Отмечено, что актуальным вопросом современной детской нейрохирургии является оптимизация лечения недоношенных новорожденных с асимметричной окклюзивной гидроцефалией вследствие кровоизлияния в желудочки головного мозга с блокадой отверстий Монро. Представлена методика хирургического лечения - бивентрикулярное субгалеальное дренирование, при помощи которой выполнены 8 операций у недоношенных новорожденных; минимальный срок гестации составил 26 - 27 недель. Проведены клинико-неврологическое и дополнительное обследования (нейросонографический мониторинг и КТ головного мозга). Предложен алгоритм ведения недоношенных новорожденных с асимметричной окклюзивной гидроцефалией: бивентрикулярное субгалеальное дренирование включительно до 37 - 39-й недели (редуцирование герминального матрикса) с последующими бивентрикулостомией и вентрикуло-перитонеальным шунтированием.

Висвітлено причини розвитку, особливості перебігу та клінічні прояви гідроцефалії, зумовленої перинатальними пошкодженнями головного мозку. Встановлено високу інформативність нейросонографії до та після хірургічного лікування постгеморагічної гідроцефалії. Визначено алгоритм обстеження, який дозволяє підвищити діагностичні можливості сонографії. Розроблено та застосовано раціональну хірургічну тактику для лікування прогресуючої гідроцефалії, яка сприяє зниженню частоти дисфункції лікворошунтувальних систем, запобігає інфекційно-запальним ускладненням, летальності. Запропоновано програмний комплекс для прогнозування перебігу гідроцефалії, ускладненого внаслідок перинатальних пошкоджень, кількісно оцінено прогностичні фактори.

Дисертація присвячена прогнозуванню та профілактиці ГЗУ, які виникають після лікворошунтуючих операцій у дітей з гідроцефалією непухлинного генезу. Використані дані комп'ютерного аналізу за методикою Вальда та Кульбака 335 інформаційних карт дітей з гідроцефалією. У 42 з них в ранньому післяопераційному періоді розвинулись запальні ускладнення з боку ЦНС. Визначені основні прогностичні критерії розвитку цих ускладнень. Прогностично несприятливими ознаками були: вік хворих менш 1 року, наявність виснаження, проживання в чорнобильській зоні, збільшення розмірів голови більше норми на 10-25 см, патологія вагітності, пологів, вади розвитку. Від'ємно впливали також вихідні порушення гомеостазу, наявність патогенної флори в області рани, зниження реактивності організму. Прогноз погіршується у випадках повторного, неадекватного дренування. Сприятливими ознаками були: вік дитини більш 1 року, невиражена гідроцефалія, відсутність супутніх захворювань та розладів гомеостазу. Підрахунок суми прогностичних коефіцієнтів несприятливих і сприятливих ознак дав можливість визначити ступінь ризику розвитку ускладнень. Якщо сума несприятливих ознак значно переважає, можливо прогнозувати розвиток ГЗУ нервової системи. При високому ризику цих ускладнень використано розроблений комплекс лікувально-профілактичних засобів. Він включає в себе контроль та боротьбу з внутрішньогоспітальною інфекцією, санацію запальних вогнищ, спеціальні методи обробки шунтуючих систем та операційного поля, корекцію імунореактивності та порушень гомеостазу, привентивне введення антибіотиків. Використання цих методів дозволило знизити частоту ускладнень на 33%.

Досліджено ефективність хірургічного лікування гідроцефалії у новонароджених і немовлят за наявності ускладнень, стабілізації лікворного тиску в ранньому післяопераційному періоді та за рівнем якості життя у віддаленому періоді. Визначено прогностичне значення різних чинників (етіології, форми, ступеня вираженості гідроцефалії, супутніх уражень мозку) для перспективи розвитку дітей після ліквошунтуючих операцій. Вивчено морфологічні особливості змін тканини мозку у разі прогресуючої гідроцефалії та передумови відновлення церебральних функцій після стабілізації гідроцефалії. Встановлено кореляцію між регресом структурних змін мозку (за даними комп'ютерної томографії в динаміці) та відновленням психоневрологічних порушень. Розроблено алгоритм хірургічного лікування дітей, хворих на гідроцефалію, віком до одного року.

Цель исследования - поиск оптимального комплекса лечебных мероприятий для коррекции гидроцефалии при абдоминальных осложнениях, снижение частоты повторных операций и формирование групп риска абдоминальных осложнений после ликворошунтирующих операций (ЛШО). Работа основана на анализе результатов обследования и лечения 216 детей с прогрессирующей гидроцефалией. Во всех случаях использовалась клапанная вентрикуло-перитонеостомия. Абдоминальные осложнения были у 12 пациентов, что составило 16,2 % всех осложнений после ЛШО при сроке наблюдения после операций до 14 лет. Абдоминальные осложнения после ЛШО условно разделены на две группы: осложнения, связанные с миграцией дистального отдела системы, и осложнения, связанные с недостаточной пропускной способностью дистального отдела системы, обусловленной спаечным процессом. Основным патогенетическим механизмом развития абдоминальных осложнений является вялотекущий воспалительный процесс в ликворе. У всех анализируемых пациентов генез гидроцефалии поствоспалительный. У 2 из 12 больных ЛШО предшествовали операции на передней брюшной стенке или кишечнике. Послеоперационный период после ЛШО характеризовался длительным субфебрилитетом, умеренными воспалительными изменениями крови, длительным использованием антибиотиков, хотя признаков активного воспалительного процесса в ликворе не было. Сформированные группы риска требуют активной курации пациентов на протяжении длительного времени после ЛШО.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.636.770.42-3

Рубрики:

Водянка (гідроцефалія) у дітей

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відносно висока частота розвитку постгеморагічної гідроцефалії, вираженого неврологічного дефіциту та часто низької якості життя у подальшій перспективі зумовлює необхідність вивчення особливостей внутрішлуночкових крововиливів (ВШК), розробки диференційованого лікування новонароджених з даною патологією. Мета роботи - покращання результатів лікування прогресуючої гідроцефалії внаслідок перинатальних ВШК із розробкою алгоритму хірургічного лікування та методики прогнозування перебігу захворювання. Дослідження засновано на результатах обстеження та хірургічного лікування 237-ми дітей з прогресуючою гідроцефалією, викликаною перинатальними ВШК новонароджених. Розроблено та застосовано раціональну хірургічну тактику в разі прогресуючої постгеморагічної гідроцефалії, що забезпечило зниження частоти дисфункцій лікворошунтуючих систем з 21,9 до 9,4 %, інфекційно-запальних ускладнень - з 18,2 до 10,7 %, смертності - з 8,2 до 1,5 %. Висновки: застосований алгоритм хірургічного лікування покращив результати лікування постгеморагічної гідроцефалії, що надало змогу досягти хорошої та задовільної якості життя у віддаленому періоді у 79,6 % пацієнтів. Прогнозування результатів перебігу гідроцефалії, зумовленої перинатальними ВШК, базується на врахуванні загальноприйнятих клінічних і лабораторних показників.

Цель исследования - определение соотношения 2-х основных механизмов гидроцефалии и гидроцефальных синдромов - внутричерепной гипертензии и церебральной атрофии (гипотрофии) в структуре различных болезненных состояний у детей. С помощью метода комплексного динамического определения структурно-органического внутричерепного дефекта у детей проведена дифференциальная диагностика 2-х основных патогенетических типов гидроцефалии и гидроцефальных синдромов у 483-х детей, пролеченных в отделении для детей с поражением центральной нервной системы и психики в 2011 - 2014 гг. В результате исследования установлено значительное преобладание церебральной гипотрофии. Ликворная гипертензия была достоверной причиной расширения ликворных пространств только в 5,1 % случаев у больных с детским церебральным параличом в 19 % случаев в группе детей с последствиями пре-, перинатальной патологии нервной системы. Обсуждение результатов исследования позволило определить пути совершенствования методов диагностики и классификации гидроцефалии и гидроцефальных синдромов для проведения их адекватной дифференцированной терапии. Выводы: учитывая вторичный характер расширения ликворных пространств при гипотрофии мозга предложено использовать термин "гипотрофически-гидроцефальный синдром" в структуре диагноза первичного заболевания, вызвавшего гипотрофию головного мозга.

Аналіз показав, що у дітей з гідроцефалією підвищується рівень метаболізму глюкози в мозку, незалежно від зниження мозкового кровоплину, активується анаеробний метаболізм, що може компенсувати скорочення кількості енергії через порушення метаболізму кисню. Також звертає на себе увагу вірогідне зниження рівня споживання кисню. Висліди підтверджують, що серофлюран, як і тіопентал рівною мірою зменшують вияви лактат-ацидозу в мозку.

Анализ показал, что у детей с гидроцефалией повышается уровень метаболизма глюкозы в мозге, независимо от снижения мозгового кровообращения, активируется анаэробный метаболизм, который может компенсировать сокращение количества энергии через нарушение метаболизма кислорода. Также обращает на себя внимание достоверное снижение уровня потребления кислорода. Следствия подтверждают, что серофлюран, как и тиопентал равной степенью уменьшают проявления лактат-ацидоза в мозге.

На підставі катамнестичного спостереження 25 новонароджених із вадами розвитку спинного мозку та постгеморагічною гідроцефалією, яким проводилось шунтування шлуночкової системи головного мозку, обгрунтовано необхідність ранньої нейрореабілітації вже в перші дні життя, ще на етапі відділення реанімації та інтенсивної терапії. Вивчено ефективність розробленого комплексу заходів первинної реабілітації новонароджених на етапі виходжування після проведення інтенсивної терапії, з подальшою оцінкою її ефективності за шкалою Alberta Infant Motor Scale (AIMS) протягом першого року життя. Запропонована індивідуальна програма реабілітації з комплексом вправ залежно від потреб дитини та її можливостей дає значний позитивний результат щодо становлення моторних і сенсорних навичок дитини та профілактики їх згасання.

У даному огляді висвітлено сучасний стан питання про особливості анестезії в дітей із гідроцефалією. Гідроцефалія є одним з найбільш поширених захворювань нервової системи в дітей раннього віку. Такі пацiєнти, ще не ставши об'єктом хірургічного втручання, вже є проблемними для анестезіолога. Головне - необхідно знати та враховувати численні особливості соматичного стану пацієнтів, що виникають за умов неврологічного дефіциту у разі гідроцефалії й нерідко є причиною анестезіологічних ускладнень. Кваліфікація анестезіолога проявляється перш за все в умінні запобігати цим ускладненням й долати їх. Основним принципом вибору анестезії в дітей із гідроцефалією є запобігання виникненню потенційних неврологічних розладів під впливом анестезіологічних препаратів, а саме пiдтримка адекватного церебрального перфузійного тиску.

Гідроцефалія є одним з найбільш поширених мозкових розладів. Кожен рік у світі виникає майже 400 000 нових випадків гідроцефалії в дітей. Згідно з даними міжнародної робочої групи з вивчення гідроцефалії, поширеність дитячої гідроцефалії коливається від 1 до 32 випадків на 10 000 новонароджених. Частота гідроцефалії в Україні, за даними різних авторів, становить 1 - 4 випадки на 1000 народжених живими/рік. При цьому нерідко супутником гідроцефалії є епілепсія. Поширеність епілепсії серед пацієнтів із гідроцефалією становить від 12 до 50 % за даними різних авторів. Причини гідроцефалії, її лікування й ускладнення лікування є потенційними причинами епілепсії. При цьому епілепсія може бути також і наслідком хірургічного лікування гідроцефалії. У даній ситуації питання діагностики, призначення антиконвульсантів, хірургічного лікування й прогнозування перебігу епілепсії залишається дискутабельним. Мета дослідження - огляд літератури щодо діагностики, лікування й прогнозування епілепсії в дітей із гідроцефалією на сучасному етапі розвитку медичної науки. Проведено пошук наукових публікацій за допомогою електронних баз даних PubMed, Google Scholar за ключовими словами "гідроцефалія", "епілепсія", "вентрикуло-перитонеальне шунтування". Загалом знайдено 47 публікацій, серед них 25 оригінальних досліджень. Метааналіз досліджень за вказаними критеріями не проводився.

Гідроцефалія є частим захворюванням у дітей, особливо віком до 1 року. Епілептичні напади спостерігаються у пацієнтів з гідроцефалією у 3 рази частіше, ніж у звичайній популяції. Значна кількість пацієнтів з гідроцефалією потребує хірургічного лікування з імплантацією лікворошунтуючої системи. Клінічні та субклінічні форми епілепсії у дітей з гідроцефалією недостатньо вивчені та потребують ретельного обстеження. Мета дослідження - проаналізувати частоту виникнення субклінічних і клінічних форм епілепсії у пацієнтів з гідроцефалією після вентрикулоперитонеального шунтування. Проведено аналіз даних пацієнтів з гідроцефалією, які надійшли в обласну дитячу лікарню з 2015 по 2019 рр. Ретроспективно зібрано епікризи 80 пацієнтів з шунтованою гідроцефалією на базі Закарпатської обласної дитячої лікарні, проведено відео-ЕЕГ-моніторинг дітей з шунтованою гідроцефалією за міжнародною системою 10 - 20 у стані спокою протягом 30 хвилин. Проведено тривалий відео-ЕЕГ-моніторинг дітей із шунтованою гідроцефалією під час сну, які мали інтеріктальні епілептиформні зміни на електроенцефалографії. За даними, клінічні форми епілепсії після вентрикулоперитонеального шунтування виникали у 31 пацієнта (39,2 %). У більшості випадків (71 %) вогнище епілептиформної активності локалізується над гемісферою, де знаходиться лікворошунтуюча система, що пов'язує розвиток епілептичних нападів із подразнювальною дією шунта. Субклінічні форми епілепсії у дітей після вентрикулоперитонеального шунтування траплялися значно рідше, ніж клінічні. Протягом 2 років спостережень за пацієнтами виявлено безсудомний електричний статус сну у 6 пацієнтів (7,5 %). Висновки: діагностика вказаних форм епілепсії можлива тільки шляхом проведення тривалого відео-ЕЕГ-моніторингу в стані активності та під час сну, а самі форми потребують подальшого ретельного вивчення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.636.770.42-387

Рубрики:

Водянка (гідроцефалія) у дітей

Шифр НБУВ: ДС41923 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.636.770.42-387

Рубрики:

Водянка (гідроцефалія) у дітей

Шифр НБУВ: ДС41923 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.636.770.42-387

Рубрики:

Водянка (гідроцефалія) у дітей

Шифр НБУВ: ДС41923 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гідроцефалія є одним з найбільш поширених захворювань нервової системи в дітей раннього віку. Особливостями структурно-морфологічніх змін головного мозку в дітей з гідроцефалією є переважання ознак перивентрикулярної ішемії мозкової тканини за рахунок порушення мозкового кровообігу. Незважаючи на існування великої кількості методів оцінки церебральної гемодинаміки, у сучасній літературі є лише обмежені відомості про показники кисневого статусу головного мозку під час використання різних видів анестезії в дітей. Мета роботи - оцінка динаміки показників неінвазивної церебральної оксиметрії та центральної гемодинаміки в дітей раннього віку з гідроцефалією при проведенні вентрикулоперитонеального шунтування. У дослідження було включено 59 дітей раннього віку з набутою формою гідроцефалії, котрим проводилось вентрикулоперитонеальне шунтування. У 34 дітей була проведена тотальна внутрішньовенна анестезія пропофолом; у 25 дітей - тотальна інгаляційна анестезія севофлюраном. Інтраопераційно виконувався контроль життєво важливих функцій пацієнта: систолічного артеріального тиску, діастолічного артеріального тиску, середнього артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, регіонарної сатурації, рівня вуглекислого газу на видиху, концентрації севофлюрану на вдиху й видиху, показники неінвазивної церебральної оксиметрії. У дітей з набутою гідроцефалією показники церебральної оксиметрії знаходяться на рівні реуіонарної норми. Використання севофлюрану призводить до підвищення церебральної оксигенації за рахунок пригнічення церебральних метаболічних потреб у кисні та вазодилатації судин з підвищенням мозкового кровотоку. Тотальна внутрішньовенна анестезія не змінює показники інтраопераційної церебральної оксигенації, призводить до гемодинамічних змін у вигляді зменшення ударного об'єму, що може свідчити про те, що пропофол зменшує рівень споживання кисню головним мозком зі зниженням мозкового кровотоку на тлі пригнічення гемодинаміки.

Одним із ускладнень післяопераційного періоду (ПОП) у дітей є післянаркозна ажитація (ПОА) - виражене емоційне та неконтрольоване занепокоєння, сплутаність свідомості, відчуття тривоги та страху, неадекватна поведінка, дратівливість, невтішний плач, агресивне та негативне ставлення до батьків і медперсоналу. ПОА є дуже важливою для лікарів і лікарень, вона пов'язана з ризиком заподіяння шкоди пацієнтові, більш тривалого перебування в палаті після анестезії та збільшення періоду післяопераційного відновлення. Частота ПОА варіює залежно від вікової групи. Найчастіше ажитація відбувається у дітей раннього віку. Є відомості про те, що ажитація може бути обумовлена також і незрілістю розвитку центральної нервової системи (ЦНС) і наслідком патологічних станів ЦНС (астено-невротичний синдром, енцефалопатія, синдром гіперактивності, перинатальні постгіпоксичні й органічні ураження головного мозку, недоношеність в анамнезі, епілепсія, затримка психофізичного та мовленнєвого розвитку тощо). Мета дослідження - вивчення закономірностей клінічних проявів синдрому ПОА у дітей із пренатальними ураженнями ЦНС. Роботу проведено на підставі аналізу ПОП 109 дітей раннього віку: 59 дітей із набутою формою гідроцефалії, яким проводилося вентрикулоперитонеальне шунтування, та 50 дітей без неврологічних порушень, яким виконувалися реконструктивні операції. Залежно від виду анестезіологічного забезпечення кожна група була розподілена на дві підгрупи: діти, яким проводилась інгаляційна анестезія, з використанням севофлурану, та діти, яким проводилася тотальна внутрішньовенна анестезія з використанням пропофолу. У ПОП поведінку дітей оцінювали за Pediatric Anesthesia Emergence Delirium Scale протягом 30 хв. після закінчення анестезії. Критерієм розвитку ажитації вважали наявність збудження у дитини з оцінкою >>= 10 балів. Дослідження показало, що діти раннього віку з перинатальними ураженнями ЦНС і діти, в яких анестезіологічне забезпечення проводиться з використанням севофлурану, найбільш уразливі до розвитку синдрому ажитації. Ажитація у таких дітей є більш вираженою та тривалішою. Такі випадки потребують прогнозування, виявлення та активного спостереження.

Щорічно мільйони дітей з неврологічними захворюваннями піддаються загальній анестезії. Умови, при яких здійснюються операції у таких дітей, залежать від низки взаємопов'язаних факторів, що виникають в умовах неврологічного дефіциту та є нерідко причиною анестезіологічних ускладнень. Певний інтерес викликає можливість використання моніторингу біспектрального індексу у педіатричних пацієнтів з неврологічними порушеннями, а саме в дітей з гідроцефалією на фоні вентрикуломегалії. Мета роботи - оцінка динаміки показників BIS-моніторингу (від англ. Bispectral index - біспектральний індекс) у дітей раннього віку з гідроцефалією при проведенні вентрикулоперитонеального шунтування. У дослідження було включено 109 дітей. Дітям з набутою формою гідроцефалії (n = 59) проводилося вентрикулоперитонеальне шунтування, а у дітей без неврологічних (n = 50) порушень здійснювалися реконструктивні операції. Дослідження проводилось у 5 етапів: вихідний, індукція в анестезію, інтубація трахеї, травматичний етап операції, пробудження. Аналіз електроенцефалографічного дослідження у хворих дітей з гідроцефалією показав однорідність перебудов біоелектричного патерну, які відображали широке і стійке залучення в патологічний процес різних мозкових систем із дисфункцією мезенцефально-діенцефальних, зокрема гіпоталамічних утворень, в поєднанні з порушенням корково-підкорково-стовбурових взаємовідносин. При аналізі початкових показників біспектрального індексу в дітей з гідроцефалією були виявлені значно менші значення порівняно з неврологічно здоровими дітьми (89,25 та 94,80 відповідно). Аналіз змін інтраопераційного BIS-індексу показав, що в групі пацієнтів із гідроцефалією з використанням пропофолу під час індукції при досягненні першої хірургічної стадії анестезії за клінічними показниками значення BIS значно зменшувалися до 36,00 +- 2,74, що на 30 % менше порівняно з дітьми без неврологічних порушень та на 29 % при використанні севофлюрану. В групах, де використовувався пропофол, була виявлена вірогідна різниця показників BIS між дітьми з гідроцефалією та неврологічно здоровими дітьми під час усіх етапів операції. Це вказувало на те, що патерн інтраопераційного сну в дітей з гідроцефалією знаходиться на аномально низьких рівнях. Висновки: гіпоперфузія мозкової речовини разом з порушеннями корково-підкоркових взаємовідносин впливають на значення BIS-індексу. Використання пропофолу в дітей з гідроцефалією може призводити до розвитку церебральної ішемії зі зниженням електричної активності головного мозку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.636.770.42-387

Рубрики:

Водянка (гідроцефалія) у дітей

Шифр НБУВ: ДС41923 Пошук видання у каталогах НБУВ