Проанализирована роль интеллектуального фактора в зарождении экономических кризисов и в преодолении их препятствий. Доказана определяющая роль образования и науки в воспроизводстве интеллектуального потенциала и воссоздании предпосылок для экономического прогресса в посткризисный период. Рассмотрены методы интеллектуального обеспечения разных жизненных сфер человечества. Приведены прогнозы глобальной конкуренции в мировой экономике. Описана антикризисная технология в контексте теории и мировой практики реструктуризации предприятий. Освещены идеи развития валютных отношений в периоды кризисов и экономической нестабильности.

Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні проблеми формування, розробки, концептуального моделювання та регулювання системи інтелектуального забезпечення (ІЗ) інноваційного розвитку економіки регіону. Розкрито сутність, роль і значення ІЗ в процесі інноваційного розвитку регіону. Визначено особливості економіки знань, що зумовлюють підвищення ролі інтелектуальних ресурсів і необхідність розвитку системи ІЗ інноваційного розвитку регіональної економіки. Розроблено концепцію ІЗ інноваційного розвитку економіки регіону. Обгрунтовано методичні підходи до аналізу й оцінювання даного забезпечення та його складових. Запропоновано кластерні моделі та програму ІЗ інноваційного розвитку регіональної економіки. Визначено основні напрями розвитку університетів як фундаментальної основи формування інноваційного суспільства.

Здійснено дослідження онтології та гносеології поняття та категорії інтелектуального потенціалу суспільства з огляду обгрунтування його як важливого чинника розвитку економіки постіндустріального типу (ПІТ). Розкрито механізм дії інститутів духовно-інтелектуальної сфери економіки людиноцентричного типу як важливої частини базової моделі розвитку постіндустріального суспільства. Узагальнено та систематизовано чинники трансформації та використання інтелектуального потенціалу України. Надано рекомендації щодо складу чинників стратегічного розвитку інтелектуального потенціалу України у формуванні економіки ПІТ. Визначено завдання інститутів влади та інституціональний інструментарій метасоціальної системи як засобів розвитку в Україні інноваційної економіки.

Наведено результати науково-дослідних робіт щодо основних принципів і підходів ініціативної інтелектуальної творчої діяльності індивідів як основи соціально-економічного розвитку. Розкрито концептуальні підходи щодо нової парадигми відносин суспільного розвитку та соціально-економічних перетворень в Україні. Визначено шляхи та підгрунтя вдосконалення господарського механізму на принципах зростання.

Приведены результаты научно-исследовательских работ относительно основных принципов и подходов инициативной интеллектуальной творческой деятельности индивидов как основы социально-экономического развития. Раскрыты концептуальные подходы относительно новой парадигмы отношений общественного развития и социально-экономических превращений в Украине. Определены пути и подпочва совершенствования хозяйственного механизма на принципах роста.

Визначено провідну роль інтелектуального потенціалу як чинника людського розвитку. Розраховано та відображено взаємозв'язок між інноваційною діяльністю підприємств, регіональним індексом людського розвитку та регіональним валовим продуктом. Визначено закономірність економічного зростання та шляхи вирішення проблем, які стосуються вдосконалення умов формування та використання інтелектуального потенціалу.

Розглянуто рівень розвитку інтелектуального капіталу та його складових елементів (людський капітал, структурний капітал і маркетинговий капітал). Наведено методологію оцінювання інтелектуального капіталу та його складових елементів (людський капітал, структурний капітал та маркетинговий капітал). З'ясовано, що виробнича функція має механізм економічного зростання, який залежить від упровадження стратегії економічного розвитку.

Розглянуто теоретико-методологічні та прикладні положення щодо формування, розробки, концептуального моделювання та регулювання системи інтелектуального забезпечення інноваційних процесів в регіоні. Визначено сутність, роль і значення інтелектуального забезпечення в процесі інноваційного розвитку регіону, а також специфічні особливості економіки знань, що зумовлюють підвищення ролі інтелектуальних ресурсів і необхідність розвитку системи інтелектуального забезпечення інноваційних процесів у регіоні. Розроблено Концепцію інтелектуального забезпечення інноваційних процесів в регіоні, розглянуто методичні підходи до їх аналізу й оцінювання. Проаналізовано стан і тенденції розвитку їх складових, проведено оцінкювання й аналіз асиметрії інтелектуального забезпечення інноваційних процесів у регіонах України. Запропоновано кластерні моделі та розроблено програму інтелектуального забезпечення інноваційних процесів у регіоні. Показано основні напрямки розвитку університетів у процесі інтелектуального забезпечення інноваційних процесів у регіоні.

Рассмотрены вопросы формирования в группе развитых стран экономики знаний со всеми вытекающими отсюда социально-экономическими последствиями. В центре происходящих событий стоят проблемы развития интеллектуального потенциала и его составляющих, а также их роль в экономическом росте страны. Систематизированы основные подходы к проблеме формирования экономики знания, а также принципы, на которых она стоит, включая интеллектуальный потенциал человека и его составляющие. Обосновано, что использование интеллектуального (человеческого) потенциала - это непрерывное приращение личностных качеств человека, связанное с его духовным миром, формирование которого начинается с раннего детства, в семье и школе, а продолжается всю дальнейшую жизнь. Аргументировано, что чем больше развит духовный мир человека, тем глубже становится его интеллектуальный (человеческий) потенциал и большую значимость приобретает он как фактор экономического роста страны.

Досліджено теоретико-методологічні аспекти удосконалення господарської діяльності підприємств на засадах інтелектуалізації, зміст яких передбачає обгрунтування доцільності та передумов, а також застосування методів, технологій та моделей, спрямованих на використання людського інтелекту як головного фактора результативного та ефективного господарювання. Запропоновано розглядати персонал як основу формування рівня інтелектуалізації діяльності підприємства. Доведено, що результати господарської діяльності - це наслідок зростання (зниження) частки інтелекту в реалізації бізнес-процесів.

Досліджено роль та значення інтелектуального капіталу як елемента власного капіталу, що взаємодіє з іншими елементами, а також можливість створення окремої статті в аналітичному обліку підприємства.

Досліджено особливості функціонування та розвитку креативного капіталу у сучасній економіці знань. Визначено основні характеристики та вимоги до формування креативного капіталу у сучасних умовах глобального економічного розвитку. Проаналізовано галузі творчої діяльності, у яких формується креативний капітал, а також умови його ефективного розвитку.

Інтелектуалізація у загальному розумінні - це процес посилення ролі інтелекту та привнесення інтелектуального початку, що спрямований на людський потенціал, який призводить до підвищення рівня інтелекту в протіканні соціально-економічних процесів. Підвищення рівня інтелекту відбувається шляхом збільшення частки творчої розумової праці в суспільстві, економіці, на підприємстві, виробництві та за рахунок збільшення частки штучного інтелекту в соціально-економічних процесах. Інтелектуалізацію розглянуто як процес зростання ролі інтелекту, інтелектуальної праці, що підвищує частку сфер нематеріального виробництва та зміну продукту (від матеріального до інтелектуального) праці. Це процес підвищення ролі, застосування та використання знань, інформації інноваційного характеру у суспільному житті. На основі узагальнення підходів щодо поняття "інтелектуалізація", її сутності та структури, визначено спільні та відмінні риси, що об'єднують та розрізняють поняття інтелектуалізації у загальному розумінні, інтелектуалізації економіки, праці, персоналу, підприємства, виробництва, управління тощо. Встановлено, що інтелектуалізацію об'єднує дві загальні властивості: перше - це об'єкт інтелектуаліза ції (інтелектуальний потенціал), друге - це предмет або результат інтелектуалізації (поліпшення інноваційного продукту). Відмінність підходів щодо інтелектуалізації полягає в рівнях, формах, сферах і зрізах та визначають різноманітність підходів до її класифікації. Обгрунтовано структуру інтелектуалізації підприємства реального сектору економіки залежно від видів його діяльності - операційної, фінансової, інвестиційної. Визначено невирішену частину проблеми щодо дослідження категорії "інтелектуалізація підприємств", зокрема, виявлення особливостей інтелектуалізації фінансової сфери підприємств - протікання процесів інтелектуалізації фінансових угод та операцій на підприємствах реального сектору економіки, передачі інвестиційних ресурсів від фінансового сектору реальному сектору. Додаткового аналізу потребують процеси трансформації інструментів фінансування технологічного розвитку, у тому числі "фінтех" як інструмент фінансового забезпечення та стимулювання інтелектуалізації підприємств реального сектору економіки.

Запропоновано теоретичне обгрунтування та методологічні підходи щодо організації діяльності підприємств на засадах інтелектуалізації. Визначено передумови й очікувані наслідки, запропоновано технології, інструменти та моделі інтелектуалізації діяльності підприємств. Аналіз та оцінювання рівня інтелектуалізації діяльності нафтогазових підприємств надали змогу встановити, що персонал суб'єктів господарювання нафтогазового комплексу (НГК) України володіє значним потенціалом для зростання частки інтелекту. Головною проблемою підвищення рівня інтелектуалізації у нафтогазовій галузі слід вважати різну орієнтованість управлінських дій у сфері галузевої освіти, науки, виробництва та розвитку персоналу щодо забезпечення взаємних цілей. Доведено, що запропоновані заходи комплексного характеру та локальні зміни на рівні окремих суб'єктів господарювання нададуть змогу підвищити рівень інтелектуалізації діяльності як окремих підприємств, так і НГК України загалом, активізувати процеси, пов'язані з ефективним використанням інтелектуальних ресурсів галузі.

Інтелектуалізація у загальному розумінні - це процес посилення ролі інтелекту та привнесення інтелектуального початку, що спрямований на людський потенціал, який призводить до підвищення рівня інтелекту в протіканні соціально-економічних процесів. Підвищення рівня інтелекту відбувається шляхом збільшення частки творчої розумової праці в суспільстві, економіці, на підприємстві, виробництві та за рахунок збільшення частки штучного інтелекту в соціально-економічних процесах. Інтелектуалізацію розглянуто як процес зростання ролі інтелекту, інтелектуальної праці, що підвищує частку сфер нематеріального виробництва та зміну продукту (від матеріального до інтелектуального) праці. Це процес підвищення ролі, застосування та використання знань, інформації інноваційного характеру у суспільному житті. На основі узагальнення підходів щодо поняття "інтелектуалізація", її сутності та структури, визначено спільні та відмінні риси, що об'єднують та розрізняють поняття інтелектуалізації у загальному розумінні, інтелектуалізації економіки, праці, персоналу, підприємства, виробництва, управління тощо. Встановлено, що інтелектуалізацію об'єднує дві загальні властивості: перше - це об'єкт інтелектуаліза ції (інтелектуальний потенціал), друге - це предмет або результат інтелектуалізації (поліпшення інноваційного продукту). Відмінність підходів щодо інтелектуалізації полягає в рівнях, формах, сферах і зрізах та визначають різноманітність підходів до її класифікації. Обгрунтовано структуру інтелектуалізації підприємства реального сектору економіки залежно від видів його діяльності - операційної, фінансової, інвестиційної. Визначено невирішену частину проблеми щодо дослідження категорії "інтелектуалізація підприємств", зокрема, виявлення особливостей інтелектуалізації фінансової сфери підприємств - протікання процесів інтелектуалізації фінансових угод та операцій на підприємствах реального сектору економіки, передачі інвестиційних ресурсів від фінансового сектору реальному сектору. Додаткового аналізу потребують процеси трансформації інструментів фінансування технологічного розвитку, у тому числі "фінтех" як інструмент фінансового забезпечення та стимулювання інтелектуалізації підприємств реального сектору економіки.

Сформовано стратегічно-цільовий комплекс інтелектуалізації управління холістичним розвитком промислових підприємств. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що сьогодні економіка знаходиться в нових умовах, які вимагають від вітчизняних промислових підприємств демонструвати свої переваги завдяки застосовуванню інноваційних технологій. Керівникам підприємств більше уваги необхідно приділяти інтелектуалізації управління холістичним розвитком підприємств, що є важливим вектором їх розвитку. Інтелектуалізація процесу управління є підгрунтям для формування єдиної системи реалізації нововведень на вітчизняних промислових підприємствах за допомогою формування та впровадження стратегічно-цільових комплексів. Сформовано передумови до холістичного розвитку промислового підприємства на основі інтелектуалізації управління в сучасній економіці та класифікацію стратегічно-цільових комплексів інтелектуалізації управління холістичним розвитком промислових підприємств. Доведено, що для ефективної роботи необхідно розробляти стратегічно-цільові комплекси та дотримуватися стратегії холістичного розвитку на основі інтелектуалізації управління. Процес планування необхідно здійснювати в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі. Також необхідно регулярно переглядати плани та коригувати їх відповідно до впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, зміни вподобань споживачів, законодавчої та податкової політики тощо. Розроблено модель прийняття ефективного управлінського рішення щодо впровадження стратегічно-цільових комплексів інтелектуалізації управління холістичним розвитком промислових підприємств.

Здійснено вирішення наукової проблеми щодо обґрунтування методологічних, концептуальних та прикладних аспектів інтелектуалізації діяльності торговельних підприємств. Узагальнено підходи та уточнено поняття інтелектуалізації діяльності підприємств. Удосконалено функціональну модель управління інтелектуалізацією діяльності торговельних підприємств з виділенням в її межах об’єктів управління. Розвинуто методологічну платформу управління інтелектуалізацією діяльності. Визначено формуючі елементи інтелектуалізації діяльності, їх взаємозв’язок й вплив на інноваційний розвиток торговельних підприємств. Розроблено концепцію інтелектуалізації діяльності торговельних підприємств. Упорядковано систему факторів-індикаторів, що впливають на стан інтелектуалізації діяльності торговельних підприємств, для побудови когнітивної карти. Визначено вплив факторів зовнішнього середовища на інтелектуалізацію діяльності торговельних підприємств за коефіцієнтом комплементарності. Удосконалено теоретико-методичний підхід до оцінки складових компонентів інтелектуалізації діяльності торговельних підприємств. Удосконалено методичний підхід до оцінки рівня інтелектоорієнтованої компоненти інтелектуалізаційної діяльності підприємства. Обґрунтовано механізм формування інтелектуалізаційної бізнес-моделі торговельних підприємств. Запропоновано методологію формування системи радарів для визначення форматів інтелектуалізаційної бізнес-моделі торговельних підприємств. Запропоновано науково-методичний підхід до вибору стратегії управління інтелектуалізацією діяльності торговельних підприємств. Розвинуто концептуальний базис формування мотиваційного механізму щодо підвищення інтелектуальної активності персоналу торговельних підприємств.

Досліджено проблеми розробки і обґрунтування теоретико-методологічних засад та практичних положень щодо формування інституційної системи розвитку інтелектуального капіталу в національній економіці. Розглянуто концептуальні засади розвитку інститутів у системі управління інтелектуальним капіталом в умовах становлення постіндустріальної економіки. Розкрито теоретико-методологічне підґрунтя щодо інституціоналізації в контексті еволюції інституційної теорії. Структуровано та обґрунтовано категоріальний апарат, пов'язаний із формуванням інституційної системи управління інтелектуальним капіталом. Обґрунтовано методологію системного управління розвитком інтелектуального капіталу в національній економіці, сформовано структурні елементи механізму забезпечення інтелектуального капіталу, удосконалено існуючий методичний апарат до оцінки рівня інноваційного відтворення інтелектуального капіталу. Досліджено системні параметри національних інституційних систем забезпечення якості освіти та конкурентоспроможності науки, визначено критерії та показники оцінки. Запропоновано економетричну модель ефективності національної інституційної системи забезпечення якості освіти. Проведено оцінювання стану та тенденцій функціонування сфери інтелектуальної власності України, активізації патентної діяльності. Визначено особливості захисту прав інтелектуальної власності та тенденції розвитку високотехнологічних секторів економіки України. Досліджено механізм фінансування науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт, обґрунтовано схеми фінансування наукових досліджень. Проаналізовано динаміку кількості заявок на патенти і побудовано прогнозну криву на найближчі 10 років. Обґрунтовано перспективні напрями розвитку інноваційних галузей економіки України. Сформовано концепцію державного фінансування бізнес-акселераторів. Запропоновано напрями формування інституційного середовища науково-технологічного розвитку корпоративного середовища.

Висвітлено проблеми створення інформаційної технології інтелектуального аналізу бізнес-процесів в умовах неконтрольованих змін зовнішнього середовища. Проведено аналіз систем підтримки прийняття рішень при формуванні організаційної структури робіт, досліджено особливості електронного бізнесу, який характеризується розподіленою системою замовників та виконавців, які спілкуються за допомогою віртуальних каналів, що обумовлює специфіку вирішення задачі. Запропоновано комплексний підхід до аналізу бізнес-процесів на основі багатоагентної моделі. Розроблено метод формування організаційної структури робіт в умовах неконтрольованих змін зовнішнього середовища за рахунок реалізації ситуативно-сценарного підходу та формалізації інтелектуальних процесів прийняття рішень. Проведено аналіз особливостей проектування багатоагентних програмних систем. Розроблено інформаційну технологію інтелектуального аналізу бізнес-процесів за рахунок використання імітаційної багатоагентної моделі та методу відображення поточного стану ситуації у продукційній базі знань, що дозволяє забезпечити ефективність функціонування підприємства в умовах динамічного зовнішнього середовища. Розроблено прототип агентної платформи, заснованої на використанні формальних методів для проектування багатопотокових систем. Проведено апробацію розроблених моделей, підходів та інформаційної технології.

Розглянуто понятійно-категорійний апарат "інтелекту", досліджено різні характеристики його сутності та змісту, проаналізовано джерела, особливості формування та складові структури. Ключова роль у формуванні інтелекту належить існуючій моделі освіти, обраній у країні, та моделі навчання, сформованій на підприємстві. Представлено огляд досліджень у сфері колективного інтелекту. Аргументовано затребуваність технологій колективного інтелекту в міру переходу до суспільства знань. Отримані результати формують засади організаційно-економічного механізму забезпечення ефективного використання інтелектуального потенціалу промислових підприємств в умовах реалізації Європейського вектору розвитку вітчизняної економіки.

Представлено концептуальні засади інституціоналізації механізмів публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу України в умовах цифровізації. Визначено особливості функціонування механізмів публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу України в умовах цифровізації, які побудовано на інституційному підході, охоплюють цілі, загальні і специфічні принципи (інформаційності і реалізація сучасних інформаційно-цифрових технологій у системі розвитку інтелектуального потенціалу; гнучкості і можливість своєчасно адаптуватись до змін сучасного інформаційного суспільства; інноваційності і спроможність формувати та реалізувати результати інтелектуальної діяльності; алгоритмічності і дотримання послідовності організації інтелектуальної діяльності, контроль і моніторинг результатів розвитку інтелектуального потенціалу; цифровізації і забезпечення формування й реалізації єдиної інформаційно-цифрової моделі для управління розвитком інтелектуального потенціалу), заходи, методи й інструменти формування стратегії розвитку інтелектуального потенціалу в умовах цифровізації відповідно до сучасних потреб держави й суспільства зокрема. Систематизовано класифікацію механізмів публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу України в умовах цифровізації, що спонукало до виокремлення двох класифікаційних груп: функціональні механізми публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу України в умовах цифровізації: законодавчий, організаційно-адміністративний, мотиваційний, фінансово-економічний; комплементарні механізми публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу України в умовах цифровізації: інформаційний, комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, науково-освітньої інтеграції. Зазначено, що механізми публічного управління розвитком інтелектуального потенціалу України в умовах цифровізації мають застосовуватися у комплексі, забезпечуючи модернізацію державної інноваційної політики.