Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.627.7-56

Рубрики:

Пухлини головного мозку та його оболонок у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты комплексного лечения 2 108-ми детей с опухолями головного мозга (ОГМ). У 52,3 % из них ОГМ были злокачественными. Рассмотрены различные гистологические формы ОГМ и эффективность лечебных мероприятий. Обоснована обязательность комплексного лечения с включением операций, лучевой и медикаментозной терапии у этой категории больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.627.7-56

Рубрики:

Пухлини головного мозку та його оболонок у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено основні відомості про морфологічну структуру та особливості клінічного перебігу нейробластоми (НБ) у дітей. Розглянуто принципи діагностики та лікування дітей з НБ. Характеризується роль пухлинних маркерів у діагностиці та прогнозі перебігу НБ.

Представлен опыт диагностики и лечения 67-ми детей в возрасте до 4-х лет с эмбриональными опухолями головного мозга. Злокачественный характер опухолей обосновывает применение комбинированного лечения, включая операцию, лучевую и химиотерапию.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексну клініко-діагностичну оцінку, обгрунтовано показання до застосування, а також проаналізовано результати й ефективність виконання лікворошунтуючих операцій за наявності різних типів пухлин задньої черепної ямки (ЗЧЯ) у дітей. Використано результати 402 спостережень за хворими, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії дитячого віку Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П.Ромоданова АМН України протягом 1990 - 1999 рр. Хірургічному лікуванню було піддано 397 хворих (5 пацієнтів внаслідок дуже тяжкого стану загинули незабаром після госпіталізації). Критерії оцінки ефективності та результатів виконання лікворошунтуючих операцій (ЛШО) безпосередньо визначаються досягненнями основної мети - зниження внутрішньочерепного тиску та зменшення проявів гіпертензійно-гідроцефального синдрому. За одержаними результатами визначено безперечну ефективність виконання ЛШО в усіх групах хворих з пухлинами ЗЧЯ. Результати проведеної роботи підтверджують доцільність використання ЛШО як ефективного методу корекції стану гідроцефалії та сприяють розробці комплексної клініко-діагностичної оцінки, диференціації показань до застосування та критеріїв ефективності ЛШО у випадках цієї патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.627.7 + Р731.15 + Р731.94

Рубрики:

Фізичний розвиток дітей

Сечостатева система у дітей

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.627.7 + Р569.627.7

Рубрики:

Пухлини головного мозку та його оболонок у дітей

Пухлини головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ликворные кисты супраселлярной локализации составляют около 10 % от всех итракраниальных арахноидальных кист. В современной литературе описаны различные методы хирургического лечения (микрохирургическая или эндоскопическая кистостомия, имплантация шунтирующей системы). Тем не менее, выбор наиболее эффективного метода остается открытой проблемой. Цель работы - изучение особенностей клинических проявлений и анализ результатов наиболее распространенных хирургических вмешательств. Работа основана на анализе результатов хирургического лечения 51 ребенка с супраселлярными ликворными кистами. В 13 случаях, где первично проведены операции вентрикулоперитонеального шунтирования, пришлось прибегнуть к повторным вмешательствам из-за сохраняющегося объемного воздействия со стороны кисты. В 24 случаях микрохирургических и 27 случаев эндоскопических операций достигнут регресс неврологической симптоматики. Однако эндоскопические операции менее продолжительны и сопровождаются меньшей кровопотерей. Выводы: принимая во внимание наименьшую травматичность эндоскопических операций и отсутствие имплантируемых устройств, эти операции следует признать оптимальным методом хирургического лечения супраселлярных ликворных кист.

Эпендимарные опухоли являются третьими по распространенности опухолями у детей. Изучены результаты лечения, роассмотрены вопросы, касающиеся прогнозирования и качества жизни у 286 ребенка с эпендимарными опухолями головного мозга. Цель работы - ретроспективный анализ результатов лечения эпендимарных опухолей у детей на протяжении 33-летнего периода. С 1980 по 2012 год в Институте нейрохирургии лечилось 286 детей с эпендимомами головного мозга. Они составляют 6,4 % от всех гистологически верифицированных опухолей головного мозга у детей. Тотальное удаление опухоли выполнено у 8,8 % детей. В большинстве случаев осуществлено субтотальное удаление эпендимарных опухолей головного мозга. Послеоперационная летальность составила 8,1 %. При тотальном удалении опухолей 5-летняя выживаемость составила 72 % наблюдений, а при субтотальном 58,3 % наблюдений. Выводы: в лечении эпендимом необходимо добиваться максимально возможной резекции опухоли с последующей адъювантной терапией.

Цель работы - провести ретроспективный анализ наблюдений опухолей головного мозга, диагностированных в неонатальный период, у новорожденных, лечившихся в отделе нейрохирургии детского возраста ГУ "Институт нейрохирургии имени акад. А. П. Ромоданова НАМН Украины" в период с 1980 по 2012 г. В течение 33-летнего периода наблюдали 15 новорожденных с опухолями головного мозга, что составило 0,3 % от всех детей с опухолями головного мозга, находившихся на лечении в детском отделении за указанный период. Преобладали мальчики - 10 (66,7 %). Гистологически диагноз опухоли верифицирован в 13 (86,7 %) наблюдениях, доброкачественные опухоли диагностированы в 6 (46,1 %) наблюдениях: плексуспапиллома - в 1, атипическая плексуспапиллома - в 1, гемангиоперицитома - в 1, зрелая тератома - в 1, липома - в 2. Злокачественные опухоли выявлены в 7 (53,9 %) случаях: анапластические астроцитомы - в 3, нейробластома - в 1, незрелая тератома - в 1, медуллобластома - в 1, супратенториальные примитивные нейроэктодермальные опухоли - в 1. В 2-х наблюдениях гистоструктура опухолей не определена. Компьютерную томографию применили в 15 случаях, магнитно-резонансную томографию - в 14, нейросонографию - в 10 наблюдениях. Супратенториальное расположение опухолей установлено в 13 (86,7 %), субтенториальное - в 2 (13,3 %) наблюдениях. Основными проявлениями опухолей после рождения были: макрокрания, беспокойство, пирамидная недостаточность, судороги. Признаки внутричерепной гипертензии выявлены у 7 (46,7 %) пациентов, 11 больным проведены 13 операций (в двух наблюдениях удаление опухоли дополнено шунтирующей операцией). Тотальное удаление опухоли выполнено в 7, субтотальное - в 2, биопсия - в 1 наблюдении. Двое больных умерли после удаления опухоли и 1 - после ликвошунтирующей операции. Летальность после удаления опухоли составила 20 %. Катамнез прослежен в 7 наблюдениях. Средняя продолжительность жизни составила 3,1 года (от 1 года до 12 лет). Выводы: современные методы диагностики позволяют диагностировать врожденные опухоли головного мозга на ранних сроках жизни или внутриутробно. Основными факторами, определяющими прогноз, являются объем удаленной опухоли и степень ее злокачественности. Хотя результаты лечения и выживаемость остаются плохими, у некоторой категории детей длительность катамнеза и качество жизни вполне удовлетворительное.

Медуллобластома мозжечка являются наиболее распространенной злокачественной опухолью у детей. Освещены результаты лечения, вопросы прогнозирования и качества жизни у 361 ребенка с медуллобластомой мозжечка. Цель работы - ретроспективный анализ результатов лечения медуллобластом у детей на протяжении 22-летнего периода. С 1980 по 2011 гг. в клинике лечился 361 ребенок с медуллобластомой. Они составили 18,2 % от всех гистологически верифицированных опухолей у детей. Тотальное удаление опухоли выполнено у 36,8, субтотальное - у 52, частичное - у 9,4 и биопсия - у 1,7 % больных. Ликворошунтирующая операция дополнила удаление в 25,5 % случаях. Катамнез прослежен у 74,7 % пациентов в возрасте от 1 месяца до 10 лет. Медиана выживаемости - 18 мес, 2- и 5-летняя выживаемость была 42 и 6 % соответственно. Рецидив медуллобластом диагностирован в 34,3 %. Выводы: в лечении медуллобластом необходимо добиваться максимально возможной резекции опухоли с последующей лучевой и химиотерапией. Результаты лечения медуллобластом напрямую зависят от объема удаления опухоли, радикальность удаление увеличивает выживаемость.

На основі комплексного обстеження дітей молодшого віку визначено новий напрямок у дитячій нейроонкології. Аналіз клінічної картини захворювання та результатів нейровізуалізуючих методів дослідження у цих дітей дозволив встановити оптимальну хірургічну тактику, досягти хороших результатів лікування, зменшити летальність хворих, що має вагоме наукове та соціальне значення. Визначено епідеміологічні, анатомотопографічні та гістологічні особливості пухлин головного мозку у дітей молодшого віку. Встановлено клінічні критерії для включення хворих у групи високого ризику в залежності від їх віку, розмірів пухлини, характеру її росту, наявності метастазів, характеру та обсягу хірургічного втручання. Вперше визначена залежність результатів хірургічного лікування дітей молодшого віку з пухлинами ГМ залежно від їх загального стану, розмірів новоутворення, характеру його росту, наявності метастазів, радикальності операції. На фактичному матеріалі вивчено дані катамнезу, що дозволило вперше визначити прогностичні фактори, які впливають на тривалість та якість життя хворих, залежно від обсягу проведеного лікування. На основі співставлення результатів комплексного клініко-діагностичного дослідження та результатів оперативних втручань у дітей молодшого віку з пухлинами ГМ розроблено покази та протипокази до застосування різних видів хірургічного лікування. Вперше проведено клініко-генеалогічне дослідження родин цих дітей з пухлинами ГМ, яке дозволило визначити роль спадкових факторів у виникненні у них інтракраніальних новоутворень.

Вивчено вміст стовбурових пухлинних клітин в 26 медулобластомах дорослих і 11 пухлин - у пацієнтів дитячого віку. За методом імуногістохімії виявляли стовбурові пухлинні клітини (СПК), які експресують CD-133 антиген за допомогою моноклональних антитіл фірми "Millipore" і реактивів "Tezmo Scientific". Встановлено, що в медулобластомах дорослих міститься менше СПК, ніж у дітей. Показано, що кількість СПК в медулобластомах дорослих варіабельно від низького до високого вмісту (36 %) і не залежить від віку пацієнтів. Більш високий вміст цих клітин виявлено у жінок.

Уточнено особливості клінічних проявів супратенторіальних примітивних нейроектодермальних пухлин головного мозку (САПНЕПГМ) у дітей в залежності від локалізації, розмірів, їх гістологічного варіанту та віку пацієнтів. Проаналізовано особливості локалізації, розповсюдження та напрямку росту САПНЕПГМ у дітей різного віку. Досліджено гістологічні особливості САПНЕПГМ у дітей різного віку. Обгрунтовано доцільність поєднання різних нейровізуалізуальних методів обстеження дітей з САПНЕПГМ. Оцінено результати хірургічного та комбінованого лікування дітей з САПНЕПГМ в залежності від радикальності оперативного втручання та проведеної адьювантної терапії.

Мета роботи - дослідити у гліомах дітей особливості експресії генів, які причетні до порушення процесів проліферації у злоякісних пухлинах. Дослідження проведено на тканині гліом (glioblastoma multiforme) 4-х дітей віком 5 - 8 років та умовно нормальній тканині, що прилягала до пухлини і була видалена разом з пухлиною під час операції. З тканини гліоми й умовно нормальної тканини, що слугувала контролем, виділяли РНК і за допомогою методу кількісної полімеразної ланцюгової реакції визначали рівень експресії генів VEGF, E2F8, C0L6A1, IGFBP2, PLK1, RB1, RBL1 та TP53. Встановлено, що рівень експресії генів VEGF, E2F8, C0L6A1, IGFBP2 та PLK збільшується, а генів RB1, RBL1 та TP53 - знижується у тканині дитячих гліом у порівнянні з умовно нормальною тканиною. Більш виразні зміни були показані для генів C0L6A1, VEGF та IGFBP2, що кодують синтез важливих регуляторних протеїнів міжклітинного матриксу. Висновки: посилення експресії пропроліферативних і пригнічення антипроліферативних генів у тканині дитячих гліом можуть бути причетні до росту цих злоякісних пухлин у дітей.

Лікворні кісти є однією з ведучих причин розвитку внутрішньочерепної лікворної гіпертензії у дітей. За даними різних авторів лікворні кісти складають 1 - 3 % від всіх вогнещевих уражень головного мозку переважно у дітей молодших вікових груп. Своєчасна діагностика та адекватна хірургічна допомога суттєво знижують рівні смертності й інвалідизації дітей з такою патологією. Мета роботи - оцінити інформативність і ефективність використання ультразвукових методів візуалізації в діагностиці та хірургічному лікуванні дітей з пара- та інтравентрикулярними лікворними кістами головного мозку. Дослідження основано на результатах обстеження і хірургічного лікування 166-ти дітей з пара- та інтравентрикулярними лікворними кістами головного мозку. Оцінено ефективність використання ультразвукових методів візуалізації під час діагностики та хірургічного лікування дітей з пара- та інтравентрикулярними лікворними кістами головного мозку. Висновки: застосування ультразвукових методів візуалізації є достатньо безпечним та у поєднанні з іншими методами нейровізуалізації високоінформативним методом діагностики, інтраопераційної навігації та післяопераційного контролю у дітей молодшої вікової групи.

Эпендимарные опухоли (ЭО) чаще диагностируются у детей и занимают 3-е место по частоте встречаемости в детской популяции, уступая астроцитарным и эмбриональным опухолям. Доля детей раннего возраста в общем количестве детей с эпендимомами составляет 26,5 % наблюдений, а пик встречаемости приходится на возраст 3 года. Цель работы - изучение особенностей и результатов лечения детей младшего возраста с ЭО головного мозга. Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 61-го ребенка младшей возрастной группы с ЭО, составившими 14,1 % от всех гистологически верифицированных опухолей у детей младшего возраста. Результаты исследования свидетельствуют о необходимости применения при ЭО "агрессивной" лечебной тактики. Радикальность операции, использование адьювантной терапии положительно влияют на показатели общей, безрецидивной выживаемости и качество жизни пациентов. Выводы: результаты лечения, продолжительность и качество жизни выживших детей лучше при доброкачественных и субтенториально расположенных эпендимомах. Продолженный рост опухоли зависит от радикальности удаления опухоли и мало связан со степенью их анаплазии.

Мета роботи - оцінити переваги конформного опромінення з метою підвищення ефективності комплексного лікування злоякісних пухлин головного мозку (ЗПГМ) у дітей. У дитячому відділенні КМКОЦ проведено променеве лікування 43-х дітей віком 3 - 17 років. Післяопераційну променеву терапію отримали 40 пацієнтів, радіотерапію як самостійний метод лікування - 3 дитини. За супратенторіальних локалізацій пухлин проводили субтотальне опромінення в 2 етапи: РОД 1,6 - 2,0 Гр, СОД на пухлину = 52 - 57,0 Гр. За медулобластом, епендимом, герміном пацієнтів опромінювали за краніоспінальною методикою: на первинне вогнище СОД 50 - 54,0 Гр, на спинний мозок - 26 - 30,0 Гр. Променеву терапію доповнювали курсами хіміотерапії згідно з протоколами МОЗ України. Зроблено висновки, що застосування конформного опромінення ЗПГМ у дітей в комплексному їх лікуванні надає можливість забезпечити найкращий просторовий розподіл дози та здійснити опромінення в достатніх канцерицидних дозах. Ретельне планування радіотерапії знижує ймовірність променевих змін у критичних органах, що впливає на подальшу якість життя зростаючих пацієнтів. Сучасна конформна променева терапія це високоточний і високоефективний метод протипухлинної дії в лікуванні ЗПГМ у дитячому віці.