Представлены особенности диагностики костного туберкулеза различной локализации у 16-ти детей возрастом до 3-х лет. У 10-ти больных выполнена некросеквестрэктомия с хорошими результатами. Залог успешного лечения туберкулезных оститов - это своевременно проведенная некросеквестрэктомия.

Описано випадок спостереження рецидивуючого туберкульозного остеомієліту ребер у хлопчика з Х-зчепленою агамаглобулінемією, який демонструє ефективність лікування туберкульозу у пацієнта з тяжкою формою гіпогамаглобулінемії за умов дотримання режиму протитуберкульозної терапії та адекватного лікування агамаглобулінемії за допомогою методу замісної терапії внутрішньовенним імуноглобуліном.

Представлено аналіз ранніх і віддалених результатів лікування дітей раннього віку, у яких діагностовано туберкульозний остеомієліт кісток кінцівок. Проведено хірургічне лікування 68 пацієнтів, а також 10 дітей із ортопедичними ускладненнями, що розвинулись внаслідок тактичних помилок ортопедичного лікування на попередніх етапах. Критеріями позитивного результату хірургічного лікування вважали ліквідацію специфічного остеомієлітичного вогнища в кістці до прогресування процесу в артритичну фазу та відсутність ортопедичних ускладнень (деформації та вкорочення сегментів кінцівок, стійкі контрактури в суміжних суглобах) у подальшому. Досвід хірургічного лікування та аналізу випадків розвитку ортопедичних ускладнень дозволили зробити висновки, що позитивних функціональних результатів можна досягти тільки за своєчасного хірургічного втручання, яке полягає в поєднанні санації кісткового вогнища та пластики дефекту.

Проведен анализ 10 историй болезни детей, которые находились на лечении по поводу туберкулеза внутригрудных лимфатических узлов. Причиной снижения качества своевременной диагностики туберкулеза в стационарах является недостаточно полный сбор анамнеза, неверная трактовка рентгенологической картины заболевания, недооценка результатов пробы Манту, низкое качество вакцинации БЦЖ и малосимптомное клиническое течение.

У дітей з локальними формами туберкульозу органів дихання у випадку супутньої ВСД під впливом ароматерапії із вживанням "Поліолу" встановлено поліпшення клінічних проявів електрофізіологічної діяльності серця (зменшення тахіаритмії, економізацію серцевої діяльності у разі дозованого фізичного навантаження), формування регулювальних впливів на стан вегетативної нервової системи (симпато-, нормотонічний ефекти) та корекцію імунного статусу. Це визначає цілеспрямовані показання щодо призначення ароматерапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.543.418-549

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.543.418.1-549

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено теоретичні та практичні питання етіології, патогенезу, розповсюдженості, діагностики, консервативного та хірургічного лікування туберкульозного остеомієліту кінцівок у дітей раннього віку. Охарактеризовано методики виконання хірургічних втручань. Увагу приділено радикально-відновним операціям, зокрема, позасуглобовим некректоміям з одномоментною послідовною або відстроченою пластикою кісткового дефекту. Показано значущість клініко-анамнестичних чинників, рентгенологічних і патоморфологічних ознак для прогнозування результатів лікування, розвитку ортопедичних наслідків і ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.543.418-5

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.543.418.1

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Туберкулезный перитонит (ТП) считается относительно редким заболеванием у детей. Согласно статистическим данным, в структуре внелегочного туберкулеза абдоминальный составляет всего 2 - 3 %. Приведен клинический случай ТП у подростка. В регионах с высокой частотой туберкулеза у больных детей с наличием положительных туберкулиновых проб необходимо проводить тщательное обследование с целью исключения туберкулеза. Противотуберкулезная терапия дает возможность предотвратить развитие ТП у детей.

Мета роботи - вивчити особливості позагрудного туберкульозу (ПГТБ) у дітей з невідомим контактом. Проаналізовано 117 історій хвороб дітей, які лікувалися з приводу ПГТБ в 1988 - 2013 рр. У 66,7 % дітей контакту із хворим не виявлено. В структурі клінічних форм переважали туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів (36,0 %), кісток і суглобів (24,4 %) та мозкових оболонок і ЦНС (18,0 %). У 69,2 % випадків ПГТБ поєднувався з ТБ органів дихання. У 24,4 % були ускладнені його форми. Важливо, що всі пацієнти належали до груп ризику. У 79,5 % дітей преморбідний стан був обтяженим перенесеними і супутніми хворобами, в 46,2 % випадків вони походили із соціально несприятливих сімей. 70,0 % пацієнтів з тяжкими і ускладненими формами не вакциновані і неефективно вакциновані БЦЖ. Майже у всіх (96,2 %) хворобу виявлено за зверненням по медичну допомогу. Неповний обсяг профілактичних заходів у дітей з груп ризику за невиявленого контакту з хворим на ТБ призвів до тяжких і ускладнених форм ТБ органів дихання та розвитку ПГТБ, а у 2-х випадках - до летального завершення. Висновки: для покращання виявлення джерел інфекції конче потрібно активізувати роботу серед дорослого населення щодо своєчасної діагностики ТБ та ізолювати бактеріовиділювачів до припинення бактеріовиділення. Серед дітей з груп ризику потрібно інтенсифікувати профілактичні протитуберкульозні заходи.

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу туберкульозу мозкових оболонок і центральної нервової системи (ЦНС), що поєднувався з туберкульозом органів дихання, та встановити причини несвоєчасної діагностики хвороби у дітей. Проаналізовано 131-у історію хвороби дітей віком від 0 до 15-ти років, яких лікували з приводу локальних форм позагрудного туберкульозу (ПГТБ) в спеціалізованому дитячому відділенні за останніх 26 років. Встановлено, що із 131-ої дитини з ПГТБ туберкульоз мозкових оболонок і ЦНС виявлено у 23,0 %. У структурі ПГТБ поєднання туберкульозу мозкових оболонок і ЦНС із туберкульозом органів дихання становило 18,3 %. Переважали діти раннього віку (58,3 %), у 70,8 % преморбідний стан був обтяжений іншими хворобами, 54,2 % були із соціально несприятливих сімей. У 62,5 % діагноз хвороби встановлювали несвоєчасно, що було зумовлено недостатнім обстеженням: результати туберкулінових проб на початку хвороби виявлено у 79,2 %, спинномозкової пункції - у 50,0 %. Недостатньою була інформативність туберкулінових проб: у 20,8 % пробу Манту не проводили, у 15,8 % вона була негативною. Контакт з хворими не виявлений у 45,8 % випадків. Висновки: поєднання туберкульозу мозкових оболонок і ЦНС з туберкульозом органів дихання є тяжким виявом хвороби, яка летально завершилась у 8,3 % випадків. Для раннього виявлення туберкульозу мозкових оболонок і ЦНС слід покращити знання лікарів загальної мережі і фтизіатрів з питань клініки і діагностики хвороби та інтенсифікувати заходи зі специфічної, санітарної і соціальної профілактики туберкульозу.

Мета роботи - вивчити особливості туберкульозу периферичних лімфатичних вузлів (ТПЛВ), поєднаного з туберкульозом органів дихання, та встановити причини несвоєчасної його діагностики у дітей. Проаналізовано 137 історій хвороб дітей віком від 0 до 15-ти років, яких лікували з приводу локальних форм позагрудного туберкульозу (ПГТ) в спеціалізованому дитячому стаціонарі в 1988 - 2015 рр. Зі 137-ми дітей із ПГТ ТПЛВ був у (35,8 +- 6,8) %. У (77,6 +- 6,7) % дітей він поєднувався з ТБ органів дихання, при цьому переважав ((81,6 +- 6,9) %) ТБ внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. У 7,9 % був міліарний ТБ. Хворобу виявляли ((91,8 +- 4,0) %) під час звернення по медичну допомогу. До вступу в спеціалізований стаціонар (73,5 +- 7,3) % дітей лікували в лікарнях загальної мережі. У (44,9 +- 10,8) % хворобу діагностували несвоєчасно. Захворювання розвивалося у дітей зі зниженою реактивністю організму ((77,6 +- 6,7) %) та невакцинованих або щеплених вакциною БЦЖ неефективно ((63,3 +- 8,6) %). Висновки: особливостями поєднаних форм ТПЛВ є різновид уражених лімфатичних вузлів, ураження кількох їх груп, дещо більша схильність до утворення конгломератів і розташування уражених лімфатичних вузлів ланцюжком, поєднання їх з міліарним ТБ і менінгоенцефалітом. Причинами несвоєчасної діагностики ТБ були недостатня пильність лікарів щодо ТБ, брак інформації про джерело інфекції та зниження чутливості на туберкулін.

У контексті диференційної діагностики гострих інфекційних уражень центральної нервової системи (ЦНС) проаналізовано випадок туберкульозного менінгоенцефаліту у дитини першого року життя на всіх етапах його розвитку - від туберкульозу легень до генералізованої форми з ураженням ЦНС та причини, що призвели до пізньої (постмортальної) діагностики цього захворювання.

В контексте дифференциальной диагностики острых инфекционных поражений центральной нервной системы (ЦНС) проанализирован случай туберкулезного менингоэнцефалита у ребенка первого года жизни на всех этапах его развития - от туберкулеза легких до генерализованной формы с поражением ЦНС и причины, которые привели к поздней (постмортальной) диагностике данного заболевания .

Приведен клинический случай туберкулезного шейного лимфаденита у ребенка школьного возраста. Акцентировано внимание педиатров на необходимости детального, целенаправленного сбора туберкулезного анамнеза с целью установления возможного тубконтакта у больных с клиникой лимфаденита.

Проаналізовано випадок туберкульозного менінгоенцефаліту у дитини першого року життя на всіх етапах його розвитку - від туберкульозу легень до генералізованої форми з ураженням центральної нервової системи та причини, що призвели до пізньої (постлетальної) діагностики згаданого захворювання.

Мета роботи - удосконалити підходи до диференційної діагностики бактеріальних та специфічних туберкульозних лімфаденітів у дітей шляхом виявлення особливостей гематологічних та біохімічних показників крові. Під наглядом перебували 45 дітей віком від 1 до 5 років зі збільшенням лімфатичних вузлів (ЛВ), що проходили лікування в хірургічному відділенні Одеської обласної дитячої клінічної лікарні з 2017 до 2018 р. Оцінювали загальний стан пацієнтів, а також було здійснено в них забір крові для загального та біохімічного досліджень. Додатково розраховували інтегральні гематологічні індекси імунологічної толерантності організму, а саме індекс співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів (ІСНЛ), індекс співвідношення лімфоцитів і моноцитів (ІСЛМ), індекс співвідношення нейтрофілів і моноцитів (ІСНМ), індекс співвідношення лімфоцитів та еозинофілів (ІСЛЕ). Для порівняння з нормою використовували дані цих показників, встановлені у здорових дітей. Усіх хворих було розподілено на 2 клінічні групи. До 1-ї групи (КГ-1) увійшли 25 дітей з лімфаденітом, що виник унаслідок вакцинації БЦЖ, до 2-ї (КГ-2) - 20 пацієнтів з гострим гнійним лімфаденітом. У ході дослідження було встановлено, що стан 75 % дітей КГ-2 був тяжчим, ніж у КГ-1, що клінічно виявлялося вираженими симптомами інтоксикації та місцевими явищами ураження ЛВ. Оцінювання загального аналізу крові показало, що середня кількість лейкоцитів за специфічного лімфаденіту в більшості (80,8 %) пацієнтів була в межах норми, за гнійного у 71,4 % дітей загальна кількість лейкоцитів мала тенденцію до зростання. Обчислення гематологічних індексів виявили зменшення ІСНЛ, причому при БЦЖ-лімфаденіті він знизився удвічі (до 0,96) у порівнянні з бактеріальним лімфаденітом (до 1,88), що вказувало на підвищення специфічної імунологічної реактивності в дітей КГ-1. ІСНМ у більшості хворих залишався низьким протягом усього захворювання. Це свідчить про своєчасну активацію макрофагальної системи захисту організму. ІСЛМ у разі туберкульозного лімфаденіту зростав, за бактеріального, навпаки, зменшувався вдвічі, що спричинено більш ранньою мобілізацією лімфоцитів як ефекторної ланки імунітету в дітей із БЦЖ-лімфаденітом. ІСЛЕ за всіх форм захворювання мав тенденцію до зростання, що свідчило про переважання реакції гіперчутливості уповільненого типу в дітей обох груп. Аналіз біохімічних показників крові у пацієнтів обох клінічних груп віддзеркалював інтоксикаційні вияви, але не показав чітких розбіжностей у дітей з бактеріальним та туберкульозним лімфаденітами. Висновки: за специфічного ураження ЛВ, на відміну від неспецифічного, відмічено клініко-лабораторну картину з відсутністю вираженої лейкоцитарної реакції. Визначення індексів співвідношення лейкоцитів крові надає можливість глибше оцінити рівень імунологічної реактивності та загальний стан дитини, що підвищує інформативну цінність клінічного аналізу крові. Аналіз біохімічних показників крові у хворих на специфічний та неспецифічний лімфаденіт хоч і не має специфічної диференційно-діагностичної цінності, проте є важливим компонентом оцінювання якості лікування та стану пацієнта в цілому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.543-3

Рубрики:

Позалегеневі форми туберкульозу у дітей

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ