Розглянуто світові тенденції фінансування науково-технічної діяльності (НТД). Проаналізовано стан бюджетного фінансування науки в Україні та результативність науково-технічних робіт, що виконуються за кошти державного бюджету. За результатами аналізу визначено напрями підвищення результативності використання бюджетних коштів на НТД.

Розглянуто теоретичні засади створення науково-технічних зон. На основі аналізу праць сучасних науковців уточнено та систематизовано понятійний апарат дослідження, з'ясовано економічну та соціальну роль науково-технічних зон, їх значення в розвитку інноваційної економіки. Увагу приділено дослідженню методологічних основ організаційно-економічного механізму розвитку науково-технічних зон, під яким слід розуміти сукупність організаційних та економічних відносин, важелів, інструментів, стимулів, нормативно-правового й інформаційно-методичного забезпечення, які визначають спосіб і порядок певного виду діяльності та систему їх складових елементів, що виступають рушійною силою того чи іншого економічного процесу, органічно поєднуючи мотиви примусового й економічного характеру для досягнення поставленої мети. Здійснено аналіз організаційно-економічного механізму науково-технічних формувань у світовому господарстві. Доведено, що існує причинно-наслідкова залежність між економічними явищами та процесами, такими як обсяг ВВП, обсяг інвестицій на інновації та кількість ВНЗ і кількістю науково-технічних формувань. Доведено необхідність проведення модернізації існуючого механізму державного фінансування та запропоновано схему каскадного фінансування науково-технічних зон, яка дозволяє державі поступово, з врахуванням економічних показників таких формувань, їх потенціалу, періоду окупності здійснювати інвестування на різних умовах та акумулювати частину коштів для збільшення майбутнього обсягу грошових потоків, спрямованих на розвиток НТЗ наступного каскадного рівня.

Today the problem of financing of infrastructural projects of innovative nature by CIS gains particular topicality. Practical recommendations related to mechanism and solutions of financing of strategic, innovative-infrastructural projects are given in the article.

Розкрито теоретичні засади фінансового забезпечення інноваційного розвитку. Охарактеризовано стан фінансування інноваційної діяльності в Україні. Розглянуто основні джерела формування фінансових ресурсів для її здійснення. Розкрито особливості державного фінансування інноваційного розвитку в Україні. Увагу приділено джерелам формування власних фінансових ресурсів підприємств для здійснення інноваційної діяльності.

Розроблено організаційно-економічний механізм (ОЕМ) реалізації державної політики розвитку науково-технічних формувань (НТФ) як складової національної інноваційної системи, що базується на системному підході, враховує особливості державної політики щодо НТФ і містить перелік складових організаційного й економічного потенціалів, важелів, інструментів і стимулів як елементів організаційного й економічного механізмів; деталізує організаційні процеси та структуру економічного механізму. Обгрунтовано концепцію формування ОЕМ реалізації державної політики розвитку НТФ, що враховує мету, принципи, пріоритети та структуру державної політики як підгрунтя формування ОЕМ, а також визначає інструменти, фактори впливу, методи оцінювання ефективності його реалізації. Запропоновано науково-методологічний підхід до обгрунтування кількості НТФ в Україні, що базується на методі аналогій із застосуванням регресійного аналізу та дозволяє враховувати існуючі економічний, фінансовий та інтелектуальний потенціали під час реалізації державної політики створення та підтримки функціонування НТФ. Розроблено механізм каскадного фінансування, що враховує об'єктивні умови, такі як рівень науково-технічного потенціалу, період окупності розвитку НТФ, обсяги державного фінансування у передплановому періоді, темп зростання обсягів державного фінансування, частку державних коштів, наданих на умовах повернення, збільшення податкових надходжень за рахунок діяльності профінансованих НТФ та обсяг фінансових надходжень, що акумулюються, який сприятиме ефективному використанню обмежених фінансових ресурсів держави, що спрямовуються на реалізацію відповідної державної політики. Удосконалено класифікацію НТФ, що враховує певні ознаки. Обгрунтовано напрями реалізації державної політики розвитку НТФ, де враховано зарубіжну практику; науково-методологічний підхід до оцінювання потенціалу регіонів України щодо дислокації НТФ, що враховує структуру потенціалу; модель прийняття рішення щодо вибору спеціалізації НТФ регіону. Набули подальшого розвитку трактування сутності державної політики розвитку НТФ; послідовність етапів створення НТФ; методичний підхід до оцінювання ефектів реалізації державної політики розвитку НТФ; методологічний підхід стосовно диверсифікації джерел фінансування НТФ.

Розглянуто роль та місце недержавних організацій (НДО) у контексті соціального інвестування. Головна роль НДО у соціальному інвестуванні полягає у тому, що вони є соціальними інвесторами - рушійною силою реалізації багатьох необхідних для суспільства проєктів. Гострота питання відновлення України зумовлює зростання запиту на нові ефективні способи взаємодії між державою та суспільством, яким можуть стати соціальні інвестиції від НДО. У зв'язку з цим вивчення особливостей НДО як соціальних інвесторів набуває актуальності. Отже, науковою новизною статті є визначення специфіки НДО як соціальних інвесторів, а її метою - аналіз ролі та місця НДО у соціальному інвестуванні, їх можливостей у ході здійснення соціальних інвестицій. Використано такі методи наукових досліджень: аналіз, порівняння, узагальнення та індукція, аналогії, абстрактно-логічний метод. Встановлено, що специфіка НДО як соціальних інвесторів охоплює низку важливих характеристик, як-от: більша (порівняно з іншими соціальними інвесторами) наближеність до проблеми, більша гнучкість у ході реалізації інвестиції, можливості здійснювати не лише фінансові інвестиції, можливості виконувати різні ролі під час реалізації соціальних інвестицій, використання диверсифікованих джерел фінансування. Основними ресурсами, що можуть інвестувати НДО, виступають фінансові ресурси, матеріальні ресурси, праця працівників, час, витрачений працівниками НДО на роботу у межах здійснення соціальної інвестиції, досвід, знання та вміння працівників, емоційні ресурси працівників. Для визначення ролі НДО у соціальному інвестуванні у статті взято до уваги два параметри: піввідношення фінансових та інших видів інвестицій, характер діяльності організації. За співвідношенням фінансових та інших видів інвестицій НДО можуть виконувати роль прямого інвестора, тобто брати повністю усі витрати, пов'язані з інвестицією, на себе, передаючи усі необхідні кошти на вирішення певної проблеми безпосередньо цільовій групі; або роль донора, тобто передати свої ресурси не напряму цільовій групі, а іншим організаціям (у т. ч. і НДО); або роль донора та реципієнта одночасно, що означає інвестування не лише власних, але й донорських ресурсів. Зарубіжні дослідники виділили основні ролі НДО за характером діяльності організації: роль інвестора, роль співзасновника, роль провайдера, роль експериментатора.

Обгрунтовано потреби і можливі джерела фінансування венчурних стартапів з урахуванням негативних наслідків кризи COVID-19. Оцінено тенденції фінансування венчурних стартапів у країнах ОЕСР, що дозволило зробити висновок стосовно збереження доцільності їх фінансування під час коронакризи. Охарактеризовано найбільші інвестиції у венчурні стартапи в Україні у 2020 р. Обгрунтовано ключові характеристики й переваги бутстрепінгу для розвитку венчурних стартапів з урахуванням можливих ризиків такої форми підтримки стартапів в умовах кризи COVID-19. Визначено потенціал і ризики венчурного й грантового фінансування в умовах коронавірусної кризи. Досліджено потенціал і ризики залучення ресурсів на краудфандингових платформах з метою підтримки венчурних стартапів.