Вказано, що застосування теорії та практики міжпредметних зв'язків у процесі навчально-виховної роботи створює умови для ефективної професійної підготовки фізичних реабілітологів у педагогічних ВНЗ.

Отмечено, что применение теории и практики межпредметных связей в процессе учебно-воспитательной работы создает условия для эффективной профессиональной подготовки физических реабилитологов в педагогических ВУЗ.

The application of the theory and practice of intersubject communications in the process of educational work creates conditions for effective professional training of experts in physical rehabilitation.

Проаналізовано сутність інтеграційних процесів у наукових знаннях, їх вплив на формування змісту сучасної освіти. Визначено поняття змісту освіти як одного з головних елементів у структурі процесу навчання. Висунуто вимоги до його змісту, найголовнішою серед яких є спрямованість освіти на реалізацію мети всебічного розвитку особистості за умови здійснення внутрішніх зв'язків між предметами, їх інтеграції. Зроблено висновок щодо обов'язковості зв'язку між наукою і навчальними дисциплінами, який є основоположним чинником побудови змісту сучасної освіти.

Проанализированы сущность интеграционных процессов научных знаний, их влияние на формирование содержания образования. Определено понятие содержания образования как одного из главных элементов в структуре процесса обучения. Выдвинуты требования к его содержанию, основным, из которых является направленность образования на реализацию цели всеобщего развития личности при условии осуществления внутренних связей между предметами, их интеграции. Сделан вывод об обязательности связи между наукой и учебными дисциплинами, которая является основополагающим фактором построения содержания современного образования.

Предложена модель обучаемого, позволяющая учитывать характеристики памяти и формирования межпредметных ассоциативных взаимосвязей. Взаимосвязь между векторами интеллекта обучаемого, вектором его состояния и вектором управления реализована в виде обученной нейронной сети, осуществляющей управление индивидуализированным межпредметным обучением.

Розглянуто теоретичні основи міжпредметних зв'язків: генезис розвитку поняття "міжпредметні зв'язки", суть, функції, класифікації та основні напрямки реалізації міжпредметних зв'язків у навчальному процесі.

Розглянуто професійну спрямованість змісту освіти як форму специфічного міжпредметного зв'язку та як засіб формування соціальної та психологічної спрямованості на професійну діяльність. Відмічено, що одним із засобів реалізації професійної спрямованості є профілювання як цілеспрямована реалізація міжпредметних зв'язків загальноосвітніх і спеціальних дисциплін. Відзначено такі рівні профілізації: теоретичний, практичний і світоглядний. Констатовано, що уся система знань повинна подаватися під певним кутом зору, характерним для даного профілю професій.

Рассмотрена профессиональная направленность содержания образования как форма специфической межпредматной связи и как средство формирования социальной и психологической направленности на профессиональную деятельность. Отмечено, что одним из средств реализации профессиональной направленности является профилирование как целенаправленная реализация межпредметных связей общеобразовательных и специальных дисциплин. Отмечены такие уровни профилизации: теоретический, практический и мировоззренческий. Констатировано, что вся система знаний должна подаваться под определенным углом зрения, характерным для данного профиля профессий.

The author grounds the essence of the professional orientation of teaching shows its essence, functions and place in the formation of the contents of modern professional education.

Вивчено особливості формування та реалізації здоров'язбережувальних педагогічних технологій на основі інтеграційного компонента, який передбачає використання міжпредметних зв'язків, елементів цілеспрямованого впровадження теоретичних знань у практику виховання, застосування засобів та методів подолання формалізму в навчанні. Проаналізовано поняття "здоров'я" як індивідуальну та суспільну категорію. Сформовано цілісний погляд на індивідуальне здоров'я як чотирикомпонентну модель, що включає соматичний, фізичний, психічний та етичний компоненти. Охарактеризовано функції та компоненти здоров'язбережувальних педагогічних технологій, наведено їх класифікацію.

Изучены особенности формирования и реализации здоровьесохраняющих педагогических технологий на основе интеграционного компонента, который предусматривает использование межпредметных связей, элементов целеустремленного внедрения теоретических знаний в практику воспитания, применения средств и методов преодоления формализма в учебе. Проанализировано понятие "здоровье" как индивидуальная и общественная категория. Сформирован целостный взгляд на индивидуальное здоровье как четырехкомпонентную модель, которая включает соматический, физический, психический и этический компоненты. Охарактеризованы функции и компоненты здоровьесохраняющих педагогических технологий, приведена их классификация.

The features of forming and realization of health-saving of pedagogical technologies are studied on the basis of integration component that envisages the use of intersubject connections, elements of purposeful introduction of theoretical knowledge in practice of education, applications of facilities and methods of overcoming of formalism in studies. A concept "health" is analyzed as individual and public category. An integral look is formed to the individual health as quaternary model, that includes somatic, physical, psychical and ethic components. Functions and components of health-saving of pedagogical technologies are described, their classification over is brought.

Розглянуто методологію трансформації вищої освіти в Україні не лише у рамках Болонського процесу, а й у перспективі стратегічного розвитку вищої освіти у XXI ст., яка є співзвучною з ідеями конвергенції модернізаційних теорій з сучасними теоріями розвитку людського капіталу. За результатами аналізу цих теорій визначено напрям, у якому слід здійснювати конкретизацію основної мети методологічних зусиль щодо системи освіти взагалі та особливо щодо ролі гуманітарної освіти в структурі сучасного освітнього комплексу. Зазначено, що для комплексного розв'язання професійних завдань необхідно розвивати у студентів уміння усвідомлено використовувати потенціал гуманітарних і фундаментальних знань на основі міждисциплінарної інтеграції.

Рассмотрена методология трансформации высшего образования в Украине не только в рамках Болонского процесса, а также в перспективе стратегического развития высшего образования в XXI веке, созвучной с идеями конвергенции модернизационных теорий с современными теориями развития человеческого капитала. По результатам анализа этих теорий определено направление, в котором следует осуществлять конкретизацию основной цели методологических усилий, которые касаются системы образования вообще и особенно роли гуманитарного образования в структуре образовательного комплекса. Отмечено, что для комплексного решения профессиональных заданий необходимо развивать у студентов умение осознанно использовать потенциал гуманитарных и фундаментальных знаний на основе междисциплинарной интеграции.

Methodology of higher education transformation in the course of not only Bologna process but also perspective of strategic education development in the XXI century is analyzed in the article. Analysis of these theories shows the direction in which concretization of main methodological efforts should be made and also points out the role of humanitarian education in the structure of modern educational complex.

Здійснено епістемологічно-педагогічний аналіз проблеми змісту освіти в контексті нової інтерпретаційної парадигми. Розглянуто герменевтичний підхід до створення програми експериментального курсу з фізичного виховання. Виділено два типи когнітивних практик: перший – в межах природничих наук, другий – в гуманітарних і художніх формах мислення. Названо принципи-орієнтири педагогічної герменевтики: поєднання пізнання і самопізнання, сполучення логіко-наукового і художньо-естетичного підходів у процесі засвоєння педагогічних знань, дивінація ("вживання" у внутрішній світ і психологію іншого "Я"); поєднання творчої активності з розумною пасивністю, допомога творчому саморозкриттю людини, опора на діалог суб’єктів педагогічного процесу; єдність мови та мислення.

Дан эпистемолого-педагогический анализ проблемы содержания образования в контексте новой интерпретационной парадигмы. Рассмотрен герменевтический подход к созданию программы экспериментального курса по физическому воспитанию. Выделены два типа когнитивных практик: первый - в пределах естественных наук, второй - в гуманитарных и художественных формах мышления. Названы принципы-ориентиры педагогической герменевтики: сочетание познания и самопознания, общность логико-научного и художественно-эстетического подходов в процессе усвоения педагогических знаний, дивинация ("вхождение" во внутренний мир и психологию другого "Я"), сочетание творческой активности с разумной пассивностью, помощь творческому самораскрытию человека, опора на диалог субъектов педагогического процесса, единство языка и мышления.

The article characterizes hermeneutic aspects of constructing the contents of education and program of experimental course in physical education; substantiates didactical principles of selecting the contents and design of hermeneutically oriented program of the course in physical education.

Визначено основні тенденції розвитку освіти за сучасних соціокультурних умов, наголошено на необхідності пошуку шляхів реформування освіти в напрямі гармонійного поєднання її природничо-наукового та гуманітарного компонентів, що стає можливим завдяки зв'язку освіти і культури.

Определены основные тенденции развития образования в современных социокультурных условиях, подчеркнута необходимость поиска путей реформирования образования в направлении гармоничного сочетания ее естественно-научного и гуманитарного компонентов, что становится возможным благодаря связи образования и культуры.

In the article the key tendencies of development of education under modern social and cultural conditions are determined, the need of seecing ways to reform education aimed at harmonious combination of its scientific and humanitarian components that becomes possible due to connection of education and culture is emphasized.

Обгрунтовано методологічні підходи щодо інтеграції та концептуальні основи інтеграції знань. Введено та обгрунтовано поняття дидактичної інтегрології як галузі педагогічного знання, наведено її базові закономірності та принципи структурування навчальних знань в процесі їх інтеграції. Обговорено інтеграцію знань, що базується на закономірностях дидактичної інтегрології, суттєво підвищує якість навчання і спричиняє позитивні якісні зрушення у параметрах, які характеризують загальноосвітню та професійну підготовку, за умови впливу на ці параметри виділених варіативних чинників інтеграції.

Досліджено питання інтеграції знань в освітній діяльності для подолання фрагментарності світогляду випускників школи у зв'язку з предметоцентризмом. Зауважено, що предметоцентризм не протистоїть інтеграції, а діалектично взаємопов'язаний із нею. Охарактеризовано внутрішньопредметні інтеграційні механізми: метамова, акцентуація змісту, завдання правил поведінки та креолізація навчальних мов. Розглянуто поняття фундаментальних освітніх об'єктів (А. В. Хуторський), виділено способи їх віднайдення. Визначено моделі реалізації інтеграції знань в навчанні.

Исследован вопрос интеграции знаний в образовательной деятельности для преодоления фрагментарности мировоззрения выпускников школы в связи с предметоцентризмом. Замечено, что предметоцентризм не противостоит интеграции, а диалектически взаимосвязанным с ней. Охарактеризованы внутрипредметные интеграционные механизмы: метаязык, акцентуация содержания, задание правил поведения и креолизация учебных языков. Рассмотрено понятие фундаментальных образовательных объектов (А. В. Хуторской), выделены способы их нахождения. Определены модели реализации интеграции знаний в обучении.

Розкрито значення міжпредметних зв'язків у вивченні мови та літератури як засобу підвищення ефективності викладання названих предметів. Розглянуто взаємозв'язки мови та літератури як важливий фактор формування комунікативної компетенції учнів, збагачення словникового запасу, оволодіння нормами мови, формування навичок виражати свої думки в усній та писемній формі, а також визначено функції міжпредметних зв'язків в процесі викладання мови.

Раскрыто значение межпредметных связей в изучении языка и литературы как средства повышения эффективности преподавания названных предметов. Рассмотрены взаимосвязь языка и литературы как важный фактор формирования коммуникативной компетенции учеников, обогащения словарного запаса, овладения нормами языка, формирования навыков выражать свои мнения в устной и письменной форме, а также определены функции межпредметных связей при преподавании языка.

In the article is revealed the value of intersubject connections in the study of language and literature as the mean of an increase in the efficiency of the teaching of these objects. Intercommunications of language and literature are examined as the important factor of forming of communicative competence of students, enriching of dictionary supply, capture the norms of language, forming of skills to express the opinions in a verbal and writing form, and also the functions of intersubject connectionsare determined at teaching of language.

Узагальнено сучасні визначення генези поняття «міжпредметні зв’язки» з філософської, психологічної, педагогічної, методичної, економічної, етнологічної позицій. Акцентовано увагу на розгляді міжпредметних зв’язків як складового принципу дидактики – систематичності й послідовності в навчанні, який пов’язаний з іншими важливими принципами: науковості, доступності, наочності. Зауважено, що міжпредметні зв’язки координують навчальну інформацію з різних предметів, надаючи їй узагальненення і спрямування у процесі формування змісту фахової освіти.

Обобщены современные определения генезиса понятия «межпредметные связи» с философской, психологической, педагогической, методической, экономической, этнологической позиций. Акцентировано внимание на рассмотрении межпредметных связей как составляющей принципа дидактики – систематичности и последовательности в обучении, который связан с другими важными принципами: научности, доступности, наглядности. Отмечено, что межпредметные связи координируют учебную информацию с различных предметов, придавая ей обобщения и направленности в процессе формирования содержания профессионального образования.

The article sums up modern definitions of the origins of “interdisciplinary connections” notion from philosophical, psychological, pedagogical, methodical, economical and ethnological viewpoints. Particular attention is paid to discussing the interdisciplinary connections as one of didactic principles – the principle of systematic and consistent education, linked to other essential principles – those of scientific approach, accessibility and object-teaching. It is concluded that the interdisciplinary connections coordinate the curriculum content of various subjects, generalizing and directing it in the process of forming the substance of professional education.

Визначено основні методичні вимоги до складових інтегральних навчально-інноваційних систем та встановлене місце використання нової інформації кожної складової у навчальному процесі. Показано, що застосування комплексно інтегральних навчально-інноваційних систем дозволяє задовольнити методичні вимоги, забезпечити оптимальний розподіл участі складових у досягненні кінцевого результату і синхронізувати діяльність навчальної та інноваційної підсистем

Определены основные методические требования к компонентам интегральных учебно-инновационных систем и установлено место использования новой информации каждой составляющей в учебном процессе. Показано, что применение комплексных интегральных учебно-инновационных систем позволяет удовлетворить методические требования, обеспечить оптимальное распределение участия составляющих в достижении конечного результата и синхронизировать деятельность учебной и инновационной подсистем.

The main methodological requirements for components of integral training-innovative systems and determines where to use the new information of each integral part of systems in the training processidentified. It is shown that combined use of integral training-innovative systems makes it possible to meet the methodological requirements, ensure the optimal distribution of share of integral parts in achieving the final result and synchronize the action of training and innovative subsystems.

Із зміною освітньої парадигми зі "знаннєвої" на компетентнісну відбувається оновлення поняттєвотермінологічного апарату освіти. З'являються такі терміни як "компетенція" та "компетентність", а також більш вузькі терміни конкретних професійних компетентностей, зокрема, у "візуальній" освіті - "графічна компетентність", "візуальна компетентність". В той же час у науковій та методичні літературі часто спостерігається понятійний дисонанс: автори часто ототожнюють поняття "компетентність" і "грамотність", дотримуються різного ієрархічного впорядкування у поняттях "грамотність", "компетентність" та "культура". Тому досліднику, який починає свої пошуки у рамках зазначеної тематики, важко розібратися із змістом категорій "графічна компетентність", "візуальна компетентність". Аналіз понять "компетентність", "графічна компетентність", "візуальна компетентність" за тлумаченнями вітчизняних та зарубіжних дослідників, встановлення кореляції цих понять із поняттями "графічна грамотність", "візуальна грамотність". Спільною основою понять "графічна компетентність", "візуальна компетентність" є поняття "компетентність". Компетентність визначають як інтегративна здатність особистості до деякої діяльності, що базується на знаннях, уміннях та навичках, набутих у процесі навчання, та готовність застосовувати їх на практиці. Графічна компетентність - це інтегративна здатність особистості до діяльності, що базується на графічних знаннях, уміннях та навичках, та готовність застосовувати їх у графічній професійно-орієнтованій діяльності. Візуальна компетентність - це інтегративна здатність особистості, в основі якої лежить сукупність теоретичних знань, умінь та навичок в області візуалізації інформації, а також готовність застосовувати їх у професійній діяльності. Висновки: наповнення і співвідношення понять "графічна компетентність" та "візуальна компетентність" є різними.