Вивчено досвід розвитку промислового туризму (ПТ) в США. Розглянуто французький досвід функціонування об'єктів ПТ. Визначено роль іноземної мови в розвитку ПТ. Проаналізовано потенційні можливості розвитку ПТ в Донбасі. Досліджено індустріальні ресурси Донецької області з метою їх використання як об'єктів ПТ. Визначено основні напрями розвитку ПТ в Україні. Обгрунтовано вплив ПТ на економіко-фінансовий стан підприємств. Охарактеризовано сучасний стан та перспективи розвитку ПТ в Україні.

Рассмотрены ключевые тренды в сфере железнодорожного туризма. Повышение удобства коммуникаций и более эффективные транспортные средства радикально изменили отрасль туризма по всему миру. Более быстрое и безопасное передвижение самолетами сократило время туристических поездок. Но даже при преобладании авиационного туризма железнодорожный туризм занимает свою нишу как самый удобный для людей во всех странах. Его преимущества - более спокойный способ перемещения, возможность наслаждаться пейзажами, повышенный комфорт.

Виявлено загальні тенденції функціонування MICE-індустрії (від англ. Meetings, Incentives, Conferences, Exhibitions) та визначення напрямків розвитку національного ринку ділового туризму. Розглянуто проблеми, що постають перед галуззю ділового туризму України на даному етапі, наведено огляд рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності національного туристичного продукту; статистично досліджено основні макроекономічні показники світового ринку туристичних послуг і сегмента ділового туризму як одного з його найважливіших складових, проведено аналіз динаміки розвитку галузі на прикладі провідних країн світу. Увагу приділено виставковій діяльності - найбільш масштабному елементу MICE-індустрії. У результаті дослідження виявлено зміни в рейтингах показників функціонування сфери ділового туризму в деяких країнах, названо провідних експортерів та імпортерів туристичної продукції на основі даних Всесвітньої ради з подорожей і туризму та Світового банку, визначено позицію України на окремих сегментах ринку ділового туризму, внаслідок чого надано рекомендацію використовувати нішову стратегію. Перспективами подальших досліджень у даному напрямку є аналіз взаємозв'язків між основними показниками розвитку світової галузі ділового туризму з використанням економіко-математичних методів, побудова прогнозних моделей за макрорегіонами світу.

Розглянуто сучасний стан винного туризму у світі та в Україні. Проаналізовано тенденції розвитку закордонних винних засобів розміщення, досвід функціонування яких може бути корисним для українських готельєрів. Розкрито передумови для розвитку українського винного туризму та виявлено проблеми, що гальмують прогрес у досліджуваній галузі. Обгрунтовано можливість і доцільність будівництва винних готелів в Кримському, Закарпатському, Причорноморському та Приазовському регіонах країни, що може стати значним поштовхом для розвитку винного туризму в Україні.

Обоснована необходимость развития круизного туризма как значимого сектора экономики; рассмотрены основные составляющие потенциала предприятий круизной индустрии; выявлено влияние качественных и количественных факторов на уровень доходов круизного сектора.

Досліджено історію становлення та розвитку круїзного туризму в Україні. Охарактеризовано особливості культури сервісу в українському круїзному туризмі радянського періоду, стан круїзного туризму в пострадянській Україні. Описано інфраструктуру сервісу основних категорій круїзних лайнерів провідних світових круїзних компаній. Досліджено культуру сервісу в наданні послуг харчування, екскурсійно-експедиційних послуг і послуг розважально-дозвіллєвого характеру в сучасному круїзному туризмі. Запропоновано визначення поняття культури сервісу в круїзному туризмі, під яким розуміється якість послуг з переміщення (перевезення), тимчасового розміщення (проживання), харчування, рекреації та розваг, екскурсійно-експедиційного обслуговування, що надаються туристам під час здійснення річкового, озерного, морського, океанського або змішаних форм круїзу.

Досліджено теоретико-методологічні засади розвитку винного туризму та науково-методичні підходи до стратегічного управління дестинаціями винного туризму в Україні. Узагальнено наукові погляди на винний туризм як окремий вид туристичної діяльності, розроблено понятійний апарат винного туризму, його цілі, завдання, принципи та функції в контексті сучасної теорії туризмології. Структуровано конструкцію та типологію туристичних дестинацій, запропоновано теоретико-методологічні підходи щодо оцінювання компонентів і факторів формування дестинацій винного туризму. Проаналізовано досвід організації винного туризму у провідних виноробних країнах Європи, Азії, Америки, Африки та Австралії, особливості регіонального туристичного продукту, зумовлені національною культурою виробництва і споживання вина, нормативно-правової та інституційної підтримки, та можливості його адаптації для застосування в Україні. Запропоновано методологію інтегрального оцінювання регіонів з урахуванням потенціалу формування дестинацій винного туризму як сукупності методик, які поєднують методи кореляційно-регресійного аналізу, експертного оцінювання, ранжування, попарних порівнянь, економіко-статистичного аналізу, що забезпечують побудову збалансованої системи критеріїв оцінювання дестинацій винного туризму, а також створюють підгрунття для визначення стратегій їх розвитку на основі матриці ADL. Розроблено пропозиції щодо визначення стратегії розвитку дестинацій винного туризму в регіонах України. Розроблено концепцію національної програми підтримки винного та гастрономічного туризму з урахуванням принципів сталого розвитку та інструментарію регіонального управління, що спрямовані на гармонійне поєднання інтересів держави та її окремих адміністративно-територіальних одиниць для раціонального використання місцевих ресурсів і наявного виробничого, кадрового та туристичного потенціалу. Систематизовано інноваційні механізми управління розвитком винного туризму в Україні, що грунтуються на використанні інструментів державно-приватного партнерства, запровадженні кластерних об'єднань, ефективної маркетингової політики.

Досліджено розвиток залізничного туризму в Україні та інших країнах світу і запропоновано додаткові заходи щодо впровадження оглядового туризму по вузьких коліях в районах Карпат. Для дослідження розвитку туризму в Україні було застосовано історичний метод, методи спостереження, узагальнення методики управління змінами та конкурентоспроможністю. На основі проведеного аналізу можна констатувати, що залізничний туризм за часи Радянського союзу був досить розвинутий, але не достатньо. Після отримання Україною незалежності транспортний туризм практично не розвивається. Це пояснюється відсутністю пасажирських вагонів необхідної якості та їх зношеністю. В той же час за кордоном залізничний транспорт широко використовується для різних видів туристичних подорожей. Набуло подальшого розвитку підхід щодо розвитку залізничного туризму в Україні, який базується на організації залізничних оглядових подорожей по існуючим вузьким коліям в районах Карпат та Закарпаття вітчизняними та закордонними туристичними компаніями, що надасть змогу підвищити ефективність використання вузьких залізничних колій та одержати додаткові надходження до місцевих бюджетів. Впровадження вказаного підходу дозволить обгрунтувати економічну доцільність використання існуючих вузьких колій, по яких виконуються перевезення лісних вантажів, для проведення оглядових денних екскурсій туристами з Європи та України спеціальним рухомим складом.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти організації функціонування, ведення обліку та здійснення оподаткування суб'єктів туристичного бізнесу. Мета статті - розроблення наукових підходів і методичних рекомендацій щодо організації діяльності, ведення обліку та оподаткування суб'єктів малого бізнесу (СМБ) туристичної сфери. Методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання, основні підходи та положення щодо правового та облікового забезпечення функціонування СМБ туристичної галузі, що висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Для виконання поставлених завдань використано методи: діалектичний метод пізнання - для аналізу законодавчо-нормативних документів та наукових праць вчених, що стосуються проблематики організації діяльності, облікового забезпечення та оподаткування; аналізу та синтезу - при дослідженні та узагальненні зарубіжного та вітчизняного досвіду теоретико-методичних основ обліку та оподаткування діяльності туристичних фірм; статистичний метод - для аналізу та зіставлення статистичних даних, що стосуються функціонування СМБ у вітчизняній туристичній сфері; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень та формулювання висновків. Результати дослідження можуть бути використанні в сфері туризму при організації діяльності, облікового забезпечення та оподаткування СМБ даної галузі. На основі проведеного дослідження визначено сутність туристичної діяльності, охарактеризовано основних її суб'єктів, зокрема увагу зосереджено саме на СМБ, визначено їх роль в економіці країни. Досліджено діючу практику облікового забезпечення функціонування та управління суб'єктами туристичної галузі. Детально обгрунтовано відмінності в організації обліку діяльності туроператора і турагента. З'ясовано особливості оподаткування в туристичному бізнесі.