Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.23-5 + Р458.23-5

Рубрики:

Деформація і функціональне порушення грудної клітки (стінки) у дітей

Деформації і функціональні порушення грудної клітки(стінки)

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено особливості клінічного перебігу та діаностики лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) у дітей різних вікових груп залежно від варіанту цієї аномалії до проведення корекції та на етапах динамічного спостереження після операції. Удосконалено мініінвазивний спосіб корекції ЛДГК у дітей з використанням торакоскопічного контролю загрудинного проведення дуги-пластини. Вперше розроблено та впроваджено мініінвазивний спосіб екстраплеврального загрудинного проведення та встановлення дуги-пластини під час корекції ЛДГК у дітей, впроваджено у виробництво набір інструментів для мініінвазивної корекції ЛДГК. Вперше висвітлено методику малотравматичного видалення дуги-пластини. Досліджено клінічну ефективність використання мініінвазивних методів лікування дітей з ЛДГК.

Проведено ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування природженої лійкоподібної деформації грудної клітки. Виявлено, що основними чинниками виникнення нестабільності передгруднинного фіксатора є імпульсне, аперіодичне навантаження. Шляхом дослідження напружень у системі грудна клітка - фіксатор встановлено, що корекція лійкоподібної деформації грудної клітки за допомогою розвороту імплантата на 180° не призводить до ушкодження ребрових хрящів і кісткової тканини. Розроблено новий черезгруднинний фіксатор, який було використано для хірургічного лікування пацієнтів з природженою лійкоподібною деформацією грудної клітки, та вивчено віддалені результати його застосування у пацієнтів.

Запропоновано програму фізичної реабілітації дітей із деформацією грудної клітки за умов дошкільної установи, ефективність якої планується перевірити в подальшому.

Запропоновано новий стратегічний підхід в корекції лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК), направлений на удосконалення та підвищення ефективності мініінвазивного методу корекції цієї аномалії у дітей. Запропонована ретростернальна мобілізація грудини з її поперечним пересіченням, що підвищила ефективність мініінвазивного методу корекції ЛДГК. Такі операції виконані у 17 дітей. Такі доповнення до мініінвазивного методу дозволили покращити у хворих безпосередні та віддалені результати.

Запропоновано та апробовано в практиці дитячої хірургії ключ для інтраопераційного моделювання дуги-пластини під час корекції лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) у дітей з позитивними результатами. Відзначено, що за рахунок особливостей конструкції запропонованого ключа спрощуються умови для надання необхідної форми дуги-пластини тадопасування її під час операції. Завдяки розробці такого інструменту досягнуто максимально вдале моделювання дуги-пластини, що дозволяло ефективно зафіксувати її до бокових м'язів стінки грудної клітки в поперечних розтинах без наступних зміщень, чим забезпечено успішне лікування ЛДГК.

Лійкоподібна деформація є найчастішою вадою розвитку грудної клітки. Дана аномалія проявляється як косметичними, так і функціональними розладами з боку серцево-судинної та дихальної систем. Характерною особливістю її є схильність до прогресування, яка тісно пов'язана з ростом і віком дитини. Мета роботи - проаналізувати результати хірургічного лікування лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) у дітей з використанням мініінвазивного способу торакопластики. Обстежено 21 дитина віком від 4-х до 17-ти років з ЛДГК. З симетричною формою деформації грудної клітки (ГК) було 14 (66,6 %) пацієнтів, асиметричною - 5 (23,8%), плосколійкоподібною - (9,5 %). Передопераційне обстеження включало проведення загальноклінічних лабораторних досліджень, спірографію, електро-кардіографію, ехокардіографію, рентгенографію ГК у прямій і бічній проекціях та комп'ютерну томографію. Усім пацієнтам виконано торакопластику за методом D. Nuss. Результати лікування простежено в термін від 6-ти міс до 4-х років після операції. Добрі результати одержано у 17-ти (80,96 %) випадках, задовільні - 3-х (14,28 %), незадовільні - в одного (4,76 %). Хірургічна корекція ЛДГК за допомогою ретростернальних металевих фіксаторів - перспективний напрямок торакопластики і має переваги у порівнянні з резекційними методиками, а саме, мініінвазивність та добрий косметичний результат.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.23-5

Рубрики:

Деформація і функціональне порушення грудної клітки (стінки) у дітей

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Кілеподібна деформація грудної клітки (КДГК) - це тяжка вада розвитку, що характеризується вираженим косметичним та функціональним дефектом. З урахуванням того, що усі види операцій дуже травматичні та припускають широкий операційний доступ, існує високий ризик розвитку ускладнень. У зв'язку з цим залишається актуальною необхідність розробки нових малоінвазивних методів оперативної корекції цієї вади розвитку грудної клітини. Мета роботи - провести аналіз результатів хірургічного лікування КДГК у дітей з використанням способу малоінвазивної передньої торакопластики. Прооперовано 35 пацієнтівз КДГК II та III ступеня віком від 11-ти до 18-ти років. Хлопчиків було 30 (85,7 %), дівчаток - 5 (14,3 %). Обстеження включало проведення загальноклінічних лабораторних досліджень, спірографію, електрокардіографію, ехокардіографію, рентгенографію грудної клітки. Усім пацієнтам виконано малоінвазивну передню торакопластику з використанням титанової пластини. Враховуючи нормалізацію змін показників серцево-судинної та дихальної систем, результати лікування КДГК визнано наступними: добре - у 32-х (91,4 %) пацієнтів, задовільно - у 3-х (8,6 %), незадовільно - не визначено. Висновки: використання малоінвазивної передньої торакопластики за допомогою титанової пластини має переваги у порівнянні з резекційними методиками, а саме: відсутність резекції ребер та грудини, мобілізація загрудинного простору, скорочення терміну операції, ліквідування деформації з вдалим функціональним та косметичним результатом.

Лійкоподібна деформація є найчастішою вадою розвитку грудної клітки, зустрічається у 0,6 - 2,3 % населення. Дана аномалія проявляється як косметичними, так і функціональними розладами з боку серцево-судинної і дихальної систем. Мета роботи - провести аналіз результатів хірургічного лікування лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) у дітей з використанням методу Nuss. Обстежено 32 дитини віком від 4-х до 17-ти років з ЛДГК. Хлопчиків було 28 (87,5 %), дівчат - 4 (12,5 %). Передопераційне обстеження включало проведення загально-клінічних лабораторних досліджень, спірографію, електрокардіографію, ехокардіографію, рентгенографію грудної клітки та комп'ютерну томографію. Пацієнти мали II ступінь - 11 (34,4 %) та III ступінь - 21 (65,6 %). У 27-ми пацієнтів застосували торакопластику за методом Nuss, у 5 випадках додатково виконувалася остеотомія грудини та хондротомія ребер. Результати лікування простежено в термін від 1-го до 4-х років після операції. Добрі результати одержано у 27-ми (84,37 %) випадках, задовільні - у 4-х (12,5 %), незадовільні - одному (3,13 %). Висновки: хірургічна корекція ЛДГК за допомогою ретростернальних металевих фіксаторів є перспективним напрямком торакопластики і має переваги у порівнянні з резекційними методиками, а саме мініінвазивність та добрий косметичний результат.

Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) - це один із найчастіших видів деформацій грудної клітки в дітей. Стандартним методом хірургічної корекції ЛДГК є операція Nuss. Частота виникнення хронічного болю після операції Nuss у дітей не вивчена. Мета роботи - вивчити частоту розвитку, інтенсивність та характер хронічного болю після хірургічної корекції ЛДГК за Nuss. Проведено телефонне опитування 53 пацієнтів. Пацієнтів із наявністю хронічного болю запрошували в клініку для анкетування. Їм пропонувалося відповісти на питання щодо локалізації, максимальної інтенсивності, характеру болю, частоти його виникнення, провокуючих факторів, наявності парестезій та порушень чутливості в ділянці локалізації болю. Для виявлення невропатичного компонента болю використовувався опитувальник PainDETECT. Також був проведений аналіз історій хвороби та ане стезіологічної бази даних. На хронічний біль скаржилися 32 % пацієнтів. У більшості пацієнтів він був помірної інтенсивності, локалізувався по передніх аксилярних лініях у місцях стояння пластини, виникав із частотою від 1 разу на тиждень до 1 разу на місяць та мав ознаки нейропатичного болю. Хронічний біль високої інтенсивності був у 11,2 % пацієнтів. У пацієнтів із вираженою ЛДГК хронічний біль виникав частіше порівняно з тими, хто мав ЛДГК легкого ступеня. Також частота виникнення хронічного болю була вищою в пацієнтів, котрим проводилися повторні оперативні втручання. Частота виникнення хронічного болю не залежала від способу загальної анестезії. У пацієнтів з епідуральною анестезією хронічний біль виникав рідше порівняно з пацієнтами з паравертебральним знеболюванням. Хронічний біль виникав частіше в пацієнтів із більш інтенсивним післяопераційним болем. Висновки: частота виникнення хронічного болю після корекції ЛДГК за Nuss є високою (32 %). Ризик розвитку хронічного болю вищий у пацієнтів із більш вираженою деформацією та з високою інтенсивністю післяопераційного болю. Частота розвитку хронічного болю, можливо, нижча при використанні епідуральної анестезії. У більшості пацієнтів хронічний біль після корекції ЛДГК за Nuss має ознаки нейропатичного.

Представлен первый опыт коррекции килевидной деформации грудной клетки у детей. Двум пациентам, с хорошим непосредственным результатом, применена малоинвазивная методика торакопластики.

Проведено аналіз лікування 36 пацієнтів із кільоподібною деформацією грудної клітки, які зверталися по медичну допомогу з листопада 2015 року по березень 2017 року. 31 із них проведене лікування з використанням динамічної компресійної брейс-системи власної конструкції. В усіх випадках із закінченим лікуванням констатоване одужання, в усіх пацієнтів із незавершеним лікуванням визначена позитивна динаміка і продовжується лікування. Відзначені певні переваги власної конструкції динамічної компресійної брейс-системи. Запропонована аналогічна брейс-система для корекції супутньої протрузії реберних дуг.

Лійкоподібна деформація грудної клітки є одним з фенотипічних ознак синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини, наявність якої у дітей має негативний вплив на перебіг захворювання. Мета роботи - провести аналіз впливу недиференційованої дисплазії сполучної тканини на ступень лійкоподібної деформації грудної клітки і визначити оптимальній термін хірургічного лікування у дітей. Обстежено 30 дітей віком від 4 до 17 років з ЛДГК. Пацієнтам з метою підтвердження наявності синдрому НДСТ використовувалася міжнародна фенотипічна шкала M. J. Glesby (1989 г). Ступінь тяжкості визначали за допомогою модифікованого методу Л. Н. Абакумової. Всім пацієнтам виконано торакопластику за методом D. Nuss. Виявлено, що найбільш частими фенотипічними проявами дисплазії сполучної тканини у дітей з ЛДГК є: астенічний статус - 26 дітей (86,66 %), плоскостопість - 18 дітей (60 %), гіпермобільність суглобів - 12 дітей (40 %), патологія органу зору - 9 дітей (30 %), деформації хребта різного ступенів в сагітальній та фронтальній площині - 26 (86,66 %). Встановлено пряму залежність ступеня деформації грудної клітини від ступеня дисплазії сполучної тканини. Добрі результати одержано у 26 (86,7 %) випадках, задовільні - 3 (10 %), незадовільні - 1 (3,3 %). Висновки: за швидко прогресуючої ЛДГК з тяжкими формами НДСТ є важливим раннє втручання (4 - 6 років) для одержання добрих результатів лікування та нормального розвитку серцево-легеневої системи.

На гемодинамічні показники під час корекції лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК) за Nuss впливають як хірургічні маніпуляції, так і компоненти анестезії, особливо регіонарної. Мета роботи - дослідження аналізу гемодинамічних показників під час корекції ЛДГК за Nuss в умовах комбінації загальної анестезії з різними варіантами регіонарних блокад. У обсерваційне проспективне дослідження включено 60 підлітків (хлопчики/дівчатка = 47/13), які оперовані з приводу ЛДГК в умовах комбінації загальної анестезії з регіонарними блоками. Пацієнти рандомізовані на три групи по 20 у кожній у залежності від методу регіонарного знеболювання: стандартна епідуральна анестезія на рівні максимальної деформації (СЕА), висока епідуральна анестезія (ВЕА) на рівні Th2-Th3 та білатеральна паравертебральна анестезія (ПВА). Тяжкість деформації за індексом Haller серед усіх пацієнтів становила 3,9 [3,6 - 4,1]. Проаналізовано артеріальний тиск (АТ), частоту серцевих скорочень (ЧСС). СЕА викликала значне зниження АТ до 30 % від вихідного рівня до початку операції. У групі ВЕА зниження АТ було менш виразним. А в групі ПВА АТ майже не змінився під впливом анестезії. Елевація груднини та капноторакс підвищили АТ без збільшення ЧСС. Момент повертання корегуючої пластини здійснив незначний вплив на гемодинамічні показники, хоч і вважається найбільш травматичним моментом даної операції. На тлі ПВА спостерігалось незначна тахікардія, АТ зазнав мінімальних змін, та об'єм інтраопераційної інфузії був найменшим. ВЕА характеризувалась більш стабільним гемодинамічним профілем, порівняно з СЕА. Наприкінці операції у всіх групах гемодинамічні показники практично повернулись до вихідного рівня. Висновки: під час корекції ЛДГК за Nuss зниження АТ найбільш виразне на тлі СЕА на рівні максимальної деформації, помірне - на тлі ВЕА, та практично відсутнє - на тлі білатеральної ПВА. Епідуральна анестезія викликає зниження ЧСС, та ПВА практично не впливає на ЧСС. Елевація груднини, капноторакс супроводжуються деяким підвищенням АТ. Показники гемодинаміки перед операцією та анестезією у пацієнтів з ЛДГК не корелюють з тяжкістю деформації за індексом Haller. Дослідження було виконане відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження погоджений Локальним етичним комітетом установи. На проведення дослідження було отримано інформовану згоду батьків та дітей.

Періопераційна стрес-реакція є динамічним процесом, на який впливають пацієнт-специфічні, хірургічні та анестезіологічні фактори. Мета роботи - оцінити стрес-відповіді при корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss в умовах комбінації загальної анестезії з різними реуіонарними блокадами. Обсерваційне проспективне дослідження включало 60 підлітків (хлопчики/дівчатка = 47/13), які перенесли операцію Nuss для корекції лійкоподібної деформації грудної клітки в умовах комбінації загальної анестезії з різними регіонарними блокадами. Пацієнти рандомізовані в три групи залежно від методу регіонарного знеболювання (по 20 осіб у кожній групі): стандартна епідуральна анестезія (СЕА) на рівні Th5-Th8, висока епідуральна анестезія (ВЕА) на рівні Th2-Th3, білатеральна паравертебральна анестезія (ПВА) на рівні Th5-Th8. Рівні кортизолу та глюкози в сироватці крові визначені на трьох етапах: 1-й - вихідний рівень до операції, 2-й - під час травматичного моменту операції (повертання коригувальної пластини), 3-й - після операції. Висновки: рівні кортизолу та глюкози в сироватці крові під час операції Nuss для корекції лійкоподібної грудної клітки у підлітків в умовах комбінації загальної анестезії з епідуральною та паравертебральною блокадами значно знизилися порівняно з вихідним рівнем до операції. Після закінчення операції глікемія повернулася до вихідного рівня, кортизол дещо підвищився, але залишався нижчим за вихідний рівень. Ці зміни стрес-маркерів були більш виразними в групі СЕА на рівні Th5-Th8, ніж у групах ВЕА на рівні Th2-Th3 та ПВА. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження погоджений Локальним етичним комітетом установи. На проведення дослідження отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Найпоширенішою операцією для корекції вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки у XXI ст. є операція Nuss. Це втручання супроводжується ускладненнями, пов'язаними як із власне фіксуючою пластиною та її розмірами і розміщенням, так і зі способами її фіксації. Найчастішими з них є зміщення пластини та хронічний больовий післяопераційний синдром. Для такого типу операції застосовуються коригуючі пластини одного розміру (товщина, ширина) для усіх вікових груп. Мета роботи - розробити та впровадити оригінальну модифікацію операції Nuss з індивідуальним розрахунком мінімальних розмірів коригуючої пластини; нівелювати вірогідність зміщення пластини; зменшити тривалість й інтенсивність післяопераційного больового синдрому. У дослідженні використано оригінальний метод фіксації коригуючої титанової пластини як монолітної металевої арочної конструкції з жорстко фіксованими кінцями, при якому застосовано субокісне кріплення стабілізаторів пластини до двох ребер із кожного боку. За цим методом прооперовано 34 пацієнтів із ВЛДГК віком від 6 до 17 років. Висновки: жорстка субокісна фіксація стабілізаторів пластини до двох ребер із кожного боку запобігає зміщенню пластини. Запропонована методика математичного моделювання розмірів пластини дає змогу індивідуально розрахувати розміри коригуючої пластини, забезпечивши у переважній більшості випадків корекцію деформації пластинами 10, 11, 12 мм. Інтенсивність і тривалість больового синдрому значно менші, ніж при використанні стандартної методики, за рахунок перерозподілу тиску на точки опирання пластини та відсутність травмування міжреберних нервів, зменшення розмірів пластини. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено комісією з етики КНП "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" Житомирської обласної ради, Україна. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів.

Вроджена лійкоподібна деформація грудної клітки (ВЛДГК) відзначається у 0,6 - 2,3 % населення і становить 90 % усіх вроджених деформацій грудної клітки. Торакопластика за методикою D. Nuss є найпоширенішим способом лікування ВЛДГК, яка вважається мініінвазивною технологією та дає швидкий косметичний ефект. Мета роботи - провести пошук моделей ВЛДГК та її хірургічної корекції для створення найбільш наближеної до реальності методики, яка дасть змогу оптимально планувати та раціонально виконувати майбутню операцію. Аналіз літературних джерел виявив, що, з одного боку, побудова спрощених моделей грудної клітки дає змогу швидко проводити дослідження, але ці спрощення не дозволяють об'єктивно оцінити вплив і взаємодію різних елементів складної біомеханічної системи "грудина-ребра-хребет". З іншого боку, складні моделі мають більшу достовірність, але малодоступні в реалізації у зв'язку з надвисокою технологічністю і вартістю. Крім того, у дослідженняхнапружено-деформованого стану на моделях грудної клітки наявність хребетного стовпа або взаємодія ребер із хребцями вивчалася недостатньо. Якщо в роботах із моделювання транспортних аварій це виправдано внаслідок опори хребта на сидіння, то при моделюванні виправлення деформацій грудної клітки відсутність урахування рухомості суглобових з'єднань і гнучкості хребетного стовпа може привести до некоректних і хибних результатів. Перспективним є створення методики моделювання ВЛДГК та її хірургічної корекції за умов, наближених до реальності. Це дасть можливість розробити раціональну модифікацію торакопластики ВЛДГК на основі операції D. Nuss за умов одномоментної повноцінної стабільної корекції та мінімальних біомеханічних навантажень у системі "грудина-ребра-хребет".

Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) у дітей є найпоширенішою патологією серед ортопедичних захворювань передньої грудної стінки. На сьогодні у світі основним напрямом наукових досліджень, щодо хірургічної корекції цієї патології є безпека пацієнта під час операції та впровадження мініінвазивних методик. Мета роботи - провести порівняльний аналіз результатів торакопластики в дітей з ЛДГК унаслідок застосування різних хірургічних технік для зменшення травматичності й тривалості оперативного втручання та крововтрати; дослідити оптимальні результати корекції для пришвидшення психофізичної адаптації після операції Nuss. Проаналізовано лікування 289 пацієнтів, оперованих із приводу ЛДГК в ортопедотравматологічному відділенні Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ". Відповідно до застосованих методик торакопластики пацієнтів поділено на три групи: у 1-й групі (n = 112) корекцію ЛДГК проведено за допомогою операції Nuss із субксифоїдним доступом і тактильним контролем під час проведення загрудинної пластини; у 2-й групі (n = 79) виконано операцію Nuss під торакоскопічним контролем, де одну Т-подібну пластину з додатковим латеральним стабілізатором імплантовано і закріплено на ребрах за допомогою розсмоктувального шва або проволоки; у 3-й групі (n = 98) хірургічне лікування ЛДГК виконано за допомогою процедури Nuss під торакоскопічним контролем із застосуванням фіксатора, що складається з двох загрудинних пластин-дуг, з'єднаних між собою за допомогою латеральних планок, система "Міст". Висновки: методика мініінвазивної корекції ЛДГК (MIRPE), операція Nuss, із застосуванням торакоскопічної візуалізації та тимчасової елевації грудини під час проведення фіксаторів є безпечним та ефективним способом торакопластики. Використання двох пластин (система "Міст") під час мініінвазивної корекції є операцією вибору в дітей-підлітків з ЛДГК. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.