Висвітлено зародження і розвиток анархістського руху в Україні на основі архівних джерел. Наведено програмні положення анархістських об'єднань. Проаналізовано причини зростання впливу анархізму в суспільно-політичному житті на початку XX ст.

Висвітлено загальну концепцію розвитку теорії безвладдя, політична ідеологія якої базується на анархізмі. Подано визначення анархізму, найпоширеніші варіанти цієї ідеології, чинники формування анархічної ідеології в Україні. Виведено загальні особливості буття сучасного українського анархізму. Висунуто гіпотезу про друге народження українського анархізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф055.255

Рубрики:

Анархізм

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто анархію як соціокультурний феномен з позицій аксіології. Анархію як певний стан суспільства, в якому цілком відсутня або ослаблена центральна державна рада, вперше розглянуто з точки зору системи її сенсожиттєвих орієнтирів, верхівкою ієрархії якої є Свобода. Здійснено систематизацію анархічних цінностей на підставі творів теоретиків анархізму класичного періоду, зроблено аналіз змісту основних складників суспільного ідеалу анархізму. Встановлено, що навіть за умов існування ряду суперечностей та невідповідностей, анархія не стає абсолютною утопією: ці суперечності стимулюють розвиток анархічних ідей. Цей факт є важливим у зв'язку з тим, що аналіз функціонування сучасних розвинутих західних суспільств показує - в ряді країн реалізувався так званий "оксамитовий" варіант анархії (анархічні тенденції можна простежити і в пострадянських суспільствах). Рішення сучасної футурології частково збігаються з рішеннями анархістів, а це означає, що анархізм класичного періоду - тенденція поступового ослаблення втручання держави в соціальне життя.

Проанализирован феномен крестьянского правосознания (КПС) в истории права 1917 - 1921 гг., раскрыта специфика правосознания украинских повстанцев под предводительством Нестора Махно, проявивших коллективизм в защите своих ценностей и прав, с использованием правовых и антиправовых методов в условиях неправового пространства. Внимание уделено утопиям власти и безвластия. Рассмотрен феномен правосознания инсургентов в контексте общей трансформации КПС, обусловленной сложносоставным потоком преобразования правовой реальности в период распада сословно-феодального общества и отсутствия гражданского.

Висвітлено ідеологію анархізму, простежено зародження анархістського руху в Україні в досліджуваний період. Проаналізовано терористичну діяльність анархістів у період революції 1905 - 1907 рр., показано роль анархістів-емігрантів у міжреволюційну добу, а також значення анархістів у повстанському русі Центральної та Південно-Східної України в добу громадянської війни 1917 - 1921 рр. Досліджено взаємозв'язки монархістів з представниками інших політичних сил, а також ліквідацію анархістського руху більшовицькою владою.

Наведено результати дослідження матеріалів "The New York Times", присвячених діяльності анархістів у США та країнах Західної Європи. Проаналізовано способи надання інформації, жанрові особливості, емоційну тональність та змістове навантаження статей та виокремлено характерні риси газетного образу анархіста XIX - початку XX ст. Визначено ступінь впливу даного образу на читацьку аудиторію, зокрема, та, загалом, на суспільне сприйняття явища політичного анархізму.

Систематизовано основні праці західних і вітчизняних вчених, які розглядають різні підходи до визначення сутності анархізму. Виокремлено головні тенденції сучасних досліджень ідейно-політичної течії анархізму. Визначено основні напрями розвитку ідейно-політичної течії анархізму. Досліджено концептуальні підходи теоретиків щодо побудови бездержавного анархічного суспільства. Виокремлено та порівняно етапи еволюції класичного та посткласичного анархізму в періодах революційних змін. Проаналізовано розвиток анархістських ідейно-політичних поглядів в Україні на початку XX ст., з'ясовано головні проблеми, які впливають на рівень ефективності анархізму в суспільстві. Обгрунтовано внесок анархізму в світову політичну думку.