Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.661.25-45

Рубрики:

Хвороби слюнних залоз у дітей

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено, що частота ураження перших постійних молярів нижньої щелепи, які мають одонтогліфіку, неоднакова. Встановлено, що ямки жувальної поверхні молярів уражаються карієсом раніше, ніж фісури. Вперше вивчено глибину ямок жувальної поверхні молярів. Досліджено, що моляри з глибокими ямками жувальної поверхні уражаються карієсом частіше, ніж моляри з середніми та неглибокими ямками. Доведено, що профілактична ефективність герметизації фісур перших постійних молярів з урахуванням їх одонтогліфіки та глибини ямок злиття міжгорбкових фісур. Обгрунтовано та апробовано у клініці критерії диференційованого підходу до профілактики фісурного карієсу перших постійних молярів.

Исследованы наиболее поражаемые малые слюнные железы новорожденных и взрослых людей с целью выявления в них закономерностей распределения стромы, кровеносных сосудов и паренхимы на различных гистотопографических уровнях (в пределах "ворот" индивидуальной железы, двух смежных долек и одной дольки). Исследование выполнено на препаратах слизистой оболочки твердого неба и губ, заключенных в эпоксидную смолу. Проведен количественный анализ информации о характере изменения соотношения между интерстицием и эпителиальными компонентами, между кровеносными сосудами и эпителиальными компонентами желез.

Оцінено ефективність комплексу карієспрофілактичних заходів для дітей із зниженою функціональною активністю слинних залоз, пов'язаною з прийомом атропінвмісних засобів для лікування соматичної патології. Вперше показано, що на функціональну активність слинних залоз впливає напружений гормональний фон, що спостерігається в період полового дозрівання дітей. Встановлено зниження функціональної активності слинних залоз у дітей, пов'язане із лікуванням соматичної патології, яке передбачає прийом холіноблокаторів, а саме атропінподібних препаратів.

Хронический неэпидемический сиалоаденит часто возникает у детей, характеризуется одно- или двусторонней припухлостью околоушных слюнных желез. Это необструктивное, не суперактивное воспалительное заболевание, известное как ювенильный рецидивирующий паротит. Этиология заболевания точно не известна. Установлено, что некоторые факторы, в том числе генетические, иммунная недостаточность, аутоиммунные заболевания, а также аллергические факторы играют важную роль в его возникновении. Представлены данные диагностики и лечения 10 больных, у которых диагностирован рецидивирующий паротит, обратившихся в клинику с различными жалобами.

Мета роботи - визначити алгоритм діагностики доброякісної лімфоепітеліальної інфільтрації слинних залоз у дітей. Проаналізовано клінічні випадки доброякісного лімфоепітеліального ураження привушних слинних залоз (ПСЗ) у дітей, які перебували на лікуванні у клініці кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку НМУ ім. О. О. Богомольця. Було використано клінічні, УЗД та МРТ методи дослідження, проведено виявлення антитіл до CMV, EBV, ВІЛ. Визначено, що доброякісна лімфоепітеліальна інфільтрація ПСЗ із утворенням мультикістозних порожнин є одним із основних компонентів ВІЛ-асоційованого сіалоаденіту, первинного синдрому Шегрена, B-клітинної лімфоми. Розглянуто диференційну діагностику за допомогою УЗД, МРТ та тестування на ВІЛ-інфекцію, CMV, EBV. Виведено послідовність дій лікаря у діагностиці цих захворювань. Висновки: етапами діагностики ураження ПСЗ у вигляді доброякісних лімфоепітеліальних кіст у дітей є: оцінка клінічних даних, виявлення антитіл до ВІЛ-інфекції, CMV, EBV за допомогою УЗД та МРТ. При виявленні на УЗД мультикістозних уражень слинних залоз проводять аналіз крові на наявність антитіл до ВІЛ-інфекції та CMV, EBV. У разі ВІЛ-негативному результаті проводять МРТ для подальшої диференційної діагностики синдрому Шегрена і B-клітинної лімфоми.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності індивідуальної профілактики карієсу зубів у дітей шляхом диференційованого підходу до застосування ремінералізуючих комплексів залежно від швидкості салівації та стану мінералізуючого потенціалу ротової рідини. На підставі проведених клініко-лабораторних досліджень встановлено, що, крім швидкості салівації, для профілактики карієсу важливе значення має концентрація кальцію в слині. Доповнено наукові дані про те, що для вирішення проблеми підвищення мінералізуючого потенціалу ротової рідини необхідний індивідуальний підхід, який враховує інтенсивність каріозного процесу, швидкість салівації, вміст мінералів у слині, вік і стан здоров’я дитини. Уточнено наукові дані про відмінності у механізмах зниження мінералізуючого потенціалу ротової рідини у 7-річних і 12-річних дітей з високою інтенсивністю карієсу. Результати досліджень довели ефективність застосування призначених карієспрофілактичних комплексів у дітей зі зниженим мінералізуючим потенціалом ротової рідини, що підтверджується значною редукцією карієсу зубів за 2 роки спостереження.