Висвітлено тенденції розвитку та прогнозування індустрії розваг і відпочинку на міжнародному ринку. Визначено основні країни світу за кількістю аквапарків на кількість жителів, а також основні чинники їх розвитку.

Розроблено та запропоновано теоретичну основу для дослідження того, як змінюється дозвілля у разі зміни прибутків. Модель розподілу часу проаналізовано для опису оптимального розподілу часу на роботу та дозвілля, а також для виявлення факторів, що впливають на дозвілля. Результати аналізу надають змогу припустити, що зі збільшенням додаткового прибутку час, виділений на дозвілля, може як збільшуватись, так і зменшуватись. У разі зменшення ж доходів споживач, орієнтований на активні форми дозвілля, буде все одно витрачати більше часу на дозвілля, у порівнянні зі споживачем, що надає перевагу покупкам як формі дозвілля. Ступінь взаємозамінності дозвілля та споживання посилює негативний відгук часу дозвілля на зміни в додаткових заробітках.

Актуалізовано проблеми невиправданого ототожнення та фрагментарної формалізації таких дефініцій, як "креативна економіка", "креативні індустрії", "культурні індустрії", "творчий продукт", "продукт творчості". На основі ретроспективного аналізу аргументовано, що культурні індустрії є складовою креативних індустрій, відповідно, використання цих понять як синонімів в економічному науковому полі некоректне. На основі порівняльного аналізу ідентифіковано принципову відмінність підприємств різних видів економічної діяльності в умовах креативної економіки та підприємств креативних індустрій, що визначається результатами творчого процесу. Обгрунтовано, що в першому випадку таким результатом виступає продукт творчості, який представляє собою комбінацію креативних ідей і нестандартних рішень, що забезпечують досягнення бажаних результатів діяльності підприємства в динамічних умовах бізнес-середовища та/або є кінцевим ринковим продуктом. Результатом творчого процесу у сфері креативних індустрій виступає творчий продукт - специфічний символічно-смисловий товар, що характеризується не лише економічною, а й соціально-культурною цінністю, має суспільно-значущий зміст, який визначається поточними умовами соціально-економічної реальності. За результатами дослідження запропоноване авторське визначення креативних індустрій як сфери (виду) підприємницької діяльності, що грунтується на інтелектуально-креативних здатностях суб'єктів економічної взаємодії до створення та пропонування творчого продукту, який задовольняє соціально-культурні потреби споживачів.

Досліджено детінізацію грального бізнесу, як інструменту наповнення бюджету за умов антикризового управління. Сфера азартних ігор (АІ) є об'єктом особливого контролю з боку урядів усіх юрисдикцій, де він існує. Легалізація АІ практично завжди супроводжувалася встановленням відповідного регуляторного режиму та структури. Багато країн світу легалізувало АІ насамперед тому, що бачать у них інструмент економічного зростання, індустрія АІ набула швидких темпів розвитку за останні два десятиліття, що пов'язано насамперед із технологічним стрибком в платіжних системах та програмному забезпеченні. Оскільки сукупні соціальні витрати на АІ є набагато нижчими за сукупну соціальну вигоду, доходи від легальних АІ використовуються як джерело наповнення місцевих бюджетів. Висока динаміка розвитку ринку показує, що легальний гемблінг в Україні є привабливим сектором для інвестицій. Проте податкове навантаження та перша ліцензійна виплата у трьох кратному розмірі означає, що легальні організатори АІ, незалежно від обсягу інвестицій у свій бізнес, довго їх повертатимуть. Для оптимізації податкового навантаження було зареєстровано законопроект 2713-д, який матиме значні позитивні наслідки для економіки, а саме залучення інвестицій, зокрема західних, у сектор легального гемблінгу, що сприятиме не лише наповненню державного бюджету, а й створенню нових робочих місць, а також посиленню бізнес-активності в інших індустріях, з якими взаємодіятимуть компанії із гемблінг-сектору. У частині розподілу доходів держави від легальних АІ доцільним є імплементація позитивного досвіду інших країн. Надходження, отримані від легальних АІ, використовуються для надання ключових послуг, включаючи охорону здоров'я та освіту, та підтримки економічного розвитку місцевих громад.