Проведено аналіз політико-історичних і історико-економічних витоків перонізації Аргентини, внутрішньої та зовнішньої політики пероністських урядів на підставі грунтовної джерельної, історіографічної бази. Наведено характеристику мілітаристської загрози пероністського руху. Особливу увагу приділено аналізу американського чинника в перемозі та проблемах перонізму, а також феномену неоперонізму.

Проведен анализ политико-исторических и историко-экономических истоков перонизации Аргентины, внутренней и внешней политики перонистских правительств на основе источниковой, историографической базе. Приведена характеристика милитаристской угрозы перонистского движения. Особое внимание уделено анализу американского фактора в победе и проблемах перонизма, а также феномену неоперонизма.

Здійснено філософсько-політологічний аналіз феномену політичної боротьби на базі системного підходу до суспільної діяльності у контексті утвердження державності сучасної України. Досліджено методологічні та політико-практичні аспекти політичної боротьби як форми взаємодії різних політичних сил, які представляють потреби й інтереси відповідних суспільних груп. Здійснено конфліктно-дискурсивний аналіз взаємовідносин між владою й опозицією у процесі українського державотворення. Охарактеризовано сучасний стан політичного протистояння різних соціальних сил та їх організацій. Проаналізовано взаємозв'язок політичної культури та менталітету українського народу з формами та методами політичної боротьби. Запропоновано шляхи досягнення політичного консенсусу та соціальної злагоди в українському суспільстві.

Досліджено процес соціокультурної детермінації політичного лідерства у межах різних політичних систем. Вивчено детермінаційний потенціал цивілізаційних і політико-культурних факторів, інтегрованих у систему політичного лідерства, розкрито їх роль як мотивів і стилістики політичної діяльності. Визначено змістовні параметри політичної комунікації лідерів та їх послідовників, основу яких складають присвоєні їм "образи влади та владника". Проаналізовано механізми політичних комунікацій лідера, відображені у його комунікативному дискурсі та символічній політиці, наведено результати їх компаративного дослідження. Розглянуто процес соціокультурної детермінації політичнго лідерства за умов демократичного транзиту, зокрема у пострадянській Білорусі.

Розглянуто популізм як суто політичний феномен, як окремий вид діяльності політичних партій, а особливо їх харизматичних лідерів.

Розглянуто популізм як специфічну форму політичної боротьби з використанням широкого набору технологій - від маніпулювання масовою свідомістю до витончених мікротехнологій, які застосовуються з метою психологічного впливу на свідомість і поведінку виборців.

Розглянуто феномен популізму як продукт політичної комунікації. Також розглянуто деструктивні комунікативні практики у політиці як результат свідомого та несвідомого відхилення від конструктивної політики. Проаналізовано різновиди парадоксальної комунікації, що надає глибше розуміння причин побутового негативного розуміння популізму. Надано етичний вимір маніпуляції свідомістю мас як спроби пошуку критерію для ідентифікації популізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф055.250 + Ю915.232.5-7

Рубрики:

Популізм. Перонізм

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Акцентовано увагу на проблематиці популізму в країнах Західної Європи (період 1990-х рр. - початок XXI ст.). Доведено, що популісти у боротьбі за владу використовують усі демократичні інститути, вважаючи, що лише воля громадян додає легітимності політичній системі. Іншою специфічною ознакою сучасного західноєвропейського популізму є поява сил, які обстоюють принципи вільного ринку, обмеження державного регулювання економіки та податкового тиску, у цьому випадку переважно у поєднанні з закликами до протекціоністської політики.

Системно досліджено явище популізму. Проаналізовано його еволюцію. Визначено основні підходи до його трактування, особливості застосування за різних умов. Популізм осмислено як політичний феномен, характерний для більшості сучасних політичних режимів і такий, що в залежності від обставин може трактуватися по-різному: від політичного руху, ідеології, стратегії до особливого виду політичної діяльності. Сприятливим для популізму є перехідні, кризові та слабкі демократичні суспільства. Проаналізовано цей феномен і запропоновано визначення популізму як маніпулятивної технології, що застосовується в процесі комунікації з метою впливу на свідомість громадян задля досягнення бажаних результатів у боротьбі за владу та в процесі її здійснення. Специфіка технологій популістського спрямування полягає в тому, що вони маніпулюють суспільною свідомістю, позбавляючи людей можливості критично оцінювати обіцянки популістів та націлюють маси на бездумну готовність мислити та діяти у відповідності до заданих цілей маніпулятора. Виокремлено ряд характерних особливостей використання популізму в сучасній Україні, а саме: акцентування на ідеї можливості гарантованого забезпечення впливу кожного громадянина на процес ухвалення рішень; наголос на вирішенні завдань, які перебувають у межах компетенції інших суб'єктів політичного процесу; спекуляції щодо соціального забезпечення та підвищення рівня життя за умов кризи; обіцянки перерозподілу матеріальних благ на користь незаможних або малозабезпечених верств. Запропоновано заходи, спрямовані на мінімізацію та стримування популізму через становлення повноцінних механізмів народовладдя; підвищення політичної та правової культури посадових осіб і громадян; забезпечення доступу до альтернативної й об'єктивної інформації всіх членів суспільства.

Розглянуто зміни виборчої системи до Верховної Ради України протягом доби Незалежності. Окреслено використання різних типів виборчих систем для формування українського парламенту. Виокремлено переваги і недоліки кожного з типів, виходячи з впливу на політичний розвиток. Оцінено перспективу подальшої кодифікації виборчого законодавства України.

Подано інформацію про популізм як ідеологію, рух і політичну технологію. Розглянуто особливості популізму в Україні в умовах сучасного політичного процесу, висвітлено історичний досвід зарубіжних країн. Проаналізовано феномен фашизму як варіант популізму на прикладі історії фашистських рухів в Італії, Іспанії та Румунії. Особливу увагу приділено аналізу трансформації популізму в посткомуністичних суспільствах.

Розглянуто актуальні проблеми функціонування сучасної демократії в умовах глобальної кризи, одним із проявів якої є стрімке поширення політичного популізму. Досліджено внутрішню сутність популізму як компонента політичної культури демократичного суспільства. З'ясовано ризики та загрози популізму для успішної трансформації сучасної демократії. Проаналізовано об'єктивні (історичні, економічні, соціальні, політичні) та суб'єктивні (ментальні, соціально-психологічні) чинники постійної актуалізації популізму в різних його історичних і видових проявах: ідеології, політичного руху, політичної діяльності, політичних технологій, типу мислення. Окреслено основні механізми та чинники мінімізації негативного впливу популізму на функціонування демократичної системи. Стверджено, що парадокс популізму проявляється в тому, що він сигналізує про виникнення внутрішніх проблем у системі та певною мірою вказує на напрями її трансформації й удосконалення задля встановлення нової рівноваги та забезпечення стабільного розвитку демократії.

Розширено географію аналізу популізму включаючи Сполучені Штати Америки та країни Європи. Зокрема розглянуто типові, специфічні форми та механізми популізму та його тенденції. Проаналізовано інституційні ознаки цього соцільно-політичного феномену, а саме інформаційно-комунікаційні, політичні, соціоетнічні та культурні. Визначено північноамериканський фермерський популізм: винятковість США; загальна оцінка американського популізму та умови його виникнення; перші масові рухи американських фермерів; народна (популістська) партія; вогнища конфлікту популістів із владою; народний фронт; тимчасове піднесення робітничого руху в США: спалахи громадянського конфлікту; зрада популізму, фермерського руху та Народної партії (другий шлях); президентські вибори 1896 р. у США; узагальнення та висновки з практики північноамериканського популізму. Розглянуто питання сучасного популізму у розвинених країнах і перехідних суспільствах: французький популізм; Франція - 1 (популізм "згори"); Франція - 2 ("популізм знизу", "жовті жилети"); Вгехй (Велика Британія; Калхун; латиноамериканський популізм; Батльє; Перон (перонізм; латиноамериканська соціологія про популізм.