Методи агентурної боротьби радянських органів державної безпеки проти керівництва ОУН та УПА розглянуто на прикладі агентурної справи "Щур", заведеної для пошуку керівника визвольного руху на Волині й Поліссі Д. Клячківського. Простежено послідовну картину збору попередньої інформації на конкретну особу, формування мережі агентів і провокаторів, налагодження цілодобового нагляду за родичами розшукуваного. Матеріали справи також надають змогу поставити під сумнів усталену в історіографії тезу про проведення так званої "Оржівської операції", нібито спланованої з метою ліквідації Д. Клячківського. Зауважено, що смерть одного з лідерів ОУН та УПА стала випадковим доважком під час локальних дій внутрішніх військ НКВС і співробітників НКДБ проти виявленого повстанського підрозділу. Лише після з'ясування особи вбитого командира УПА-Північ, із метою виправдати свою нездатність захопити Д. Клячківського живим і підкреслити важливість роботи "органів", у надрах апарату радянської держбезпеки було сформовано легенду про масштабну "Оржівську операцію", яка нібито планувалася й реалізовувалася під керівництвом найвищих очільників НКВС і НКДБ УРСР.