Висвітлено актуальні проблеми управління взаємодією держави та бізнесу в системі економічної безпеки. Досліджено макроекономічну природу процесів взаємодії держави та бізнесу та виявлено проблематику процесів такої взаємодії на мезорівні з урахуванням характеру економічних інтересів та стану інституціонального середовища. Виділено форми взаємодії держави та бізнесу в рамках відповідності критерію забезпечення економічної безпеки, надано оцінку регіональної політики взаємодії держави та бізнесу з позиції теорії та практики та проведно діагностику проблем взаємодії держави та бізнесу за результатами аналізу експертних інтерв'ю. Запропоновано адаптивний інструментарій прийняття управлінських рішень щодо стимулювання пріоритетних напрямів державно-приватного партнерства та розроблено методичні підходи до сценарно-імітаційного моделювання процесів управління взаємодією держави та бізнесу в системі економічної безпеки.

Досліджено сутнісно-теоретичні підходи до розуміння категорії державно-приватне партнерство (ДПП). Акцентовано увагу на різноманітності наукових поглядів: наведено розуміння ДПП з позиції наукових здобутків окремих дослідників, в контексті вузького та широкого трактування категорії. Розглянуто регламентацію ДПП з позиції вітчизняного законодавства та в розрізі положень світових організацій. Виділено загальні властивості ДПП. Запропоновано авторське визначення категорії ДПП.

Розкрито теоретико-методологічні засади дослідження партнерств у структурі національної економіки. Визначено роль партнерських відносин у формуванні конкурентоспроможної національної економіки. Подано структурну характеристику партнерських відносин. Розглянуто сучасний стан і тенденції розвитку економіки України. Досліджено особливості функціонування партнерських структур у корпоративному секторі національної економіки. Приділено увагу питанням регулювання партнерських відносин у корпоративному секторі економіки. Вивчено зарубіжний досвід і перспективи реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

Зазначено, що проблема співвідношення державного та приватного секторів в економіці турбує людство з давніх часів. Неолібералізм та інші економічні теорії здійснили теоретичну спробу поєднання державного регулювання економіки з принципами вільної конкуренції. Головним завданням прихильників неолібералізму стало відпрацювання програми заходів, які б надали змогу реально об'єднати ринкову стихію та державний контроль за соціально-економічним розвитком країни. Зарубіжні економісти досліджували суспільство як механічну суму окремих господарств, що прагнуть до оптимальності ща ринкових умов. Сучасні вчені виділяють 2 "ідеальних" типи економіки: вільний ринок і централізована керована економіка.

Досліджено теоретичні аспекти функціонування державно-приватного партнерства з погляду системно-синергетичного підходу. Доведено важливість застосування інструментів державно-приватного партнерства за сучасних економічних умов. Розглянуто теоретичні аспекти синергії, важливість синергійної взаємодії для економічних суб'єктів, основні риси позитивного синергійного ефекту, особливості функціонування державно-приватного партнерства як економічної системи, яка має здатність комбінувати взаємодоповнюючі елементи функціональних потенціалів та ресурси інтегрованих суб'єктів. Проаналізовано можливості й умови досягнення синергійного ефекту у процесі реалізації проектів державно-приватного партнерства.

Запропоновано типізацію форм взаємодії держави та бізнесу в інвестиційній сфері за різними критеріями. На основі виокремлення форм інвестиційної взаємодії держави та бізнесу узагальнено та систематизовано наукові погляди на сутність, напрямки та інструменти такої взаємодії, сформовані в межах різних наукових шкіл.

Висвітлено основні підходи до визначення терміну "державно-приватне партнерство", виявлено переваги та недоліки даних підходів, обгрунтовано доцільність їх застосування в контексті формування відносин державно-приватного партнерства в Україні.

Здійснено аналіз поглядів представників основних напрямів і течій економічної думки на проблему взаємодії держави та приватного бізнесу. Цей аналіз розпочато із характеристики внеску в розробку теоретико-економічних засад відносин між державою та приватним бізнесом меркантилістів, у тому числі тих з них, що започаткували школу класичної політичної економії. Показано, що серед найбільш впливових представників цієї школи були мислителі, не схильні до абсолютизації доктрини laissez-faire, домінування якої було однією з визначальних рис класичної політекономії. Привернуто увагу до тієї обставини, що те ж саме мало місце й у рамках неокласичної економічної теорії. Розкрито сутність одного з варіантів вирішення надзвичайно актуальної проблеми органічного поєднання кейнсіанських та неоліберальних ідей - втілення в життя розробленої в нашій країні концепції так званого надпідприємництва. Охарактеризовано важливу, з погляду поглиблення наукової розробки проблематики взаємодії держави та приватного бізнесу, інформацію, яку отримано завдяки теорії суспільних благ і дискусіям навколо її положень. Указано на значення неоінституціоналістських та посткейнсіанських ідей для вирішення проблем взаємодії держави та приватного бізнесу.

Державно-приватне партнерство (ДПП) є механізмом, застосування якого у сфері вищої освіти та науки дозволяє підвищити ефективність функціонування ЗВО на основі розвитку партнерських відносин між державою, бізнес-партнерами та ЗВО. Постановка проблеми. Використання переваг від взаємодії держави і бізнесу через застосування механізму ДПП з метою вирішення стратегічних завдань розвитку вищої освіти та науки в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню сутності, умов і переваг застосування механізму ДПП у сфері освіти присвячено праці таких науковців, як: Джандосова Р. Д., Сьянов О. В., Степанов О. О., Дмитрієва Є. О., Іванова Ю. В., Захаров М. М., Черданцев В. П., Тронина М. В., Ляховець О. О. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Зважаючи на особливості організації освітнього процесу та наукової діяльності в закладах вищої освіти, враховуючи інтереси та можливості бізнес-партнерів, спрямованість проектів у сфері ДПП на задоволення інтересів третіх осіб, зроблено висновок про необхідність цілеспрямованого пошуку потенційних приватних партнерів, що потребує удосконалення процесу практичної реалізації таких проектів. Постановка завдання. Удосконалення процесу реалізації механізму ДПП з урахуванням особливостей таких проектів у сфері вищої освіти та науки. Викладення основного матеріалу. Для підвищення ефективності процесу імплементації проектів ДПП у сфері вищої освіти в Україні запропоновано послідовність процедур реалізації проектів ДПП; обгрунтовано необхідність удосконалення та розвитку відповідного забезпечення (законодавчого, організаційного, нормативно-правового, кадрового). Висновки: оскільки ДПП є механізмом, реалізація якого передбачає здійснення приватних інвестицій у освітню сферу, то важливою умовою ефективності його імплементації та функціонування є удосконалення відповідних процедур, створення необхідного законодавчого, нормативно-правового, ресурсного та організаційного забезпечення.

Узагальнено теоретичні та практичні знання щодо сутності й значення, а також шляхів формування, організації, реалізації та оцінювання економічної, а також соціальної результативності й ефективності проектів державно-приватного партнерства (ДПП). Висвітлено історико-правовий аспект ДПП в Україні та зарубіжних країнах. Проаналізовано фінансовий механізм реалізації проектів ДПП, а також управління ризиками цих проектів.

Державно-приватне партнерство (ДПП) є механізмом, застосування якого у сфері вищої освіти та науки дозволяє підвищити ефективність функціонування ЗВО на основі розвитку партнерських відносин між державою, бізнес-партнерами та ЗВО. Постановка проблеми. Використання переваг від взаємодії держави і бізнесу через застосування механізму ДПП з метою вирішення стратегічних завдань розвитку вищої освіти та науки в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню сутності, умов і переваг застосування механізму ДПП у сфері освіти присвячено праці таких науковців, як: Джандосова Р. Д., Сьянов О. В., Степанов О. О., Дмитрієва Є. О., Іванова Ю. В., Захаров М. М., Черданцев В. П., Тронина М. В., Ляховець О. О. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Зважаючи на особливості організації освітнього процесу та наукової діяльності в закладах вищої освіти, враховуючи інтереси та можливості бізнес-партнерів, спрямованість проектів у сфері ДПП на задоволення інтересів третіх осіб, зроблено висновок про необхідність цілеспрямованого пошуку потенційних приватних партнерів, що потребує удосконалення процесу практичної реалізації таких проектів. Постановка завдання. Удосконалення процесу реалізації механізму ДПП з урахуванням особливостей таких проектів у сфері вищої освіти та науки. Викладення основного матеріалу. Для підвищення ефективності процесу імплементації проектів ДПП у сфері вищої освіти в Україні запропоновано послідовність процедур реалізації проектів ДПП; обгрунтовано необхідність удосконалення та розвитку відповідного забезпечення (законодавчого, організаційного, нормативно-правового, кадрового). Висновки: оскільки ДПП є механізмом, реалізація якого передбачає здійснення приватних інвестицій у освітню сферу, то важливою умовою ефективності його імплементації та функціонування є удосконалення відповідних процедур, створення необхідного законодавчого, нормативно-правового, ресурсного та організаційного забезпечення.

Увагу приділено поглибленню теоретико-методологічних засад і концептуальних підходів до вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) в Україні з метою підвищення конкурентоспроможності держави, зростання якості інфраструктурних послуг та ефективності використання бюджетних коштів. Запропоновано відповідні наукові положення, підходи та рекомендації щодо їх практичного впровадження в діяльність органів державної влади України. Досліджено сутність і соціально-економічну та правову природу ДПП в умовах сучасних суспільних відносин. Узагальнено основні принципи та моделі ДПП на основі аналізу світового досвіду. Визначено механізми регулювання ДПП. Виділено та класифіковано ризики держави та приватного власника у проєктах ДПП. Обґрунтовано підходи до політики формування та розвитку ДПП. Виявлено умови розвитку системи ДПП у секторі безпеки та в системі міжмуніципального співробітництва в умовах децентралізації влади. Проведено оцінювання економічного й організаційного механізмів розвитку ДПП в Україні. Розроблено концептуальні підходи до державного регулювання розвитку організаційного механізму ДПП.

Малий і середній бізнес у більшості країн становить пріоритетну частину економіки, сприятливо впливає на рівень зайнятості, наповнює державні та локальні бюджети. Розвиток цієї форми підприємницької діяльності ускладнюється низкою проблем, серед яких: високий ступінь невизначеності та ризиків, коливання попиту, нестача фінансових інструментів для формування стартового капіталу, адміністративні барієри, корупція та інше. Наявність проблем обумовлює актуальність пошуку шляхів розвитку, одним із яких є формування оптимальних моделей партнерських відносин для максимізації конкурентних переваг, що і є метою статті. Інформаційною базою дослідження є законодавча база ряду країн, міжнародні нормативні акти, дані міжнародних наукових платформ, офіційна статистика. Для досягнення поставленої мети використано методи наукового пізнання: теоретичного узагальнення, емпіричного аналізу, абстрагування, експертного оцінювання, візуалізації. Проаналізовано найбільш суттєві проблеми, властиві малому та середньому бізнесу, виявлено передумови їх подальшого розвитку. Обгрунтовано необхідність розробки наукових і прикладних підходів до формування оптимальної моделі партнерських відносин, заснованих на досягненні конкурентних переваг. Сформовано етапи даного процесу, серед яких: методичний підхід до визначення партнерів, що заснований на виділенні й оцінці конкурентних переваг, які створюються в процесі реалізації партнерства; підхід до вибору найбільш оптимальної моделі партнерських відносин, що базується на побудові матриці відповідності моделі створюваним нею результатам; модель процесу моніторингу функціональності партнерських відношень. Подальший розвиток математики буде здійснюватися в напрямку формування науково-методичного підходу до визначення синергетичного ефекту, який може виникати в результаті інтеграції малих і середніх підприємств.

Узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання визначення основних методологічних засад аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства (ДПП). Мета дослідження - виокремлення та аналіз методів оцінювання ефективності ДПП і спричинених ним ефектів. Систематизація літературних джерел і підходів до розв'язання проблеми засвідчила, що існує велика множина методологічних принципів оцінки ефективності ДПП, які розкривають інвестиційний, економічний, фінансовий, соціальний та інші аспекти його реалізації і можуть бути адаптовані та агреговані в загальну методику, що відображатиме оцінювання всіх альтернативних варіантів отримання доходів і витрат. Актуальність розв'язання цієї наукової проблеми полягає в тому, що доцільність реалізації масштабної програми реалізації проектів ДПП є значною, а єдиного методологічного підходу до оцінювання їхньої ефективності немає, що призводить до появи подвійного рахунку та неврахування важливих ефектів різного виду та масштабності. Дослідження питання визначення методологічних засад оцінювання ефективності проектів ДПП здійснено в такій логічній послідовності: визначення кількісних та якісних критеріїв оцінювання ефективності реалізації партнерства, виокремлення видів ефектів від цього реалізації з зазначенням основних показників ефективності та привабливості. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи порівняння при реалізації наукової дискусії з питань визначення основних засад реалізації ДПП, наукової абстракції - при визначенні можливих ефектів впливу зростання ефективності реалізації ДПП на національну економіку як на макро-, так і на мікрорівні, моделювання - при формуванні загальних методологічних принципів оцінки партнерства. Об'єктом дослідження обрано проекти ДПП. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для формування державних програм реалізації ДПП у всіх сферах народного господарства.

Актуальність: глобалізаційні процеси у економічних відносинах, організації освіти та суспільного життя країн світу, інтеграція державного та приватного сектору економіки у сфері професійної (професійно-технічної) освіти (П(ПТ)О) та зайнятості, актуалізують необхідність аналізу європейського досвіду зі створення програм державно-приватного партнерства (ДПП) у галузі освіти. Постійне обговорення питання розвитку ДПП у країнах Європи, актуалізація не лише позитивного досвіду, що є спільним для кількох держав, а й наявність дебатів щодо зміни ролі органів державної влади вказує на наявність певних регіональних протиріч та особливостей. Мета роботи - здійснити аналіз регіональних особливостей європейської системи ДПП у сфері П(ПТ)О та на цій основі виокремлення рекомендацій на загальнодержавному рівні. Методи: теоретичні (індукція, синтез, узагальнення); емпіричні (вивчення та аналіз нормативно-правових документів у сфері ДПП, професійної освіти, соціального захисту населення та ринку праці, програм ДПП із професійної підготовки кваліфікованих робітників, результатів діяльності закладів П(ПТ)О країн Європи. Встановлено, що загальними проблемами розвитку ДПП у країнах Європи є: узгодження прав та обов'язків державного та приватного сектору; запровадження чітких і прозорих механізмів регулювання фінансових витрат; формування алгоритмів виконання проєктів без затримки; наявність різних форм договорів ДПП та їх сумісність із правовою (національною, регіональною чи місцевою) базою. Значна частина населення бере участь у "програмах активного ринку праці" (ALMP), що підтримуються як з боку держави так й приватним сектором економіки. При розробці таких програм виникають певні суперечки та проблеми між державними та приватними партнерами, що пов'язані з розподілом прав та обов'язків, боротьбою за управлінням фінансовими ресурсами та відмовою від розвитку інфраструктури. Встановлено, що у процесі розвитку вітчизняної системи ДПП у сфері П(РТ)О варто: врахувати вимоги Європейського союзу до законодавства щодо ДПП; відповідно модернізувати положення Закону "Про професійну (професійно-технічну) освіту"; розробити алгоритми практичної підготовки фахівців на засадах ДПП.

Актуальність: дослідження економічних передумов підготовки кваліфікованих фахівців є необхідною передумовою комплексного запровадження національної політики державно-приватного партнерства (ДПП). Мета роботи - окреслення економічних передумов запровадження ДПП у сфері професійної (професійно-технічної) освіти в Україні. Методи: теоретичні, статистичні, макроекономічного, порівняльного та ретроспективного аналізу, приведення рядів динаміки до єдиних цін. Проаналізовано взаємозв'язок змін кількісних і видаткових параметрів у натуральних і єдиних цінах із визначенням реальних економічних передумов запровадження ДПП у галузі професійної освіти; виявлено щільний зв'язок цих передумов із макроекономічними параметрами станом української економіки та її інституційним середовищем; окреслено ті недоліки видаткової політики, які спричинили негативні тенденції в цій освітній галузі; обгрунтовано необхідність переорієнтації інституційних змін на сприяння приватному підприємництву, як першочергового завдання для створення гідних передумов спрямування людського капіталу на розвиток національної економіки. Встановлено причини парадоксальної невідповідності кількісних показників і фінансування галузі професійної освіти - суб'єктивні (пов'язані з ціновим чинником) та об'єктивні (пов'язані з відсутністю інституційного стимулювання підприємництва до налагоджування ДПП).