Проаналізовано концепцію "міжнародного права катастроф", висвітлено норми окремих галузей міжнародного права, які застосовуються на різних етапах попередження та подолання наслідків стихійних лих. Визначено основні міжнародно-правові принципи надання допомоги постраждалому населенню, з'ясовано основні прогалини міжнародно-правового регулювання. Досліджено регіональні та двосторонні моделі регламентації даних відносин. Розглянуто перспективи подальшого розвитку тематики в межах Комісії міжнародного права ООН. Досліджено та проаналізовано законодавство України про захист населення та територій у випадку стихійних лих, а також договірну базу України в даній сфері.

Приведены результаты комплексного исследования односторонних юридических актов государств как нового международно-правового института. Проанализирован процесс становления односторонних актов, определены роль и место данного института в системе современного международного права. Проведено разграничение сугубо односторонних актов от других видов одностороннего поведения государства, а также рассмотрены вопросы их соотношения с международным договором и международно-правовым обычаем. Раскрыто правовое содержание понятия "сугубо односторонний акт государства", выделены его основные элементы. Рассмотрены традиционные виды односторонних актов - обещания, отказа, признания и протеста, исследованы их особенности и предложены определения данных категорий. На основе современной практики государств освещены вопросы применения и соблюдения различных видов односторонних актов. Уделено внимание соответствующей практике Украины, в частности одностороннему отказу страны от ядерного оружия. Продемонстрирована эффективность применения государствами актов протеста. Проанализирована работа Комиссии международного права ООН по кодификации и прогрессивному развитию международного права в сфере односторонних актов государств.

Розглянуто юридичні підстави діяльності Комітету, проведено їх класифікацію. Проаналізовано історичну ретроспективу створення та діяльності Комітету, основні підходи до його місця в системі міжнародного співробітництва в сфері захисту прав людини на різних етапах. Досліджено внутрішньо-організаційний механізм Комітету, основні правові засади його функціонування. Особливу увагу приділено компетенції Комітету, вивченню функцій та повноважень цього міжнародного органу, процедури його діяльності. Вивчено проблеми реалізації повноважень Комітету з розгляду доповідей держав-учасниць Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права 1966 р., індивідуальних повідомлень про порушення та міждержавних спорів, а також переваги та недоліки поточної процедури діяльності Комітету. Встановлено, що за юридичною природою рішення Комітету можна вважати "актами м'якого права" нарівні з рішеннями міжнародних організацій. Проаналізовано організаційно-правові засади взаємовідносин Комітету з іншими суб'єктами міжнародного співробітництва із захисту прав людини. Запропоновано шляхи розв’язання проблемних питань співпраці між Україною та Комітетом.