Розглянуто основні чинники, що впливають на проходження лазерного пучка, відбитого від неоднорідного середовища - об'єкта зондування, що є в загальному випадку випадковим випромінюванням, залежним від багатьох чинників: розмірів, властивостей поверхні і орієнтації об'єкта зондування по відношенню до напряму на джерело і приймач лідарної системи; довжини хвилі, тимчасової і просторової когерентності лазерного випромінювання. Показано, що для оцінки працездатності лідарних систем необхідно мати в своєму розпорядженні статистичні дані про середні профілі відповідних параметрів, їх повторюваність і довірчі інтервали. Одержано модель обліку впливу турбулентності на параметри оптичної хвилі у разі розповсюдження лазерного пучка в приземному шарі атмосфери, яка визначається значенням структурною характеристикою показника заломлення повітря і довгої траси.

Бойові отруйні речовини задушливої та подразнюючої дії були першим видом хімічної зброї, що застосована під час Першої світової війни. Основні отруйні речовини (задушливі - газоподібний фосген, рідкий дифосген; подразнюючої дії - хлорпікрин) поширювалися за допомогою газометів. Усі ці сполуки викликали тяжкі ураження органів дихання, шкірних покривів. Усього з квітня 1915 р. по листопад 1918 р. відбулося понад 50 німецьких газобалонних атак. У цей же період проти німецьких військ було здійснено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Французькі війська 15 травня 1916 р. застосовували артилерію з сумішшю фосгену з чотирихлористим оловом і трихлористим миш'яком, хлорпікрином, а також суміш синільної кислоти з трихлористим миш'яком, чотирихлористим оловом у хлороформі (форма венсеніту). Хлорціан і синільна кислота - бойові отруйні речовини загальноотруйної дії. Вперше іприт як шкірно-наривна бойова отруйна речовина був застосований 12 липня 1917 р. під м. Іпр (Бельгія) в артилерійських снарядах. Застосування бойових отруйних речовин у Першій світовій війні викликало протест світової громадськості. Після закінчення війни за Версальським мирним договором (1919) Німеччині та її військовим союзникам було заборонено проводити дослідження, розробку і взяття бойових отруйних речовин на озброєння.

Надходження в арсенали озброєнь фосфорорганічних отруйних речовин (ОР) нервово-паралітичної дії знаменувало апогей розвитку хімічної зброї. У 1939 р. було отримано зарин, а наприкінці 1944 р. - зоман, що належали до нового класу смертельних ОР нервово-паралітичної дії й у багато разів перевершували за своєю токсичністю ОР часів Першої світової війни. Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. В середині 1961 р. у США почали виробляти малолетючу стійку фосфорорганічну ОР під шифром VХ, особливо небезпечну при потраплянні навіть невеликих кількостей її на шкіру. За роки Другої світової війни в США на 17 технологічних установках було вироблено 135 тис. т різних ОР, з яких більше половини припадало на іприт. Останнім було споряджено близько 5 млн снарядів і 1 млн хімічних авіаційних бомб. Результатом робіт у галузі ОР, що впливають на центральну нервову систему людини, стало дослідження до 1962 р. 3-хінуклідинілового ефіру бензилової кислоти, що має шифр ВZ. Вона перебувала на озброєнні американської армії і в експериментальному варіанті застосовувалася у В'єтнамі. У післявоєнні роки в армії США на зміну старих речовин подразнюючої дії були прийняті нові речовини - СS і СR, що стали результатом спільних англо-американських досліджень. За подразнюючою дією речовина CS значно перевершує іританти часів Першої світової війни. У 1993 р. було прийнято Міжнародну конвенцію про заборону хімічної зброї, що набрала чинності 29 квітня 1997 р.

Увагу приділено вивченню поняття войовничість у гендерному аспекті в сучасній французькій мові. Окреслено теоретичні засади вивчення поняття войовничість із позиції гендерного підходу. Уточнено визначення поняття, розмежовано його із суміжними термінами. Розроблено комплексну методику дослідження поняття войовничість у сучасній французькій мові. Визначено структуру поняття войовничість із виокремленням його ядра та периферії на матеріалі сучасної французької мови. Реконструйовано модель поняття войовничість в індивідуально-авторській концептосфері на матеріалі художніх текстів А. Нотомб. Досліджено гендерну специфіку реалізації поняття войовничість в індивідуально-авторській концептосфері А. Нотомб.