Розглянуто політологічні аспекти державного регулювання підприємницькою діяльністю в Україні, деякі соціальні передумови формування демократії у сучасній Україні, соціокультурні орієнтації національної інтелігенції на владні відносини у демократичному суспільстві. Проаналізовано проблеми фінансового та матеріального забезпечення вищої школи, удосконалення національних відносин у процесі розвитку української держави, взаємодії влади та громадськості у розв'язанні регіональних проблем. Визначено роль відомих громадських українських діячів І.Огієнка, С.Подолінського, М.Драгоманова у піднесенні української культури до європейського рівня тощо.

Вперше в політологічній науці застосовано комплексний підхід до вивчення молодіжних проблем і взаємовідносин молоді з чинною владою в Україні. Зазначено, що використання нормативно-ціннісного підходу дозволило по-новому розглянути проблеми упорядкованості молодіжної системи цінностей. Виявлено особливості політичних процесів у молодіжному середовищі за умов побудови нової української державності. Запропоновано поняття "політичне поле молоді" і "правове поле молоді", визначено їх основний зміст і головні параметри. З урахуванням специфіки політико-культурних явищ у молодіжному середовищі проаналізовано процес створення молодіжних структур та їх подальшого розвитку за більш, ніж десятилітній період. На підставі оцінок владних відносин держави і підростаючого покоління виявлено й узагальнено особливості здійснення державної молодіжної політики та її еволюційного розвитку протягом усього періоду незалежності України.

Проаналізовано вплив громадських організацій (ГО) на розгортання процесів демократизації. Розкрито зміст етапів історичного розвитку ГО, визначено діяльнісно-ментальну основу їх функціонування, та поле законодавчої регламентації їх діяльності. Описано узагальнювальну типологію ГО та особливості функціонування їх основних форм в контексті глобалізації та інформаційної революції. Доведено, що процес демократизації суспільства за участю ГО породжує систему державно-громадського управління. Визначено механізм реалізації влади ГО, особливості політичної участі на різних етапах прийняття державноуправлінських рішень. Викладено критерії оцінювання ефективності впливу ГО на процеси демократизації суспільства, модель системи державно-громадського управління в єдності основних принципів, атрибутів, засобів і моделей дорадчих органів.

Проведено політологічний аналіз місця і ролі організації громадянського суспільства (ОГС) в демократизації його управління у контексті становлення системи державно-громадського управління (СДГУ). Розкрито походження організаційних рівнів, форм, засобів, структури і механізму державної влади (ДВ) на основі морфогенетичної функції інтересів народу. Висвітлено діяльність апаратів державного управління і обгрунтовано елементи громадянського суспільства в контексті організаційної взаємодії на підставі збереження провідної функції ДВ. Описано процес демократизації СДГУ як віртуальної наддержавної конструкції, що діє на основі інтеграції організації і діяльності центрів та механізму соціального партнерства. Встановлено, що СДГУ органічно вмонтована у систему саморегуляції соціального організму держави як інваріант за рахунок перерозподілу функцій між ОГС і державою. Наведено критеріальну базу для оцінювання якості організаційної взаємодії ДВ та ОГС. Доведено, що якість функціонування СДГУ оцінюється за критерієм сталості соціального розвитку в контексті організації СДГУ як критерію ефективності процесу демократизації управління суспільством. Проаналізовано стан демократизації управління в закордонних країнах, ЄС та в Україні, визначено сформованість СДГУ та проблеми її саморозвитку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф032.22

Рубрики:

Неінституційні форми влади

Шифр НБУВ: Ж69723 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано роль сучасних інформаційно-комунікативних технологій у реалізації актуальних завдань щодо залучення громадян до конструктивної співпраці з владними структурами. Надання більшого обсягу інформації та більш ефективна комунікація є передумовою народження відчуття причетності до політичних процесів Європи. Створення транснаціонального "простору", де громадяни з різних країн могли б обговорювати питання, які, на їх думку, є важливими викликами ЄС, є необхідною і першочерговою задачею сучасності. Ці відносно нові введення допомагають владним структурам залишатися проінформованими про громадську думку в ЄС та визначити ті Європейські проекти, які одержать підтримку громадськості. У той же час, маючи зворотний процес, вони враховують громадську думку і тим самим створюють стабільне підгрунтя для подальшого визначення вектора соціально-політичного розвитку.