Проведено дослідження співвідношення етосу та моралі як двох пріоритетних принципів моральнісної культури, що обумовлюють внутрішню динаміку її розвитку та розмаїття конкретних проявів. Запропоновано адекватні існуючому досвіду розвитку цивілізації шляхи обгрунтування та осмислення етики та її посиленого впровадження в різних галузях людського буття, зокрема у сфері міжнародних стосунків і сучасних глобалізаційних процесів. Обгрунтовано необхідність використання принципу толерантності як ефективного засобу формування діалогу різних культур. Розглянуто ідеальну модель глобалізації та запропоновано концепцію сталого розвитку як проект нової цивілізаційної парадигми. Доведено необхідність розробки та використання глобальної етики.

Проведено исследование соотношения этоса и морали как двух приоритетных принципов моральной культуры, которые обусловливают внутреннюю динамику ее развития и разнообразие конкретных проявлений. Предложены адекватные существующему опыту развития цивилизации способы обоснования и осмысления этики и ее усиленного использования в различных сферах человеческого бытия, в частности в международных отношениях и современных глобализационных процессах. Обоснована необходимость использования принципа толерантности как эффективного средства формирования диалога разных культур. Рассмотрена идеальная модель глобализации и предложена концепция постоянного развития как проект новой цивилизационной парадигмы. Доказана необходимость разработки и использования глобальной этики.

Розглянуто проблеми функціонування орнаменту в етнічній культурі як засобу комунікації, встановлено його статус і знакові властивості. Визначено періоди формування орнаменту як знакової системи, проаналізовано його зв'язки з писемністю, загальнокультурною символікою, фольклором. Статус орнаменту в етнічній культурі досліджено шляхом визначення його функціонального навантаження. Зазначено, що у даному випадку орнамент є частиною знакової системи етнічної культури, знаки орнаменту, їх поєднання в орнаментальних комплексах відповідають рівню розвитку ідеології суспільства, системі комунікацій та способам передачі інформації на синхронному та діахронному рівнях. Відмічено, що орнамент є важливим джерелом дослідження етнокультурних процесів. Наведено комплексний підхід до вивчення орнаментів, на базі якого досліджено орнаменти вишивки на сорочках Правобережної України та їх еволюцію на межі XIX - XX ст. Встановлено функції та рівні побутування орнаменту вишивки, проведено його аналіз як символічно-знакової структури, що об'єднує знаки та мотиви різних історичних епох. З'ясовано значення орнаменту у комплексі з вишиванням та вишитим одягом на межі XIX - XX ст. у культурі та свідомості українців. Запропоновано визначення орнаменту як самостійного та повноцінного джерела дослідження історії розвитку культури епосу на різних етапах її існування.

З використанням широкого кола джерел досліджено систему часових уявлень українців. Обгрунтовано господарську основу календарних уявлень і циклічної моделі часу. Доведено, що основною характеристикою народної концепції часу було його якісне сприйняття. Розглянуто систему вірувань про сприятливий і несприятливий, буденний і сакральний час. Проаналізовано природу різної семантики часу. Досліджено систему трудових і поведінкових табу відповідно до часових уявлень, а також часові рамки активізації міфологічних персонажів у народних віруваннях. Досліджено комплекс вірувань стосовно специфічних міфологічних персонажів, які є результатом персоніфікації та уособлення за різних часових відрізків.