Обгрунтовано необхідність використання методів міжнародного менеджменту для формулювання змісту інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку металургійних підприємств із застосуванням міжнародного маркетингу, що дозволить ефективно використати ті можливості, які відкриває світова економіка. Досліджено стан зовнішніх ринків збуту металургійної продукції та визначено основні тенденції їх розвитку.

Досліджено концептуальні засади розвитку міжнародних ринків. Визначено кризу як детермінанту циклічного розвитку міжнародного ринку. Проаналізовано теоретичні засади сегментації міжнародних ринків в системі світового господарства. Встановлено динаміку розвитку міжнародного ринку металопродукції та конкурентні переваги на міжнародному ринку металопродукції за умов світової економічної кризи. Надано оцінювання сучасного стану металургійної галузі України в контексті трансформації міжнародного ринку металопродукції. Висвітлено перспективи інтеграції вітчизняної металургійної галузі до міжнародного ринку металопродукції за умов світової економічної кризи. Здійснено прогнозування оптимальних обсягів експорту української металопродукції за сучасних умов. Розроблено механізм виходу металургійної галузі України з кризи.

Досліджено процес формування міжнародної конкурентоспроможності світових виробників промислової продукції. Мета дослідження - розвиток теоретико-методологічних засад дослідження проблеми формування інноваційної складової міжнародної конкурентоспроможності світових виробників промислової продукції та розробка науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення конкурентних переваг національних виробників промислової продукції на світових ринках у рамках реалізації механізмів трансформації стратегій розвитку, організаційних структур та культури компаній. Методи дослідження та апаратура: діалектичний, системно-структурний методи, методи теоретичного узагальнення, аналізу, синтезу та групування, логіко-історичний метод, методи аналізу, індукції, дедукції, економіко-математичного моделювання та порівняння, статистичні методи, системно-динамічне моделювання та кореляційно-регресійний метод. Удосконалено концепт глобально-інноваційної моделі розвитку виробництва промислової продукції, основними детермінантами якої є поступова зміна лідерської архітектоніки; зростання значущості інноваційної складової в конкурентній стратегії виробників; підсилення впливу механізмів державного регулювання; підвищення вимог до соціальної відповідальності; трансформація моделі ринкових відносин у галузі від вертикальної інтеграції до довгострокових гнучких мережевих партнерств; запропоновано теоретико-методологічні засади дослідження напрямів та важелів зміни галузевих моделей розвитку в умовах формування глобальної економіки знань, а саме обґрунтовано, що одним із важливих завдань інноваційної політики міжнародної компанії зрілих галузей промисловості є формування власного інтелектуального капіталу; формування банку даних про інноваційні продукти в галузі; утворення інноваційної системи комунікацій і культури організації; створення ключових компетенцій забезпечення стійких конкурентних переваг і стратегічного лідерства на ринку, подальше перетворення ключових компетенцій в інновації; попередження подій і "формування" майбутнього за рахунок розвитку здатності організації до стратегічного бачення майбутнього бізнес-портфеля; розроблено кількісний інструментарій оцінки впливу інноваційної діяльності промислових компаній на показники, що характеризують їх міжнародну конкурентоспроможність, центральним елементом якого є системно-динамічна модель взаємозв'язку фінансової результативності компанії та інвестицій у інноваційні та соціальні проекти; підтверджено гіпотезу, що в епоху формування техноглобалізму зростання глобальної конкурентоспроможності та підсилення вимог глобальної стратегії сталого розвитку стимулюється реалізація потенціалу інноваційного розвитку зрілих галузей промисловості, у тому числі металургії (через запровадження вимог до політики соціальної відповідальності компаній, принципів "зеленого" виробництва, впровадження технологій енерго- та ресурсозбереження, політики "постійних змін" у менеджменті, утворення глобальних та регіональних мереж взаємодії); уточнено концептуально-організаційні засади інноваційної промислової політики країн, які ґрунтуються на таксономії інноваційної промислової політики Дж. Вeйсса, що передбачає класифікацію країн за трьома стадіями розвитку індустріалізації; запропоновано систематизацію завдань інноваційної промислової політики, типи та характер оптимальних для впровадження інновацій, перелік головних агентів змін.