Приведены результаты обследования 80-ти детей с гиперурикемией (ГУ) в возрасте от 1-го года до 15-ти лет, при этом 14 детей составили группу контроля. Определены типы ГУ при различных ее клинических вариантах. В результате сопоставления степени гиперпродукции мочевой кислоты (МК), суточной экскреции уратов с мочой и клиренса (Смк) у детей с частыми ацетономическими состояниями (АС) в анамнезе, ДМН установлен метаболический вариант ГУ, у детей с безсимптомной ГУ (БГУ) - почечный, а у детей с ДМА - смешанный. Выявлены особенности в нарушении обмена пуринов у детей с ГУ: уровни аденозинтрифосфорной (АТФ) и аденозиндифосфорной кислот (АДФ) из групп БГУ, ДМН, ДМА снижены, содержание аденозинмонофосфорной кислоты (АМФ) при ГУ не отличалось от уровня здоровых детей; в группах детей с АС содержание АТФ, АДФ, АМФ значительно выше нормы. Установлено, что при всех клинических проявлениях ГУ процесс распада АТФ м АДФ протекает более интенсивно, чем в контрольной группе. Обоснованы методы коррекции, предусматривающие использование мембраностабилизирующих препаратов типа "АТФ-ЛОНГ". Представлены результаты лечения данным препаратом, в результате которого отмечено снижение уровня МК в сывортке крови, увеличение экскреции уратов, значительное возрастание Смк, увеличение содержания пуриновых нуклеотидов, АТФ, АДФ, АМФ, возрастание числовых значений их коэффициентов, что свидетельствует об уменьшении процессов распада в пуле макроэргических нуклеотидов.

Обстежено дітей з нейрогенними порушеннями сечовипускання на фоні комбінованих вад розвитку аноректальної зони, хребта та спинного мозку з використанням ультразвукового, рентгенологічного, уродинамічного методів. Розроблено критерії диференційованного підходу до лікування на підставі даних уродинаміки. Запропоновано алгоритм лікування.

Обследованы дети с нейрогенными нарушениями мочеиспускания на фоне комбинированных нарушений развития аноректальной зоны, позвоночника и спинного мозга с использованием ультразвукового, рентгенологического, урологического методов. Разработаны критерии дифференцированного подхода к лечению на основе данных уродинамики. Предложен алгоритм лечения.

Обследовано 50 детей с энурезом, у которых проведено оценку вариабельности ритма сердца (ВРС) с помощью холтеровского мониторирования ЭКГ. Впервые выявлены диагностические особенности изменений вегетативного гомеостаза при энурезе в сравнении с другими клинико-патогенетическими формами вегетативных дисфункций. Определены особенности вегетативной регуляции при энурезе в зависимости от пола - преобладание парасимпатической активности ВНС у девочек и симпатической - у мальчиков. Доказано наличие вегетативной дисрегуляции при энурезе за счет напряжения надсегментарного уровня ВНС, а также напряжение симпатических барорефлекторных механизмов регуляции в сравнении с другими клиническими формами вегетативных дисфункций. Определено прогностическое значение оценки ВСР при энурезе.

Впервые определены значения основных показателей вызванных симпатических кожных потенциалов (ВСКП) у 51-го ребенка с различными клиническими формами энуреза. Выявлено уменьшение латенции и увеличение амплитуды ВСКП при пропорциональном изменении основных показателей ВСКП с кистей и стоп левой-правой сторон. Установлено отсутствие достоверных отличий показателей ВСКП у детей с разными клиническими формами энуреза, что подтверждает единый патогенетический механизм развития патологии. Исследования ВСКП с учетом данных электроэнцефалографии и урофлоуметрии позволили установить ведущую роль надсегментарных вегетативных центров в развитии патологического процесса при любой клинической форме энуреза у детей.

Висвітлено досвід застосування умовнорефлекторної терапії модифікованим апаратом АЛЕ-01 на третьому етапі лікування у 32-х хворих на первинний ізольований нічний та поєднаний енурез віком 7 - 15-ти років. Зафіксовано об'єктивне поліпшення стану когнітивних функцій та нервово-м'язової передачі, а також високі загальноприйняті показники оцінки успіху лікування захворювання.

Проведен сравнительный анализ различных схем медикаментозного лечения 43-х детей в возрасте 8 - 16-ти лет с вторичной формой изолированного энуреза и в сочетании с дневным недержанием мочи. Максимальную эффективность при изолированном энурезе выявлено в результате лечения комплексом ноотропных психостимулирующих препаратов (фезам, витамины группы В, апилак, кальция глицерофосфат) с ксантинола никотинатом, при сочетании с дневным недержанием мочи - базисной терапией (мотивационно-режимные мероприятия).

Проведен сравнительный анализ различных схем медикаментозного лечения 49 детей в возрасте 8 - 16 лет, с первичным изолированным ночным и сочетанным с дневным энурезом. Максимальная эффективность при изолированном ночном энурезе выявлена при лечении комплексом ноотропных психостимулирующих препаратов (фезам, витамины группы В, апилак, глицерофосфат Са) с винпоцетином, при сочетанном с дневным - базовой терапии (мотивационно-режимные мероприятия) в сочетании с ноотропами и психобиостимуляторами.

У 51-го хворого з ізольованим нічним та поєднаним з денним енурезом проведено лікування за допомогою методу біологічного зворотного зв'язку на базі урофлоуметрії з використанням лікувальних вправ за Кегелем. Згідно з критеріями оцінки успіху в лікуванні, повний успіх спостерігався у 59,1 % хворих з вторинним поєднаним з денним і у 51,7 % дітей з первинним ізольованим нічним енурезом. В цьому разі, відповідно, в 77,3 та 62,07 % випадків спостерігався початковий успіх в даних групах хворих. Отже, в результаті трьохетапного лікування з урахуванням клінічної форми та ознак дисфункції у 70,6 % випадків досягнуто ефективності.

Обследованы 88 детей в возрасте 5 - 16-ти лет с различными клиническими формами энуреза. При проведении кластерного анализа с целью установления влияния профундосомнии на состояние центральной гемодинамики (ЦГ) выявлено, что наиболее декомпенсированный тип нарушений ЦГ наблюдается у больных с первичным изолированным ночным энурезом с синдромом глубокого сна, что подчеркивает влияние надсегментарных нарушений центральной и вегетативной нервной системы на акт мочеиспускания и сердечную деятельность при энурезе у детей. В то же время отсутствие профундосомнии при вторичном сочетанном энурезе отражает выборочное влияние сегментарных нарушений на мочевой пузырь и ЦГ.

Визначено кореляційні зв'язки між нейросоматичними та нейровегетативними показниками у разі енурезу у дітей. Одержані дані свідчать, що енурез у дітей виникає на тлі натальної травми, яка може проявлятися або порушеннями в шийному відділі хребта, або мінімальними мозковими дисфункціями, що відображається змінами активності центральної нервової системи та вегетативного гомеостазу. Встановлено важливі взаємозв'язки між наявністю профундосомнії, дисфункції сечового міхура, ніктурії, а також визначено роль церебральної гемодинаміки та порушень мінерального обміну у випадку енурезу в дітей.

Изучена эффективность препарата "Пикамилон" у 24-х детей с неврозоподобным энурезом разного генеза. Применялась новая методика лечения энуреза в виде ионно-гальванических процедур на пояснично-крестцовый отдел позвоночника 10 % раствором "Пикамилона". Клиническая эффективность препарата оценивалась через 2 месяца после окончания курса лечения. У детей всех 3-х подгрупп отмечалась позитивная динамика. Исследования показали, что пикамилон наиболее эффективен при неврозоподобном энурезе, вследствие дисфункции сфинктера уретры и дисфункции мочевого пузыря.

У 123-х хворих дітей віком 5 - 16-ти років з неврозоподібною та невротичною формами енурезу досліджено стан активності центральної нервової системи (ЦНС) за допомогою вивчення психічного статусу та показників електро-, ехоенцефалографії. Відсутність достовірної різниці у досліджуваних показниках свідчить, що резидуально-органічна недостатність ЦНС є основою для формування обох форм енурезу; це ставить під сумнів виділення неврозоподібної та невротичної форм енурезу як окремих діагностичних критеріїв і визначає загальний терапевтичний підхід.

Приведены результаты анализа 80-ти факторов окружающей среды, медико-биологических, социально-гигиенических и психологических показателей у детей с различными клиническими формами энуреза. На основании многофакторного анализа и ранжирования факторов риска развития энуреза разработана таблица индивидуального и популяционного его прогнозирования у детей с определением групп риска развития различных клинических форм патологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.024.11-549

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано нову типологію неорганічного нічного енурезу (ННЕ), розроблену на підставі визначення особливостей епізоду мимовільного сечовипускання уві сні і застосування критерію пароксизмальності/непароксизмальності з урахуванням результатів клінічних і параклінічних (зокрема, електронейрофізіологічних) даних. Визначено клінічні, анамнестичні та параклінічні особливості ННЕ, на підставі яких розроблено рекомендації щодо диференційованого застосування комплексного режимного, медикаментозного та психотерапевтичного лікування. Створено спеціальну програму обстежень, яка дозволяє більш чітко виділити у генезі енурезу етіологічні та патогенетичні механізми і визначити профіль, обсяг і тактику лікування. Вперше з урахуванням клініко-патологічних особливостей енурезу виявлено найбільш ефективні прийоми лікування пацієнтів з даною патологією та розроблено тактику гіпнотерапії. Наведено пропозиції щодо диференційованого використання в комплексному лікуванні дітей, хворих на ННЕ, нової методики гіпнотерапії й експериментально підтверджено її ефективність.

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування за використання розроблених діагностичних критеріїв різних клінічних форм енурезу в дітей. Запропоновано оціночно-прогностичну таблицю індивідуального та популяційного прогнозування ступеня ризику виникнення різних клінічних форм енурезу в дітей на підставі підрахунку діагностичних балів показників біологічних і небіологічних факторів ризику. Установлено, що важливою ланкою патогенезу первинної форми енурезу є формування дизонтогенетичного типу мінімальних дисфункцій мозку на фоні надмірної активізації парасимпатичної вегетативної регуляції з напруженням надсегментарних структур, гіпоксичних змін церебральної гемодинаміки мікроциркуляції. Клінічні прояви вторинної форми енурезу виникають у взаємозв'язку з розвитком енцефалопатичного типу мінімальних дисфункцій мозку, напруження симпатичної та парасимпатичної регуляції за прискорення симпатичних барорегуляторних вегетативних реакцій та формування дисфункцій сечовивідних шляхів. Перебіг ізольованої форми енурезу відрізняється від такої з денним нетриманням сечі характером змін нервово-м'язової передачі та особливостями центральної та периферійної гемодинаміки. На підставі результатів дослідження етіологічної структури та механізмів патогенезу різних клінічних форм енурезу в дітей розроблено трьохетапний алгоритм лікування з урахуванням критеріїв індивідуального підбору комплексу медикаментозних, фізіо-, психотерапевтичних і електрофізичних засобів.

Вивчено особливості нервово-м'язової передачі у дітей з різними клінічними формами нетримання сечі. Визначено клінічне значення методу поверхневої стимуляційної електронейроміографії та розроблено триетапний алгоритм порушень нервово-м'язової передачі з урахуванням неврологічного статусу. Досліджено стан уродинаміки сечових шляхів дітей з енурезом і встановлено особливості їх порушень залежно від клінічної форми захворювання. Доведено переваги методу урофлоуметрії за добовим моніторуванням для діагностики прихованих порушень уродинаміки сечових шляхів і контролю за динамікою основних показників за енурезу. Розроблено діагностичну пробу з метрономом з використанням методу біологічного зворотнього зв'язку на базі урофлоуметрії та доведено необхідність її застосування за всіх клінічних форм нетримання сечі для визначення функціонального стану м'язів тазового дна, характеру обструкції сечових шляхів, наявності детрузорно-сфінктерної дисинергії.

Вивчено особливості нейровегетативних розладів у дітей, хворих на енурез, у порівнянні з пацієнтами з іншими формами вегетативної дисфункції та залежно від ступеня тяжкості досліджуваної патології. Проведено комплексний аналіз стану вегетативної та центральної нервових систем у дітей, хворих на енурез. Виявлено особливості резидуально-органічної недостатності головного мозку залежно від клінічної форми енурезу (дизонтогенетичний тип мінімальної мозкової дисфункції за первинного енурезу та енцефалопатичний - за вторинного). Встановлено клінічне значення методу викликаних симпатичних шкірних потенціалів і холтерівського моніторування у діагностиці патогенетичних механізмів розвитку енурезу у дітей. З'ясовано роль соціальних факторів, несприятливого середовища й особливостей стосунків між дітьми та батьками у виникненні та розвитку енурезу.

Проведено исследование эффективности комплексных реабилитационных мероприятий с использованием медико-технических систем с биологической обратной связью (БОС) для коррекции функций мышц тазового дна при недержании мочи у детей с экстрофией мочевого пузыря. Показано, что проведение БОС-терапии в сочетании с электростимуляцией мышц тазового дна не имеет абсолютных противопоказаний, является патогенетически обоснованным, клинически эффективным и хорошо сочетается с другими видами лечения (как консервативного, так и хирургического). Предложены количественные критерии оценки выраженности нарушений мочеиспускания и результатов БОС-тренинга. Показано наличие статистически достоверной связи между результатами БОС-терапии функций тазовых мышц и снижением выраженности недержания мочи.

Обследовано 148 детей с аноректальными аномалиями (АРА). Путем клинического, рентгенологического, ультразвукового, уродинамического обследования выявлены факторы, вызывающие нарушения функции мочеиспускания при АРА. Отмечено, что пациенты с высокими и низкими формами данного порока имеют значительный процент нейрогенных расстройств мочеиспускания. Отсутствие аномалий развития позвоночника не исключает этих детей из группы для углубленного урологического обследования. Наиболее информативными методами диагностики подобных нарушений являются ультразвуковое измерение толщины стенки мочевого пузыря, 4-часовый мониторинг мочеиспускания и уродинамические исследования. Рекомендовано проводить исследование всем детям с аноректальными пороками для своевременного выявления и лечения нейрогенных расстройств мочеиспускания. Усовершенствование методов диагностики и создание алгоритма выявления патологии подобного характера на фоне АРА с целью предупреждения осложнений со стороны мочевыводящих путей является перспективным для снижения летальности и уровня инвалидности для данной группы пациентов.