Здійснено теоретико-методологічний аналіз підходів до визначення передумов ресоціалізації неповнолітніх засуджених. Визначено соціально-психологічні чинники ресоціалізації неповнолітніх засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, а саме: високий рівень рефлексії та цілепокладання; розвинена функція прогнозу; соціально спрямовані ціннісні орієнтації; наявність суб'єктності; досягаюча мотивація; асертивна поведінка; відсутність хибних типів виховання в сім'ї; взаєморозуміння неповнолітніх із батьками; наявність у неповнолітніх сфери самореалізації; соціальна спрямованість референтної групи. На основі визначення чинників, які складають ресоціалізаційний потенціал, розроблено типологію неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням, зокрема: ситуативний, контекст-залежний, особистісно зумовлений та імпульсивний типи. Створено й апробовано програму ресоціалізації неповнолітніх засуджених відповідно до їх типології.

Наведено концепцію вітчизняної системи соціального виховання неповнолітніх правопорушників. Подано філософське обґрунтування гуманістичних положень соціального виховання. Проаналізовано нормативно-правову базу функціонування та реалізації соціальною виховання неповнолітніх правопорушників. Описано систему державних і педагогічних органів запобігання дитячій злочинності. Увагу приділено теоретичному обґрунтуванню соціально-педагогічної моделі організації практик соціального виховання, а також аналізу подальшої перспективи розвитку соціально-педагогічної роботи із неповнолітніми правопорушниками Україні.