Розкрито загальні основи побудови систем соціального страхування зарубіжних країн. Висвітлено джерела формування та напрями використання фондів даного страхування. Описано системи страхування Німеччини, США, Японії, постсоціалістичних країн, а також Нідерландів, Швеції, Великобританії, Франції, Ізраїлю, Чилі, Канади, Іспанії.

Раскрыты общие основы построения систем социального страхования зарубежных стран. Освещены источники формирования и направления использования фондов данного страхования. Описаны системы страхования Германии, США, Японии, постсоциалистических стран, а также Нидерландов, Швеции, Великобритании, Франции, Израиля, Чили, Канады, Испании.

Досліджено теоретичні та організаційно-методологічні засади страхування та страхового ринку. З позицій системного аналізу розглянуто страхування як соціально-економічне явище, з'ясовано його специфічні особливості, функції та принципи. Досліджено страховий ринок як стратегічний сектор національної економіки, проаналізовано тенденції розвитку страхових послуг в розвинених країнах і країнах з перехідною економікою. Сформульвано основні напрями стратегії розвитку ринку страхових послуг в Україні та організації стратегічного управління в страхових компаніях.

Исследованы теоретические и организационно-методологические основы страхования и страхового рынка. С позиций системного анализа рассмотрено страхование как социо-экономическое явление, определены его специфические особенности, функции и принципы. Исследован страховой рынок как стратегический сектор национальной экономики, проанализированы тенденции развития страховых услуг в развитых странах и странах с переходной экономикой. Сформулированы направления стратегии развития рынка страховых услуг в Украине и организации стратегического управления в страховых компаниях.

Розглянуто сутність, історію розвитку, функції та принципи соціального страхування (СС). Висвітлено теоретичні засади функціонування системи СС, проаналізовано зарубіжний досвід його організації, наведено характеристику усіх видів СС в Україні. Визначено перспективи подальшого розвитку вітчизняної системи СС. Увагу приділено проблемам пенсійного та медичного страхування, державному контролю та моніторингу у сфері СС, порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне СС, механізму організації діяльності недержавного пенсійного фонду.

Запропоновано цілісну систему ідей щодо теоретичних основ мікрострахування. Проаналізовано та враховано новітні досягнення, зокрема зарубіжний досвід, ризикову складову мікрострахування. Подано емпіричну оцінку ринкового попиту на страхові послуги для незаможного населення України. Визначено концептуальні шляхи регулювання та розвитку мікрострахування в Україні. Розроблено поліси та механізми реалізації послуг, стратегію управління ризиками, розкрито фінансове забезпечення мікрострахування.

Викладено теоретичні основи вивчення фінансової діяльності суб'єктів та учасників системи соціального страхування. Розглянуто функції, особливості організації та функціонування системи соціального забезпечення в Україні, засоби та методи його регулювання. Подано детальну характеристику діяльності Фондів соціального страхування України, її нормативно-правове регулювання з урахуванням останніх законодавчих змін. Висвітлено сутність, методику формування фінансових ресурсів державних цільових та окремих недержавних фондів соціального спрямування. Надано характеристику основних видів матеріального забезпечення та соціальних послуг, що надаються за рахунок сплати страхових внесків.

Описано структуру соціального страхування в Україні та методичні підходи щодо його реформування з урахуванням світового досвіду розвинених держав. Приділено увагу визначенню ролі держави в регулюванні соціального розвитку країни. Розглянуто найбільш значимі досягнення та проблеми розвитку державного пенсійного страхування. Наведено підхід до реформування механізму управління коштами соціального страхування як підгрунтя для сталого розвитку України і формування взаємовідносин громадян з державою нової якості.

Проаналізовано розрахунки ставок пенсійного страхування в Україні для різних категорій працюючих громадян, здійснено їх порівняння із встановленими ставками зарубіжних країн. Досліджено недоліки розрахунку пенсійних страхових внесків та внесено пропозиції щодо покращання їх розрахунку.

Розкрито суть, принципи та роль соціального страхування. Описано становлення та розвиток такого страхування. Подано інформацію про механізм повернення та відшкодування страхових коштів. Викладено теоретичні засади організації загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями. Охарактеризовано принципи медичного страхування. Приділено увагу державному та недержавному пенсійному страхуванню. Висвітлено зарубіжний досвід соціального страхування. Розглянуто систему соціальної безпеки.

Рассмотрены подходы к расчету размера и формы выплаты денежной помощи в случае гибели человека при выполнении служебных обязанностей. Проведен исторический анализ законодательства различных стран по замене принципа кровной мести возможностью выплаты денежного выкупа. Отмечено, что в конце XIX века в ряде стран (Греция, Албания, Сербия, Италия, на Корсике, Япония, Йемен и др.) кровная месть являлась частью обычного права и действовала параллельно публичному праву. В некоторых республиках СССР, не смотря на активную идеологическую работу и мощный аппарат прокуратуры и правоохранительных органов, данный обычай оставался мощным социальным регулятором. Несмотря на противодействие публичного права и осуждение, с точки зрения культурных ценностей, этот древний обычай общинно-родового строя бытует на территории современной Туркмении, Таджикистана, Киргизии, Казахстана, Грузии, Абхазии, Азербайджана. Отмечено, что в период формирования и развития постоянных армий в Европе, появились выплаты отставным военным, в том числе их вдовам (матерям или детям). Первым международным прецедентом попытки оценить стоимость жизней своих убитых граждан, был Версальский мирный договор (28.06.1919 г.). Первые серьезные научные исследования по определению стоимости жизни человека были начаты в США в 30-х годах ХХ в процессе оценки последствий дорожно-транспортных происшествий. Не смотря на то, что в мировой практике накоплен значительный опыт по расчету экономического эквивалента "цены жизни человека", в Украине отсутствует единый стандарт расчета стоимости человеческой жизни, позволяющий определить компенсацию при гибели человека. Практически всегда, сумма выплат определяется либо ведомственными нормативно-правовыми документами, либо узко профилированными законодательными актами. Для определения размера компенсации в случае наступления рассматриваемого события авторами выбрана схема компенсации неполученного дохода, который состоит из денежного содержания, неполученного за весь срок оставшейся службы, и выплачиваемой пожизненно пенсии. Возможная заработная плата или иные доходы, полученные во время пребывания на пенсии, не учитываются при расчете величины неполученного дохода. Предлагаемая схема построена на принципе усредненного подхода, исходя из морального принципа о равенстве каждого перед рассматриваемым событием. При расчете величины компенсации все сомнения толкуются в пользу потерпевшего. Получено математическое выражение, позволяющее определить окончательный размер выплат.

Висвітлено необхідність і проблеми фінансового забезпечення функціонування державних і недержавних фондів соціального страхування. Розглянуто функціонування і переваги світової та європейської моделі соціального захисту населення. Запропоновано формування накопичувальної державної системи соціального забезпечення гібридного характеру за зразком Німеччини з адаптацією до вітчизняних умов, де кожному працюючому пропонується надати індивідуальний страховий номер, який одночасно буде і номером його страхового рахунку. Враховуючи світовий досвід організації соціального забезпечення та захисту населення в Україні перспективним напрямом удосконалення соціальної сфери є запровадження високих європейських стандартів і нормативів ефективного соціального захисту населення та сучасних адресних соціальних послуг для вразливих категорій населення - людей похилого віку, інвалідів, дітей-сиріт, самотніх непрацездатних громадян та інших соціально вразливих верст населення. Підвищення ефективності фінансового забезпечення державних фондів соціального страхування, можливе через систематичне поліпшення основних макроекономічних показників, підвищення ефективності фінансового механізму соціального страхування та залучення бізнесу з метою розширення фінансових можливостей страхової системи.

Розглянуто широке коло питань соціального страхування. Розкрито його суть, принципи та види. Висвітлено особливості соціального захисту населення в різних країнах. Увагу приділено завданням і функціям Фонду соціального страхування України, особам, які підлягають соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, страховим випадкам, соціальним послугам і виплатам. Розглянуто напрями удосконалення соціального страхування в Україні.

Мета роботи - дослідження особливостей становлення та формування фінансового забезпечення соціального захисту населення у ХХ столітті. Розкрито механізм формування фінансового забезпечення соціального захисту населення в Українській РСР у ХХ столітті. Розглянуто організаційно-інституційну трансформацію органів соціального захисту населення, а також законодавчі та нормативно-правові акти, що регламентували правовий аспект функціонування діючих видів і форм соціального захисту населення. Домінуюча роль у сфері соціального обслуговування населення належала державі. Визначено особливості становлення фінансових відносин соціального захисту населення та вплив політико-ідеологічної складової соціально-економічних програм суспільного розвитку. Характерними рисами зазначеного періоду були жорстокий контроль держави та суспільства в розподілі матеріальних благ, а також обов'язкова участь усього працездатного населення в суспільному виробництві. Здійснено аналіз джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів державного соціального страхування як провідної ланки системи соціального захисту населення. Важливим досягненням у сфері фінансового забезпечення соціального захисту населення вважалося звільнення працівників від сплати страхових внесків. Визначено результативність функціонуючої системи фінансового забезпечення соціального захисту населення в контексті досягнення основних завдань, які вона повинна була вирішувати у ХХ столітті. В Українській РСР функціонувала досить розвинена державна система соціального забезпечення, яка охоплювала всі верстви населення, гарантуючи певні соціальні стандарти. Вагомою складовою даної системи було державне соціальне страхування.

Мета роботи - визначити перспективні підходи й оцінити доцільність використання в Україні світового досвіду соціального, зокрема пенсійного, страхування. На основі аналітичного підходу розглянуто сутність і зміст соціального страхування. Зокрема, досліджено схеми соціального страхування, серед яких виокремлюють: соціальне забезпечення - охоплює всіх працюючих і контролюються та фінансуються державними органами; схема для зайнятого населення - включає відносини між роботодавцем і найманим працівником, які забезпечуються як частина умов працевлаштування; схема індивідуального страхування - укладається виключно з ініціативи страхувальника. Встановлено, що поширеними схемами на фоні кризи COVID-19 серед країн світу (і України в тому числі) є допомога в разі хвороби, виплати по безробіттю, пенсії та виплати по інвалідності, підтримка медичного страхування, внески на соціальне страхування. Доведено, що соціальне страхування виконує захисну функцію для суспільства від зовнішніх ризиків. Зокрема, в умовах розповсюдження коронавірусної інфекції завдяки системі соціального страхування була послаблена ступінь впливу кризи COVID-19 на дохід вразливих груп населення за рахунок програм державної політики. Вивчено досвід країн світу щодо програм соціального страхування, у тому числі пенсійні схеми з подальшим їх розглядом, а саме: схеми із визначеними внесками (DC); схеми, що управляються недержавними установами; схеми умовно визначених внесків (NDC); схеми, що управляються сектором державного управління; схеми визначених виплат (DВ); гібридні схеми, які поєднують характеристики пенсійних схем DC і DB; схеми, що адмініструються автономним пенсійним фондом. Установлено, що пенсійні схеми здійснюються в рамках трьох систем: солідарної, накопичувальної та гібридної. У цілому результати дослідження свідчать про те, що управління системою соціального страхування в країнах світу в цілому та в Україні зокрема здійснюється під нормативно-правовим контролем з боку держави, яка виступає гарантом захисту населення в умовах національних особливостей економіки.