Розглянуто питання управління процесом надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій мирного часу. Наведено характеристику гуманітарної діяльності у контексті миротворчих заходів ООН, аналіз прикладів надання медичної допомоги Україною постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій природного характеру в складі міжнародних гуманітарних місій.

Охарактеризовано становлення, розвиток і сучасну організацію операцій ООН. Визначено поняття та види миротворчої діяльності цієї організації, адміністративно-правові засади організації операцій з підтримання миру. З'ясовано сутність адміністративно-правового статусу учасників операцій ООН і підтримання миру та визначено його елементний склад. Розглянуто завдання та функції, компетенцію та повноваження учасників таких операцій. Увагу приділено удосконаленню адміністративно-правового регулювання діяльності учасників операцій ООН з підтримання миру, зокрема адміністративно-правовому забезпеченню участі органів ВС України у миротворчих операціях ООН, модернізації форм і методів діяльності, соціальним і правовим гарантіям учасників операцій ООН з підтримання миру.

Розглянуто тактику спеціального поліцейського підрозділу та її особливості під час виконання міжнародних миротворчих завдань у Косово.

Розглянуто характеристики нормативно-правової бази участі України у міжнародній миротворчій діяльності, аналізу міжнародних документів ООН, НАТО останніх років з підтримання міжнародного миру та безпеки. Проаналізовано правові засади застосування Збройних сил України на прикладі миротворчих операцій в Югославії та Іраку.

В статье рассматривается характер и динамика преступлений служащих операций ООН по поддержанию мира в отношении местного населения и беженцев. Приводятся в хронологическом порядке выборочные данные об уголовных преступлениях международного персонала ОПМ в отношении местного населения и беженцев за последние 20 лет. Исследуются причины низкой эффективности борьбы с преступностью в международном составе ОПМ, а также разрабатываются международно-правовые решения организационного и нормативного характерапо её искоренению. Делается вывод о целесообразности передачи юрисдикции рассмотрения этих преступлений Международному уголовному суду.

У статті розглядається характер і динаміка злочинів службовців операцій ООН з підтримання миру у відношенні місцевого населення і біженців. Наводяться в хронологічному порядку вибіркові дані про кримінальні злочини міжнародного персоналу ОПМ щодо місцевого населення і біженців за останні 20 років. Досліджуються причини низької ефективності боротьби зі злочинністю у міжнародному складі ОПМ, а також розробляються міжнародно-правові рішення організаційного та нормативного характеру щодо його викорінення. Робиться висновок про доцільність передачі юрисдикції розгляду цих злочинів Міжнародного кримінального суду.

The article examines the nature and dynamics of crime officers of UN peacekeeping operations (PSO) in relation to the local population and refugees, analyzes the causes of low efficiency of the fight against these crimes, and the conclusion should be transferred jurisdiction consideration of these crimes to the International Criminal Court. The author notes that the most important issue concerning the PSO personnel crimes against the local population, is their jurisdiction. He proposes to transfer all cases on sexual exploitation and abuse by PSO personnel against the local population under the jurisdiction of the International Criminal Court. According to the author needs to be addressed the question of a unified legal framework that clearly neededto prosecute PSO personnel for crimes against the local population. His immediate solution and require immunity problems. Necessary to prohibit national contingents repatriation member PSO personnel accused of committing crimes against the local population - for the period until the OPM guide appeals to the UN Secretary General on the deprivation of diplomatic immunity of the member of staff. It is noted that the weakest link in the investigation of crimes PSO personnel against the local population remains very system of investigation of these crimes. Demands the improvement of the system and the protection of witnesses and victims of crimes PSO personnel against the local population. It seems that this system should wear self-contained nature and function separately from the system that is used as part of PSOs in the investigation of crimes committed by residents of areas PSO. The article discusses the nature and dynamics of crimes being committed by employees of UN peacekeeping operations against the local population and refugees, the reasons of low efficiency of struggle against these crimes, and the suggestion that the considering of these crimes should be transferred to the International Criminal Court jurisdiction.

Досліджено міжнародно-правове регулювання здійснення миротворчої діяльності з підтримання міжнародного миру, безпеки та правопорядку, а також проаналізовано міжнародно-правові особливості різних механізмів миротворчості. Розглянуто історичні та методологічні передумови виникнення та становлення миротворчості як категорії міжнародного права. Досліджено особливості кожної з міжнародно-правових форм миротворчості - превентивна дипломатія, сприяння до миру, підтримання миру, миробудівництво, примушення до миру. Установлено, що миротворчі операції стали в сучасних міжнародних відносинах джерелом гострих та актуальних проблем. Домінування геополітичних складових миротворчої діяльності над міжнародно-правовими призводить до порушення глобального та регіонального балансу сил і не сприяє розв'язанню конфліктів. Тому необхідне чітке узгодження норм і правил дій держав щодо використання своїх потенціалів під час миротворчих дій, що особливо важливо в міжнародно-правовому контексті, оскільки міжнародна діяльність такої надзвичайної важливості повинна відповідати нормам міжнародного права. Наведено ряд власних визначень правових категорій і пропозицій щодо реформування та підвищення ефективності миротворчих місій, а також змін у законодавстві України.

Досліджено проблеми міжнародно-правового регулювання миротворчих операцій ООН. Наголошено на тому, що актуальність вивчення проблем міжнародно-правового регулювання миротворчих операцій ООН полягає як у теоретичному пошуку нових її форм, так і в реалізації цих форм у практиці міжнародних відносин. Зазначено, що, в першу чергу, проблеми полягають у відсутності чіткої нормативно-правової бази миротворчості, нездатності ООН ефективно застосовувати вже створені механізми для врегулювання конфліктів. Визначено масив правової бази ООН для проведення міжнародних миротворчих операцій та роль Статуту ООН як основоположного документа для діяльності всіх її органів. З'ясовано концептуальні основи Статуту ООН як сучасний інструмент підтримання миру та безпеки у світі та механізми його використання як методу запобігання та врегулювання міжнародних конфліктів. Наголошено, що основою для будь-якої миротворчої місії є чіткий і точний мандат Ради Безпеки ООН, на базі якого здійснюється розгортання миротворчої операції. Наголошено, що Рада Безпеки ООН несе головну відповідальність за підтримання миру і безпеки. З'ясовано, що Генеральна Асамблея ООН відіграє ключову роль у фінансуванні миротворчої діяльності, хоча безпосередньо не приймає політичні рішення з питань організації та проведення миротворчих операцій. Зазначено, що Статут ООН не містить достатньої та стабільної правової основи для проведення міжнародних миротворчих операцій із підтримання миру. Правовою основою для кожної операції є резолюції Ради Безпеки. Визначено, що за відсутності в міжнародному праві юридично обов'язкового джерела, яке визначало би міжнародні миротворчі операції з підтримання миру в тому вигляді, як вони формуються і здійснюються у теперішній час, колишнім Генеральним секретарем ООН Дагом Хаммаршельдом була запропонована концепція "шостого з половиною розділу Статуту ООН". Запропоновано внести поправки до ст. 42 Статуту ООН, яка містить весь потенціал стосовно проведення міжнародних миротворчих операцій із підтримання миру. Зазначено, що ст.ст. 39 - 51 Статуту ООН що стосуються проведення міжнародних миротворчих операцій, потребують переробки. Зроблено висновок, що питання розроблення комплексного, концептуального підходу до розв'язання всього спектра проблем миротворчості, основою якого має стати міжнародне законодавство, є нагальним та актуальним.