лікування дітей під час закритої травми живота. Запропоновано диференційований підхід щодо консервативного лікування, лапаротомних і малоінвазивних втручань. Обгрунтовано доцільність застосування консервативної терапії за пошкоджень паренхіматозних органів живота I - II ступенів із постійним лабораторним та УЗД-моніторингом. Встановлено, що мініінвазивне втручання є найбільш ефективним у дітей із II - III ступенем тяжкості ушкодження паренхіматозних органів.

Зазначено, що дивертикул Меккеля є найчастішою природженою мальформацією тонкої кишки та названий іменем Д. Меккеля, що вперше його описав. Висвітлено два клінічні випадки інвагінації, спричиненої дивертикулом Меккеля, у дітей віком 2 міс і 4 роки. Проаналізовано причини пізньої діагностики та можливості ультразвукового обстеження у кожному випадку.

Приведены результаты морфологического исследования 553 паразитарных кист и паренхимы печени у 394 детей, прооперированных по поводу эхинококковой кисты печени. Определена морфологическая характеристика эхинококковой кисты в зависимости от жизнедеятельности и формы паразитарных элементов. Освещены некоторые современные данные, касающиеся феномена миграции элементов, как результата активной фертилизации и репродукции паразита, что предопределяет морфологические изменения в фиброзной капсуле и перипаразитарной паренхиме печени.

Оценена эффективность препарата Энерлив для коррекции биохимического состава и биофизических характеристик желчи при физико-химической стадии холелитиаза у детей. Результаты исследования позволяют сделать вывод о положительном воздействии препарата Энерлив на биохимический состав и биофизические свойства желчи у больных с данной патологией. Отмечено отсутствие побочных действий препарата.

Наведено дані літератури про частоту виявлення абсцесів печінки у дітей, їх діагностику та вибір методу лікування.

Проаналізовано хірургічне лікування 55-ти дітей віком від 1,5 місяця до 15-ти років з кістою холедоха. Під час лікування цієї патології надано перевагу гепатико-єюнальному анастомозу з "У"-подібним міжкишковим анастомозом за Ру. З 1990 р. в 30-ти пацієнтів з кістою холедоха до цих операцій було додано антирефлюксний клапан на нисхідній петлі. У цих пацієнтів не виявлено холангіту в ранньому та віддаленому післяопераційному періодах.

Проаналізовано успішне лікування 2-х дітей з абсцесами печінки. Використано пункційний метод дренування абсцесу та дренування шляхом лапаротомії.

Проаналізовано результати діагностики та лікування 255 дітей віком від одного місяця до 17 років з вродженими вадами жовчовивідних шляхів (ЖВШ). З'ясовано, що невчасна діагностика атрезії ЖВШ сприяє швидкому розвитку фіброзу та цирозу печінки та значно знижує ефективність операції гепатопортоєюностомії. Доведено необхідність трансплантації печінки у цій категорії пацієнтів. Розроблена тактика лікування різних вад розвитку ЖВШ - атрезії та гіпоплазії ЖВШ, кіст та тубулярних стенозів холедоха. Відмічено, що успіх лікування атрезії та гіпоплазії ЖВШ залежить від ранньої операції, яка має бути виконаною в перші тижні та місяці життя. Розроблена тактика попередження висхідного холангіту в післяопераційному періоді, досягнення достатнього жовчовідтоку під час операції, відмічена необхідність повторної операції в разі припинення жовчовідтоку, підкреслено деталі операцій при атрезії жовчних шляхів, при кістах холедоха та тубулярному стенозі холедоха. Розроблено заходи профілактики післяопераційних ускладнень, відновлення нормалізації функцій печінки.

Висвітлено досвід лікування 10-ти дітей з ехінококовими кістами печінки (ЕКП), який полягає в черезшкірній-черезпечінковій пункції та дренуванні цих утворень під контролем ультрасонографії та рентгенконтролем. Основними показаннями для використання цього методу були глибокорозташовані в складних анатомічних ділянках печінки діаметром не менше 3 см ехінококові кісти або залишкові порожнини після ехінококектомії, за потреби пролонгованої санації цих утворень методом дренування. Одержано добрі результати лікування в усіх пацієнтів. Результати дослідження свідчать про те, що транскутанна пункція ЕКП або залишкової порожнини в печінці під ультразвуковим та рентгенологічним контролем є сучасним і перспективним методом лікування цієї патології у дітей. Рентгенологічний контроль є необхідною умовою в проведенні даної процедури, що забезпечує в наступному безпечне проведення антипаразитарної обробки та склерозування порожнини кісти. В післяопераційному періоді після транскутанної пункції кісти необхідне пролонговане дренування, санація та склерозування її протягом 5 - 7-ми днів - у ході лікування залишкової порожнини печінки та 10 - 24-х днів - первинно лікованих ехінококових кіст.

В клініці дитячої хірургії прооперована 81 дитина з ехінококовими кістами печінки (ЕКП). Двом дітям за глибокого розташування ЕКП в складних анатомічних зонах проведено транскутанну пункцію кісти з дренуванням під контролем УЗД. Ще двом пацієнтам через неможливість інтраопераційного видалення кісти проведено інтраопераційну трансабдомінальну пункцію і санацію ЕКП під контролем УЗД. За поверхневого або крайового розташування ЕКП в 1-го пацієнта виконана ехінококцистектомія, а у 2-х - крайова резекція печінки з кістою. У решти 74-х пацієнтів проведена операція - лапаротомія, санування, видалення хітинової оболонки, висічення фіброзної капсули з капітонажем і пролонгованим дренуванням залишкової порожнини (за показаннями). Вказано на велике значення хірургічного доступу, який має бути анатомічно локалізованим. Наголошено на необхідності ретельної санації ЕКП. Розроблено оригінальні схеми санації порожнини кісти у разі пункційного та лапаротомного видалення кісти. Така тактика дозволила повністю уникнути післяопераційних ускладнень і рецидивів захворювання у дітей.

Вперше проведено дослідження групи дітей, що потребують повторного оперативного лікування з приводу портальної гіпертензії (ПГ) після різних варіантів первинної корекції цієї патології. Вперше вивчено причини незадовільних результатів після первинно виконаного порто-системного шунтування та прошивання шлунково-стравохідного переходу за ПГ. Оцінено морфофункціональні зміни системи портальної вени після первинних оперативних втручань, які впливають на ефективність повторної корекції ПГ у дітей. Розроблено диференційовані підходи до вибору методу повторних оперативних втручань у дітей з ПГ залежно від характеру первинного оперативного втручання й особливостей магістральних судин портальної системи. Вивчено роль окремих видів порто-системного шунтування за первинної та повторної корекції ПГ у дітей та його вплив на портальну перфузію за цієї патології. Досліджено ефективність використання різних варіантів повторних оперативних втручань за ПГ у дітей з оцінкою їх переваг і недоліків. Оцінено клінічну ефективність запропонованих методів лікування ПГ у дітей. Визначено чинники, що впливають на появу типових ускладнень, які повинні враховуватися в прогностичному плані під час хірургічного лікування цієї патології.