Обгрунтовано теоретико-методологічні положення та практичні аспекти сутності формування й використання капіталу бренда будівельних корпоративних підприємств (БКП). Запропоновано методологію оцінювання розвитку капіталу бренда, здійснено її апробацію на вітчизняних БКП. Розглянуто теоретико-методологічні підходи щодо визначення організаційно-економічного механізму формування капіталу бренда для стейкхолдерів на БКП. Розроблено систему інформаційного захисту в рамках організаційно-економічного механізму для підвищення ефетивності та результативності прийняття управлінських рішень щодо взаємодії із зацікавленими особами на БКП.

Обгрунтовано теоретичні засади та розроблено практичні рекомендації щодо процесу реорганізації підприємств. Проаналізовано основні етапи еволюції, поняття, мотиви, принципи здійснення злиттів і поглинань. Проведено аналіз методик оцінки ефективності корпоративних злиттів і поглинань вартісно-орієнтованого організаційно-економічного механізму інтеграції будівельних підприємств у процесі реорганізації. Визначено особливості та уточнено сутність понятійного апарату "реорганізація". Удосконалено перелік класифікаційних ознак і різновидів процесу реорганізації. Досліджено сучасний стан та основні тенденції розвитку будівельних підприємств, що знаходяться в процесі реорганізації. Удосконалено систему ключових показників оцінки доцільності інтеграції суб'єктів господарювання в процесі реорганізації. Здійснено рейтингову оцінку привабливості підприємства, запропоновано визначення потенціалу інтеграційної привабливості, визначено організаційні засади функціонування зазначеного механізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: У531.1-21

Рубрики:

Економіка будівельних підприємств

Шифр НБУВ: РА403766 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предметом дослідження є базові елементи концепції та моделі державно-приватного партнерства в реалізації інвестиційно-будівельних проектів. Мета роботи - розгляд можливих комунікацій між партнерами з державного та приватного секторів, що забезпечить ефективну реалізацію проектів ДПП. Здійснено узагальнену класифікацію економічного явища "державно-приватне партнерство", проведено міжконтинентальний аналіз застосування державно-приватного партнерства в світі, проаналізовано секторальну структуру проектів ДПП в Європі. З огляду на міжнародну та наукову класифікацію та відповідно до законодавства України моделі державно-приватного партнерства та типи контрактів ДПП систематизовано за критеріальними ознаками. Визначено правове становище приватного партнера в рамках державного регулювання ДПП в Україні. Наведено основні сектори контролю з боку держави за діяльністю приватних компаній (будівельних організацій) у проектах ДПП. Як наслідок важливим аспектом ідеального державно-приватного партнерства має бути розвинена комунікація між партнерами з державного та приватного секторів. Результати дослідження можуть застосовуватися в практичній економічній та управлінській діяльності підприємств. Висновки: реалізація проектів ДПП повинна базуватися на ідеології інформаційної підтримки життєвого циклу проекту на всіх його стадіях, базуватися на використанні єдиного інформаційного простору (інтегрованого інформаційного середовища), що забезпечить одноманітні способи взаємодії всіх учасників проекту. Система електронного обміну даними та спільного використання даних всіма партнерами має стати запорукою ефективної реалізації проектів ДПП.

Проаналізовано сучасні тенденції глобалізації ринків та розвитку маркетингу. Розглянуто маркетингові дослідження у контексті посилення економічної глобалізації. Визначено тенденції розвитку маркетингових комунікацій будівельних підприємств. Запропоновано шляхи вдосконалення маркетингової політики організації. Вивчено основні підходи до підвищення ефективності маркетингової діяльності підприємства. Досліджено проблеми розвитку інноваційної діяльності у сільському господарстві.

Мета роботи - дослідження досвіду фінансування проектів енергозбереження провідними країнами світу в ракурсі адаптації сучасних управлінсько-регуляторних технологій до умов функціонування підприємств будівельного комплексу України. На основі проведення контент-аналізу існуючих практик реалізації заходів енергозбереження та підвищення рівня енергоефективності запропоновано їх класифікацію: залежно від інституційного забезпечення соціоекономічно-екологічного розвитку, відповідно до загальновизнаного курсу сталого розвитку, залежно від рівня в структурі економічної системи, за підгалузевою ознакою, за часовим інтервалом. На засадах наукового підходу щодо п'яти рівнів у структурі економічних систем визначено бар'єри та рекомендації щодо їх упередження при управлінні енергозбереженням у будівництві на кожному з цих рівнів. Запропоновано стратегічні пріоритети державної політики енергозбереження в будівельній індустрії, зокрема проведення енергоаудиту та сертифікації енергетичної ефективності будівель, збільшення частки нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії в енергетичному балансі країни; імплементації сучасних концепцій енергозбереження ("Green Lease", "Passive House", "Triple Zero"); створення консультаційно-інформаційних центрів з питань пропаганди заходів енергозбереження.