Розкрито особливості розвитку суспільства, сучасний стан економіки, культури, туризму та рекреації в різних туристичних регіонах і окремих країнах світу. Проаналізовано туристичну привабливість регіонів і країн світу, туристичні ресурси найбільш привабливих країн, причинно-наслідкові особливості формування відомих туристичних дестинацій, тенденції розвитку туризму у світовому просторі. Надано інформацію, пов'язану з діяльністю міжнародних інститутів - ООН, МВФ, ЄС, ОПЕК.

Визначено перспективи розвитку туристично-рекреаційної сфери (ТРС). Розглянуто проблеми вдосконалення управління ТРС. Досліджено зарубіжний і вітчизняний досвід діяльності кластерів у туризмі. Розглянуто модель державної участі в регулюванні рекреаційної сфери, показано механізм функціонування туристичного ринку. Визначено маркетингові аспекти розвитку туристичних підприємств у кластері. Ці методи забезпечують підвищення розвитку та зростання прибутковості ТРС.

Розкрито теоретичні та методичні засади управління якістю послуг туристичних підприємств, які розвиваються в умовах ринкових трансформацій. Розглянуто структуру та завдання побудови системи управління якістю туристичних послуг, процедури організаційної підтримки процесу управління. Наведено механізми, що можуть використовуватися підприємствами, які працюють у сфері туристичного обслуговування. Доведено, що на концептуальному рівні підвищення якості туристичних послуг повинно розглядатися як довгострокова інвестиція, яка базується на розумінні забезпечення прихильності клієнтури до туристичного підприємства шляхом безпечного задоволення її потреб та вимог.

На концептуальному рівні розглянуто завдання представлення методологічних положень формування системи інтегрованого управління якістю туристичних послуг як одного з найбільш значущих у теорії туризму. Обгрунтовано, що існуючі методологічні підходи до управління якістю у системі матеріального виробництва не можуть повною мірою бути застосовані до системи управління якістю туристичних послуг. Показано, що для більшості туристичних послуг процеси їх надання і споживання практично невіддільні - вони розробляються як результат узгоджених дій систем управління їх виробництвом і споживанням. Формування системи інтегрованого управління якістю туристичних послуг передбачає, що система виробництва послуг повинна не просто функціонувати, а взаємодіяти із системою їх споживання, що є однією з найбільш важливих умов ефективного ведення туристичного бізнесу.

Показано, что туристический бизнес активно развивается во всем мире, и туристические агентства не просто сталкиваются с проблемами использования природных ресурсов и разработки новых продуктов, но и сосредотачиваются на управлении человеческими ресурсами, инновациях и повышении конкурентоспособности. Исследованы рабочие ценности сотрудников, текучесть кадров и удовлетворенность работой в туристических агентствах. Объектом исследования стали работники в 10 ведущих туристических агентствах Тайваня, по версии Фонда потребителя. Анализ данных с фокусом на трудовых ценностях показал, как взаимосвязь между трудовыми ценностями и удовлетворенностью работой влияет на текучесть кадров. Подтверждено, что улучшение параметра трудовых ценностей может повлиять на удовлетворенность работой; трудовые ценности и удовлетворенность работой негативно влияют на текучесть кадров; удовлетворенность работой имеет посредническое воздействие на взаимосвязь между трудовыми ценностями и текучестью кадров.

Мета статті - дослідження антикризового управління туристичними організаціями і підприємствами як засобу формування їх конкурентних переваг на різних рівнях управління. В результаті аналізу та узагальнення праць вітчизняних і зарубіжних науковців визначено основні особливості розвитку туризму (на основі досвіду Чехії, Болгарії, Польщі, Туреччини тощо), систематизовано основні напрями підвищення конкурентоспроможності туристичної діяльності та запропоновано заходи антикризового управління туристичними підприємствами й організаціями. В результаті проведеного дослідження запроаналізовано сучасний стан розвитку та проблеми туристичної діяльності в Україні. Обгрунтовано доцільність застосування антикризового управління на вітчизняних туристичних підприємствах і організаціях. Запропоновано антикризові заходи розвитку туризму, а саме: стратегічного, фінансово-економічного, організаційного, інноваційного, інвестиційного, маркетингового, кадрового характеру на рівні підприємства, регіону, держави, що сприятимуть вирішенню наявних проблем, а також підвищенню конкурентних переваг туристичних організацій і підприємств. Основними перспективами подальших наукових досліджень у даному напрямі є визначення стратегічних напрямків розвитку туристичної діяльності, конкретизація основних напрямків співпраці та взаємодії державних органів влади на регіональному рівні, ВНЗ, туристичних організацій і підприємств, що забезпечить конкурентоспроможність туристичного продукту на міжнародному і вітчизняному ринках, раціональний розподіл та використання туристичних ресурсів.

Доказано ефективність використання кластерного підходу для підвищення потенціалу міст завдяки вивченню національного і світового досвіду формування туристських кластерів. Для цього детально розглянуто приклади формування та розвитку кластерів у ПАР, Австралії та США; оглядово вивчені приклади кластеризації в інших країнах світу (Італії, Шотландії, Ірландії, Франції, Індонезії, Туреччині, Єгипті, ОАЄ, Таїланді та ін.) та проведено аналіз найбільш успішних прикладів кластеризації в Україні (кластер зеленого туризму "Оберіг"; туристський кластер "Кам'янець"; кластер "ЕКОТУР"; туристсько-рекреаційний кластер "Гоголівські місця Полтавщини"; Славутицька міська громадська організація "Туристський кластер - Славутич"; "Туристський кластер "Південне туристичне кільце"). Виходячи з цього, на основі проведеного SWOT-аналізу запропоновано створення туристського кластера в Харківський області з включенням до його складу малих міст з їх "великою" історією та багатою культурно-історичною спадщиною.

Мета роботи - виявлення впливу когнітивного стилю менеджменту на розвиток підприємств туризму й гостинності. Розглянуто окремі підходи до визначення поняття "когнітивний стиль", надано його авторське розуміння в організаційному контексті, а саме: розуміти під когнітивним стилем особливості усвідомлення, інтерпретації й поширення персоналом зовнішньої та внутрішньої інформації з метою підвищення ефективності праці й конкурентоспроможності продукту, що виготовляється. Розроблено таблицю "Ставлення працівників різних когнітивних стилів до роботи згідно з класифікацією Кул Е., Холланд Дж., Бріггс-Майєрс І. І", яка дозволяє визначити закономірність між відповідністю когнітивного стилю працівника його службовим обов'язкам і ставленням до роботи. Проаналізовано тенденції вибору туристичної послуги споживачем залежно від його індивідуального когнітивного стилю. Доведено необхідність урахування когнітивних особливостей як персоналу (з метою зростання продуктивності праці, підвищення лояльності, покращання стану здоров'я й самооцінки), так і споживача (для підвищення рівня його задоволення послугою).

Досліджено та надано загальну характеристику міжнародних туристичних підприємств, що функціонують на ринку франчайзингу України; узагальнено та доповнено міжнародні показники оцінки ефективності туристичного підприємства; здійснено аналіз показників діяльності міжнародних туристичних підприємств з метою виявлення та використання основних трендів їх ефективності на вітчизняних підприємствах туристичного бізнесу, що розвиваються у системі франчайзингу.

Мета роботи - аналіз ролі комунікаційних зв'язків та їх видів у формуванні інноваційного середовища туристичного підприємства, визначення ризиків, які можуть виникати в результаті їх існування. Визначено неможливість генерування інноваційних підходів без створення відповідного комунікативного простору, який базується на відповідних психологічних засадах. Персонал має навчитися з повагою прислухатися до ідей інших учасників, переконувати в перспективності власних ідей, співпрацювати у вирішенні виникаючих завдань, використовувати творчий підхід і готовність експериментувати в будь-яких питаннях. Значну увагу в статті присвячено можливим комунікативним інструментам, які можуть застосовуватися на різних етапах інноваційного процесу, які в комплексному впровадженні створюють інноваційну комунікативну мережу та простір. Для кожного етапу виділено вірогідні ризики, які можуть створити перепони для досягнення поставленої цілі. На основі існуючих досліджень було виділено чотири моделі комунікативних зв'язків залежно від розміру туристичного підприємства та ролі керівництва в інноваційних процесах. А саме: "Центр підтримки" - бере свій початок у генеральному офісі туристичної мережі або в конкретному відділі великої туристичної корпорації. "Креативна команда" - це команда, у якій комунікації здійснюються за принципом матричної організаційної структури. "Ядро інноваційних змін" - формат створення окремого R&D-відділу, відповідального за пошук нових ідей і креативних форматів надання послуг, має фінансування та власну оргструктуру. "Туристичний стартап" - невелике підприємство, бізнес- моделлю якого є новий для ринку креативний підхід.

Розглянуто значення та тенденції діджиталізації в туризмі. Висвітлено етапи розвитку цифрових технологій у туризмі та фактори, що впливають на процес діджиталізації в туризмі. Виявлено, що Європа є лідируючою туристичною дестинацією у світі, на яку припадало 51 % міжнародних туристичних прибуттів і 39 % світових надходжень від міжнародного туризму 2019 р. Однак негативний вплив пандемії COVID-19 на туризм спричинило скорочення міжнародних туристичних прибутків до Європи на 69 % 2020 р. Це пов'язано з тим, що з початку пандемії були запроваджені обмеження на поїздки та зовнішні кордони Європейського Союзу були закриті. Досліджено негативні наслідки пандемії COVID-19 і виявлено, що частка туризму у ВВП країн - членів ЄС 2020 р. значно зменшилась. Країнами з найбільшою часткою туризму у ВВП були Хорватія (10,2 %), Греція (8,7 %) і Португалія (8,1 %). Доведено, що цифрові технології та бази даних відіграють важливу роль у боротьбі з пандемією COVID-19 та у відновленні туризму. Виявлено, що основними інструментами діджиталізації в туризмі, які допомагають зробити подорожі безпечними та здоровими, є цифровий сертифікат COVID, мобільні додатки та вебсайти, що містять інформацію про епідеміологічну ситуацію, обмеження та вимоги до мандрівників. Проаналізовано Індекс цифрової економіки та суспільства країн ЄС, згідно з яким найбільш передовими країнами ЄС щодо діджиталізації 2018 р. були Данія (70), Фінляндія (68), Нідерланди (68) і Швеція (65), тоді як Хорватія (35), Польща (36), Словаччина (39), Болгарія (40) і Греція (40) мали найнижчі значення цього показника. Запропоновано рекомендації щодо відновлення туризму в період після COVID-19. Основними напрямами відновлення туризму мають бути: співпраця між організаціями управління дестинаціями та туристичними підприємствами, сприяння сталому та інклюзивному розвиткові туризму, впровадження інноваційних і цифрових технологій у процес споживання туристичних послуг.