Запропоновано цілісну концепцію формування доходів населення в умовах переходу до ринку, яка базується на новій методології аналізу розділено-сумісних відносин і факторного підходу. Виходячи із вперше обгрунтованої двоєдиної категорії "доход-мета" - "доход-результат", проведено аналіз особливостей формування доходів від трудової діяльності, власності, підприємництва, а також показано роль соціалізованих доходів у транзитивній економіці. Запропоновано модель оптимізації структури сукупних доходів населення в перехідному суспільстві.

Розглянуто теоретичні та прикладні проблеми дослідження нерівності. Розглянуто криву Лоренса як інструмент економічного аналізу, податкову систему як інструмент розподілу. Запропоновано моделі дослідження суспільної поляризації. Висвітлено особливості параметризації розподілу доходів. Охарактеризовано принципи декомпозиції індексів нерівності. Увагу приділено декомпозиції індексу Аткінсона за демографічними групами, індексу Джині за компонентами доходів (витрат). Наведено алгоритм декомпозиції індексу Джині для згрупованих даних.

Рассмотрены теоретические и прикладные проблемы исследования понятия неравенства. Рассмотрена кривая Лоренса как инструмент экономического анализа, налоговая система как инструмент распределения. Предложены модели исследования общественной поляризации. Освещены особенности параметризации распределения доходов. Охарактеризованы принципы декомпозиции индексов неравенства. Внимание уделено декомпозиции индекса Аткинсона по демографическим группам, индексу Джини по компонентам доходов (затрат). Приведен алгоритм декомпозиции индекса Джини для сгруппированных данных.

Наведено методи вимірювання бідності, дослідження динамічних характеристик індексів бідності. Розкрито зміст поняття "сприятливість зростання для добробуту бідних". Проаналізовано вплив непрямих податків на рівень бідності. Висвітлено особливості перерозподілу доходів. Увагу приділено прогресивності податкової системи. Наведено модель поляризації Естебана - Рея. Визначено зв'язок між індексами поляризації та бідності. Розкрито сутність поняття "соціально вразливі верстви населення".

Приведены методы измерения бедности, исследования динамических характеристик индексов бедности. Раскрыто содержание понятия "благоприятность роста для благосостояния бедных". Проанализировано влияние непрямых налогов на уровень бедности. Освещены особенности перераспределения доходов. Внимание уделено прогрессивности налоговой системы. Приведена модель поляризации Эстебана - Рея. Определена связь между индексами поляризации и бедности. Раскрыта сущность понятия "социально уязвимые слои населения".

Наведено характеристику менеджменту соціальної роботи як системи наукових знань та управлінської практики, висвітлено історію його становлення, описано структуру, види та типологію, запропоновано методи визначення ефективності. Розглянуто теорію та методологію, інституціональні засади, функціональні складові менеджменту соціальної роботи, описано управлінські технології, які використовуються у даній системі. Розкрито особливості управлінської праці менеджерів соціальної роботи, визначено сутність самоменеджменту як моделі їх саморозвитку.

Дана характеристика менеджмента социальной работы как системы научных знаний и управленческой практики, освещена история его становления, описаны структура, виды и типология, приведены методы определения эффективности. Рассмотрены теория и методология, институциональные основы, функциональные составляющие менеджмента социальной работы, описаны управленческие технологии, используемые в данной системе. Раскрыты особенности управленческого труда менеджеров социальной работы, определена сущность самоменеджмента как модели их саморазвития.

Изложены результаты исследования социально-экономического поведения населения в аспекте экономической социологии. Раскрыта взаимосвязь социального и экономического в функционировании общественных отношений. Поведение населения в экономической сфере рассмотрено в широком социокультурном и институциональном контексте. Показано значение экономической культуры как фактора социально-экономического развития и регулятора поведения населения в хозяйственной сфере. Поведенческие практики, экономическая культура и отношения населения к новым экономическим институтам проанализированы по данным многолетнего социологического мониторинга социальных изменений в украинском обществе и ряда других исследований, проведенных в 1992 - 2007 гг. Описан институциональный механизм формирования социально-экономического поведения.

Розглянуто концептуальні, теоретичні та практичні проблеми впровадження інноваційної моделі системи соціального захисту населення. Проаналізовано сучасний стан наукової, науково-правової та матеріально-технічної баз, на яких грунтується призначення адресної соціальної допомоги та соціальний захист населення. Запропоновано напрямки та шляхи вирішення існуючих проблем завдяки розробці та запровадженню інноваційної моделі призначення всіх видів соціальної допомоги за однією заявою. Визначено подальші перспективи соціального захисту населення.

Дослiджено теоретичнi пiдходи до визначення поняття "соцiальний захист". Проаналiзовано рiвень соцiального захисту в Українi у порiвнянні з країнами ЄС. Розглянуто складовi елементи, завдання та принципи здiйснення державного соцiального страхування та його вплив на соцiальний захист населення країни в цiлому.

Розглянуто економічну соціалізацію особистості як процес інтеріоризації індивідом економічних цінностей суспільства. Економічні цінності суспільства визначаються через їх структурні складові. Такий системно-структурний підхід дає можливість виявити основні компоненти процесу економічної соціалізації особистості і здійснити операціоналізацію основних понять.

Встановлено суттєві ознаки еволюції державного управління соціальним захистом населення, його історичні та соціальні передумови. З'ясовано, що вплив загальноосвітніх тенденцій та розбудова соціальної держави призведуть до розподілу навантаження щодо соціального захисту населення між державою й інституціями громадянського суспільства. Проаналізовано структурно-функціональні особливості пенсійної системи в Україні та забезпеченння потреб людей літнього віку на місцевому рівні, що дає підстави для висновку щодо необхідності грунтовного вивчення потреб непрацездатного населення та громадського обговорення змін у системі пенсійного забезпечення. Обгрунтовано, що реформування соціального захисту та пенсійної системи мають здійснюватись на засадах поєднання принципу всезагальності та комплексності з індивідуалізацією, гнучкістю та багаторівневістю форм їх реалізації, створення умов для диверсифікації джерел доходів особи та забезпечення можливості розвитку в будь-якому віці. Визначено шляхи удосконалення державної політики у сфері соціального захисту та пенсійного забезпечення. Запропоновано нову модель пенсійної системи, яка поєднує обов'язкові державні та добровільні недержавні складові, грунтується на принципах розподілу, накопичення та надає можливість вибору пенсійної програми.

В роботі висвітлено теоретичні та методологічні питання аналізу категорії "рівень життя", особливості соціально-економічного забезпечення життєдіяльності населення в умовах кризового стану економіки. Досліджено прояви деструктивного впливу інфляції на рівень життя, основні соціальні компенсатори та латентні механізми зупинення поширення бідності в умовах кризової ринкової кон'юнктури, а також питання впливу "тіньової" економіки на розподіл доходів і стан майнового розшарування громадян; розкрито специфічні особливості проявів маргіналізації населення України. Проаналізовано актуальні проблеми реформування ринкових механізмів суспільного регулювання рівня життя населення в умовах перехідного періоду. Основну увагу приділено системному аналізу шляхів реформування ринкових механізмів, що регулюють рівень життя населення. До цих механізмів належать: механізм податкового регулювання особистих доходів, консюмеризм, соціальний захист населення, регулювання мінімальних державних соціальних гарантій, обмеження пільг та ліквідація привілеїв, відновлення знецінених заощаджень громадян та стимулювання залучення заощаджень громадян до інвестиційної сфери.

Проведено комплексне політико-економічне дослідження соціальної безпеки непрацездатного населення. Визначено сутність і чинники соціально-економічних відносин, що впливають на соціальну безпеку, описано механізм її формування та забезпечення за сучасних умов в Україні. Розкрито зміст економічної категорії "соціальна безпека непрацездатного населення", розглянуто її структуру та функції. Розмежовано організаційний і змістовий, кількісний та якісний аспекти аналізу даної категорії. Охарактеризовано інституційне середовище соціальної безпеки непрацездатного населення. Розглянуто складові соціальної інфраструктури, виявлено основні тенденції соціально-економічних процесів, що впливають на стан соціальної безпеки. Визначено соціальні ризики непрацездатного населення. Доведено доцільність їх використання під час формування соціальних стандартів. Проаналізовано результати впливу пенсійної реформи на рівень соціальної безпеки непрацездатного населення України. Обгрунтовано механізм удосконалення системи його соціального захисту за умов соціально-економічних трансформацій в Україні.

Досліджено теоретико-методологічні та практичні проблеми забезпечення соціально-економічних гарантій в трансформаційному суспільстві. Розроблено наукові підходи щодо класифікації соціально-економічних гарантій. Розкрито суперечності функціонування системи надання соціально-економічних гарантій, зокрема, визначення індикаторів, соціальних нормативів та стандартів за умов трансформаційної економіки. Проаналізовано світовий досвід надання соціально-економічних гарантій в аспекті реалізації принципів соціальної справедливості, розглянуто можливості використання його позитивних здобутків в Україні. Охарактеризовано складові механізму забезпечення прав населення на соціально-економічні компенсації, доведено необхідність обмеження бюрократичних привілеїв за умов ринкової трансформації. Показано специфіку реалізації соціально-економічних гарантій у період трансформації економіки України. Обгрунтовано шляхи удосконалення механізму їх реалізації для працездатних та непрацездатних верств населення.

В дисертації визначені сутність, місце та роль соціального захисту населення в економічній структурі перехідного суспільства, досліджено дію економічних законів ринку на полі соціального захисту. Дана оцінка реального стану соціального захисту населення в країні та в регіоні. Запропонована модель регіонального управління соціальним захистом населення, в якій знайшли відображення нові підходи до управління соціальним захистом населення, наукові принципи управління. Розроблені методики щодо оцінки рівня соціального захисту населення та організації роботи органів соціального захисту населення регіону.

Досліджено широке коло суб'єктів регулювання доходів населення. Вивчено закономірності розвитку та проаналізовано сучасний стан регулювання розподілу доходів і соціального захисту в економічно розвинених країнах. Доведено, що реформування систем регулювання доходів населення в Україні має здійснюватися за двома етапами. Зазначено, що на першому етапі необхідно створювати загальні умови функціонування соціально-ринкової системи регулювання доходів населення та розвивати ринкове саморегулювання доходів. Результатом другого етапу трансформації системи регулювання доходів населення в Україні має стати створення розвиненої системи державного та недержавного регулятивного впливу. Регулювання доходів повинне здійснюватися на всіх трьох рівнях регулювання із застосуванням широкого кола інструментів прямого та непрямого впливу, з урахуванням критеріїв соціальної справедливості.

Досліджено теоретичні аспекти становлення нової системи соціального захисту населення за умов ринкових перетворень. Удосконалено методологію дослідження соціальних ризиків і захисту шляхом аналізу тенденцій глобалізації, регіоналізації, комплексу соціокультурних критеріїв і менталітету населення. Подано визначення соціального захисту населення, створено його концептуальну модель, яка складається із трьох підсистем: державних стандартів, прав і пільг, соціальних підтримки та допомоги. Зазначено, що інститут соціального захисту є цільовою комплексною системою допомоги індивіду у збереженні та покращанні його соціального становища за умов імовірності соціальних ризиків. Охарактеризовано зміст сучасної державної стратегії подолання бідності в країні. Запропоновано основні напрямки удосконалення соціальної політики держави щодо створення ефективної гнучкої системи захисту населення за умов перехідної економіки.

Досліджено теоретико-методологічні та практично-прикладні проблеми системи державного соціально-економічного захисту (СЕЗ) населення за умов ринкової трансформації. Розкрито сутнісний зміст системи СЕЗ, обгрунтовано його внутрішньо системне структурування, світовий досвід функціонування систем СЕЗ населення та визначено шляхи практичного використання у вітчизняній практиці. Наведено підходи до вирішення проблеми забезпечення соціально-економічної справедливості у процесі розподілу доходів і виділено нормативи, стандарти й індикатори визначення дієвості системи СЕЗ за сучасних умов. Описано механізми взаємодії основних соціально-економічних інститутів за умов ринкової трансформації. Визначено аспекти запровадження механізму адресного надання пільг і шляхи його вдосконалення за даних умов, а також основні шляхи вдосконалення механізму державного та недержавного соціально-економічного страхування, забезпечення й обслуговування.

Раскрыты теоретические основы физической теории качества материальных и нематериальных объектов. Изложена новая теория качества жизни - кволитизм на основе современного представления о качестве социальных объектов. Описана комплексная модель построения благополучного (качественного) общества в контексте философской, социальной, экономической, политической, морально-этической и других видов моделей. Рассмотрены новые подходы в освещении социальных взамоотношений между людьми в теории параллельных рядов с отражением динамики изменения современного общества. Приведены философские и социальные законы в контексте влияния на формирование современного гражданского общества.

Вперше розроблено загальну схему конструювання моделей споживання домогосподарств за умов неповної і невизначеної інформації, яка враховує вплив рівня асиметрії даних та інтегрального чинника невизначеності середовища, що дозволяє одержувати адекватні оцінки ефекту управлінських рішень щодо зміни цінової політики. Запропоновано цілісний комплекс економіко-математичних моделей (ЕММ) короткотривалого прогнозування регіонального споживання домогосподарств. Розроблений комплекс ЕММ короткотривалого прогнозування споживання домогосподарств за умов неповної і невизначеної інформації апробовано на інформації двох статистичних джерел щодо сукупних витрат домашніх господарств Львівщини з 2002 до 2007 рр. Удосконалено метод формалізації екстремальної проблеми споживання за умов ринкової економіки шляхом виділення у структурі соціально-економічної системи регіону додатково двох агентів з чітко визначеними ролями.

Визначено взаємозв'язок таких категорій, як особисті потреби (ОП), зайнятість, робоча сила, заробітна плата, власність. Висвітлено теоретичні та прикладні питання регулювання ОП. Увагу приділено методам мотивації трудової діяльності, аналізу основних факторів впливу на рівень і структуру ОП, проблемам державного регулювання потреб у здоровому способі життя й освіті. Розглянуто організаційні й економічні механізми удосконалення процесу формування та задоволення ОП населення.

Досліджено історію становлення та розвитку системи пенсійного забезпечення у світі та в Україні у контексті зміни концепцій соціального захисту населення за умов формування постіндустріального суспільства. Розкрито економічну природу пенсійного забезпечення, визначено його місце та роль у складі інституту соціального захисту населення. Узагальнено теоретичні та практичні підходи щодо побудови та формування національних пенсійних систем у країнах ЄС з різими моделями соціального захисту населення. Визначено основні тенденції у сфері пенсійного забезпечення населення у контексті соціалізації суспільного розвитку. Доведено, що модель національної пенсійної системи визначається концепцією соціального захисту населення, яка використовується у соціальній політиці держави. Проаналізовано розвиток пенсійної системи України у 1990-х рр., обгрунтовано необхідність її реформування. Досліджено сучасний стан пенсійної системи України, зокрема її розподільної та накопичувальної складових. Проаналізовано актуальні проблеми функціонування й обгрунтовано основні напрямки реформування пенсійної системи України.