Рассмотрены вопросы, связанные с анализом экономического роста, освещены практические аспекты данной проблемы. Описаны модели Д.Кейнса, Харрода - Домара, Фелпса, Солоу. Осуществлено моделирование экономического роста с использованием динамических многофакторных производственных функций. Освещены проблемы кредитования и инвестирования экономики Украины международными финансово-кредитными учреждениями.

Розкрито основні положення теорій економічної рівноваги й економіки добробуту. Описано моделі загальної рівноваги Дж.М. Кейнса та Л. Вальраса, визначено сутність категорій сукупного попиту та сукупної пропозиції, повної зайнятості ресурсів. Проаналізовано умови забезпечення макроекономічної рівноваги на товарному та грошовому ринках. Досліджено практику реалізації основих моделей внутрішньої та зовнішньої рівноваги. Охарактеризовано економічні коливання як форму нерівноваги, описано ефекти субституції та доходу, визначено чинники забезпечення рівноваги фірми. Розглянуто еволюцію теорій економічного зростання, проаналізовано актуальні проблеми його забезпечення в сучасній Україні. Розглянуто кейнсіанські та неокласичні моделі та альтернативні концепції економічного зростання, зокрема, макроекономічну функцію Кобба - Дугласа. Висвітлено теорію рівноважного та стійкого економічного зростання.

Раскрыты основные положения теорий экономического равновесия и экономики благосостояния. Описаны модели общего равновесия Дж. М. Кейнса и Л. Вальраса, определена сущность категорий совокупного спроса и совокупного предложения, полной занятости ресурсов. Проанализированы условия обеспечения макроэкономического равновесия на товарном и денежном рынках. Исследована практика реализации основных моделей внутреннего и внешнего равновесия. Охарактеризованы экономические колебания как форма неравновесия, описаны эффекты субституции и дохода, определены факторы обеспечения равновесия фирмы. Рассмотрена эволюция теорий экономического роста, проанализированы актуальные проблемы его обеспечения в современной Украине. Рассмотрены кейнсианские и неоклассические модели и альтернативные концепции экономического роста, в частности макроэкономическая функция Кобба - Дугласа. Освещена теория равновесного и устойчивого экономического роста.

Узагальнено основні наукові результати, одержані на початку 1990-х рр. академіком В. С. Михалевичем, з моделювання перехідної економіки.

Розглянуто методологічні підходи та особливості конструювання міжкраїнних моделей, представлено варіанти інтегрованих міжкраїнних моделей економічного розвитку: міжнародний Проект LINK, загальну характеристику системи об'єднаних національних моделей розвинутих країн та країн з трансформаційною економікою.

Розглянуто теоретико-методологічні питання щодо ролі та місця фактора "зовнішній світ" у моделі ендогенного зростання. Зроблено висновок, що ендогенність цієї моделі не є тотожною автаркічності національного економічного розвитку. Систематизовано основні параметри й обгрунтовано теоретичну модель упливу зовнішнього середовища на механізми і темп економічного зростання.

Розглянуто особливості та сутність трансформаційних процесів в економіці, концепції стратегій економічного розвитку за умов ринкової економіки, моделі розвитку та моделі очікувань. Увагу приділено методології гнучкого управління в економіці. Визначено задачі й етапи моделювання ринкової економіки. Наведено адаптивні моделі антикризового планування та прогнозування інвестицій.

Рассмотрены особенности и сущность трансформационных процессов в экономике, концепции стратегий экономического развития в условиях рыночной экономики, модели развития и модели ожиданий. Уделено внимание методологии гибкого управления в экономике. Определены задачи и этапы моделирования рыночной экономики. Даны адаптивные модели антикризисного планирования и прогнозирования инвестиций.

Зазначено, що дані з аналізу особливостей сучасного стану економіки України, як економіки перехідного періоду, свідчать про необхідність коригування курсу реформ. З урахуванням світового досвіду запропоновано такі економічні теорії та моделі економічного зростання, спираючись на які, Україна зможе у подальшому забезпечити стабільне економічне зростання. Проаналізовано основні чинники економічного розвитку. Проведено моделювання інноваційно-інвестиційного клімату у трансформаційній економіці. Визначено оптимальну стратегію поведінки фінансово-промислової корпоративної структури.

Указано, что данные анализа особенностей современного состояния экономики Украины, как экономики переходного периода, свидетельствуют о необходимости корректировки курса реформ. С учетом мирового опыта предложены такие экономические теории и модели экономического роста, опираясь на которые, Украина сможет в дальнейшем обеспечить стабильный экономический рост. Проанализировано влияние основных факторов экономического развития. Проведено моделирование инновационно-инвестиционного климата в трансформационной экономике. Определена оптимальная стратегия поведения финансово-промышленной корпоративной структуры.

Обгрунтовано підходи щодо моделювання і формалізації основних факторів макроекономічної нестабільності та оцінювання їх впливу на економічну динаміку за сучасних нестабільних умов розвитку світової та вітчизняної економіки. Проаналізовано вплив зовнішніх та внутрішніх чинників нестабільності на динаміку структурних зрушень передкризового періоду, а також у період розгортання глобальної фінансово-економічної кризи та в посткризові роки. Визначено, що процес відновлення економічної динаміки в Україні зберігає ознаки "зростання без розвитку". Узагальнено характеристики антикризових програм та окремі антикризові пропозиції для економіки України. Оцінено взаємозв'язок між динамікою темпів зростання реального ВВП і динамікою питомої ваги обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП. Визначено, що характерною рисою використання людського капіталу в суспільному виробництві України є те, що рівень безробіття освічених робітників суттєво перевищує рівень безробіття малоосвічених. Запропоновано нові підходи до визначення потенціалу імпортозаміщення за видами економічної діяльності та новий індикатор економічної безпеки.

Предложена взамен применяющейся другая модель экономического развития (роста) на стадиях индустриального и постиндустриального производства. Приведены теоретические основы ее построения и примеры проверки соответствия новой модели реальности постановкой экономико-математических экспериментов на ЭВМ.

Проаналізовано економічні моделі розвитку, притаманні різним соціально-економічним системам; розкрито сучасні особливості економіки України, яка наразі розвивається за трьома моделями - державного соціалізму, державно-монополістичного капіталізму, народного капіталізму. Доведено, що впровадження моделі народного капіталізму найбільшою мірою відповідає національним економічним інтересам України як європейської держави.

Обгрунтовано концептуалізацію (основні вимоги) об'єктної моделі сучасного регіонального розвитку, яка надає змогу забезпечити теоретичну модель вибраного об'єкта дослідження та систематизувати регіональні проблеми й можливі методи їх розв'язання. Наведено семантичний та етимологічний аналіз термінологічного апарату регіонального розвитку, який надасть змогу досить глибоко проникати в суть економічних явищ, процесів та природу виникнення проблемних ситуацій.

Представлено передумови формування моделей "некапіталістичного" смітівського ринкового зростання і капіталістичного неприродного розвитку. Доведено, що перехід від матеріальної до фінансової фази системного циклу накопичення і вступ Центру капіталістичної світ-системи (США) у завершуючу фазу циклу знаменує його зміщення в Східну Азію. Розкрито пов'язані з цим протиріччя. Показано вплив цих змін на вибір Україною ефективної моделі розвитку.

Визначено сутність та параметри економічної моделі, яка потрібна Україні для виходу зі стану руїни, у який потрапила наша держава внаслідок хибної макроекономічної політики уряду і монетарної політики НБУ, що здійснювалися останні 20 років. Доведено вичерпаність цієї моделі та закінчення її життєвого циклу. Представлено оригінальний одноосібно розроблений на концептуальному рівні механізм, який дозволяє перейти від деструктивної моделі державно-монополістичного капіталізму до цілісної, креативної моделі народного капіталізму європейського типу, спрямованої на формування ефективної експортно орієнтованої, інноваційно-інвестиційної моделі економіки й потужного середнього класу, усебічний розвиток відкритого багатоманітного конкурентного середовища в інтересах переважної частини населення країни. Показано невідворотність і нагальність такого переходу за умов, коли глобалізоване світове господарство, частиною якого є Україна, стає дедалі нестабільнішим та проходить стадію падіння великого К-циклу Кондратьєва. Розкрито роль держави у процесі демонтажу старої економічної моделі. Запропоновано конкретні механізми імперативної зміни регулятивних державних функцій щодо формування та впровадження нової моделі народного капіталізму в Україні.

Досліджено теоретико-методичні засади економічного та соціального розвитку і обгрунтування взаємозв'язку економічного розвитку та якості рівня життя населення. Розкрито сутність поняття "розвиток" та наведено наукові підходи різних авторів до визначення дефініції "економічний розвиток". Виділено відмінності між категоріями "економічне зростання" та "економічний розвиток". Досліджено моделі економічного розвитку, які поділяються відповідно до основних течій економічної думки на кейнсіанські, неокласичні, інституціональні та нові ендогенні. Визначено, що основними чинниками економічного розвитку виступають людський капітал та нагромадження знань. Зазначено, що пріоритетним фактором соціально-економічного розвитку є покращання якості рівня життя населення та можливість задоволення потреб усіх членів суспільства. Зроблено висновок, що ефективне функціонування соціального комплексу забезпечує формування людського потенціалу, що, у свою чергу, забезпечуватиме економічний розвиток економіки в цілому.

Мета роботи - побудова та оцінювання за допомогою системи симультативних рівнянь агрегованої макроекономічної моделі економіки України з урахуванням рівня тінізації; проведення на основі моделі сценарного аналізу для визначення ключових інструментів державного регулювання, спрямованих на зменшення тіньового сектора та досягнення макроекономічної стабільності з урахуванням можливих зовнішніх та внутрішніх дестабілізуючих чинників та ризиків. Даний підхід до моделювання дозволяє не тільки кількісно оцінити взаємовплив ключових макроекономічних індикаторів української економіки, але й застосувати широкий спектр сценарного аналізу для визначення ефективних інструментів соціально-економічного державного регулювання в коротко- і довгостроковій перспективах. З метою демонстрації можливостей практичного застосування побудованої макромоделі було розраховано прогноз основних макроекономічних показників за умов базового сценарію та проаналізовано декілька можливих сценаріїв подальшого економічного розвитку (зокрема, в припущенні щодо подальшого зростання середньої заробітної плати та обсягів готівки поза банками), а також надано оцінку впливу такої зміни на рівень тінізації економіки та зайнятість за незмінності тенденцій інших макроекономічних індикаторів моделі. Сценарний аналіз та кількісна оцінка взаємозв'язків між змінними моделі свідчать про чутливість зайнятості, рівня тіньової економіки, інфляції, обмінного курсу, облікової ставки та ВВП до змін макроекономічного середовища. Перспективою подальших досліджень є розширення розробленої агрегованої макромоделі симультативних рівнянь додаванням інших секторів, зококрема бюджетного, фінансосового, податкового тощо, для більш точного відтворення функціонування економіки країни загалом.

Мета роботи - узагальнення теоретичних підходів до визначення змісту категорій "потенціал" та "економічний потенціал", а також уточнення складу економічного потенціалу як економічної системи на базі положень класиків економічної науки та праць вітчизняних і зарубіжних учених. Виокремлено чотири підходи до розуміння сутності економічного потенціалу: економічний потенціал як сукупна здатність галузей народного господарства та окремих підприємств до виробництва; економічний потенціал як сукупність наявних ресурсів; економічний потенціал як результат економічних і виробничих відносин між суб'єктами господарчої діяльності; ототожнення термінів "економічний потенціал", "економічна потужність" та "народно-господарчий потенціал". Проведений аналіз наявних підходів до тлумачення цієї категорії надав змогу обгрунтувати авторське визначення поняття економічного потенціалу та окреслити його характеристики. Виявлено основні підходи до визначення структурного складу економічного потенціалу як економічної системи: ресурсний підхід (елементи потенціалу поділяються за видами ресурсів); функціональний підхід (елементи виділяються згідно з функціональними ознаками та видами діяльності); ресурсно-функціональний підхід (структурні елементи економічного потенціалу виокремлюються відповідно до функцій і ресурсів). Базуючись на ресурсно-функціональному підході визначено класифікаційні ознаки складових елементів економічного потенціалу, що являють собою потенціали нижчого рівня й характеризуються певною кількістю та якістю відповідних економічних ресурсів, а саме: трудовий потенціал; виробничий потенціал; інноваційний потенціал; маркетинговий потенціал; фінансовий потенціал; інвестиційний потенціал.

Міжгалузевий баланс - це інструмент з унікальними якостями для аналізу і проектування економічного розвитку. Еволюція економічних систем також впливає на сам баланс і ставлення дослідників до нього. З цієї причини інтерес представляє думка одного з відомих економістів - професора Караганова про основні формулювання моделі Леонтьєва. Це базові показники, вивчені за допомогою моделі, характер якої не підлягає зміні. Мета статті - обгрунтування неспроможності критики моделі міжгалузевого балансу Леонтьєва професором Сергієм Карагановим. Використано метод аналізу наукової літератури та метод порівняння. На самому початку статті професора Караганова представлено невірний виклад структури моделі Леонтьєва. Міжгалузевий баланс одночасно відображає кожну з галузей в подвійній ролі - виробника продукції і постачальника продукції власного виробництва для інших галузей для задоволення їх виробничих потреб. Професор Караганов демонструє явну відсутність знань про міжгалузевий баланс (модель "витрати-випуск"), надаючи некоректне представлення кожної з галузей національної економічної системи. За його словами, галузі народного господарства поділяються на такі, що виробляють, і такі, що споживають. Той факт, що в балансі міжгалузевих зв'язків галузі промисловості не поділяються на виробництво і споживання продукції, залишається поза увагою професора Караганова. У кожен момент часу кожна галузь представлена як в ролі виробника продукції, так і в якості споживача продукції інших галузей у зв'язку з виробництвом власної продукції. Висновки: в даний час модель Леонтьєва використовується виключно завдяки її аналітичним можливостям, і основною причиною цього є наявність безлічі методологічних і інформаційних труднощів. Але особливо важливо прояснити, що ці труднощі, які існують поза і незалежно від моделі, не роблять модель неправильною або непридатною для використання. Обставини, представлені професором Сергієм Карагановим, є лише деякими прикладами неправильного розуміння можливостей моделі, що призводять до приписування їй проблем, яких насправді не існує.

Дослідженно економічні моделі "м'якої" автаркії з політикою економічного протекціонізму, у зв'язку з необхідністю розробки та реалізації якісно нових пріоритетів економічної стратегії України, направлених на забезпечення національної безпеки, зокрема шляхом консервування структурних диспропорцій та стагнації національної економіки.

Розглянуто методико-прикладні інструменти, які базуються на використанні теорії нечітких множин, для оцінювання досягнення цілей у контексті реалізації моделі сталого розвитку. Побудовано систему кластерів, які визначають нинішній рівень розвитку європейських країн, в системі визначеної множини довгострокових цілей. Проведено їх рейтингове оцінювання на підставі розрахованої для кожної з них інтегральної оцінки. Наведено модель впливу окремими індикаторами на темпи приросту валового внутрішнього продукту, яку запропоновано використати при розгляді окремих сценаріїв стратегічного розвитку України.

Проведено порівняльний аналіз інноваційних моделей розвитку деяких країн Південної та Північної Америки на прикладі Бразилії, Чилі та Мексики з урахуванням трьох складових - науки, бізнес-співтовариств і держави, досвід яких може бути використаний іншими країнами, у тому числі й Україною, при формуванні національної інноваційної політики. Доведено, що економіка Бразилії демонструє найбільш високі темпи модернізації та економічного розвитку в Південній Америці через упровадження іноземних інновацій спочатку у великі компанії, а пізніше - і в малі інноваційні підприємства. Обгрунтовано, що особливістю інноваційного розвитку економіки Чилі є розширення підготовки фахівців через систему зарубіжних стажувань і навчання все більшої чисельності студентів за кордоном з подальшим формуванням стартапкоманд із вітчизняних фахівців, які отримали теоретичні знання та практичний досвід роботи за кордоном. Виявлено, що інноваційна модель розвитку економіки Мексики реалізується через підвищений інтерес держави, спрямований на стимулювання великих компаній впроваджувати інноваційні технології на основі значних обсягів бюджетних витрат на НДДКР. Робиться висновок, що макроекономічні та зовнішньоекономічні показники економік Бразилії, Чилі та Мексики свідчать про зростання темпів інноваційного розвитку цих країн, що характеризує їх і як потенційно сильних гравців на міжнародній арені.