Содержание в плазме крови тирозина и вторичного продукта перикисного окисления липидов - малонового диальдегида определяли в плазме крови у детей с пигментным невусом, меланомой, а также у здоровых детей (контрольная группа). Состояние антиоксидантной системы (АОС) оценивали по содержанию глутатиона, уровню активности каталазы, супероксиддисмутазы, глутатионпероксидазы и глутатионредуктазы эритроцитов. У детей с пигментным невусом и меланомой выявлена недостаточность АОС. На основании результатов исследования сделан вывод о том, что дети с пигментным невусом относятся к группе повышенного риска возникновения онкологических заболеваний, в связи с чем целесообразно проведение динамического мониторинга указанных параметров при наличии пограничных невусов.

Установлено, что врожденные пороки развития сосудов кожи являются составной частью наследственного синдрома. Выяснено, что гемангиомы кожных покровов встречаются у 1,1 - 2,6 % новорожденных, а к концу первого года жизни показатель увеличивается до 10 - 12 %. Отмечено, что большинство ученых относят гемангиомы к группе врожденных пороков развития кровеносных сосудов, а не к истинным опухолям. Определено, что диагностируются гемангиомы сразу после рождения ребенка или в течение первых 4 - 6 недель жизни, образования могут быть единичными и множественными (неонатальный гемангиоматоз). В зависимости от сочетания гемангиом кожи с гемангиоматозом внутренних органов выделяют доброкачественный и диффузный неонатальный гемангиоматоз. На основании исследований сделан вывод, что при одинаковых кожных проявлениях клиническое течение и витальный прогноз при доброкачественном и диффузном неонатальном гемангиоматозе различны. Описан случай диффузного неонатального гемангиоматоза.

Приведены результаты собственного морфологического исследования операционного материала 27-ми дерматофибром кожи у детей. Показано, что дерматофибромы выявляются не только у детей старших возрастных групп, но и в первые месяцы жизни, включая период новорожденности. Дерматофибромы кожи у детей отличаются разнообразием гистологической картины, что затрудняет их дифференциальную диагностику с опухолями мезенхимального и нейроэктодермального происхождения. Несмотря на зрелость морфологической структуры, дерматофибромы способны к инфильтративному (аппозиционному) росту, что сближает их с другими соединительнотканевыми новообразованиями.

Розкрито питання з вивчення морфологічної структури великих пігментних невусів і вибору методу лікування відносно їх клінічного дослідження. Вперше одержано результати, які визначають тактику лікування залежно від глибини залягання невусних клітин. Систематизовано сучасні реконструкційно-пластичні технології за лікування пігментних пухлин шкіри великих розмірів у дітей, залежно від їх площі, конфігурації та локалізації. Доведено позитивний косметичний ефект під час застосування вільних дермотензійних клаптів, одержаних на споріднених, стосовно ураженої, ділянках тіла. Вперше вивчено ефективність застосування різних способів заміщення великих дефектів шкіри у дітей й оптимізовано та доведено перевагу методу експандерної дермотензії в хірургічному лікуванні пігментних невусів у дітей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.60

Рубрики:

Пухлини шкіри і слизових оболонок у дітей

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - улучшение результатов лечения детей с гемангиомами сложных анатомических локализаций, которое направлено на достижение регрессии и уменьшение объема опухолей, с помошыо парциального иссечения на фоне комбинированной терапии. Проанализированы результаты лечения 318 детей с гемангиомами различных локализаций. В возрасте до 1 года госпитализировано 244 ребенка, в возрасте до 3 лет - 45 детей, старше 3 лет - 29 детей. Основное количество больных составили девочки (68,3 %). В 54 % случаев гемангиомы локализовались в области головы и шеи, в 31 % - в области спины, груди, живота, ягодиц, в 11 % - на конечностях, в 4 % - в области половых органов. Множественные поражения отмечены в 3 % случаев. Осложнения гемангиом: кровотечения - у 8 детей, изъязвления - у 15 больных, в том числе после лазеротерапии. Методы исследования: клинические, морфологические, лучевые, статистические. Оперативное лечение выполнено у 199 детей. Частичное иссечение гемангиомы произведено 43 детям. В 10 случаях гемангиома локализовалась в области носа, переносицы и внутреннего угла глаза, в 8 - у наружного угла глаза, в 4 случаях - изъязвившаяся циркулярно расположенная гемангиома в области предплечья, в 10 случаях - в лобно-теменной области, в 11 - в области лба. В 6 случаях отмечался продолжающийся рост опухоли, что потребовало комбинированного лечения склерозирующими препаратами и криовоздействия, в 2 случаях - сочетания с системной терапией пропранололом. Осложнений не наблюдалось. Результаты лечения прослежены на протяжении времени - 6 мес - 5 лет. Парциальное иссечение было эффективным у 37 (87 %) детей из 43 с хорошим косметическим эффектом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.60-5

Рубрики:

Пухлини шкіри і слизових оболонок у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше вивчено закономірності спонтанної трансформації гемангіоми (ГІ) у дітей за даними обласної дитячої лікарні промислового регіону центру України. Доведено здібність до спонтанної інволюції більшості ГІ. Вперше в Україні визначено показання, протипоказання до системної терапії ГІ із застосуванням препарату з групи неселективних β-адреноблокаторів (пропранолол (ПР), міжнародна непатентована назва (МНН)), оцінено ефективність та безпеку, розроблено власну методику лікування. Доведено різницю ефекту системної ПР-терапії (різна швидкість та ступінь регресії) залежно від віку дитини та фази розвитку ГІ. Вперше доведено можливість повного видалення проблемних ГІ у дітей шляхом комбінування системної терапії ПР та селективного лазерного фототермолізу резидуальних телеангіектатичних виявів за допомогою діодного лазеру 940 нм в імпульсному режимі роботи (спосіб лікування ГІ у дітей). Одержано нові дані про участь цистеїнових катепсинів (Кат) В, L і Н, їх інгібітора цистатину (Цис) С у процесах трансформації ГІ та реалізації дії ПР, а також про можливість застосування показників їх активності для прогнозування відповіді на ПР-терапію. Розроблено спосіб прогнозування ризику рецидиву ГІ після відміни системної терапії ПР за рівнем вмісту цистеїнових протеїназ (Кат В, L, Н) та VEGF у сироватці крові та віком дитини перед її початком.

Мета роботи - проаналізувати клінічний випадок лікування пропранололом великої кавернозної гемангіоми щоки у двомісячної дитини та визначити ефективність цього методу лікування. У ЛОДКЛ "Охматдит" звернулися батьки двомісячної дівчинки зі скаргами на асиметрію обличчя через різко збільшену ліву щоку. На щоці візуалізувалася синюшна пляма з нечіткими контурами, діаметром приблизно 3,0 см, щільна під час пальпації. З боку слизової оболонки щоки була яскраво-червона пляма діаметром до 1,5 см, з нерівними чіткими краями, котра незначно виступала над поверхнею. Враховуючи розмір та локалізацію гемангіоми, яка спричиняла труднощі під час годування, прийнято рішення про застосування активної лікувальної тактики пропранололом. Ускладнень під час прийому пропранололу з боку серцево-судинної системи не було. Ехокардіографію проводили на 8-й день прийому пропранололу та через 6 міс - патологічних змін не виявлено. Під час збільшення дози спостерігали падіння рівня цукру у крові (найнижчий показник становив 2,1 ммоль/л). Для запобігання гіпоглікемії дозу пропранололу збільшували поступово, після першого введення збільшеної дози у наступний прийом поверталися до попередньої кількості пропранололу з подальшим продовженням вищої дози. Відміну пропранололу здійснювали після повного зникнення гемангіоми, поступово зменшуючи дозу. Під час огляду через 1 міс рецидиву пухлини не виявлено. Досягнуто позитивного результату лікування пропранололом дитини з кавернозною гемангіомою щоки, яка мала значні розміри та створювала проблеми під час годування. Слід наголосити на кращій тенденції до регресу пухлини відразу після призначення пропранололу та протягом перших 2-х місяців. Поступове наростання дози надає змогу регулювати кількість глюкози у крові та запобігти гіпоглікемії - стану, який часто виникає під час вживання пропранололу. Висновки: пропранолол - це високоефективна діюча речовина у лікуванні дитячих гемангіом, яку варто застосовувати як засіб вибору, зокрема, в терапії новоутворень критичних локалізацій.

Гемангіоми є пухлинами, що найчастіше зустрічаються у новонароджених, становлячи 1 - 2,6 %, у недоношених немовлят з низькою масою тіла (менш 1000 г) можуть досягати 30 %. Відзначається збільшення частоти захворюваності протягом першого року життя. Гемангіоми, що регресують, підлягають динамічному спостереженню. Гемангіоми з високим ризиком розвитку ускладнень (деструктивний ріст, косметичні дефекти, виразки, амбліопія, здавлювання життєво важливих структур) вимагають лікування. Різноманіття клініко-морфологічних особливостей, локалізацій і поширеності судинних утворень вимагають постійного пошуку ефективних методів лікування з визначенням оптимальних термінів і методів терапії. Мета роботи - покращання результатів лікування гемангіом у дітей. Проаналізовано результати лікування 146-ти дітей з великими за обсягом гемангіомами, що швидко зростають і не регресують, а також дітей з незадовільними результатами лікування після некоректної терапії. У дослідженні було застосовано клінічні, морфологічні, променеві, статистичні методи. Розроблено та запропоновано ефективну програму лікування гемангіом, що швидко зростають і не регресують, косметично значних локалізацій, що включає хірургічне лікування із застосуванням високочастотного коагулятора ЕК-300МІ й системну терапію пропранололом. Висновки: запропонована програма лікування забезпечує зменшення обсягу, зниження інтенсивності росту гемангіом. У більшості спостережень вона надає змогу повністю видалити пухлину з гарним косметичним результатом.

Гемангіоми (ГА) - пухлиноподібні судинно-похідні зміни, які трапляються у дітей, починаючи з раннього віку. Можуть виявлятись як незначні косметичні дефекти, що підлягають спонтанній інволюції, або спричиняти функціональні розлади чи безпосередньо загрожувати життю. Мета роботи - покращання результатів та ефективності лікування дітей з ГА зовнішньої локалізації шляхом застосування методу класифікаційного алгоритму. У Подільському регіоні України було проведено клініко-ретроспективне дослідження дітей з ГА зовнішньої локалізації за останні 15 років. Дослідження включало: аналіз історій хвороб і амбулаторних карток дітей, які знаходились на стаціонарному або амбулаторному лікуванні в період з 2002 по 2017 рр. На основі узагальнення результатів лікування розроблено критерії вибору тактики лікування ГА залежно від фази її розвитку, характеру росту, поширеності. Запропоновано програму, яка надасть змогу, з одного боку, індивідуалізувати підхід до лікування, з іншого - стандартизувати його для досягнення максимального косметичного й функціонального результату. Висновки: вибір лікувальної тактики у дітей з ГА зовнішньої локалізації повинен проводитись у кожному випадку індивідуально, виключаючи безпідставне очікування можливого регресу пухлини. Вибір методу лікування ГА зовнішньої локалізації у дітей має грунтуватися на класифікаційному алгоритмі пухлини залежно від її клініко-морфологічних ознак.

Гемангіоми - це різновид судинних пухлин, які найчастіше зустрічаються у дитячому віці. У 2008 р. було опубліковано перші результати щодо застосування пропранололу у лікуванні гемангіом у дітей раннього віку. Це стало поштовхом до революційних змін у поглядах на тактику лікування однієї з найпоширеніших патологій дитячого віку. Мета роботи - провести аналіз ефективності застосування неселективного beta-блокатора (пропранололу) у разі консервативного лікування гемангіом у дітей раннього віку. Терапію пропранололом було застосовано у 92 пацієнтів (69 дівчаток, 23 хлопчиків) із гемангіомами різної величини, кількості та локалізації у віці від 2 до 11 місяців (87 дітей) та 15 - 19 місяців 5 дітей) на момент початку лікування. У більшості пацієнтів відмічались гемангіоми голови та шиї (59 дітей, 64,1 %), у 1 (1,1 %) пацієнта - дифузна інфантильна гемангіоендотеліома печінки. У 5 (5,4 %) дітей лікування проводилось у випадку гемангіом, ускладнених виразкуванням і кровотечею. У 1 (1,1 %) дитини застосовували пропранолол після неефективної гормонотерапії. Усі пацієнти одержували пропранолол у дозі 2 - 3 мг/кг/добу. Лікування завершували після одержання задовільної клінічної відповіді та після закінчення фази проліферації. У 86 (93,5 %) пацієнтів одержано позитивну клінічну відповідь у вигляді затримки росту пухлини, наступного зменшення її у розмірах аж до практичного зникнення. У переважної більшості пацієнтів уже з перших днів лікування спостерігали позитивну динаміку у вигляді зміни кольору (збліднення) пухлини, зменшення її об'єму та напруження. Лікування повністю завершено у 68 (73,9 %) пацієнтів, тривалість лікування - 2 - 14 міс. У трьох випадках відміна препарату після 3 - 5 міс лікування призвела до рецидиву. Після 1 - 2-місячної паузи у лікуванні було відновлено введення пропранололу і знову одержано позитивну відповідь. Не виявлено жодних порушень функцій серцево-судинної системи чи показників глікемії. У жодного із пацієнтів побічні дії не були причиною відміни лікування. Висновки: наявність гемангіоми у дітей раннього дитячого віку у фазі проліферації, особливо ускладненої, яка призводить до порушення життєвих функцій або до стійких розладів та значних косметичних негативних наслідків, є показанням до проведення системного лікування. Оцінка ефективності лікування неселективним beta-блокатором пропранололом вказує на його високу результативність з одночасною доброю толерантністю. Якнайшвидший початок лікування пропранололом надає змогу запобігати розвитку розладів функцій або значних косметичних дефектів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.60-5

Рубрики:

Пухлини шкіри і слизових оболонок у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Невуси - доброякісні пухлини меланоцитарного генезу. Вроджені меланоцитарні невуси виявляються при народженні або безпосередньо після народження дитини (1 % малюків). Невусні клітини простих невусів можуть розповсюджуватись в глибокі відділи дерми. Тому при звичайному методі видалення іноді продовжується ріст неповністю видалених невусних клітин. При цьому на місці рубця з'являється невелике пігментне вогнище. Ці вогнища зазвичай відповідають гістологічній будові первинного невусу без будь-яких ознак малігнізації. Представлено аналіз хірургічних підходів до лікування пігментних невусів шкіри. Із урахуванням досліджень в галузі мікроархітектоніки шкіри обгрунтовані та запропоновані шляхи покращення методу лікування первинної пухлини. Мета дослідження - підвищити ефективність визначення ступеня радикалізму видалення пігментних невусів шкіри в дітей із урахуванням товщини гіподерми в різних анатомічних ділянках організму. Робота виконувалась на базі відділення онкогематології Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні в період з 2018 по 2020 рр. Клінічний розподіл особливостей хірургічних втручань при пігментних невусах шкіри передбачав аналіз даних медичних карт амбулаторних та стаціонарних хворих (120 документів). Вік пацієнтів обох статей знаходився в межах від 3 до 16 років. Аналізу підлягали пацієнти з локалізацією пігментних новоутворень у різних ділянках кінцівок (68 спостережень) та тулуба (52 дитини). Використання запропонованої розрахункової моделі в лікуванні 120 хворих із пігментними невусами за період 2018 - 2020 рр. дозволило уникнути рецидивного перебігу патології в усіх випадках. Висновки: запропонована методика визначення радикалізму видалення пігментних невусів шкіри шляхом математичного обчислення співвідношень площ видалених тканин на рівні шкіри та на рівні апоневрозу з урахуванням товщини гіподерми в різних ділянках тіла дозволяє чітко розраховувати індивідуальні параметри операційної рани. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.

Піогенна гранульома (granuloma pyogenicum) - доброякісне судинне утворення, що виникає внаслідок порушення загоєння рани в поєднанні з проліферацією судин і може розцінюватися як реактивний процес. Гістологічно піогенна гранульома характеризується розростанням грануляційної тканини з великою кількістю розширених, із набряклим ендотелієм капілярів, набряклою стромою, іноді містить запальний інфільтрат, що складається з лімфоцитів, нейтрофілів, плазматичних клітин і фібробластів серед пухкої сполучної тканини. Екзофітна дольчаста проліферація капілярів добре виражена, епідерміс іноді ерозований з периферійними епідермальними нашаруваннями та ділянками акантозу по периферії. За останні 5 років (у період 2015 - 2020 рр.) у клініці дитячої хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова перебували на стаціонарному лікуванні 18 пацієнтів із діагнозом піогенної гранульоми. Середній вік пацієнтів становив 8,98 +- 0,97 року. За отриманими даними, максимальна кількість пацієнтів припадала на вікову категорію 5 - 13 років, що співпало з результатами інших дослідників. Серед усіх пацієнтів групи дослідження піогенна гранульома локалізувалася на: голові-шиї - у 14 пацієнтів, верхній частині тулуба - у 3 випадках, пальці - в 1 дитини. Всім дітям проведено хірургічне видалення піогенної гранульоми в межах здорових тканин. Ускладнень і рецидивів захворювання не виявлено в жодному клінічному випадку. Лікарі педіатричного профілю мають звертати увагу на пухлиноподібні утворення, особливо виниклі в місцях травм, навіть незначні, для виключення складнішої патології (меланоми). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.

Зазвичай нижня частина меланоцитарних невусів розташована на глибині до 1 - 2 мм або більше, що характерно для вроджених невусів, а також для пігментних новоутворень великих розмірів, які значно виступають над поверхнею шкіри та мають виражену внутрішньошкірну частину. Неповне видалення пігментних невусів відбувається при їх поверхневому видаленні з недостатнім захватом здорових тканин. При висіченні пігментних невусів гострим шляхом у переважній більшості випадків вдається уникнути неповного видалення і передусім через те, що співставлення та ушивання країв післяопераційної рани потребує значно глибшого висічення тканин. Мета роботи - підвищити ефективність оперативного лікування пігментних новоутворень шкіри в дітей шляхом застосування математичної моделі. Дослідження проведено на базі онкогематологічного відділення Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Математичну модель для розрахунку параметрів оперативного доступу виконано на платформі "Microsoft Excel". За допомогою запропонованої математичної моделі розраховано такі параметри операційного матеріалу: площу резекційних країв операційного матеріалу; площу основи операційного матеріалу; загальну площу морфологічного дослідження поверхні операційного матеріалу; визначення різниці обсягів операційного матеріалу, що підлягає гістологічному дослідженню при різних методах його забору. В усіх випадках пухлину для тривимірного гістологічного дослідження висікали у формі еліпса із зоною безпеки (здорова тканина навколо пухлини). Хірургічний напрямок розрізу формували з нахилом до поверхні шкіри в бік пухлини з утворенням із нею гострого кута, при цьому верхню частину дерми зрізали менше, ніж її нижню частину. Саме такий підхід до формування профілю операційної рани поліпшує умови для подальшого реконструктивного закриття ранового дефекту. Висновки: порівняльний математичний розрахунок згідно із запропонованою просторовою геометричною моделлю біоптату у вигляді усіченого еліптичного конусу переконливо свідчить про збільшення корисного обсягу операційного матеріалу при плановому гістологічному дослідженні порівняно з циліндричною еліпсною конфігурацією біоптату за рахунок залучення в поле мікроскопічного вивчення можливих "залишкових структур" (відростків), що відповідають меланоцитарним невусам, під "маскою" яких можуть розвиватися початкові стадії меланоми. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.60-59

Рубрики:

Пухлини шкіри і слизових оболонок у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ