Розглянуто особливості моделей державного регулювання страхового ринку зарубіжних країн, проаналізовано ретроспективні аспекти формування вітчизняних органів державного нагляду та визначено систему державного регулювання страхового ринку України. Визначено недоліки державного регулювання страхового ринку України та розроблено рекомендації щодо подальшого ефективного державного нагляду за страховою діяльністю.

Запропоновано цілісну систему ідей щодо теоретичних основ мікрострахування. Проаналізовано та враховано новітні досягнення, зокрема зарубіжний досвід, ризикову складову мікрострахування. Подано емпіричну оцінку ринкового попиту на страхові послуги для незаможного населення України. Визначено концептуальні шляхи регулювання та розвитку мікрострахування в Україні. Розроблено поліси та механізми реалізації послуг, стратегію управління ризиками, розкрито фінансове забезпечення мікрострахування.

Визначено теоретичні підходи щодо осмислення сутності інвестиційної діяльності страхових компаній за сучасних умов. Проаналізовано існуючі проблеми розвитку інвестиційної діяльності вітчизняних страховиків. Вивчено досвід формування інвестиційного портфеля страховими компаніями в зарубіжних країнах. Розглянуто основні принципи розміщення страхових резервів, в результаті чого виділено принцип підконтрольності інвестицій, який означає регулярне здобуття інформації про поточний фінансовий стан об'єкту інвестування, а також про прийняті управлінські рішення. Запропоновано модель взаємодії місцевих органів влади та страхових компаній щодо інвестування страхових резервів в пріоритетні галузі регіональної економіки, яка дозволяє підвищити ефективність інвестиційної діяльності страховиків на регіональному рівні. Показано шляхи підвищення інвестиційного потенціалу страхових компаній, які полягають у виборі найбільш прийнятного варіанту управління інвестиційними потоками страховика з урахуванням інвестиційних можливостей фінансових ресурсів і результату оцінки стану інвестиційної політики.

Проаналізовано сутність страхового маркетингу та його генезу. Визначено основні підходи до трактування зазначеного поняття та його основні похідні (маркетинг у страхуванні, маркетинг страхової компанії, маркетинг страхової послуги). Проведено маркетингові дослідження страхових ринків. Вивчено страховий продукт як такий. Здійснено порівняльну характеристику тлумачення різними авторами власне поняття "страховий продукт". Визначено взаємозв'язок між поняттями "страхова послуга" і "страховий продукт". Досліджено ознаки страхового продукту, які притаманні лише йому, та ознаки загальних особливостей послуг. Охарактеризовано взаємозалежність стадій життєвого циклу страхової компанії й фаз життєвого циклу страхового продукту. Розглянуто існуючі стратегії і тактики запуску страхового продукту. Визначено загальні аспекти формування цін на страхові продукти та охарактеризовано цінові стратегії страхових компаній. Розкрито особливості просування не лише конкретних страхових продуктів, а й страхової компанії, яка їх реалізує. Досліджено загальні комунікації страхової компанії та їх потенційних можливостей, описано механізм спілкування страховика й страхувальника.

Проаналізовано сучасний стан кластеризації у світі та Україні. Обгрунтовано актуальність створення регіональних фінансових кластерів. Запропоновано визначення фінансового кластеру як інструменту впливу на ефективність роботи страхових компаній. Виокремлено нові напрями формування фінансового кластеру, показано його схему та проаналізовано його складові.

Досліджено питання стратегічного фінансового управління страховою компанією на світовому рівні, визначено стратегічні фінансові позиції провідних страхових груп, узагальнено фінансові стратегії найбільших страхових компаній світу.

Мета роботи - визначення загальних тенденцій та чинників, що зумовлюють процес демутуалізації, дослідженні механізму трансформації взаємних і кооперативних страхових організацій в акціонерні структури та обгрунтуванні подальших перспектив розвитку некомерційних форм страхування на міжнародних ринках страхових послуг. Аналіз тенденцій розвитку товариств взаємного страхування та страхових кооперативів надає підставу стверджувати, що важливою проблемою названих організацій є пошук альтернативних джерел фінансування з метою збереження конкурентоспроможності й розширення своєї частки на ринку страхових послуг в умовах посилення конкуренції й глобалізації ринкових відносин. Це призводить до демутуалізації, що визначається більшістю вчених як процес акціонування, в основі якого лежить зміна форми власності некомерційних товариств і вихід їх майна з-під контролю співвласників. Реалізуючи нові стратегії, організації, що функціонують на принципах взаємності, змушені пристосовуватися до ринкових умов за допомогою створення нових організаційно- правових форм страхування: акціонерних або взаємних холдингових компаній. Однією з особливостей цих структур є спроба запозичити переваги фірм, орієнтованих на інвесторів, насамперед у сфері залучення капіталу, зберігаючи при цьому взаємний чи кооперативний статус. Як показує аналітичний огляд міжнародних страхових ринків, більшість некомерційних страхових організацій зуміли подолати кризу акціонування. Динаміка й тенденції розвитку товариств взаємного страхування та страхових кооперативів свідчать про їх конкурентоспроможність на ринках страхових послуг, що дає підстави стверджувати про перспективністьподальшого розвитку некомерційних форм сьрахування. Можливості впровадження їх в українську практику вимагають подальших наукових розробок.

Запропоновано структурно-функціональну модель комплексної системи ризик-менеджменту страхових компаній (СК) з метою посилення їх фінансової стійкості, яка дозволяє адекватно оцінювати вплив ризиків на фінансовий стан таких компанії. Узагальнено та систематизовано досвід функціонування ризик-менеджменту у фінансовій діяльності СК розвинених країн світу. Удосконалено підходи щодо систематизації й уточнення категорій "ризик", "ризик-менеджмент у страхових компаніях". Визначено характерні ознаки й обов'язкові елементи системи ризик-менеджменту, засади реформування ринку страхових послуг у частині запровадження дієвого державного нагляду за страховою діяльністю на основі оцінювання страхових, ринкових, операційних, кредитних та інших фінансових ризиків з використанням механізму стрес-тестування фінансової стійкості СК. Набули подальшого розвитку напрями реалізації державної політики стосовно забезпечення фінансової стійкості СК і реформування страхового ринку в частині впровадження пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами.

Обгрунтовано перелік користувачів і цілі рейтингової оцінки страхових компаній міжнародними рейтинговими агентствами, залежно від користувачів її результатів. Наведено характеристику методик міжнародних рейтингових агентств: A. M. Best, Moody's Investors Service, Standard & Poor's, Fitch Ratings, які використовуються страховими компаніями України для визначення виконання вимог до перестраховиків-нерезидентів. Проведений аналіз методик міжнародних рейтингових агентств: A. M. Best, Moody's Investors Service, Standard & Poor's, Fitch Ratings за основними напрями оцінки, шкалами та критеріями міжнародних рейтингових агентств довгострокової фінансової надійності (стійкості) страхових компаній надав змогу визначити, що найбільш інформативною методикою для користувачів є методика міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor's.

Визначено три основні елементи нагляду та контролю за страховою діяльністю як важливого напряму регулювання діяльності страхових компаній: попередній; поточний і завершальний. Зазначено, що домінантним напрямом зовнішнього фінансового контролю є нагляд за платоспроможністю страхових компаній, що покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Світова практика нагляду за діяльністю страховиків передбачає його три типи: на етапі ліцензування, пруденційний нагляд і нагляд за бізнесом. Пруденційні аспекти регулювання страхової діяльності передбачають нагляд за фінансовим станом і професійністю страховиків. Регулювання бізнесу спрямоване на відносини між страховиком і страхувальником, здійснення реклами діючих і нових страхових продуктів. Акцентовано необхідність здійснення нагляду за такими важливими аспектами як формування страхових тарифів і розробки типових форм полісів (здійснення матеріального контролю). Зазначено важливість застосування непрямих методів стимулювання державою розвитку страхування: стабільність законодавства; формування страхового інтересу; ефективність системи державного нагляду; наявність системи гарантій; наявність страхової конкуренції; ефективність інфраструктури страхового ринку; активізація інвестиційної діяльності; залучення на ринок іноземних страховиків; сприяння платоспроможному попиту страхувальників.

Зазначено, що економічний зміст ринку страхування - це по суті відносини щодо реалізації страхових послуг, та можливість інвестування страхових фондів задля створення умов зниження або навіть усунення ризиків для всіх учасників господарської діяльності та всіх верст населення. Роботу присвячено аналізу діяльності страхових компаній на світовому ринку страхових послуг. Розглянуто важливі показники страхових компаній, такі як: співвідношення премій за нерухомості до жертв (P/C) та співвідношення премій життя до ануїтету (L/A). За базу для аналізу було взято великі страхові компанії, що займаються перестрахуванням з Німеччини, Швейцарії, Великобританії, США, Франції, Бермудських островів. Також було проаналізовано показники найбільших страхових брокерів світу, проаналізовано діяльність світових страхових компаній зі страхування майна та страхування життя. Було встановлено, що протягом 2019 та 2020 рр. виручка світових страхових брокерів зросла. Також, було встановлено, що протягом 2019 р. збільшились прибутки страхових компаній від страхування життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: У526.171-212.1 я73

Рубрики:

Страхові компанії

Шифр НБУВ: В359839/2 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У526.171-212.1 я73

Рубрики:

Страхові компанії

Шифр НБУВ: В359839/1 Пошук видання у каталогах НБУВ