Проаналізовано результати вивчення передньо-заднього розміру псевдофакічних і парних здорових очей у 96-ти дітей, прооперованих з приводу монокулярної травматичної катаракти. Перед та після факоаспірації катаракти з внутрішньокапсульною імплантацією гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) проводилось УЗ-вимірювання передньо-задніх осей обох очей. На підставі порівняння одержаних результатів зроблено припущення про можливий вплив відсутності акомодаційного процесу на збільшення розміру псевдофакічного ока у дитячому віці.

Проанализированы результаты изучения передне-заднего размера псевдофакичных и парных здоровых глаз у 96-ти детей, оперированных по поводу монокулярной травматической катаракты. Перед и после факоаспирации катаракты с внутрикапсульной имплантацией гибких интраокулярных линз (ИОЛ) проводилось УЗ-измерение передне-задних осей обоих глаз. На основании сопоставления полученных результатов сделано предположение о возможности влияния отсутствия аккомодационного процесса на увеличение размера псевдофакичного глаза в детском возрасте.

Досліджено питання підвищення ефективності хірургічного лікування вроджених катаракт шляхом інтраопераційної профілактики розвитку вторинної катаракти з використанням диференційованого підходу до задньої капсули кришталика у разі факоаспірації з ендокапсулярною імплантацією гнучких ІОЛ Acrysof у дітей. Незалежно від методу втручання на задній капсулі кришталика частота розвитку вторинної катаракти в цілому становить 21,3 % через рік після втручання та швидко прогресує через 2 роки і становить 43,5 %. Вторинна катаракта у дітей старшого віку (7 - 15 років) розвивається рідше (23,4 %), у дітей молодшої вікової групи - наявна у 2,4 рази частіше (56,4 %), що доводить про різну вікову проліферативну активність епітеліальних клітин кришталика. Установлено відносну ефективність інтраопераційних методів профілактики вторинної катаракти шляхом втручань на задній капсулі кришталика під час проведення первинного видалення вродженої катаракти з імплантацією гнучких ІОЛ. Установлено, що розтин задньої капсули з використанням методу заднього капсулорексису не впливає на частоту вторинних катаракт (55,4 %) у порівнянні зі збереженням задньої капсули інтактною (48,9 %), поєднання останнього з передньою вітректомією суттєво зменшує частоту вторинної катаракти до 28 %, водночас провокує розвиток інших післяопераційних ускладнень (помутніння склоподібного тіла, внутрішньокапсульної децентрації ІОЛ). Установлено, що у зоні видаленої задньої капсули на псевдофакічних очах дітей формується "хибна вторинна катаракта", спричинена наявністю патологічно змінених епітеліальних клітин кришталика та сполучнотканинних структур скловидного тіла.

Уперше встановлено, що найбільш важким ускладненням, чинником хронічного запального процесу та причиною різкого зниження зору за умов посттравматичної псевдофакії в дітей є дислокація інтраокулярної лінзи за типом синдрому захоплення зіниці. Визначено фактори ризику утворення захоплення зіниці: зрощені парацентральні рубці рогівки, локальна або тотальна неспроможність зіничного краю райдужки, виконання великих операційних розтинів, синхіотомія та імплантація жорстких ІОЛ в циліарну борозну. Доведено можливість усунення дослідженого синдрому втручанням, яке розділяє поверхні оптичної частини ІОЛ та райдужки й розкриває замкнене коло патологічного запального процесу, що призводить в свою чергу до послаблення запальних явищ і попереджує рецидив захоплення зіниці.

Досліджено проблему досягнення високої гостроти зору для різної відстані та відновлення бінокулярного зору у разі монокулярних травматичних катаракт у дітей. Запропоновано новий спосіб ендокапсулярної імплантації гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) у випадку проникаючих поранень, який забезпечує стабільну ендокапсулярну фіксацію ІОЛ у разі пошкодження передньої капсули кришталика. Розроблено нову хірургічну технологію усунення іридодіалізу, що дозволяє здійснити втручання без додаткової травматизації. На підставі аналізу росту псевдофакічного та парного здорового ока у 96-ти дітей та віддалених термінів спостережень установлено, що перенесене хірургічне втручання не уповільнює темпів росту псевдофакічних очей. Розроблено новий спосіб вибору оптичної сили ІОЛ за посттравматичної монокулярної катаракти, який базується на принципі формування слабої міопії псевдофакічного ока до 2,5 дпр. Передопераційна міопічна рефракція створила кращі умови для зорової реабілітації у порівнянні з іншими видами післяопераційної рефракції, що сприяло відновленню монокулярної гостроти зору псевдофакічного ока вдалину (0,3 - 1,0) у 95,1 %, для близької відстані (0,4 - 1,0) у 57,4 % і стійкого бінокулярного зору у 72,0 % дітей.

Приведені результати хірургічного лікування 34-х дітей (35 очей) у віці від 6 місяців до 16 років з різними типами катаракт з вродженими або набутими змінами передньої капсули кришталика. Використання оригінальної методики розкриття передньої стінки дозволило їм у всіх випадках здійснити передній безперервний круговий капсулорексис у разі вроджених і набутих її змін, а також уникнути інтра- та післяопераційних ускладнень, забезпечити можливість для формування капсульного мішка, з подальшою внутрішньокапсульною імплантацією ІОЛ, створити найбільш оптимальні умови для відновлення і подальшого покращання зору, що особливо важливо в дитячому віці.

Приведены результаты хирургического лечения 34-х детей (35 глаз) в возрасте от 6 месяцев до 16 лет с разными типами катаракт с врождёнными или приобретёнными изменениями передней капсулы хрусталика. Использование авторами оригинальной методики раскрытия передней стенки позволило им во всех случаях осуществить передний непрерывный круговой капсулорексис при врождённых и приобретённых её изменениях, а также избежать интра- и послеоперационных осложнений, обеспечить возможность для формирования капсульного мешка, с дальнейшей внутрикапсульной имплантацией ИОЛ, создавая наиболее оптимальные условия для восстановления и дальнейшего улучшения зрения, что особенно важно в детском возрасте.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності хірургічного лікування катаракти за хронічного переднього увеїті у дитячому віці. Доповнено наукові дані щодо наявності у дітей з увеальною катарактою порушень імунного статусу, що виражалося в змінах показників клітинного, гуморального імунітету та рівня сенсибілізації до тканин ока. Вперше за даними морфологічних досліджень, встановлено наявність ультраструктурних змін клітин передньої капсули кришталика за увеальної катаракти. Розроблено спосіб хірургічного лікування ускладненої увеальної катаракти у дітей, який полягає в одномоментному виконанні всього комплексу реконструктивних втручань на всіх відділах ока з мінімальним пошкодженням структур ока та максимальним видаленням імуногенних тканин. Розроблено спосіб зниження ступеня запальної реакції за хірургічного лікування ускладненої увеальної катаракти у дітей, який полягає у введенні в субтеноновий простір кортикостероїду пролонгованої дії під час оперативного втручання. Встановлено, що використання нових розроблених способів дозволяє уникнути розвитку важких інтра- та післяопераційних ускладнень і досягти хорошого лікувального ефекту в 63,6 % випадків через один рік після операції.