Досліджено волонтерську діяльність як соціальний феномен і складову соціальної роботи. Акцентовано увагу на підходах до розуміння волонтерської діяльності, класифікації та особливостей здійснення добровільної допомоги. Розглянуто державно-правові засади волонтерських організацій, міжнародний досвід волонтерства, напрями удосконалення нормативно-правового й інституційного забезпечення такої діяльності в Україні.

Розглянуто питання волонтерського руху, його соціальної сутності та значення у сучасному світі. Проаналізовано трансформацію цього поняття, що відбувається як відповідь на глобальні соціально-культурні зміни XX ст. Дослідження проведено на матеріалах історичного та сучасного досвіду волонтерського руху у Німеччині. Мета статті - визначення організаційної специфіки та природи сучасного волонтерського руху, що відповідає нинішнім реаліям та найсуттєвішим викликам глобального характеру. А також - узагальнення найновітнішого досвіду волонтерської роботи у Німеччині, пов'язаного із масовою вимушеною міграцією українських біженців. Результати дослідження дали можливість сформувати деякі рекомендації для їх можливого використання у практиці роботи громадських організацій, що надають соціальну підтримку вразливим групам населення, особливо тим, хто піддається шоковому впливу, пов'язаному з небезпекою для життя та здоров'я. Для досягнення мети використані такі методи дослідження: аналіз та синтез, узагальнення, порівняння, метод логічного аналізу, швидке онлайн опитування групи українських жінок - вимушених переселенок, що отримали підтримку з боку готельного бізнесу у м. Мюнхені. Джерелом даних про кількість та склад волонтерів у Німеччині є велике репрезентативне обстеження, що проводиться один раз на 5 років, починаючи з 1999 р. Дослідження 2019 р. охопило 27,7 тис. осіб віком від 14 років і старше. На основі доступних публікацій здійснено короткий огляд історії виникнення та розвитку волонтерського руху у Німеччині, виявлені основні риси трансформації його природи, що відбулись під впливом глобальних соціокультурних змін ХХ ст. Виявлено також зміни мотиваційних характеристик волонтерів - від суто альтруїстичних до доволі прагматичних, як-от прагнення набути певного досвіду або покращити свій імідж у суспільстві. Одним із висновків цього дослідження є виявлення певних протиріч в оцінці таких змін: поряд із підвищенням ефективності волонтерської роботи, спостерігається її ускладнення та надлишкова забюрократизованість, що негативно впливає на ставлення до такої діяльності. Крім того, наявні ознаки зловживання роботою волонтерів, особливо щодо довготермінового волонтерства, яку експерти оцінюють як певну форму експлуатації, що використовується благодійними організаціями для уникнення виконання деяких законів, наприклад, закону про мінімальну заробітну плату. Особливу увагу приділено дослідженню досвіду підтримки біженців з країн, де відбуваються воєнні дії (на прикладі біженців з України). Використано дані спеціальних моніторингових досліджень українських біженців, що проводяться Інститутом економічних досліджень (Німеччина), а також власний досвід автора щодо здійснення волонтерської роботи у Мюнхені. Крім того, в якості ілюстрації подані результати короткого онлайн-опитування групи жінок (30 осіб), які були вимушені поїхати з України до Німеччини внаслідок воєнних дій і зараз отримують допомогу від місцевих спільнот, зокрема завдяки приватним ініціативам готельного бізнесу. Опитування було проведено у період з 25 квітня по 1 травня 2022 р. На основі викладеного сформульовані деякі висновки щодо використання кращого досвіду волонтерської роботи, що можуть підвищити ефективність роботи організацій, а також запропоновані нові можливості його масштабування.

На основі проведеного дослідження щодо динаміки змін українського волонтерства в умовах збройної російської агресії розкрито роль та значущість цифровізації, платформізації, залучення інформаційно-комунікативних (ІКТ), мережевих технологій у процеси посилення потужностей волонтерського руху. Здійснено порівняльний аналіз двох хвиль активізації українського волонтерства протягом 2014 - 2022 рр., визначено специфіку та основні тренди його розвитку. Обгрунтовано ефективність і необхідність якнайширшого використання можливостей сучасних ІКТ, цифрових, мережевих технологій для зміцнення потужностей українського волонтерського руху й залучення його ресурсів на потреби посилення обороноздатності країни, життєзабезпечення українського населення, що постраждало від збройної російської агресії, й подальшого повоєнного відновлення України.

Досліджено проблему формування готовності майбутніх соціальних працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді. Здійснено теоретичний аналіз наукових джерел та нормативних документів з проблеми дослідження. Вивчено сучасний стан професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до реалізації зазначеного напряму діяльності. Виявлено сутність, визначено структуру, уточнено й обґрунтовано критерії, показники та рівні готовності зазначених працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді. Визначено зміст понять «підготовка майбутніх соціальних працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді» та «готовність майбутніх соціальних працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді». Розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність методики формування готовності майбутніх соціальних працівників до організації волонтерської діяльності учнівської молоді, представлено її організаційно-методичне забезпечення, визначено організаційно-педагогічні умови.

Досліджено гуманітарну діяльність міжнародних і національних суб'єктів в Україні. Актуальність роботи обумовлена поглибленням гуманітарної кризи на тлі продовження активної фази російсько-української війни. Мета статті - узагальнення контекстуальних змін гуманітарної діяльності в Україні, включно із інституційними, секторальними, управлінськими та іншими аспектами. Новизна дослідження полягає у формулюванні пропозицій щодо активізації гуманітарної діяльності в Україні на національному і місцевому рівні, які переосмислені крізь призму міжнародної гуманітарної системи та особливостей гуманітарного реагування в Україні. Для цього використано кабінетне дослідження відкритих джерел, у т.ч. огляд новітніх тематичних публікацій, оперативних зведень, наборів даних та їх аналіз. Надано уявлення про сучасну міжнародну гуманітарну систему, основні інструменти і механізми гуманітарного реагування. Порівняно міжнародний та вітчизняний категоріальні апарати у сфері гуманітарної діяльності. Узагальнено нові виміри гуманітарної кризи, системні виклики і оперативні проблеми гуманітарного реагування, що виникли після 24 лютого 2022 р. в Україні. Проаналізовано фінансування гуманітарних потреб України за останнє десятиліття, зокрема міжвідомчі плани реагування для України на 2022 р. - Екстрене звернення та Регіональний план реагування на потреби біженців. Досліджено гуманітарне реагування на міжнародному і національному рівні. Зроблено висновок, що на сьогодні гуманітарна діяльність в Україні спирається на надійні інструменти, механізми і моделі міжнародної гуманітарної системи, а також власні гуманітарні традиції та ініціативи. Разом вони забезпечують дієвість та ефективність гуманітарного реагування і сприяють безпрецедентній фінансовій підтримці Україні у глобальному вимірі. Завдяки цьому в Україні за досить короткий час почав формуватися новий простір гуманітарної діяльності, в якому розширено присутність та покращено взаємодію міжнародних і національних гуманітарних суб'єктів.

Розкрито процес становлення, розвитку та діяльності Товариства Червоного Хреста в Україні в другій половині XIX - на початку XX ст. На підставі аналізу значної кількості документальних джерел і фотоматеріалів розкрито основні форми та методи громадської, господарської та фінансової діяльності Товариства щодо надання допомоги пораненим воїнам, жертвам різноманітних стихійних лих, дітям-сиротам, калікам, нужденним громадянам.