Наведено матеріали про життєвий шлях, становлення педагогів, які працюють на даний час у професійно-технічних навчальних закладах області. Відображено їх творчі досягнення та набутий досвід у професійній і загальноосвітній підготовці учнів, вихованні їх високоморальними громадянами України.

Наведено методи і прийоми оптимізації та інтенсифікації навчального процесу (НП), розроблені автором для викладання спеціальних дисциплін. Визначено критерії оптимізації, розглянуто переваги словесних, наочних і практичних методів викладання. Визначено обов'язкові атрибути лекції. Висвітлено особливості проведення уроку-семінару, який застосовується після проведення лекцій, та прийоми для активного повторення вивченого на уроці ("Своя опора", "Свої приклади", "Рефлексія"). Технологічний підхід до НП розглянуто як системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії. Описано введення проблемного навчання, застосування ігрового навчання, під час якого в учнів розвивається стійкий пізнавальний інтерес. Підсумовано, що в результаті включення елементів інтенсивного навчання у викладання технічних дисциплін учні працюють з великим інтересом, відчувають себе комфортно, охоче взаємодіють один з одним, уже на I курсі засвоюють великий обсяг матеріалу, є активними, виявляють винахідливість.

Розкрито внесок у педагогічну науку, який здійснила вчений, методист-математик, науковець з проблем професійно-технічної освіти О. С. Дубинчук (1919 - 1994). Акцентовано увагу на провідних наукових проблемах, які вона запропонувала, зокрема, поєднання професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки учнів середніх профтехучилищ, дослідження дидактичних основ здійснення міжпредметних зв'язків у середньому профтехучилищі.

Визначено вплив різних чинників на величину додаткового живлення у межах селітебних і промислових міських територій. Досліджено та встановлено, що втрати з водних комунікацій є ключовим чинником додаткового живлення, яке призводить до підтоплення міст. Вперше визначено крайові умови математичної моделі зміни рівня грунтових вод, що враховують вплив штучних покриттів поверхні грунту і евапотранспірацію для вдосконалення прогнозів та управління рівнем грунтових вод забудованих територій. Зроблено прогноз максимально високого рівня грунтових вод в умовах природно-техногенних геосистем великих міст на прикладі м. Харків. Для підвищення рівня екологічної безпеки міст України, обгрунтовано заходи оптимізації водного балансу грунтових вод шляхом регулювання основних режимоутворюючих факторів. Науково обгрунтовано та експериментально встановлено період з найменшим проявом природних факторів для виявлення величини техногенного додаткового живлення грунтових вод. Удосконалено теоретико-методологічні основи управління рівнем грунтових вод, які включають типову схему функцій органів управління та завдань попередження і ліквідації наслідків підтоплення, алгоритм дій у ході моніторингу за рівнем грунтових вод на підтоплених і потенційно підтоплених територіях та Проект комплексу заходів з попередження розвитку підтоплення міської території великих міст України з урахуванням європейського досвіду.