Обгрунтовано об'єктивну необхідність еквівалентного обміну товарами, що забезпечує кожному товаровиробнику пряму залежність рівня споживання від рівня виробництва. Ринкову економіку розглянуто як сучасний цивілізований механізм використання економічних законів розвитку товарного виробництва. Дано критику і вказано шляхи вдосконалення існуючого механізму ринкової економіки.

Вперше застосовано концептуально новий підхід до дослідження сутнісної характеристики сфери товарного обігу як організованої системи, що дозволило розкрити інтегровану цінність її впорядкованої сукупності: підсистем, частин, елементів, а також структурних зв'язків і відносин. Обгрунтовано нові методологічні підходи та теоретичні положення щодо формування та розвитку конкурентних систем у сфері товарного обігу. Розроблено механізми та шляхи інтенсифікації конкурентного середовища у сфері товарного обігу. Вперше проведено систематизацію та типізацію конкурентних систем, виявлено загальні та специфічні особливості конкуренції у сфері товарного обігу, визначено основні детермінанти конкурентоспроможності систем у контексті соціально-економічних та організаційно-управлінських теорій, уточнено показники їх конкурентоспроможності. Обгрунтовано теоретичні засади визначення конкурентоспроможних систем у сфері товарного обігу, запропоновано методичні підходи щодо оцінювання рівня конкурентності таких систем за умов галузевої та міжгалузевої конкуренції на базі критерію конкурентостійкості й інтегрованого показника. Створено алгоритм порівняльного оцінювання конкурентоспроможності систем різного рівня. Визначено особливості формування конкурентного середовища у сфері товарного обігу під впливом детермінуючих факторів і конкурентних сил. Запропоновано методику комплексного оцінювання інтенсивності конкурентного середовища з урахуванням територіальної концентрації торговельної діяльності, рентабельності та темпів зростання ємності товарних ринків.

Проаналізовано особливості особистого споживання за умов соціального ринкового господарства (СРГ), визначено його сутність і місце у системі економічних категорій. Висвітлено еволюцію поглядів щодо особистого споживання та проаналізовано зміни його цілей. Досліджено суспільство споживання, розкрито сутність СРГ і його можливості щодо подолання недоліків суспільства споживання. Виявлено вплив глобалізації на особисте споживання. Розглянуто проблему забезпечення безпеки споживання. Показано суттєве значення процесу формування ціннісно-раціонального споживання у розвитку суспільства. Розкрито специфіку особистого споживання у трансформаційній економіці України, пов'язану з жорсткою диференціацією. Розглянуто різні моделі споживання: для незначної частини населення з високими статками, його основної маси, маргінальної групи та середнього класу. Описано моделі деформованого споживання. Виявлено інституційні пастки споживання й обгрунтовано шляхи їх подолання.

Викладено теоретико-методологічні та методичні підходи до забезпечення сталого розвитку (СР) та екологічної безпеки суспільства в економічних трансформаціях, теоретичні підходи до стимулювання СР, описано систему індикаторів і механізмів його забезпечення. Висвітлено проблеми забезпечення національної безпеки держави, зокрема її екологічної складової в контексті виходу країни з кризи та на засадах сталості. Проаналізовано особливості функціонування некомерційних організацій та їх роль у формуванні підгрунтя для СР суспільства.

Изложены теоретико-методологические и методические подходы к обеспечению устойчивого развития (УР) и экологической безопасности общества в экономических трансформациях, теоретические подходы к стимулированию УР, описаны система индикаторов и механизмов его обеспечения. Освещены проблемы обеспечения национальной безопасности государства, в частности, её экологической составляющей в контексте выхода страны из кризиса и на основах устойчивости. Проанализированы особенности функционирования некоммерческих организаций и их роль в формировании основы для УР общества.

Розглянуто основні трансформації сфери товарного обігу, що відбулися у країнах СНД за останні 20 років. Зроблено висновок, що у них (за винятком Білорусі) склалася економіка не виробників і споживачів, а монополізованих посередників. Для виправлення такої непродуктивної ситуації запропоновано низку заходів, котрі зводяться не лише до дійового використання антимонопольних важелів, але й до рішучої активізації реінтеграції їх господарств.

Предмет работы - анализ основных составляющих теории коллективных действий и ее эволюционная трансформация в современные экономические модели. Рассмотрены природа возникновения теории коллективных действий, ее значимость для современного социума, сфера ее использования, а также проанализированы ключевые недостатки. Изучен процесс развития теории коллективных действий, а именно взаимосвязь общественных стимулов различной природы и пиринговых взаимоотношений, что, в свою очередь, приводит к изменению экономической природы отношений в современном обществе. Также внимание уделено сущности викиномики, аргументирована трансформация теории коллективных действий в теорию викиномики с одновременным решением ключевых проблем, присущих теории коллективных действий, одной из которых выступает недостаточность информации. Раскрыты основные причины использования викиномики в современной бизнесе-среде в контексте перехода современного общества из постиндустриальной эры в эру информационную.

Досліджено сутність корпоратизації та її дескрипторів у системі секторального економічного розвитку. Досліджено економічний зміст корпоратизації в системі секторального економічного розвитку як процес інституціоналізації суспільно-економічних відносин на базі корпоративних форм. Узагальнено дескриптори моделей соціально-економічних систем та основні інституціональні характеристики капіталізму. Проаналізовано економічні інтереси держави, корпоративних суб'єктів господарювання й суспільства, що виникають під час корпоратизації. Обгрунтовано, що корпоративістська модель загалом передбачає, що провідна інституційна роль належить організованій діяльності союзу підприємців та держави, які взаємодіють здебільшого на засадах публічно-приватного партнерства. Встановлено, що принципами корпоратизації є принципи зацікавленості субієктів корпоративних інтеграційних відносин; формальної добровільної участі в корпоративних відносинах; цілісності й субординації умов корпоратизації; єдності об'єктивної та суб'єктивної сутності корпоративних інтеграційних відносин; розвитку корпоратизації; оптимального співвідношення корпоративної інтеграції на всіх рівнях ієрархії економічних систем. До основних конкретних принципів віднесено принципи: організації, управління, підприємництва, бухгалтерського обліку й інвестиційної діяльності; на міжнародному рівні - принципи порівняльних витрат і порівняльних переваг; глобальної зовнішньої економії; інтерналізації зовнішніх ефектів. Показано, що розвиток корпоратизації в аграрному секторі економіки підпорядкований як загальним економічним законам, так і специфічним закономірностям, які носять не всезагальний характер і можуть бути уточнені залежно від дії об'єктивних чинників. Серед основних закономірностей розвитку корпоратизації в аграрному секторі економіки визначено такі: взаємодоповнюваність суб'єктів корпоратизації за виробничим типом, розмірами, виробничими потужностями й виробничими функціями; оптимальна кількість корпорацій в економіці; зростання рівня бюрократизації управління в міру збільшення масштабу корпоративної інтеграції; еквівалентність економічних відносин між суб'єктами корпоратизації; раціональний рівень інтенсивності функціонування корпоративного суб'єкта господарювання та всіх його елементів; зниження частки сировини в структурі кінцевої продукції корпоративного суб'єкта господарювання; циклічна еволюція форм корпоративної взаємодії.

Індекс рубрикатора НБУВ: У010.47

Рубрики:

Розвиток і структурна переорієнтація сфери товарного обігу як фактор економічного зростання

Шифр НБУВ: ДС49845 Пошук видання у каталогах НБУВ