Наведено комплекс діагностичних методів для раннього виявлення синдрому портальної гіпертензії, вирішено питання проведення передопераційної підготовки хворих дітей та профілактики післяопераційних ускладнень. Запропоновано 4 варіанти операцій. На основі проведених досліджень розроблено підхід до вибору методу та призначення обсягу оперативного втручання у дітей із врахуванням провідних механізмів розвитку стравохідно-шлункових кровотеч у випадку портальної гіпертензії. Запропоновано і впроваджено новий метод оперативного втручання - селективну декомпресію гастроезофагеальної зони шляхом дистального спленоренального анастомозу в поєднанні з роз'єднанням гастроезофагеального колатерального венозного кровотоку без видалення селезінки.

Вперше проведено дослідження групи дітей, що потребують повторного оперативного лікування з приводу портальної гіпертензії (ПГ) після різних варіантів первинної корекції цієї патології. Вперше вивчено причини незадовільних результатів після первинно виконаного порто-системного шунтування та прошивання шлунково-стравохідного переходу за ПГ. Оцінено морфофункціональні зміни системи портальної вени після первинних оперативних втручань, які впливають на ефективність повторної корекції ПГ у дітей. Розроблено диференційовані підходи до вибору методу повторних оперативних втручань у дітей з ПГ залежно від характеру первинного оперативного втручання й особливостей магістральних судин портальної системи. Вивчено роль окремих видів порто-системного шунтування за первинної та повторної корекції ПГ у дітей та його вплив на портальну перфузію за цієї патології. Досліджено ефективність використання різних варіантів повторних оперативних втручань за ПГ у дітей з оцінкою їх переваг і недоліків. Оцінено клінічну ефективність запропонованих методів лікування ПГ у дітей. Визначено чинники, що впливають на появу типових ускладнень, які повинні враховуватися в прогностичному плані під час хірургічного лікування цієї патології.

Мета роботи - оцінити можливості та ефективність мезо-портального шунтування (МПШ) в лікуванні допечінкової форми портальної гіпертензії (ПГ) у дітей. Із 1990 по 2011 рік на базі кафедри дитячої хірургії НДСЛ "Охматдит" знаходилось на лікуванні 287 дітей із ПГ віком від 6 міс до 18 років. Допечінкову форму ПГ виявлено у 227 (79 %) дітей, внутрішньопечінкову форму ПГ - у 23 (8 %), змішану - у 37 (13 %) пацієнтів. Серед пацієнтів, за якими спостерігали, перші епізоди кровотечі у 173 (60,27 %) випадках були у дітей віком до 5 років. Діагноз їм встановлено лише після виникнення кровотечі. Усім дітям, які перебували на лікуванні, виконано обстеження, яке містило: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, фіброезофагогастродуоденоскопію, комп'ютерну томографію органів черевної порожнини, лабораторні методи обстеження. З 2008 року хворим із допечінковою формою ПГ проведено ревізію лівої гілки портальної вени (n = 34) для визначення можливості виконання МПШ. У 6 випадках виконано МПШ. У 4 із них проведено коронаро-портальний тип шунтування. 3 із цих хворих оперовано в ургентному порядку. У структурі госпіталізованих у відділення дітей більшість із них (n = 227, 79 %) мали допечінкову форму ПГ. Кавернозна трансформація ворітної вени (ВВ) була в 189 випадках, тромбоз ВВ внаслідок катетеризації пупкової вени та омфаліту діагностовано у 34 дітей, аномалію розвитку ВВ (гіпоплазія та атрезія) - у 4 хворих. Інтраопераційну ревізію Rex-recessus з метою можливості виконання МПШ проведено у 34 випадках. Можливим виконання МПШ було у 6 випадках, що склало 17,6 %. МПШ представлено в декількох варіантах: класичному та варіанті без використання аутотрансплантату. МПШ можна виконувати як варіант хірургічного втручання на тлі гострої кровотечі, але за умови виконання його спеціалізованою бригадою.

Проаналізовано ефективність мезокавального шунтування (МКШ) при лікуванні портальної гіпертензії у 69 дітей. Основним показанням до застосування МКШ було виникнення кровотечі з варикозно-змінених вен стравоходу та шлунка. МКШ застосовують у 53,6 % пацієнтів як варіант повторного оперативного втручання; воно забезпечує декомпресію системи ворітної вени у середньому на 30,9 %. Застосування МКШ дозволяє підвищити ефективність хірургічного лікування ПГ у дітей до 85,5 % у порівнянні з такою після роз'єднувальних операцій (36 %).

Мета роботи - оцінити ефективність мезокавального шунтування (МКШ) у дітей із портальною гіпертензією (ПГ). Проведено аналіз ефективності різних видів МКШ у 70 дітей на підставі порівняння декомпресійних властивостей МКШ і змін портопечінкової перфузії (ППП) після шунтування. Хворі були розподілені на 2 групи: перша - 40 (57,1 %) дітей, яким виконано Н-подібне МКШ (Н-МКШ); друга група - 30 (42,9 %) дітей, яким проведено МКШ бік у бік (б/б). Первинно МКШ (n = 33; 47,1 %) виконували у випадках непридатності селезінкової вени до шунтування. При повторних операціях (n = 37; 52,9 %) показанням до МКШ були незадовільні результати попереднього хірургічного втручання. Порівнюючи різні види МКШ, автори встановили, що найбільший декомпресійний ефект (на 8,4 % більше) спостерігається після МКШ б/б. Різниці змін ППП при різних видах МКШ не відзначено. Регрес варикозного возширення вен (ВРВ) стравоходу та шлунка спостерігався в усіх дітей. Рецидиви кровотечі в післяопераційному періоді відмічені у 12,9 % хворих. Висновки: МКШ слід розглядати як метод вибору, зважаючи на анатомічні особливості системи ворітної вени (ВВ). Запропоновані види МКШ забезпечують декомпресію портальної системи: після МКШ б/б тиск знижується на 35,6 %, при Н-МКШ і на 27,2 %. З огляду на зміни ППП і динаміку регресу ВРВ МКШ є ефективним методом запобігання кровотечам або їх зупинки при ПГ у дітей з ефективністю 84,2 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.510.30

Рубрики:

Хірургічне лікування портальної гіпертензії печінки у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ