Наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень різних аспектів вивчення проблеми дітей і дитинства, зокрема, їх соціалізації. Розкрито категоріальні та характерологічні ознаки сучасної субкультури дітей на початкових етапах соціалізації - у дошкільному та молодшому шкільному віці. Описано методики діагностування та розкрито особливості процесу соціалізації дітей даного віку - мешканців міст і сіл, представників різних соціальних груп населення. Висвітлено технології соціально-виховної роботи у різних типах освітніх закладів.

Приведены результаты теоретических и експериментальных исследований различных аспектов изучения проблемы детей и детства, в частности, их социализации. Раскрыты категориальные и характерологические признаки современной субкультуры детей на начальных этапах социализации - в дошкольном и младшем школьном возрасте. Описаны методы диагностирования и раскрыты особенности процесса социализации детей данного возраста - жителей городов и сел, представителей разных социальных групп населения. Освещены технологии социально-воспитательной рабты в разных типах учебных заведений.

Розглянуто науково-теоретичні засади, зміст, завдання, форми, засоби, методи та прийоми ознайомлення дітей дошкільного віку з предметним довкіллям. Наведено рекомендації щодо використання методів спостереження, екскурсії-огляду, розглядання предметів і бесіди про них, а також дидактичної гри у виховному процесі. Розкрито особливості становлення особистості дошкільника у предметно-розвивальному середовищі дошкільного закладу. Обгрунтовано принципи взаємовідносин дітей і дорослих у сучасному освітньому просторі. Розкрито значення стосунків з однолітками як чинників формування уявлень про соціальний і предметний світ. Запропоновано методики ознайомлення дітей з якостями та властивостями предметів, правилами пожежної безпеки та дорожнього руху. Проаналізовано багатовекторність дитячих стосунків, шляхи соціалізації дитини та ставлення соціуму до дитинства. Висвітлено питання формування у дітей дошкільного віку патріотичних почуттів, основ національної свідомості й економічної культури.

Рассмотрены научно-теоретические основы, содержание, задачи, формы, средства, методы и приемы ознакомления детей дошкольного возраста с предметным миром. Даны рекомендации по использованию методов наблюдения, обзорной экскурсии, рассматривания предметов и беседы о них, а также дидактической игры в воспитательном процессе. Раскрыты особенности становления личности ребенка в предметно-развивающей среде дошкольного учреждения. Обоснованы принципы взаимоотношения детей и взрослых в современном образовательном пространстве. Раскрыто значение отношений с ровесниками как фактора формирования представлений о социальном и предметном мире. Приведены методики ознакомления детей с качествами и свойствами предметов, а также правилами пожарной безопасности и дорожного движения. Проанализирована многовекторность детских отношений, пути социализации ребенка и отношение социума к детству. Освещены вопросы формирования у детей дошкольного возраста патриотических чувств, основ национального сознания и экономической культуры.

Вивчено та науково обгрунтовано особливості соціалізації дітей віком 6 - 7-ми років за різних умов життєдіяльності. Визначено критерії, охарактеризовано рівні соціально-комунікативної компетентності шестиліток, які виховувались за різних умов. Удосконалено сутність та зміст понять "соціалізація", "соціальне середовище", "соціально-комунікативна компетентність", "соціальний досвід" стосовно дітей віком 6 - 7-ми років. Визначено педагогічні умови ефективного формування соціально-комунікативної компетентності дошкільнят у різних соціальних інститутах. Розроблено методику соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Конкретизовано педагогічну суть соціальної компетентності, яка є індикатором процесу соціалізації особистості. Встановлено особливості її формування в дітей віком 5-ти - 7-ми років, визначено структуру та рівневі характеристики. Доведено, що найбільш сприятливі умови для соціалізації створено в навчально-виховному комплексі "школа - дошкільний навчальний заклад". Розкрито поняття "соціальна компетентність", основними структурними компонентами якої визначено емоційно-почуттєву, мотиваційно-ціннісну, діяльнісно-поведінкову. Теоретично обгрунтовано інтегровану модель формування соціальної компетентності вихованців школи-комплексу та апробовано методику формування її структурних компонентів у дітей віком 5-ти - 7-ми років. На підставі результатів дослідницько-експериментальної роботи доведено ефективність об'єднання дітей різного віку для спілкування та співробітництва з метою їх соціалізації.

Розглянуто проблему визначення особливостей впливу ЗМІ на соціалізацію дітей дошкільного віку. Розкрито сутність і структуру соціальної компетентності дітей дошкільного віку. Уточнено поняття "медіасоціалізація дитини дошкільного віку" та "медіа-розвивальне середовище дошкільного навчального закладу". Визначено провідні групи факторів та охарактеризовано особливості впливу ЗМІ на соціалізацію дітей п'яти-шести років. Визначено критерії, показники та рівні сформованості соціальної компетентності дошкільників. Встановлено педагогічні умови формування соціальної компетентності дітей дошкільного віку в контексті впливу на них ЗМІ. Розроблено й апробовано експериментальну модель і методику реалізації педагогічних умов з формування соціальної компетентності дошкільників у контексті впливу на них ЗМІ.

Вперше обгрунтовано та розроблено модель і визначено технологію формування життєвої компетентності дітей 6 - 7-річного віку за умов дошкільного навчального закладу. Розкрито виховний потенціал соціально-рольової діяльності дітей в дошкільному закладі. Уточнено сутність понять "життєва компетентність", "соціально-рольова діяльність" та запропоновано визначення дефініцій "життєва компетентність дітей 6 - 7-річного віку" та "соціально-рольова діяльність дітей 6 - 7-річного віку". Обгрунтовано критерії (когнітивний, поведінковий, діяльнісний, комунікативний) та показники сформованості життєвої компетентності дітей 6 - 7-річного віку. Розширено їх розуміння особливостей соціально-педагогічної технології формування. Визначено й охарактеризовано її структурні компоненти (мотиваційний, пізнавальний, практичний).

Висвітлено актуальні питання організації діяльності соціального педагога за умов дошкільного навчального закладу. Розкрито принципи, функції, посадові обов'язки, напрями діяльності та науково-практичні підходи до організації соціально-педагогічної допомоги. Наведено характеристику сімей, які опинились у складних життєвих обставинах. Визначено завдання, напрями та алгоритм роботи соціального педагога з даною категорією родин, запропоновано систему заходів щодо тривалої фахової підтримки сімей та їх членів. Вміщено методичні матеріали для роботи соціального педагога: річний план, інтерактивну програму соціальної адаптації дошкільників, технологію соціального супроводу, лекторій з запобігання насильству в сім'ї.

Розглянуто проблеми підготовки педагогічних кадрів до здійснення соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, запропоновано запровадження курсу "Соціалізація особистості та методика ознайомлення дошкільників з суспільним довкіллям".

Досліджено закономірності впливу соціуму на формування соціальної адаптації дітей дошкільного віку. Надано рекомендації щодо напрямків роботи з розвитку соціальної адаптованості дітей в перід підготовки до вступу в дошкільні навчально-виховні заклади та формування навичок спілкування дитини з дорослими та однолітками. Запропоновано форму роботи у вигляді комплексу ігор-тренінгів, що є сучасною формою соціально-педагогічної роботи. Увагу приділено програмам роботи з батьками та педагогами дошкільних закладів.

Надано аналіз проблеми формування соціокультурного досвіду особистості на етапі первинної соціалізації - у дошкільному та молодшому шкільному віці. Обгрунтовано особливості взаємодії дітей за умов навчально-виховних комплексів "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад".

Зазначено, що процес формування соціально-морального досвіду дітей дошкільного віку за допомогою методів діяльнісного підходу здійснюється на основі його включення в систему соціальних відносин у різних життєвих та ігрових ситуаціях. Зміст процесу навчання, що реалізується в контексті діяльнісного підходу, становить пошук цінностей, норм життя за умов різних видів діяльності дошкільнят.

Обгрунтовано міждисциплінарний підхід до вирішення проблеми соціалізації особистості. Висвітлено проблему соціалізації дітей у зарубіжних системних педагогічних технологіях ХХ ст. Увагу приділено народним виховним традиціям українського етносу. Викладено методику експериментальної роботи із соціалізації дітей у просторі дошкільного навчального закладу. Проаналізовано проектування системи соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості в дошкільному дитинстві.

Зазначено, що сучасне дошкільне дитинство є не лише психолого-педагогічним, а і складним соціокультурним феноменом, що має власну історію та логіку розвитку. Здійснено теоретичний аналіз проблеми розвитку образу світу на ранніх етапах онтогенезу. Зроблено висновок про те, що становлення образу світу нерозривно пов’язано із формуванням системи життєвих цінностей, смислів, моральних настанов.

Отмечено, что современное дошкольное детство является не только психолого-педагогическим, но и сложным социокультурным феноменом, обладающим собственной историей и логикой развития. Осуществлен теоретический анализ проблемы развития образа мира на ранних этапах онтогенеза. Сделан вывод о том, что становление образа мира неразрывно связано с формированием системы жизненных ценностей, смыслов, нравственных установок.

The article deals with the theoretical analysis of problem of the world image in the early stages of ontogenesis. Also sensory-perceptual, verbal-imagery and socio-analytical models of the world image are presented there.

Проаналізовано проблему системно-цілісного підходу до соціалізації особистості в дошкільному дитинстві, з огляду на вивчення її методологічної основи, понятійно-термінологічного апарату, через визначення сутності поняття "системно-цілісний підхід", "дошкільний заклад як педагогічна система". Обгрунтовано педагогічну систему дошкільного навчального закладу як відкритої системи соціо-психолого-педагогічної освіти, де висвітлено системотвірні фактори закладу, наведені комплексом програм і концепції соціалізації особистості. Визначено структурні компоненти, що реалізуються в системах "педагоги - батьки - діти" та відповідних підситемах: "педагоги - батьки", "батьки - діти", цілі, завдання і результати діяльності закладу. Використано поняття "простір" в контексті визначення і конкретизації складових педагогічної системи.

Зроблено спробу обгрунтувати наукові підходи до процесів соціалізації та виховання особистості в дошкільному віці як комплексної педагогічної проблеми. Розглянуто категорії соціалізації та виховання, що є актуальними для сучасного етапу розвитку дошкільної педагогіки. Висвітлено особливості цих дефініцій, які є параметрами теоретичного аналізу їх використання в науковому дослідженні. Запропоновано цільові напрями соціалізації: сприяння адаптації дитини до умов життєдіяльності; формування готовності до сприймання соціальної інформації, виховання навичок соціальної поведінки; формування суб'єктивної життєвої позиції. Підкреслено, що об'єктивна діалектика стосунків між особистістю та суспільством набуває чіткої орієнтації на створення простору для розвитку творчої особистості у відкритих соціуму освітньо-виховних системах, тому є необхідність в поліпарадигмальному баченні даної проблеми, побудові науково обгрунтованої системи соціально-педагогічного супроводу, яка зумовлює перегляд характеру функціонування соціальних інституцій дошкільної освіти.

Сделана попытка обосновать научные подходы к процессам социализации и воспитания личности в дошкольном возрасте как комплексная педагогическая проблема. Рассмотрены категории социализации и воспитания, которые актуальны для современного этапа развития дошкольной педагогики. Освещены особенности этих дефиниций, которые являются параметрами теоретического анализа их использования в научном исследовании. Предложены целевые направления социализации: содействие адаптации ребенка к условиям жизнедеятельности, формирование готовности к восприятию социальной информации, воспитание навыков социального поведения; формирование субъективной позиции. Подчеркнуто, что объективная диалектика отношений между личностью и обществом приобретает четкую ориентацию на создание пространства для развития творческой личности в открытых для социума образовательно-воспитательных системах, поэтому есть необходимость в полипарадигмальном видении данной проблемы, построении научно обоснованной системы социально-педагогического сопровождения, которая предопределяет пересмотр характера функционирования социальных институтов дошкольного образования.

The article analyzes some categories of socialization and education actual for the modern stage of development of preschool pedagogy. The author reveals features of these definitions which serve not as a basis of differentiation, but parameters of theoretical analysis in using them in scientific research.

Определен термин "сказкотерапия" как расшифровка зyаний о реальном мире и системе взаимоотношений в нем. Представлены концепции решения психологических и педагогических проблем с помощью комплексной сказкотерапии с учетом пяти видов сказок: художественных, дидактических, медиативных психотерапевтических и психокоррекционных. В качестве практических рекомендаций для педагогов и родителей предложен примерный план и тематика семинара-практикума, проведенного в детском саду "Ор Самеах".

Розглянуто навчально-методичний комплекс з основ християнської етики для дітей дошкільного віку (автори А. Богуш, В. Скрипник, В. Сучок), презентований на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях" (Острог, 2009). Розкрито мету програми "Виховання духовних цінностей", завдання курсу, принципи побудови та структуру програми, розрахованої на 36 занять за розділами "Хто я є?", "Формування особистості в природі", "Особистість серед людей", "Особистість в культурному середовищі". Зазначено, що серед очікуваних результатів - розвиток в особистості дитини працелюбності, морально-вольових якостей, здатність розуміти іншу людину, вміння пропонувати, надавати та приймати допомогу, управляти своїми почуттями, моральна активність, розвиток самосвідомості.

Описано основні форми взаємодії дитячого садка і сім'ї, що сприяють підвищенню екологічної освіти та культури дошкільників. Розкрито основні форми співпраці батьків та дошкільного закладу. Визначено головний зміст екологічної освіти дошкільнят, який полягає у формуванні мотиваційних основ екологічної свідомості дитини. Обгрунтовано основні форми педагогічної освіти не навчального характеру. Зазначено, що спільні зусилля педагогів і батьків - запорука успіху у вихованні стійкого інтересу у дітей до рідної природи, прищепленні гуманних почуттів, бажанні оберігати навколишню красу, у формуванні вміння вирощувати і доглядати рослини та тварин.

Описаны основные формы взаимодействия детского сада и семьи, способствующие повышению экологического образования и культуры дошкольников. Раскрыты основные формы сотрудничества родителей и дошкольного учреждения. Определено главное содержание экологического образования дошкольников, состоящее в формировании мотивационных основ экологического сознания ребенка. Обоснованы основные формы педагогического образования не учебного характера. Указано, что совместные усилия педагогов и родителей - залог успеха в воспитании устойчивого интереса у детей к родной природе, привитии гуманных чувств, желании оберегать окружающую красоту, в формировании умения выращивать и ухаживать за растениями и животными.

The basic forms of interaction between kindergarten and the family that improve environmental education and culture preschoolers. Revealed the main forms of cooperation of parents and preschool. Identified the main contents of environmental education of preschool children, consisting in the formation of motivational bases of ecological consciousness of the child. Justified by the basic forms of teacher education is not an educational character. Indicated that the joint efforts of teachers and parents- the key to success in the education of sustained interest in children to Mother Nature, to inculcate humane feelings, desire to preserve the environmental beauty in the formation of skills to grow and take care of plants and animals.

Розглянуто метод проектів з позиції реалізації освітніх завдань базової Програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі". Висвітлено й охарактеризовано основні етапи впровадження проектної методики на прикладі проекту "Потреби людини", реалізованого у спільній діяльності педагога та дітей старшої групи СНВК № 10 Полтави. Зазначено, що завдяки роботі за цим проектом вирішується питання соціалізації дітей, відбувається гармонізація власних потреб вихованця та потреб інших дітей.

Рассмотрен метод проектов с позиции реализации образовательных заданий базовой Программы развития ребенка дошкольного возраста "Я в Мире". Освещены и охарактеризованы основные этапы внедрения проектной методики на примере проекта "Потребности человека", реализованного в совместной деятельности педагога и детей старшей группы СУВК № 10 Полтавы. Отмечено, что благодаря работе по этому проекту решается вопрос социализации детей, происходит гармонизация собственных потребностей воспитанника и потребностей других детей.

Paper considers applying project method in realization basic Program of preschool-age child development "I in the World" and this method implementation on the example of project realization in common activity of teacher and children of senior group ofPoltava SEI № 10.

Висвітлено проблему переходу дошкільних навчальних закладів із навчально-дисциплінарної на особистісно орієнтовану модель педагогічної роботи з дітьми відповідно до базової Програми "Я у Світі", головними у якій є концептуально нові, природовідповідні напрями освітньо-виховної роботи. Розглянуто питання формування життєвої компетентності дошкільника через його провідну діяльність і вплив педагога на ефективність навчально-виховного процесу. Наведено характеристику оптимального розвитку провідних форм діяльності дошкільника у сферах життєдіяльності: грі, спілкуванні, предметно-трудовій діяльності.

Освещена проблема перехода дошкольных учебных заведений с учебно-дисциплинарной на личностно ориентированную модель педагогической работы с детьми в соответствии с базовой Программой "Я в Мире", главным в которой является концептуально новые, природосоответствующие направления образовательно-воспитательной работы. Рассмотрен вопрос формирования жизненной компетентности дошкольника через его ведущую деятельность и влияние педагога на эффективность учебно-воспитательного процесса. Приведена характеристика оптимального развития ведущих форм деятельности дошкольника в сферах жизнедеятельности: игре, общении, предметно-трудовой деятельности.

The problem of transition from education via subjects to the personality oriented model of pedagogies in preschool educational institutions (Basic Program "I in World") and problem of forming of life competence of preschool child by the means of his leading activity and participation of teacher in this process are themes of this paper.